За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГлавнаяПоискПомощьМетодики   Учебный практикум   Путеводитель   Документы   Судебная практикаУкраинский Русский
 
Присылайте ваши замечания и пожеланияБиблиотека   Словарь   Ресурсы интернет
  Методика   

Право на свободу об'єднання громадян в громадські організації  Право на свободу об'єднання громадян в громадські організації

 
Общая часть
Умови відступу та обмеження права

Тимчасова заборона діяльності.

Діюче законодавство передбачає деякі випадки при яких діяльність об’єднання громадян може бути обмежена. По перше відповідно до ст. 31 Закону України “.Про об’єднання громадян” тимчасове обмеження окремих видів або всієї діяльності можливе у разі проведення об’єднанням незаконної діяльності. Така заборона може бути накладена на об’єднання лише судом за поданням легалізуючого або контролюючого органу (прокуратура, податкова інспекція та ін.).

Причому тимчасова заборона окремих видів діяльності може здійснюватися у формі заборони проведення мітингів, зборів, демонстрацій, видавничої діяльності, фінансових операцій і т.д.

Така заборона може бути застосована до організації строком до 3-х місяців але не більше 6 місяців.

Треба зауважити, що Закон передбачає заборону діяльності виключно у випадку її протизаконного характеру. Що ж стосується заборони у випадку введення надзвичайного стану. То у законі про це мова не йде. Однак це зовсім не означає, що така заборона не може бути застосована. Адже відповідно до ст. 64 Конституції України право на створення та участь у діяльності об’єднань громадян може бути обмежене в умовах надзвичайного або воєнного стану.

Розпуск об’єднання.

Об’єднання громадян може бути примусово розпущене рішенням суду у за поданням прокурора або легалізуючого органу у випадках:

НПО не можуть займатися комерційною діяльністю.

В Україні НПО зазвичай не займаються комерційною діяльністю безпосередньо. Є кілька обмежень, а саме: в ст. 2 Закону України “Про об'єднання громадян” від 16.06.1992 р. - стаття "Господарська та інша комерційна діяльність", яка прямо встановлює, що "з метою виконання статутних завдань і цілей зареєстровані об'єднання громадян можуть здійснювати господарську та іншу комерційну діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ і організацій із статусом юридичної особи, заснування підприємств в порядку, встановленому законодавством."

Аналогічно і закон про благодійництво та благодійні організації також зробив спробу встановити правила для комерційної діяльності благодійних організацій, хоча реально це регулювання навряд чи можна назвати вдалим. Так, у цьому законі є дві статті, що пов'язані з комерційною діяльністю: ст. 20 Закону України “Про об'єднання громадян” від 16.06.1992 р. — "Господарська діяльність благодійної організації", ст. 21 Закону України “Про об'єднання громадян” від 16.06.1992 р. — "Фінансова діяльність благодійної організації". У ст. 20 допускається господарська діяльність БО у будь-якій формі, але з умовою її спрямування на виконання статутних цілей: "Благодійна організація здійснює господарську діяльність, спрямовану на виконання її статутних цілей та завдань." В той же час остання частина цієї ж статті передбачає суттєве застереження проти цього: "Благодійні організації, що існують лише на членські внески і добродійні пожертвування, звільняються від сплати податків та інших платежів до бюджету і спеціальних фондів." Згідно з цією частиною статті 20 виходить, що в разі ведення БО господарської (читай: комерційної) діяльністю без утворення власної підприємницької структури вона одразу ж втратить статус неприбуткової організації і буде змушена сплачувати прибутковий податок.

Ст. 21 цього закону, а саме частина третя передбачає: "... Фінансова діяльність, спрямована на благодійництво, не розглядається як підприємницька або інша прибуткова діяльність". Проте найбільш важливий закон "Про оподаткування прибутку підприємств" не містить визначення фінансової діяльності, тому ця норма не може реально застосовуватись.

Українське законодавство досить жорстко ставиться до комерційної діяльності неприбуткового сектору, з одного боку, законодавство ніби не забороняє НПО провадити комерційну діяльність у рамках організації, якщо така діяльність випливає зі статутних завдань і кошти від неї використовуються на досягнення статутних цілей. З іншого боку виникає ряд проблем, аби НПО могла здійснювати таку діяльність легально.

Проблема перша: при реєстрації НПО в органах юстиції годі зареєструвати статут, у положеннях якого значитиметься право на здійснення того чи того виду комерційної діяльності. Якщо ж навіть спробувати обійти реєструючий орган на цьому етапі, записавши до статуту фразу:

"здійснює іншу не заборонену законом діяльність", то такий запис на наступному етапі буде перешкодою для внесення такої організації в реєстр неприбуткових організацій, а значить, організація не отримає пільг по сплаті податку на прибуток.

Проблема друга: у разі якщо НПО, що внесена до реєстру неприбуткових організацій, починає здійснювати діяльність, яка приносить прибуток чи є потенційно прибутковою, то така організація вилучається із згаданого реєстру, що також є небажано.

Організація не може бути включена до реєстру неприбуткових.

Відповідно до принципів оподаткування НПО, про які йшлося вище, можна констатувати, що в Україні НПО, внесені до реєстру неприбуткових організацій, не сплачують податку на прибуток, проте у разі виконання ними послуг чи здійснення іншої комерційної діяльності вони мають сплачувати прибутковий податок на рівні суб'єктів підприємництва. Про це досить ясно йдеться у наказі Державної податкової інспекції України № 550 від 17.11.1998 р. "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо структури ознаки неприбуткових установ (організацій). Тут навіть наводиться приклад: якщо в статуті організації є положення про можливість надання платних послуг чи ведення видавничої діяльності, така організація не може бути включена до реєстру неприбуткових організацій, а значить повинна сплачувати прибутковий податок на рівні підприємницьких структур. Хоча, на погляд багатьох експертів з питань податків, такий категоричний висновок з боку ДПІ навряд чи є достатньо аргументованим, адже у відповідності із п. 7.11.3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р., від оподаткування звільняються доходи, отримані від коштів або майна, що надходять НПО (благодійним фондам і благодійним організаціям, створеними у порядку, визначеному законом для проведення благодійної діяльності, втому числі громадським організаціям, створеним з метою провадження екологічної, оздоровчої, аматорської, спортивної, культурної, освітньої та наукової діяльності, творчим спілкам та політичним партіям) від проведення їх основної діяльності.

Цей же закон про оподаткування прибутку підприємств у п. 7.11.13 пункт 7.11.3 дає роз'яснення стосовно терміну "основна діяльність" — "...діяльність неприбуткових організацій з надання благодійної допомоги, просвітніх, культурних, наукових, освітніх та інших подібних послуг для суспільного споживання, зі створення системи соціального самозабезпечення громадян та для інших цілей, передбачених статутними документами, укладеними на підставі норм відповідних законів про неприбуткові організації.

Статутні документи неприбуткових організацій повинні містити виключний перелік видів їх діяльності."

Обмеження об'єднань громадян на отримання пожертвувань

Об'єднання громадян можуть мати власність, яка включає в себе фінанси та іншу власність, в тому числі і те, що було пожертвоване їм громадянами. Відношення законодавця відносно можливих пожертвувань об'єднанням громадян неоднозначне. Із тексту Закону не випливає того положення, що відносно громадських організацій установлені які-небудь обмеження, що звичайно означає можливість отримання таких пожертвувань без будь-яких обмежень. Разом з тим, досить жорсткі, але мабуть виправдані, обмеження пред'явлені до політичних партій України, їх установ і організацій. Згідно із ст. 22 Закон України "Про об'єднання громадян" від 16.06.1992 р. їм заборонено прямо або опосередковано отримувати пожертвування від іноземних держав і організацій, міжнародних організацій, іноземних громадян і осіб без громадянства; державних органів, державних підприємств, установ і організацій, крім випадків, передбачених законами України; підприємств, які створені на засадах змішаної форми власності, якщо участь держави або іноземного учасника в них перевищує 20 відсотків; нелегалізованих об'єднань громадян та анонімних пожертвувачів.


Особливі випадки тлумачення та застосування права  Особливі випадки тлумачення та застосування права
Вступ  Вступ