Право на захист від рабства та примусової праці

Міжнародні акти

1. Загальна Декларація прав людини;
2. Конвенція щодо рабства від 25 вересня 1926 р. (зі змінами, внесеними протоколом від 7 грудня 1953 р.);
3. Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами (затверджена резолюцією 317 Генеральної Асамблеї ООН від 2 грудня 1949 р.);
4. Додаткова Конвенція про скасування рабства, работоргівлі й інститутів і звичаїв, подібних з рабством від 7 вересня 1956 р. (прийнята Конференцією повноважних представників, скликаною відповідно до резолюції 608 Економічної і Соціальної Ради від 30 квітня 1956 р.);
5. Конвенція № 29 про примусову чи обов’язкову працю;
6. Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (Резолюція 34/180 Генеральної Асамблеї від 18 грудня 1979 р.);
7. Декларація про викорінення насильства щодо жінок (прийнята на пленарному засіданні ООН 20 грудня 1997 р.);
8. Гаазька міністерська декларація європейських рекомендацій щодо ефективних заходів по запобіганню та боротьбі з торгівлею жінками з метою сексуальної експлуатації (Гаага, 24-26 квітня 1997 р.);
9. Конвенція проти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000 р.;
10. Протокол про попередження й припинення торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми, та покарання за неї, що доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000 р.

Національне законодавство України

1. Конституція України;
2. Кримінальний Кодекс України

Підзаконні нормативні акти

1. Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Програми запобігання торгівлі жінками та дітьми” № 1768 від 25.09.1999 р.
2. Указ Президента України “Про додаткові заходи щодо запобігання зникнення людей, удосконалення взаємодії правоохоронних та інших органів виконавчої влади в їх розшуку” від 18.01.2001 р.

  Ключові слова
  Загальні визначення