Первинна редакція Закону України "Про вибори народних депутатів
України" обмежувала здійснення громадянами виборчих прав. Зокрема, положення ч.4 ст.3 Закону,
згідно з яким "здійснення виборчого права зупиняється для осіб, які за вироком суду перебувають в
місцях позбавлення волі, - на час перебування в цих місцях". У даному випадку виборче право, про
яке йдеться, це конституційне право громадян обирати народних депутатів України і їх
конституційне право бути обраними народними депутатами України.
Відповідно до частини другої ст.70 Конституції України не мають права голосу
(тобто права обирати) лише громадяни, яких визнано судом недієздатними. Тому положення частини
четвертої ст.3 Закону, згідно з яким здійснення виборчого права зупиняється для осіб, які за
вироком суду перебувають в місцях позбавлення волі, - на час перебування в цих місцях, не
відповідає ст.70 Конституції України. Така зміна була прийнята Рішенням Конституційного Суду
України від 26.02.1998 р.
Крім того, відповідно до ч.3 ст.76 Конституції України, не може бути обраним
до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця
судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку. Тобто і в цьому відношенні
положення частини четвертої ст.3 Закону суперечить тій же ч.3 ст.76 Конституції України.
Зазначене положення частини четвертої ст.3 Закону не відповідає і ч.1 ст.64 Конституції України,
згідно з якою конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім
випадків, передбачених Конституцією України.
Не можуть брати участь у голосуванні особи, визнані судом недієздатними.
Недієздатним визнається громадянин, який внаслідок душевної хвороби або недоумства не може
розуміти значення своїх дій або керувати ними (ст.16 ЦК України). Порядок розгляду справ щодо
визнання судом громадянина недієздатним встановлено цивільним процесуальним законодавством
(ст.256-260 ЦПК України).
* корректор Суходолов А.С.
