За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГлавнаяПоискПомощьМетодики   Учебный практикум   Путеводитель   Документы   Судебная практикаУкраинский Русский
 
Присылайте ваши замечания и пожеланияБиблиотека   Словарь   Ресурсы интернет
  Методика   

Право громадян на організацію і проведення зборів, мітингів, і демонстрацій  Право громадян на організацію і проведення зборів, мітингів, і демонстрацій

 
Общая часть
Вступ

Закріплене у ст. 39 Конституції України право на проведення зборів, мітингів, демонстрацій гарантує та надає громадянам правові форми виявлення свободи думки, совісті та віросповідання. Дане право безумовно пов‘язане з політичними і соціальними цінностями демократичного суспільства. У Європейській конвенції з захисту прав та основних свобод людини даному праву присвячена ст. 11 Конвенції. Історично ст. 39 Конституції України витікає зі ст. 20 та п. 4 ст. 23 Загальної декларації прав людини, яка гарантує право на мирні збори та асоціації з додатковим положенням про свободу людини від примушення до вступу у будь-яку організацію. Таким чином, право на проведення зборів несе у себе ще додаткову функцію, яка пов’язана з виробленням думки та попередньому узгодженню політичних позицій через спілкування, яке здійснюється головним чином на зборах.

Чи буде сформована політична воля громадян, та зможе вона отримати практичний розвиток у результаті зборів, залежить від мети зборів, а також від політичної свідомості громадян , які приймають в них участь.

На сьогодні правову основу регулювання відносин щодо проведення зборів, мітингів та демонстрацій ставлять Конституція України, Указ Президії Верховної Ради СРСР “Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР” від 28.07.1988 р., Положення про загальні збори громадян за місцем проживання в Україні, затверджено Постановою Верховної Ради України від 17.12.1993 p., Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” від 23.04.1991р., Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 р.

Необхідно зауважити, що нажаль головним документом який регулює відносини з організації та проведення масових акцій залишається прийнятий ще у 1988 році Президією Верховної Ради СРСР Указ “Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР”. Даний факт безумовно негативно впливає на політичні процеси, які проходять в Україні. Враховуючи динаміку розвитку суспільства, національне законодавство, яке дісталось у спадок від радянської влади вже не відповідає сучасним потребам. Треба негайно розробити та прийняти відповідний Закон.

Безумовно, досягненням та прогресом у забезпечення права громадян на проведення масових акцій стало закріплення у Конституції України принципу, за яким це право може бути обмежено лише судом. Той порядок, що містіться в Указі Президії ВР СРСР передбачав отримання дозволу державних органів на проведення зборів, мітингів та демонстрацій. З урахуванням ст. 39 Конституції України даний порядок передбачає зараз лише повідомлення з боку організаторів органам влади про запланований мітинг, збори або демонстрацію.



Ключові слова  Ключові слова