За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГлавнаяПоискПомощьМетодики   Учебный практикум   Путеводитель   Документы   Судебная практикаУкраинский Русский
 
Присылайте ваши замечания и пожеланияБиблиотека   Словарь   Ресурсы интернет
  Методика   

ПРАВО НА СВОБОДУ ПЕРЕКОНАНЬ І НА ВІЛЬНЕ  ЇХ ВИЯВЛЕННЯ  ПРАВО НА СВОБОДУ ПЕРЕКОНАНЬ І НА ВІЛЬНЕ ЇХ ВИЯВЛЕННЯ

 
Практикумы
ДИФАМАЦІЯ.
Запитання-відповіді

За яких умов обмеження свободи переконань та їх вільного виявлення будуть визнаватись допустимими в демократичному суспільстві ?

Згідно з сучасними стандартами тлумачення вказаного права держава має право його обмеження Але такі обмеження будуть визнаватись допустимими лише за таких умов: а) вони встановлені законом і б)є необхідними в демократичному суспільстві: в інтересах національної безпеки, в інтересах територіальної цілісності або громадської безпеки ,для охорони порядку або запобігання злочину, для охорони здоров’я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації, для підтримання авторитету і безсторонності суду.

”Прецедентне право” Європейського Суду з прав людини вимагає розрізнення статусу позивачів в судових справах про дифамацію. Як слід розуміти зміст поняття “ публічна посадова особа”?

При вирішенні питання, чи є позивач посадовою особою, необхідно виходити з положень чинного українського законодавства, яке визначає такий статус, керуючись при цьому нормами статті 164 КК України, Закону України “Про державну службу”, “Про боротьбу з корупцією”, “Про статус народного депутата”, “Про органи місцевого самоврядування” тощо.

До категорії посадових осіб відносяться:

(1) всі прямо чи опосередковано обрані посадовці чи кандидати на обрання;

(2) лідери політичних партій;

(3) люди, які займають чи бажають займати посади високого рівня, до кваліфікацій і вчинків яких суспільство має окремий інтерес — поза (звичайним) суспільним інтересом, який природно проявляється до кваліфікацій і вчинків всіх державних службовців (наприклад, міністри);

(4) посади, які дають або створюють видимість, що дають значну відповідальність за або контроль над владними справами (наприклад, голова апарату парламенту);

(5) посади, які надають широкі владні повноваження і можливість їх здійснення від імені держави і через це можуть справляти значний вплив на життя людей (міліціонер, податковий інспектор

Що означає право на доступ до інформації?

Свобода доступу до інформації полягає в праві особи вільно отримувати інформацію та в забороні уряду чинити перешкоди будь-кому в отриманні інформації.

Зміст права на інформацію закріплено в ст.9 Закону України “Про інформацію”:

“Всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та збирання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадянські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законами України.”

Гарантії права на інформацію закріплені в ст.10 Закону України “Про інформацію”:

“Право на інформацію забезпечується.:

- обов’язком органів державної влади, а також органів місцевого і регіонального самоврядування інформувати про свою діяльність і прийняті рішення;

- створенням у державних органах спеціальних інформаційних служб або систем, що забезпечували б у встановленому порядку доступ до інформації;

- вільним доступом суб’єктів інформаційних відносин до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів; обмеження цього доступу зумовлюється лише специфікою цінностей та особливими умовами їх сохранності, що визначаються законодавством;

- створенням механізму здійснення права на інформацію;

- здійсненням державного контролю за додержанням законодавства про інформацію;

- встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.”

Особливості доступу окремих видів суб’єктів до різних видів інформації встановлено в статтях 28-37

Закону України “Про інформацію”.

Свобода доступу до інформації не є абсолютною. Ні міжнародні, ні внутрішні правові акти не надають ні фізичній особі, ні жодній фірмі абсолютного права доступу до інформації. Такі обмеження встановлені Конституцією України та чинними міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України і які є частиною національного законодавства України.


Судова та позасудова практика  Судова та позасудова практика