За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГлавнаяПоискПомощьМетодики   Учебный практикум   Путеводитель   Документы   Судебная практикаУкраинский Русский
 
Присылайте ваши замечания и пожеланияБиблиотека   Словарь   Ресурсы интернет
  Методика   

Право на захист від рабства та примусової праці  Право на захист від рабства та примусової праці

 
Практикумы
Право на захист осіб що постраждали внаслідок торгівлі людьми.
Вступ

За останнє десятиліття територія колишнього Радянського Союзу стала епіцентром діяльності організованих злочинних угруповань, що спеціалізуються на торгівлі людьми. Цьому явищу об’єктивно сприяє складна економічна ситуація в регіонах, високий рівень безробіття, недосконалість систем правового захисту громадян молодих країн СНД. Як правило, злочинці на початковому етапі своєї діяльності (стадія вербування) пропонують громадянам вигідну, високооплачувану роботу за кордоном, а після прибуття за кордон забирають документи і, використовуючи насилля, здійснюють їх експлуатацію, примушуючи в рабських умовах до виконання робіт і надання послуг. Такий експорт “живого товару” нині здійснюється в Туреччину, Італію, Німеччину, Іспанію, країни колишньої Югославії, Угорщину, Чехію, Грецію, Арабські Емірати, Ізраїль, Сполучені Штати Америки та інші зарубіжні країни. Чоловіків експлуатують в будівній, вугільно - добувній галузях, жінок, які найбільше потерпають від злочинної діяльності так званих трафікерів (торговців людьми) використовують перш за все в секс - індустрії.

За даними українських правоохоронних органів, серед від’їжджаючих за кордон у пошуках роботи українських жінок переважають дівчата віком від 18 до 27 років, які націлені на роботу у розважальних закладах в якості офіціанток, танцюристок тощо. Як правило, більшість їх походить з колишніх крупних індустріальних центрів, де спостерігається дуже високий рівень безробіття – Донецької, Луганської, Харківської, Дніпропетровської, Запорізької, Херсонської та Миколаївської областей.

Найчастіше зустрічається кілька апробованих злочинцями методів вербування жінок для виїзду за кордон у пошуках роботи. Як правило, злочинні наміри щодо торгівлі людьми вуалюються під благопристойні пропозиції роботи чи вступу до шлюбу з представниками іноземних держав. Злочинна діяльність торгівців людьми охоплює втягнення жінок обманним шляхом до “працевлаштування” за кордоном, оформлення документів для виїзду (у переважній більшості підроблених)

Виїзд українських жінок за кордон здійснюється наступними шляхами:

    1. Укладання трудових угод. Оголошення про працевлаштування за кордоном друкуються у переважній більшості засобів масової інформації (в середньому в номерах спеціалізованих видань фігурує від 5 до 20 “слизьких” оголошень про набір молодих і симпатичних дівчат і жінок). трудові угоди складаються таким чином, щоб умови найму і характер діяльності були сформульовані розпливчато і неточно. фірми застосовують різні прийоми для створення у потерпілих ілюзії перспективності майбутньої роботи за кордоном та солідності (наприклад, проводять різні “презентації”, “конкурси” і т. і.).
    2. Туристичні поїздки. На відміну від фірм, що зобов’язуються працевлаштувати клієнтів, туристичні фірми офіційно оформляють туристичні візи, які не дають права не працевлаштування в країні перебування. Жодної відповідальності за долю жінок, які потрапляють за кордон за їх сприянням, туристичні агенції не несуть.
    3. Шлюбні оголошення і контракти. Жінки, які мають намір одружитися з іноземцями, користуються часто послугами шлюбних агенцій, які виступають посередниками. Специфіка таких закладів полягає в тому, що вони на відміну від спеціалізованих фірм по працевлаштуванню за кордоном, не потребують дозволу (ліцензії) на здійснення подібної діяльності. Вони не несуть жодної відповідальності за долю жінок, які скористалися їх послугами, зате отримують чималі кошти від чоловіків, які звернулися до них у пошуках дружини. Іноді дівчата самостійно виставляють власні фото на сторінках наречених в глобальній інформаційній мережі Інтернет, який іноді вже називають “мережею наречених”.
    4. Система AU PAIR. Система запроваджена з 1960 р. для налагодження культурного обміну молоді. Вона передбачає проживання в сім’ї, допомогу по догляду за дитиною і виконання хатніх робіт (не більше 30 годин на тиждень). Українські дівчата мають можливість виїзду до Німеччини, Голландії та Данії (квоти невеликі).
    5. Запрошення випадкових “знайомих” (посередників, постачальників живого товару), які не представляють легальні фірми. Вербувальники отримують за одну дівчину від 200 до 5.000 доларів (у залежності від країни, рівня посередника, умов угоди, “якості” товару).

Останнім часом злочинна активність трафікерів перемістилася з великих індустріальних міст у бік провінції, де молодь менш інформована про можливості працевлаштування за кордоном і передбачувані наслідки використання посередницьких послуг, з більшою довірою ставиться до обіцянок вербувальників та їх заманливих пропозицій великих заробітків і нових життєвих перспектив.

При організації та здійсненні торгівлі людьми, як правило, діють організовані злочинні угруповання з розгалуженими міжнародними зв’язками, значним досвідом роботи. Їх діяльність здійснюється на основі чіткого розподілу ролей з виділенням організаторів, вербувальників, сутенерів, диспетчерів, повій, бойовиків-охоронців, водіїв, осіб, які надають у користування іншим учасникам приміщення та здійснюють за ними нагляд і спостереження.

Функції організатора полягають у загальному керівництві діяльність злочинного співтовариства, забезпеченні ефективного використання та розподілу між учасниками прибутків, налагодженні та постійному підтриманні контактів з корумпованими представниками владних структур, налагодженні міжнародних контактів тощо.

Вербувальники спеціалізуються на пошуку жінок і залученню їх до занять проституцією за допомогою шахрайства, обману, шантажу або іншими методами. Як правило, вони мають навички спілкування, вміють викликати довіру або принаймні зацікавленість, схиляти жінок до певних дій, що мають кінцевою метою залучення до проституції.

Сутенер безпосередньо організує сексуальну експлуатацію жінок, визначає умови надання сексуальних послуг, режим роботи і розмір оплати, підшукує клієнтів, вилучає зароблені гроші, наглядає за поведінкою експлуатованих жінок, приймає запобіжні заходи з метою недопущення їх втечі або відмови від заняття проституцією.

В переважній більшості країн світу повії не відносять до кримінальних елементів, оскільки проституція там не заборонена. Поліцію більше турбує кримінальне середовище, що формується навколо них, хоча відомі випадки, коли повії фігурували не тільки як складова частина злочинного бізнесу внаслідок їх сексуальної або іншої експлуатації, але й активно використовувалися при здійсненні ряду кримінально переслідуваних діянь, а саме:

  • компрометація окремих “незговірливих” посадових осіб з метою їх схилення до співпраці з кримінальними структурами;
  • використання при вимаганні матеріальних чи грошових коштів від інших громадян;
  • виконання функцій навідниць для груп злодіїв, грабіжників, рекетирів;
  • транспортування наркотиків і т. і.

Вищезазначені обставини свідчать про суттєву суспільну небезпеку цього виду злочинності і вимагають від суспільства поєднання зусиль з метою активного протистояння її поширенню.


Особливі випадки тлумачення та застосування права  Особливі випадки тлумачення та застосування права
Ключові слова  Ключові слова