За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГоловнаПошукДопомогаМетодики   Навчальний практикум   Путівник   Документи   Судова практика
 
Надішліть ваші зауваження чи побажанняБібліотека   Словник   Ресурси інтернет
  Міжнародні нормативні акти  
Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями, 1957 рік
:: Міжнародні нормативні акти
Бібліографічний описЗмістПовний текстЗв'язок по розділам знань

Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями, 1957 рік


                                 Вступ


     Iдея розробки унiверсальних норм, якi стосуються поводження з
в'язнями,   вперше   була   висунута  Мiжнародною  кримiнальною  i
пенiтенцiарною  комiсiєю,  що пiдготувала збiрник правил, якi були
схваленi  Лiгою  Нацiй  у  1934  роцi.  В  1951  роцi Комiсiю було
розпущено,  пiсля  того як провiдну роль у мiжнароднiй дiяльностi,
що   проводилась   до   того   часу  Комiсiєю,  стала  вiдiгравати
Органiзацiя  Об'єднаних  Нацiй.  Однак,  перш  нiж  передати  свої
функцiї  Органiзацiї  Об'єднаних  Нацiй, Комiсiя переглянула текст
правил,  якi мали бути представленi першому Конгресовi Органiзацiї
Об'єднаних   Нацiй  з  профiлактики  злочинностi  i  поводження  з
в'язнями,  що  вiдбувся  в  Женевi  1955  року.  30 серпня Конгрес
одностайно  затвердив  новi  правила  i рекомендував Економiчнiй i
Соцiальнiй Радi схвалити їх.

     Пiсля   додаткового   обговорення  Рада  схвалила  Мiнiмальнi
стандартнi  правила поводження з в'язнями (резолюцiя 663 CI (XXIV)
вiд  31  липня  1957  року), затвердженi першим Конгресом. Правила
вiдображають  загальний  принцип i практику поводження з в'язнями.
Це  є  мiнiмальнi  умови, що розглядаються Органiзацiєю Об'єднаних
Нацiй  як  прийнятнi,  i як такi, що покликанi також забезпечувати
захист  в'язнiв  вiд  поганого  поводження,  особливо  в  тому, що
стосується  пiдтримування  дисциплiни  i застосування заходiв щодо
наведення  порядку  в  пенiтенцiарних  установах. У першiй частинi
цiєї  брошури  наводиться  текст  Мiнiмальних  стандартних правил.

     Схваливши   Правила,   Рада  рекомендувала  урядам  прихильно
поставитись  до  їх  прийняття  i  застосування в пенiтенцiарних i
виправних  установах.  Вона  також  рекомендувала  їм  повiдомляти
Генерального секретаря кожних п'ять рокiв про хiд застосування цих
Правил.

     Генеральна   Асамблея   також  рекомендувала  державам-членам
докладати  всiх  можливих  зусиль  для  забезпечення  впровадження
Правил  в  їхнi  пенiтенцiарнi  та виправнi установи i брати їх до
уваги при розробцi своїх нацiональних законодавств.

     Генеральний секретар публiкує в "Мiжнародному оглядi полiтики
в  галузi кримiнального права", виданнях Yearbook on Human Rights,
Crime   Prevention   and  Criminal  Justice  Newsletter  та  iнших
документах  Органiзацiї  Об'єднаних  Нацiй будь-яку iнформацiю, що
надсилають   уряди  про  виконання  цих  рекомендацiй.  Вiн  також
уповноважений   просити   держави   i  рiзноманiтнi  мiжурядовi  i
неурядовi  (громадськi) органiзацiї надсилати додатковi вiдомостi.

     За  рекомендацiєю  п'ятого  Конгресу  Органiзацiї  Об'єднаних
Нацiй  з  профiлактики  злочинностi  та  поводження з в'язнями, що
вiдбувся  в  1975  роцi,  Економiчна  i  Соцiальна Рада (резолюцiя
1993(LX)  вiд  12  травня  1976  року)  просила  свiй  Комiтет для
попередження   злочинностi   i   боротьби   з  нею  вивчити  сферу
застосування Мiнiмальних стандартних правил - по сутi, питання про
те,   якi  категорiї  осiб,  що  пiдлягають  затриманню,  охопленi
Правилами,  -  i сформулювати комплекс процедур для їх здiйснення,
тобто  подати рекомендацiї про те, як слiд забезпечувати гласнiсть
i  дотримання  цих Правил в нацiональному пенiтенцiарному правi, в
тому  числi  про  процедури  представлення  доповiдей  Органiзацiї
Об'єднаних Нацiй з питань про їх застосування.

     Пiзнiше  Комiтет  рекомендував  розширити  сферу застосування
деяких   положень,   аби   забезпечити   захист   осiб,  якi  були
заарештованi   чи   ув'язненi   без   пред'явлення   звинувачення.
Вiдповiдно  до цього Рада (резолюцiя 2076(LXII) вiд 13 травня 1977
року)  схвалила  правило  95 для включення в Мiнiмальнi стандартнi
правила.  По  сутi,  цим новим правилом передбачається, що особам,
якi   заарештованi   й   помiщенi  до  в'язницi  без  пред'явлення
звинувачення,   надається   той   же  захист,  що  й  особам,  якi
перебувають  пiд  арештом  або  очiкують судового розслiдування, а
також  засудженим  особам; при цьому до них не будуть неправомiрно
застосовуватись будь-якi виправнi заходи.

     Комiтет   завершив   розробку   остаточного  тексту  процедур
виконання   Мiнiмальних   стандартних  правил  i  представив  його
Економiчнiй  i Соцiальнiй Радi в 1984 роцi. 25 травня цього ж року
(резолюцiя  1984/47) Рада схвалила процедури ефективного виконання
Мiнiмальних   стандартних   правил   поводження   з   в'язнями   i
запропонувала  державам-членам  враховувати їх у процесi виконання
Правил  i в своїх перiодичних доповiдях, якi подаються Органiзацiї
Об'єднаних  Нацiй.  Рада  просила  Генерального секретаря надавати
допомогу урядам, на їх прохання, у виконаннi цих Правил вiдповiдно
до  нових процедур. Цi 13 процедур викладенi в Додатку до брошури.

     Попереднi зауваження

     1. Правила, наведенi нижче, не мають на метi детально описати
взiрцеву  систему  пенiтенцiарних  установ,  а призначенi лише для
того,  щоб на основi загальновизнаних досягнень сучасної думки i з
урахуванням  найзадовiльнiших  у  наш  час  систем викласти те, що
звичайно   вважається  правильним  з  принципового  i  практичного
поглядiв   у   галузi   поводження  з  в'язнями  та  в  управлiннi
установами.

     2. З огляду на розмаїття юридичних, соцiальних, економiчних i
географiчних  умов  зрозумiло, що не всi правила можна застосувати
повсюди  i  водночас.  Вони  повиннi,  однак,  покликати  до життя
постiйне прагнення до подолання практичних труднощiв, що стоять на
шляху  до їх здiйснення, оскiльки загалом вiдбивають тi мiнiмальнi
умови,  котрi  Органiзацiя  Об'єднаних  Нацiй  вважає прийнятними.

     3.   З  iншого  боку,  вони  охоплюють  поле  дiяльностi,  де
громадська  думка  постiйно  йде  вперед.  Вони  не  мають на метi
перешкоджати  проведенню  експериментiв i введенню нової практики,
якi  були б сумiснi з викладеними в них принципами i спрямованi на
досягнення окресленої в них мети.

     4.  1)  Частина  I  Правил  стосується загального керiвництва
установами  i  може  бути  застосована  до всiх категорiй в'язнiв,
незалежно  вiд  того,  чи  перебувають  останнi  в  ув'язненнi  за
кримiнальною  чи  цивiльною  справою чи тiльки пiд слiдством або ж
засудженi,  включно  з  в'язнями, що є предметом "заходiв безпеки"
або виправних заходiв, призначених суддею.

     2)  В  частинi II викладаються правила, якi застосовуються до
особливих  категорiй,  про  якi  мовиться в кожному роздiлi. Однак
правила, що фiгурують у роздiлi A i стосуються засуджених в'язнiв,
слiд  однаковою мiрою застосувати й до категорiї осiб, про якi йде
мова  в  роздiлах  B,  C  i  D,  при  умовi, що вони не суперечать
правилам,  розробленим  для  цих категорiй, i полiпшують становище
останнiх.

     5.  1)  Правила  не  мають  на метi регламентувати управлiння
такими   установами  для  неповнолiтнiх,  як  заклад  Борстала  чи
виправнi будинки. Все ж частина I може знайти застосування i в цих
установах.

     2)  До категорiї неповнолiтнiх слiд зарахувати принаймнi всiх
тих   молодих   в'язнiв,  якi  пiдлягають  компетенцiї  судiв  для
неповнолiтнiх  злочинцiв. Як правило, таких молодих людей не варто
засуджувати до тюремного ув'язнення.