За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГоловнаПошукДопомогаМетодики   Навчальний практикум   Путівник   Документи   Судова практика
 
Надішліть ваші зауваження чи побажанняБібліотека   Словник   Ресурси інтернет
  Міжнародні нормативні акти  
Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями, 1957 рік
Частина II Правила, що застосовуються до особливих категорій
:: Міжнародні нормативні акти
Бібліографічний описЗмістПовний текстЗв'язок по розділам знань

Частина II Правила, що застосовуються до особливих категорій

A. Засудженi в'язнi                        

     Основнi принципи

     56.  Викладенi нижче керiвнi принципи вiдбивають дух, в якому
слiд  керувати  пенiтенцiарними  закладами,  i мету, до здiйснення
якої   цi   заклади  повиннi  прагнути,  виходячи  з  попереднього
зауваження 1 даного тексту.

     57.  Ув'язнення  та  iншi заходи, якi iзолюють правопорушника
вiд навколишнього свiту, завдають йому страждань уже тому, що вони
вiдбирають  у  нього право на самовизначення, оскiльки позбавляють
свободи.  Тому,  крiм  випадкiв,  коли  сегрегацiя (вiдокремлення)
видається виправданою або коли цього вимагає дисциплiна, в'язнична
система  не повинна поглиблювати страждань, що випливають з такого
становища.

     58. Метою i виправданням присуду до ув'язнення або взагалi до
позбавлення  свободи  є  в кiнцевому пiдсумку захист суспiльства i
попередження злочинiв, що загрожують йому. Цiєї мети можна досягти
лише  тодi, коли пiсля вiдбуття термiну ув'язнення i повернення до
нормального  життя  в  суспiльствi  правопорушник  виявляється  не
тiльки готовим, а й здатним пiдкоритися закону та забезпечити своє
iснування.

     59.  Для  цього установа мусить використовувати всi виправнi,
виховнi,  моральнi  i  духовнi  сили  i  види допомоги, якими вона
володiє  i  якi  вважає  придатними, застосовуючи їх з урахуванням
потреб перевиховання кожного в'язня.

     60.  1)  Режим, прийнятий в закладi, повинен прагнути зводити
до  мiнiмуму рiзницю мiж життям у в'язницi i життям на свободi, що
вбиває  у в'язня почуття вiдповiдальностi та усвiдомлення людської
гiдностi.

     2)  Бажано, щоб перед завершенням термiну покарання вживались
заходи  до  поступового повернення в'язнiв до життя в суспiльствi.
Цiєї   мети   можна   досягти,   враховуючи   особливостi  кожного
правопорушника,  вводячи  особливий  режим  для звiльнюваних або в
самому закладi, або в якомусь iншому закладi чи звiльнюючи в'язнiв
на  iспитовий  термiн,  протягом  якого  вони  все ж лишаються пiд
наглядом,  при умовi, що такий нагляд не покладається на мiлiцiю i
поєднується з ефективною соцiальною допомогою.

     61.  У  спiлкуваннi  з  в'язнями  слiд  пiдкреслювати не їхню
iзоляцiю  вiд  суспiльства,  а  ту  обставину, що вони продовжують
лишатися   його   членами.   Тому  треба  всюди,  де  це  можливо,
заохочувати громадськi органiзацiї до спiвробiтництва з персоналом
закладiв  з  метою  повернення в'язнiв до життя в суспiльствi. При
кожному закладi повиннi бути соцiальнi працiвники, якi пiклувалися
б  про  пiдтримування  i змiцнення бажаних стосункiв в'язня з його
сiм'єю  та соцiальними органiзацiями, що могли б зберегти за собою
максимум  сумiсних iз законом i умовами вироку прав у галузi їхнiх
громадянських iнтересiв та iнших соцiальних пiльг.

     62.  Медичнi  заклади повиннi виявляти всi фiзичнi i психiчнi
захворювання  або  вади,  якi  могли  б  перешкодити перевихованню
в'язня,  i  пiклуватися  про  вилiкування  їх.  Для  цього заклади
повиннi   мати   можливiсть   забезпечувати   необхiдне   медичне,
хiрургiчне та психiатричне обслуговування.

     63.    1)   Втiлення   в   життя   цих   принципiв   потребує
iндивiдуального  пiдходу  до  в'язнiв,  а  вiдповiдно  i наявностi
гнучкої  системи  класифiкацiї їх по групах; тому бажано, щоб такi
групи розмiщувались в окремих закладах, якi пiдходять для роботи з
кожною з груп.

     2)  У  цих  закладах не обов'язково вживати однакових заходiв
безпеки  для  кожної групи. Бажано навiть градуювати суворiсть цих
заходiв  залежно  вiд  групи.  Найсприятливiшi умови перевиховання
ретельно   вибраних  в'язнiв  iснують  у  вiдкритих  закладах,  де
основний акцент робиться не на фiзичних засобах попередження втеч,
а на самодисциплiнi.

     3)  Бажано,  щоб  число  в'язнiв  у  закладi  було не занадто
великим  для  того,  щоб  можна  було  застосувати  iндивiдуальний
пiдхiд.  У  деяких  країнах  прийнято,  що  контингент такого роду
закладiв  не  повинен  перевищувати 500 осiб. У вiдкритих закладах
треба утримувати якнайменше в'язнiв.

     4)  З iншого боку, в'язницi повиннi мати достатнi розмiри для
того,  щоб  у  них  можна  було  забезпечити потрiбнi можливостi й
обслуговування.

     64. Обов'язки суспiльства не припиняються з виходом в'язня на
волю.  Тому  необхiдно  мати  державнi або приватнi органи, здатнi
виявляти дiйове пiклування про в'язнiв, якi звiльняються, борючись
iз  їхнiми  упередженнями  та  забобонами, жертвами яких вони є, i
допомагаючи їм знову включитися в життя суспiльства.

     Поводження з в'язнями

     65.   У   поводженнi  з  особами,  засудженими  до  тюремного
ув'язнення  чи  iншої  подiбної  мiри  покарання,  треба прагнути,
враховуючи  тривалiсть термiну, який вони вiдбувають, прищеплювати
їм  бажання  пiдкорятися  законам  i  забезпечувати своє iснування
пiсля  звiльнення.  Поводження  з  ними  повинно  змiцнювати в них
вiдчуття  власної гiдностi та усвiдомлення своєї вiдповiдальностi.

     66.  1)  З  цiєю  метою  треба  вжити всiх придатних засобiв,
включаючи  релiгiйне  обслуговування  в  країнах,  де  це можливо,
навчання, професiйну пiдготовку та орiєнтацiю, вивчення конкретних
соцiальних  випадкiв,  консультацiї щодо працевлаштування, фiзичне
виховання   i   змiцнення  характеру.  Причому  треба  враховувати
iндивiдуальнi  потреби в'язня, його соцiальне минуле, iсторiю його
злочину,  його  фiзичнi  й  розумовi здiбностi та можливостi, його
темперамент,  тривалiсть термiну його ув'язнення i його можливостi
пiсля звiльнення.

     2)  Щодо  кожного  в'язня,  засудженого  на  досить  тривалий
термiн, директор мусить отримати якомога швидше вичерпнi вiдомостi
з  питань,  перерахованих  у  попередньому  пунктi.  Цi  вiдомостi
повиннi   завжди   мiстити  в  собi  звiт  лiкаря,  по  можливостi
досвiдченого  в  психiатрiї, про фiзичний i психiчний стан в'язня.

     3)  Цi звiти та iншi документи, що стосуються в'язня, повиннi
бути  пiдшитi  до  його особистої справи. Справу треба доповнювати
новими  свiдченнями  i зберiгати так, щоб вiдповiдальнi працiвники
могли в разi необхiдностi звертатися до неї.

     Класифiкацiя та iндивiдуалiзацiя

     67. Метою класифiкацiї є:

     a)  вiдокремлення  ув'язнених  вiд  тих,  хто  в  силу  свого
злочинного  минулого  або  негативних рис характеру може погано на
них впливати;

     b)  розподiл ув'язнених на категорiї, що полегшувало б роботу
з  ними,  спрямовану  на  повернення  їх  до  життя в суспiльствi.

     68.  Роботу  з  рiзними  категорiями  в'язнiв  слiд  вести по
можливостi  в рiзних закладах або рiзних вiддiленнях одного й того
ж закладу.

     69.  У найкоротший термiн пiсля прийняття кожного в'язня i на
основi  вивчення  його характеру треба розробити програму роботи з
ним, виходячи при цьому з його iндивiдуальних потреб, здiбностей i
нахилiв.

     Пiльги

     70.  У  кожному закладi треба мати систему пiльг i розробляти
рiзнi   методи  поводження  з  рiзними  категорiями  в'язнiв,  щоб
заохотити   їх  до  доброї  поведiнки,  розвивати  в  них  почуття
вiдповiдальностi,  прищеплювати  їм  iнтерес  до  перевиховання  i
домагатися їхньої спiвпрацi в цьому.

     Праця

     71.  1)  Праця  в'язня  не  повинна завдавати йому страждань.

     2) Усi засудженi в'язнi повиннi працювати вiдповiдно до їхнiх
фiзичних i психiчних здiбностей, засвiдчених лiкарем.

     3)  На  в'язнiв  слiд  покладати корисну роботу, достатню для
того, щоб заповнити нормальний робочий день.

     4)  Робота,  якою  забезпечуються в'язнi, повинна бути такою,
щоб  пiдвищувати  або  давати  їм  квалiфiкацiю, що дозволила б їм
зайнятися чесною працею пiсля звiльнення.

     5)  В'язнiв,  якi  здатнi  мати  з  цього  користь,  особливо
неповнолiтнiх, треба навчати корисних ремесел.

     6)  В'язнi повиннi мати можливiсть виконувати роботу за своїм
вибором,  якщо  це сумiсно з правильним вибором ремесла i вимогами
управлiння та дисциплiни в закладi.

     72.  1)  Органiзацiя  i  методи  роботи  в  закладах  повиннi
максимально  наближатися  до тих, що прийнятi за стiнами закладiв,
щоб в'язнi привчилися таким чином до умов працi на волi.

     2)  Однак  iнтереси  в'язнiв  i їхню професiйну пiдготовку не
варто пiдкоряти мiркуванням про отримання прибутку вiд в'язничного
виробництва.

     73.   1)   Керiвництво  промисловим  i  сiльськогосподарським
виробництвом   в  закладах  найкраще  покладати  на  саме  тюремне
управлiння, а не на приватних пiдрядникiв.

     2)   В'язнi,   що  виконують  роботу,  яка  не  контролюється
закладом, повиннi перебувати пiд постiйним наглядом спiвробiтникiв
останнього.  Крiм випадкiв, коли в'язнi виконують роботи для iнших
державних  закладiв,  роботодавцi мусять виплачувати закладу повнi
ставки  заробiтної  плати,  що  належиться за вiдповiдну роботу, з
урахуванням продуктивностi працi в'язнiв.

     74.  1)  Правила,  що  стосуються  безпеки  працi  та охорони
здоров'я вiльних робiтникiв, повиннi застосовуватися i в закладах.

     2) У разi калiцтва на виробництвi або професiйних захворювань
треба  виплачувати  компенсацiю. Умови цiєї компенсацiї мають бути
не  менш  сприятливими, нiж умови компенсацiї, передбаченi законом
для вiльних робiтникiв.

     75.   1)   Максимальна   тривалiсть  робочого  дня  чи  тижня
встановлюється  законом або на основi адмiнiстративних постанов, з
урахуванням  мiсцевих  правил  i  звичаїв  для  умов працi вiльних
робiтникiв.

     2) Робочий час треба розподiляти таким чином, щоб в'язнi мали
принаймнi  один  день  вiдпочинку  на  тиждень,  а  також  час для
навчання  та  iнших  видiв  дiяльностi,  що  необхiднi для їхнього
перевиховання.

     76.  1)  За  свою працю в'язнi повиннi отримувати справедливу
винагороду в рамках певної системи.

     2)  Вiдповiдно до цiєї системи в'язнi повиннi мати можливiсть
витрачати  в  крайньому  разi  частину  зароблених  ними коштiв на
придбання   дозволених  предметiв  особистого  вжитку  i  посилати
частину свого заробiтку сiм'ї.

     3)   Ця   система   повинна  також  передбачати,  що  частина
зароблених  в'язнем  грошей лишається на збереженнi адмiнiстрацiї,
яка   передає  йому  цi  заощадження  в  момент  його  звiльнення.

     Освiта i вiдпочинок

     77.  1)  В'язням,  що  здатнi  мати  з  цього  користь,  слiд
забезпечувати  можливiсть  подальшої  освiти, включно з релiгiйним
вихованням у країнах, де таке допускається. Навчання неграмотних i
молодi  слiд  вважати  обов'язковим, i органи тюремного управлiння
повиннi звертати на це особливу увагу.

     2) Навчання в'язнiв слiд, наскiльки це можливо, пов'язувати з
дiючою в країнi системою освiти, з тим, щоб звiльненi в'язнi могли
вчитися далi без утруднень.

     78.  В  усiх установах в'язням треба забезпечувати можливостi
вiдпочинку i культурної дiяльностi в iнтересах їхнього фiзичного i
психiчного здоров'я.

     Стосунки   iз  зовнiшнiм  свiтом  i  опiка  пiсля  звiльнення

     79.  Особливу  увагу  треба придiляти пiдтриманню i змiцненню
зв'язкiв  мiж  в'язнем  та його сiм'єю, коли вони бажанi i служать
iнтересам обох сторiн.

     80. З самого початку вiдбування термiну покарання слiд думати
про  майбутнє,  яке чекає в'язня пiсля його звiльнення. Тому треба
допомагати  йому  пiдтримувати  i  змiцнювати зв'язки з особами та
установами,   що   знаходяться  за  стiнами  закладу,  якi  здатнi
захистити  iнтереси  його  сiм'ї  i сприяти включенню його в життя
суспiльства пiсля звiльнення.

     81.  1)  Державнi або iншi органи та установи, що допомагають
звiльненим  в'язням  знаходити  своє  мiсце в суспiльствi, повиннi
там,  де  це  можливо  i  необхiдно,  пiклуватися про те, щоб такi
в'язнi  отримували  необхiднi  документи  i  свiдоцтва,  знаходили
придатне  житло  i  роботу,  мали придатний i достатнiй для даного
клiмату  i  пори  року  одяг,  володiли  засобами,  достатнiми для
переїзду  на  мiсце  призначення  i для життя протягом перiоду, що
настає пiсля звiльнення.

     2)  Акредитованi  представники  таких  установ  повиннi  мати
можливiсть вiдвiдувати в'язничнi заклади i осiб, що там ув'язненi.
З  ними  треба  консультуватися  про  перспективи подальшого життя
в'язнiв iз самого початку термiну їхнього ув'язнення.

     3)  Бажано,  щоб  робота  таких  установ централiзувалася або
координувалася   в  межах  можливого,  з  тим,  щоб  забезпечувати
максимально ефективне використання їх роботи.

           B. Душевнохворi та розумово вiдсталi в'язнi            

     82. 1) Особи, визнанi душевнохворими, не пiдлягають тюремному
ув'язненню.   Тому   слiд   вживати   заходiв   для  якнайшвидшого
переведення їх у заклади для душевнохворих.

     2)  В'язнiв,  якi страждають iншими психiчними захворюваннями
чи  мають  подiбнi  вади,  треба  брати  пiд  нагляд  i лiкувати в
спецiальних закладах пiд керiвництвом лiкарiв.

     3)  За  час  перебування  їх  у  в'язницi такi в'язнi повиннi
знаходитися пiд особливим лiкарським наглядом.

     4)   Медичнi   та   психiатричнi   служби,   що   працюють  у
пенiтенцiарних  закладах, повиннi забезпечувати психiчне лiкування
всiх в'язнiв, що потребують його.

     83.   У  спiвробiтництвi  з  компетентними  закладами  бажано
вживати необхiдних заходiв, щоб забезпечувати психiатричний догляд
за  звiльненими в'язнями, а також соцiально-психiатричну опiку над
ними.

      C. Особи, що перебувають пiд арештом або чекають суду       

     84.   1)   Особи,  що  були  заарештованi  чи  перебувають  в
ув'язненнi  за звинуваченням у кримiнальному злочинi й утримуються
або  в  вiддiленнях мiлiцiї, або у в'язницi, але ще не викликанi в
суд  i  не  засудженi,  називаються  далi в Правилах "в'язнями, що
перебувають пiд слiдством".

     2)   В'язнi,   що   перебувають   пiд  слiдством,  вважаються
невинними, i з ними слiд обходитися вiдповiдно.

     3) При умовi дотримання законоположень, що стосуються свободи
особистостi  чи  передбачають  процедуру поводження з в'язнями, що
перебувають  пiд  слiдством,  до  цих  в'язнiв  слiд застосовувати
особливий режим, основнi правила якого подано нижче.

     85.   1)   В'язнiв,   якi  перебувають  пiд  слiдством,  слiд
утримувати окремо вiд засуджених.

     2)  Молодих  в'язнiв,  якi  перебувають  пiд  слiдством, слiд
утримувати  окремо  вiд  дорослих  i  загалом  в окремих закладах.

     86.  На  нiч  в'язнiв,  якi  перебувають  пiд слiдством, слiд
розмiщувати  поодинцi  в  окремих  примiщеннях, враховуючи, однак,
мiсцевi   особливостi,   що   пояснюються   клiматичними  умовами.

     87. Коли це не порушує прийнятого в закладi порядку, в'язням,
якi  перебувають  пiд  слiдством,  можна дозволити, якщо вони того
бажають,  одержувати їжу зi сторони, за їхнiй власний рахунок, або
через  органи в'язничної адмiнiстрацiї, або членiв їхньої сiм'ї чи
друзiв.   В   iншому   випадку  харчування  в'язня  забезпечується
адмiнiстрацiєю.

     88.  1)  В'язнi,  що  перебувають  пiд слiдством, мають право
носити  цивiльний  одяг,  за умови, що вiн утримується в чистотi i
має пристойний вигляд.

     2)   Якщо  в'язень,  який  перебуває  пiд  слiдством,  носить
в'язничне   обмундирування,   то  воно  повинно  вiдрiзнятися  вiд
обмундирування засуджених.

     89.  В'язням,  якi  перебувають  пiд  слiдством, завжди треба
надавати   можливiсть   працювати.   Однак   працювати   вони   не
зобов'язанi.  Якщо  такий в'язень вирiшує попрацювати, його робота
повинна оплачуватися.

     90.  Усi  в'язнi, якi перебувають пiд слiдством, повиннi мати
можливiсть  придбати  на  власнi  кошти або за рахунок третiх осiб
книги, газети, письмове приладдя та iншi предмети, що дає їм змогу
проводити  час  iз  користю,  за  умови,  що  цi  речi  сумiснi  з
iнтересами правосуддя, вимогами безпеки i нормальним ходом життя в
закладi.

     91.  В'язням,  якi  перебувають  пiд  слiдством, дозволяється
користуватися  пiд час перебування їх у в'язницi послугами їхнього
власного  лiкаря  або  стоматолога,  якщо  їхнє  прохання  про  це
видається  виправданим  i  якщо  вони  сплатили  пов'язанi  з  цим
видатки.

     92.  В'язнi,  якi  перебувають  пiд  слiдством,  повиннi мати
можливiсть  негайно iнформувати сiм'ю про факт їхнього затримання,
а також користуватися розумною можливiстю спiлкування з родичами i
друзями, пiдпадаючи при цьому тiльки пiд тi обмеження i нагляд, що
необхiднi  для  належного  виконання  правосуддя, дотримання вимог
безпеки i забезпечення нормальної роботи закладу.

     93.  З  метою  свого  захисту  в'язнi,  якi  перебувають  пiд
слiдством,  повиннi  мати  право звертатися там, де це можливо, до
безплатної   юридичної   консультацiї,   приймати   в   ув'язненнi
юридичного  радника  (адвоката),  який  взяв  на  себе  їх захист,
пiдготовлювати  i передавати йому конфiденцiйнi iнструкцiї. З цiєю
метою  на їхню вимогу треба надавати в їхнє розпорядження письмове
приладдя.  Побачення  в'язня  з  його  юридичним  радником повиннi
вiдбуватися   на  очах,  але  за  межами  слуху  мiлiцейських  або
в'язничних органiв.

                D. Ув'язненi по цивiльних справах                 

     94.  У  країнах,  де закон дозволяє ув'язнення за невиконання
боргових  зобов'язань  або  ж  згiдно  з  розпорядженням  суду  за
будь-якi  iншi цивiльнi справи, ув'язнюваних в такому випадку осiб
не  слiд  пiддавати бiльш суворому поводженню, нiж це потрiбно для
надiйного  нагляду  i  пiдтримання належного порядку. Поводження з
особами  такого роду повинно бути не менш м'яким, нiж поводження з
в'язнями,  якi  перебувають пiд слiдством, з тою хiба рiзницею, що
їхня праця може бути обов'язковою.

        E. Особи, заарештованi або помiщенi у в'язницю без        
                    пред'явлення звинувачення                     

     95.  Без  шкоди  для положень статтi 9 Мiжнародного пакту про
громадянськi i полiтичнi права особам, заарештованим або помiщеним
до  в'язницi  без  пред'явлення  звинувачення, надається той самий
захист,  що  й  особам  за  частинами I i II, роздiл C. Вiдповiднi
положення  роздiлу  A частини II також застосовуються в тому разi,
коли  застосування  їх  може  принести користь цiй особливiй групi
осiб,  яких  помiстили пiд варту, за умови, що не будуть вживатися
заходи,   при   яких   розумiлося  б,  що  методи  виправлення  чи
перевиховання  можуть  застосовуватися щодо осiб, не засуджених за
будь-який кримiнальний злочин.
 prev Частина I Загальні правила