За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГоловнаПошукДопомогаМетодики   Навчальний практикум   Путівник   Документи   Судова практика
 
Надішліть ваші зауваження чи побажанняБібліотека   Словник   Ресурси інтернет
  Розділ курсу ДО  
Мінімальні знання про права людини для школярів і населення
Міжнародні механізми захисту прав людини
:: Розділ курсу ДО
Бібліографічний описЗмістЗв'язок з ресурсамиЗв'язок по розділам знань
    В даній роботі автор доступно виклав основні права людини для простого вивчення їх у шкільній програмі та ознайомлення з ними населення, розглядая права з часу їх появи та розвитку, а також вказує на форми та механізми захисту прав людини.

Міжнародні механізми захисту прав людини

У зв'язку з тим, що права людини є цінністю вищого порядку і від рівня їх захисту і забезпечення в конкретній державі залежить багато в чому доля миру і безпеки, міжнародне співтовариство розробило певні механізми контролю за дотриманням прав людини. Ці механізми приводяться в дію міжнародними органами й організаціями.

Комісія ООН по правам людини - це допоміжний орган Економічної і соціальної ради ООН (ЕКОСОР), що займається широким колом питань в області прав людини, у тому числі і забезпеченням виконання загальновизнаних міжнародних стандартів по правам людини. До її складу входять представники держав, тому вона є політичним органом. Комісія представляє ЕКОСОР пропозиції, рекомендації і доповіді щодо Білля про права людини, міжнародних декларацій або конвенцій про громадянські свободи, прав жінок, свободи інформації, захисту меншин; попередження дискримінації за ознакою раси, статі, мови і релігії; всіх інших питань, що стосуються прав людини. Комісія займається всіма порушеннями прав людини, якщо вони є грубими і масовими. Комісія також займається і приймає певні заходи за індивідуальними скаргами. Відповідно до процедури 1503, затвердженою резолюцією ЕКОСОР 1503 (XLVIII) від 27 травня 1970 р., спеціальна робоча група з 5 членів, призначених Підкомісією, на своїх закритих засіданнях розбирається в скаргах, отриманих Генеральним секретарем ООН, що стосуються порушень прав і свобод людини. Робоча група доводить до відома Підкомісії ті зі скарг, що свідчать про систематичні, вірогідно підтверджені грубі порушення прав людини. Тут кожна скарга розглядається не сама по собі, а як свідчення грубих і масових порушень прав людини. Підкомісія вирішує простою більшістю голосів, чи передати скарги на розгляд Комісії або немає. Комісія може або відмовити в розгляді, або лишити для свого розгляду, або передати скарги до ЕКОСОР, після чого вони втрачають свій конфіденційний характер. Хоча самий розгляд скарг на основі процедури 1503 у Комісії є конфіденційним, починаючи з 1978 р. публікуються списки держав, у яких становище в області прав людини стало предметом такого розгляду. Вже це робить певний політичний тиск на державу.

Комітет ООН по правах людини створений на основі резолюції Генеральної Асамблеї ООН 2200А (XXI) від 16 грудня 1966 року у відповідності зі ст.28 Пакту про громадянські і політичні права. Він є одним із найважливіших із так називаних “договірних органів” в галузі захисту прав людини універсального характеру, створеним на основі і з метою застосування вищевказаного Пакту. Такі органи, що створюються для спостереження за дотриманням конкретного договору по правах людини, складаються з незалежних експертів (тобто не представників держав, а спеціалістів в особовій якості). Комітет має право здійснювати контроль за дотриманням положень Пакту про громадянські і політичні права шляхом розгляду:

  1. періодичних доповідей держав-учасників про прийняті ними заходи для реалізації положень Пакту;
  2. скарг держав-учасників один на одного про порушення положень Пакту;
  3. скарг індивідів при порушенні державою-учасником прав, закріплених у Пакті.

Розгляд доповідей складає найбільш важливу форму спостереження за виконанням державами своїх зобов'язань за Пактом. Іншою формою контролю за дотриманням державами прийнятих зобов'язань за Пактом є система індивідуальних повідомлень (скарг), що стосуються порушення громадянських і політичних прав державами, які приєдналися до Факультативного протоколу до Пакту. Скаржитися в Комітет можуть тільки індивіди, що знаходяться під юрисдикцією держави-учасника Факультативного протоколу. При цьому жертва порушення не обов'язково повинна знаходитися на території даної держави. Розгляд повідомлень складається з двох основних стадій: на предмет прийнятності і з питань по суті. Скарга індивіда повинна стосуватися тільки факту порушення прав, зафіксованих у Пакті, і не повинна бути анонімною. Повідомлення повинно мати відношення до подій і фактів, що мали місце після вступу в силу Пакта і Факультативного протоколу для даної держави. Крім того, особа, що подає скаргу, повинна вичерпати усі внутрішні засоби захисту порушеного права або довести, що розгляд її справи затягується. Внутрішні засоби повинні бути не тільки доступними імовірній жертві правопорушення, але й ефективними. Комітет не розглядає індивідуальних повідомлень, поки не засвідчиться в тому, що це ж питання не розглядається відповідно до іншої процедурою міжнародного розгляду або врегулювання. Найбільше важливою стадією розгляду повідомлення є його вивчення по суті. Визнавши скаргу обгрунтованою і ухваленою до розгляду, Комітет просить держав-учасницю, зазначену в скарзі, подати в шестимісячний строк пояснення по суті питання і зазначити заходи, що будуть прийняті на національному рівні для виправлення становища. Держава й особа, що направила скаргу, знаходяться перед Комітетом у рівних умовах. Всі повідомлення розглядаються на закритих засіданнях, а документи, що стосуються їх, є конфіденційними. Проте самі рішення за повідомленнями потім публікуються в щорічних доповідях Комітету Генеральної Асамблеї ООН. Постанови Комітету за повідомленнями індивідів носять назву міркуваннь. Вони не є юридично обов'язковими, але їх не можна розглядати й у якості простих рекомендацій, адресованих державі. У результаті розгляду повідомлення Комітет уповноважений Факультативним протоколом робити висновки про дотримання або недотримання державою-учасником вимог Пакту. Відповідно до п. 3 (а) ст.2 Пакту держава-учасник зобов'язаний “забезпечити будь-якій особі, права і свободи якої, визнані в дійсному Пакті, порушені, ефективний засіб правового захисту”. Звичайно Комітет, зробивши висновок про порушення державою Пакту, вказує, що держава-учасниця зобов'язана прийняти ефективних заходів з метою усунення порушень, а нерідко і прийняти таких же заходів для ліквідації наслідків порушень. Нерідко Комітет вказує, що держава зобов'язана виплатити жертві компенсацію.

 prev Форми правового захисту прав людини
 next Регіональні механізми захисту прав людини