За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГоловнаПошукДопомогаМетодики   Навчальний практикум   Путівник   Документи   Судова практика
 
Надішліть ваші зауваження чи побажанняБібліотека   Словник   Ресурси інтернет
  Нормативний акт України  
Конституція України: Офіційний текст. Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина
Кожному гарантується право спростовувати недостовірну інформацію
1999 :: Нормативний акт України
Бібліографічний описЗмістПовний текстЗв'язок по розділам знань
    Останніми роками, насамперед завдяки зусиллям певного кола політиків, юристів, інших наших співвітчзників питання захисту прав людини в Україні набуло загальносуспільного масштабу і політичного значення. Ця книга містить офіційний текст Конституції України і коментар законодавства України про права та свободи людини та громадянина. Існують різні класифікації прав та свобод людини і громадянина. У цій книзі умовно виділяються три блоки вказаних прав і свобод: перший пов'язаний з правом на життя, другий з правом на свободу і треій - з правом на повагу до гідності людини. Змісту окремих прав людини і громадяна автор лише торкається та все ж підводить читача до висновку про те, що Україні потрібна нова система законодавства, основою якої повинні стати Конституція України і Кодекс законів про права та свободи людини і громадянина.

Кожному гарантується право спростовувати недостовірну інформацію

Відповідно до статті 32 Конституції України, норми якої наводились вище, та статті 7 ЦК України, громадянин вправі вимагати через суд спростування відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, які порочать його честь,, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди його інтересам, якщо той, хто поширив такі відомості, не доведе, що вони відповідають дійсності.

Якщо зазначені відомості були поширені через засоби масової інформації (друкованої або аудіовізуальної), вони повинні бути спростовані у тому ж друкованому виданні, аналогічній радіо- чи телепередачі або іншим адекватним способом. Якщо відомості, які не відповідають дійсності і завдають шкоди інтересам, честі, гідності або діловій репутації громадянина, містить документ, що виходить від організації, такий документ підлягає заміні або відкликається.

Громадянин, відносно якого поширені відомості, що не відповідають дійсності і завдають шкоди їх інтересам, честі, гідності або діловій репутації, вправі поряд із спростуванням таких відомостей вимагати відшкодування майнової і моральної (немайнової) шкоди, завданої їх поширенням.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, суд зобов'язаний приступити до розгляду цивільної справи за заявою особи, яка звертається за захистом свого права або охоронюваного законом інтересу. Не є обов'язковим попереднє звернення про спростування відомостей, які порочать честь і гідність особи, до органів масової інформації, коли такі відомості були ними оприлюдненні.

У порядку цивільного судочинства не можуть розглядатися позови про спростування відомостей, які містяться у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах слідчих та інших відповідних органів, для оскарження яких встановлено інший порядок.

Позов про спростування відомостей, що порочать честь і гідність, може бути пред'явлено не тільки особою, про яку поширені такі відомості, але й її близькими чи родичами, коли відомості прямо або посередньо їх порочать, або коли особа, про яку поширено такі відомості, померла.

За загальним правилом відомості, що ганьблять особу, повинні спростовуватися у спосіб, найбільш близький до способу їх поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на сході громадян, заміни документа та ін.).

Більш детально порядок спростування певних відомостей регулюється статтею 37 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” і статтями 40—43 Закону України “Про телебачення і радіомовлення”.

Так, відповідно до першого із зазначених Законів редакція, якщо вона не має доказів того, що опубліковані нею відомості відповідають дійсності, зобов'язана на вимогу заявника опублікувати спростування їх у запланованому найближчому випуску друкованого засобу масової інформації або опублікувати його за власною ініціативою.

Спростування повинно бути набрано тим же шрифтом і поміщено під заголовком “Спростування” на тому ж місці шпальти, де містилося повідомлення, яке спростовується. Скорочення чи інші зміни в тексті спростування заявника без його згоди не допускаються.

Редакція зобов'язана в строк, що не перевищує одного місяця з дня надходження вимоги, опублікувати спростування і письмово повідомити заявника про строк і час публікації спростування у разі затримки або про відмову в його публікації, зазначивши підстави відмови.

Редакція відмовляє в публікації спростування тільки у випадках, якщо спростування:

1) поєднане з поширенням відомостей:

- що становлять державну або іншу передбачену законодавством таємницю;

- стосуються лікарської таємниці, грошових вкладів, прибутків від підприємницької діяльності, усиновлення, листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень;

- які містять заклики до повалення конституційного ладу, захоплення влади, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості;

- які спрямовані на розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі або посягають на права і свободи людини;

- які можуть бути визнані порнографією;

- якими досягається мета вчинення кримінальне караних діянь;

- якими здійснюється втручання в особисте життя інших громадян, або посягання на їх честь і гідність;

- якими розголошується будь-яка інформація, що може привести до вказання на особу неповнолітнього правопорушника без його згоди і згоди його представника;

2) суперечить рішенню або вироку суду, які набрали чинності;

3) є анонімним.

Крім того, редакція має право відмовити в публікації спростування, якщо воно:

1) стосується відомостей, які нею вже спростовано;

2) надійшло з вимогою заявника опублікувати його пізніше, ніж через рік з дня публікації відомостей, що спростовуються.

Відповідно до Закону України “Про телебачення і радіомовлення” телерадіоорганізація зобов'язана надавати громадянам можливість відповіді, спростування чи власного тлумачення обставин справи, а телеглядачі і радіослухачі мають право спростовувати поширені телерадіоорганізацією дані, що не відповідають дійсності або принижують честь і гідність громадян.

Не допускається без згоди батьків або осіб, що їх замінюють, поширення інформації про неповнолітніх, які вчинили злочин, про злочини, вчинені щодо неповнолітніх, а також про самогубство неповнолітніх, якщо така інформація дозволяє ідентифікувати особу неповнолітнього.

Особа, в якої беруть інтерв'ю, або особа, яка надала інформацію для телерадіоорганізації, має право вимагати у письмовій формі перегляду чи прослуховування готового матеріалу перед його трансляцією, а в разі незгоди — вилучення матеріалу із передачі. Спори у зв'язку з порушенням даного правила розглядаються судом.

У разі поширення в телерадіопередачі відомостей, що принижують честь і гідність громадян або не відповідають дійсності, вони повинні бути на прохання зацікавлених осіб в місячний строк спростовані телерадіоорганізацією. Зміст і час спростування визначаються за угодою зацікавлених сторін.

Як зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, у справах про спростування відомостей, поширених засобами масової інформації (в пресі, по радіо і телебаченню), як відповідачі до участі притягаються автор, орган засобу масової інформації, що їх поширив, а у передбачених законом випадках і відповідна службова особа цього органу, які й несуть обов'язок щодо відшкодування заподіяної моральної шкоди відповідно до ступеня вини кожного з них. Якщо позивач не бажає притягати когось з них до відповідальності, на решту заподіювачів моральної шкоди покладається обов'язок щодо відшкодування тієї її частини, яка відповідає ступеню їх вини. В разі,, коли орган масової інформації не називає автора, суд виходить із того, що вину за поширення зазначених відомостей цей орган взяв на себе.

Критична оцінка певних фактів, недоліків, що мали місце, критичні рецензії, що торкаються не особи автора, а створених ним образів, не можуть бути підставою для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди.

 prev Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя
 next Кожному гарантується недоторканність житла