Одна з 23 найбільш показових справ Європейського Суду з прав людини, надрукованих в Українському часописі. Дана справа була порушена на підставі заяви, в якій заявники стверджують, що вони є жертвами урядової політики примксового виселення, що спалення їхніх домівок силами безпеки є жорстоким і принижуючим гідність ставленням до них, що акти знащення їхнього майна і виселення їх з села були складовою свідомої та невиправданої політики, спрямованої проти них, курдів, що вони стали об”єктом залякування з боку влади у зв”язку із скаргами на органи влади у південно-східній Туреччині у Європейську комісію.

Суд ухвалив, що було порушення ст. 8 Конвенції, ст. 1 Протоколу № 1, ст. 14 і 18 Конвенції, що Туреччина не виконала свого зобов”язання згідно зі ст. 25 § 1 Конвенції не перешкоджати ефективному здійсненню права на індивідуальну петицію. Суд ухвалив, що Держава-відповідач має сплатити заявникам компенсацію витрат.