За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГлавнаяПоискПомощьМетодики   Учебный практикум   Путеводитель   Документы   Судебная практикаУкраинский Русский
 
Присылайте ваши замечания и пожеланияБиблиотека   Словарь   Ресурсы интернет
  Методика   

Право на презумпцію невинуватості  Право на презумпцію невинуватості

 
Общая часть
Особливі випадки тлумачення та застосування права

Вирок, що набрав законної сили

Виходячи з положень ст. 62 Конституції України не зовсім зрозуміло, чи вважається особа невинною доти, поки обвинувальний вирок не набере законної сили ? Або можливо достатньо лише одного факту винесення судом обвинувального вироку, що не набрав чинності ?

Дане питання досить чітко вирішене Конституцією Російської Федерації. Положення про презумпцію невинуватості закріплене у Конституції РФ в наступному вигляді: "Кожен обвинувачений у скоєнні злочину вважається невинним, доки його винуватість не буде доведено в передбаченому федеральним законом порядку і встановлено вироком суду, що набрав законної сили".

Особа “вважається” невинною

Слід відзначити, що речення: "Особа вважається невинуватою…" не відповідає змісту принципу презумпції невинуватості, оскільки в даному випадку суб'єктивна оцінка ступеню вини громадянина стає правовою нормою. Це означає, якщо всі суб'єкти кримінального процесу вважають громадянина винними, то дія даного принципу в такому випадку на них не розповсюджується. Однак, вимоги принципу презумпції невинуватості особи повинні діяти незалежно від думки суб'єктів процесу і громадськості. Тому речення: “Особа вважається невинуватою…”, слід замінити на значно конкретніше і зрозуміліше: “Особа є невинуватою...”. Це ліквідує суб’єктивний елемент в оцінці процесуального статусу особи, і буде імперативною для виконання суб’єктами кримінального процесу нормою. Крім того, це надасть особам, право на презумпцію невинуватості яких було порушено, можливість відстоювати та захищати свою честь, гідність та ділову репутацію в суді. Особливо у випадку не доведення вини.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість

Дане положення не дає відповіді на питання - на кого покладено обов'язок доведення вини особи ? На всіх суб'єктів кримінального процесу, крім обвинувачуваного, або такого обов'язку не має ніхто. Безумовно акцент повинно бути зроблено на процесуальному обов'язку доведення вини особи саме обвинувачем, в особі прокурора. Тому дана вимога презумпції невинуватості повинна на наш погляд мати такий вигляд: "Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість або меншу винуватість. Обов'язок доведення покладений на обвинувача".

Явка з повинною

Явка з повинною - добровільне звернення громадянина до органу дізнання, слідчого, прокурору, або судді із заявою про скоєний особою злочин. Заява може бути письмовою або усною. У деяких випадках, прямо передбачених законом, явка з повинною виключає кримінальну відповідальність, і у всіх випадках є пом'якшуючою вину обставиною.

Виходячи з цієї позиції не можна визнати правомірною розповсюджену практику, за якою обвинувачення спирається лише на показання підозрюваної, обвинуваченої або підсудної особи. Особливо це порочно тоді, коли ці показання відтворюються у різних формах та різних носіях. Наприклад: у протоколах допиту особи на початку слідства в якості підозрюваного, потім - обвинувачуваного, відтворення обстановки й обставин події з метою перевірки показань обвинуваченого, аудіо -, відеозаписів цих показань як декількох доказів. Оскільки джерело в них одне - показання самої цієї особи, що з'явилися внаслідок явки з повинною.

У цьому зв'язку на наш погляд варто запропонувати нову редакцію ч. 2 ст. 74 УПК України: "Показання обвинуваченого, у тому числі й ті, у яких він визнає себе винним, підлягають перевірці. Фактичні дані, джерелом яких є показання обвинуваченого, можуть бути покладені в основу обвинувачення тільки за умови їх підтвердження сукупністю всіх наявних у справі доказів".

У деяких країнах при явці особи з повинною існує порядок, що передбачає скорочений судовий розгляд через визнання підсудним своєї вини. Дане положення неприпустиме в нашій країні. У випадку скороченого розгляду не дотримується принцип презумпції невинуватості, адже з огляду на досвід минулих років важко сказати, які наслідки може викликати такий порядок. Найкращим і найлегшим шляхом розслідування кримінальної справи буде одержання заяви про явку з повинною.

Презумпція невинуватості в інших галузях права

У Конституції чітко передбачено, що презумпція невинуватості діє тільки в кримінальному судочинстві.

Ст. 440 Цивільного Кодексу України передбачає, що саме та особа, що заподіяла шкоду, повинна довести що дана шкода заподіяна не з її вині. Лише в цьому випадку вона буде звільнена від відповідальності.

Проблемним є положення про використанні презумпції невинуватості в адміністративному праві. Кодекс про адміністративні правопорушення України не передбачає цього положення.

Проблема суб’єкту права на презумпцію невинуватості

Обвинувачений — насамперед. Але не тільки він. Іноді людину застають на місці злочину. Вона може з’явитися там випадково, але ніхто напевно не знає, винна ця особа або ні у скоєнні злочину. У будь-якому випадку дану особу треба затримати для перевірці її відношення до скоєного злочину.

Затримати потрібно і того, на кого покажуть свідки-очевидці, на кому будуть виявлені явні сліди злочину, в кого знайдуть зброю і т.д. Затримання застосовується і у відношенні підозрюваного, котрий не має постійного місця проживання, намагається сховатися або особа якого не встановлена. В усіх цих випадках затриманий може набувати статусу підозрюваного. Так само називається особа, котра може не бути затриманою, але у відношенні якої застосований один з запобіжних заходів, наприклад підписка про невиїзд.

Якщо ж суд винесіть обвинувальний вирок, то підсудний стає засудженим. В цьому випадку він ще не є остаточно визнаний винним. Вирок суду повинен набути законної сили. Причому вирок набуває законної сили в двох випадках: 1) коли в передбачений законом термін він не був оскаржений, опротестований у касаційному порядку, або 2) коли суд касаційної (другої) інстанції розглянув скаргу чи протест, але не погодився з їх доводами і залишив вирок без змін, не скасував його.

Отже, сам факт винесення судом першої інстанції обвинувального вироку ще не робить засудженого винуватим. Він як і раніше вважається невинним до тих пір поки обвинувальний вирок не набуде законної сили. Лише після цього засуджений офіційно визнається винним у здійсненні злочину.

Таким чином, презумпція невинуватості поширюється на підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, а також засудженого, у відношенні якого вирок не набув законної сили.


Юридичні ознаки права  Юридичні ознаки права
Умови відступу й обмеження права  Умови відступу й обмеження права