Необхідно зауважити, що презумпція невинуватості, відповідно до ст. 62
Конституції України, поширюється виключно на кримінальні правовідносини. Тобто, формально, в
адміністративному, дисциплінарному процесах право особи на презумпцію невинуватості не
визнається. Треба сказати, що в КпАП України принцип презумпції невинуватості не закріплений
взагалі. Це означає, що на особу в адміністративної справі покладено зобов’язання довести свою
невинуватість у скоєнні правопорушення. Даний принцип був би зовсім не зайвим у таких відносинах
як наприклад: водій – інспектор ДАЇ, платник податків – податковий інспектор і т.д. Слід
нагадати, що у цивільних правовідносинах, пов’язаних з завданням шкоди навпаки, закріплюється
принцип презумпції винуватості.
Тут корисно також привести приклад Російської Федерації. В проекті УПК РФ розглядалося питання
про запровадження скороченого судового розгляду у випадку визнання обвинуваченим своєї вини. Що
цікаво: у цьому випадку дозволялося припинити слідство, якщо підсудний зізнався в здійсненні
злочину. Однак це правило не поширювалося на справи про злочини, за скоєння яких передбачене
покарання у вигляді смертної кари або довічного ув`язнення. Виходить, якщо підсудному погрожує
така міра покарання як смертна кара або довічне ув’язнення то потрібно досліджувати усе до кінця,
щоб не було помилки. А якщо йому погрожує менш суворе покарання, то можна обмежитися тільки
констатацією визнання їм вини.
У законодавстві України подібні норми відсутні. Офіційно право на презумпцію невинуватості не
може бути обмежене. Особа визнається винною у скоєнні злочину лише після винесення обвинувального
вироку суду.
