За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГлавнаяПоискПомощьМетодики   Учебный практикум   Путеводитель   Документы   Судебная практикаУкраинский Русский
 
Присылайте ваши замечания и пожеланияБиблиотека   Словарь   Ресурсы интернет
  Методика   

Право громадян на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, попереднього слідства та суду  Право громадян на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, попереднього слідства та суду

 
Общая часть
Ключові слова

Право на відшкодування шкоди, заподіяної державними органами (ст. 56 Конституції), – закріплює принцип майнової відповідальності держави перед власними громадянами. Незаконні рішення, дія чи бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень утворюють підставу для відшкодування матеріальної чи моральної шкоди. Зокрема, компенсується моральна шкода, заподіяна внаслідок: поширення відомостей, що порочать честь і гідність і не відповідають дійсності; продажу товарів чи надання послуг неналежної якості; каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я; незаконного перебування під слідством і судом. Треба враховувати, що в усіх випадках відшкодування можливе, якщо доведена вина того, хто заподіяв шкоду, але шкода, заподіяна громадянинові внаслідок незаконних засудження, притягнення до кримінальної відповідальності, взяття під варту, накладення адміністративного стягнення, відшкодовується у повному обсязі державою, незважаючи на вину службових осіб органів дізнання, слідства, прокуратури чи суду.

Арешт (взяття під варту) – запобіжний захід, який застосовується до обвинуваченого, підозрюваного під час проведення попереднього розслідування відповідно до статей 155,156 КПК України. Арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби в обмеженні права користування майном або його вилученні у боржника та передачі на зберігання іншим особам. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. (Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 )

Очевидно, що незаконний арешт — це арешт, при застосуванні якого відсутні підстави, не дотримано порядку, встановлених для законного арешту.

Чинне законодавство передбачає три види арешту:

Адміністративний арешт призначається судом або суддею одноосібно на строк до 15 діб за вчинення адміністративних правопорушень у випадках, передбачених Кодексом про адміністративні правопорушення України. Незаконне прийняття суддею постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту кваліфікується за ст. 176 КК України як винесення суддями завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови.

Вирок - рішення, винесене судом у результаті судового розгляду кримінальної справи яке містіть висновок про винність або невинність підсудного у вчиненні злочину і про застосування або незастосування до нього кримінального покарання.

Виправдувальний вирок – постановляється у випадках, якщо не встановлено події злочину, якщо в діянні підсудного немає складу злочину, а також, коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.

Вина – психічне ставлення особи до здійснюваних нею протиправних дій (діяння) та їх наслідків. Виступає у формі умислу (прямого чи непрямого) і необережності (недбалості та самовпевненості).

Законна сила вироку (рішення) - дійсність вироків і судових рішень, що настає в передбачені процесуальним законом терміни. Вирок і рішення суду набирають законної сили після закінчення терміну для касаційного оскарження і подання протесту. У випадку оскарження чи внесення подання на вирок, рішення суду, якщо вони не скасовані, набувають законної сили після розгляду справи судом касаційної інстанції.

Затриманий – особа, щодо якої в установленому законом порядку застосовано затримання.

Затримання – у. кримінальному процесі короткочасний захід примусу, що застосовується до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, з метою вияснення причетності затриманого до злочину і вирішення питання про застосування до нього запобіжного заходу – взяття під варту. 3. підозрюваного у вчиненні злочину не може тривати за законодавством більше 72 годин.

Заява(Клопотання)- звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо (Закон України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 р.)

Злочин – передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння (дія чи бездіяльність), що посягає на суспільний лад України, його політичну та економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а так само інше передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння, яке посягає на правопорядок.

Дисциплінарний арешт застосовується відповідним командиром до військовослужбовців як захід дисциплінарного стягнення на строк до 10 діб у випадках, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних сил України. Незаконний дисциплінарний арешт не може бути кваліфіковано за нормами глави VIII Особливої частини КК України, оскільки відповідна діяльність військових командирів не є правосуддям. Такі дії за наявності ознак складу злочину кваліфікуються за п. “б” ст. 2542 КК України як перевищення військовою посадовою особою влади чи посадових повноважень.

Кримінальний процес – передбачена кримінально-процесуальним законодавством система дій органів слідства, прокуратури і суду при розслідуванні, розгляді й вирішенні справ про злочин, при виконанні вироків (ухвал, постанов суду), застосуванні примусових, заходів медичного й виховного характеру.

Кримінально-процесуальний арешт — це один із видів запобіжних заходів, які застосовуються до обвинуваченого у вчиненні злочину за наявності достатніх підстав вважати, що, перебуваючи на волі, він скриється від слідства і суду або перешкодить встановленню істини в кримінальній справі, або займатиметься злочинною діяльністю.

Моральна шкода - страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ними своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми інших негативних наслідків морального характеру.

Матеріальна шкодаполягає в матеріальних (економічних) наслідках, які мають вартісну форму у вигляді різниці між матеріальним становищем потерпілого до і після правопорушення


Обвинувач – уповноважений законом орган чи особа, що формує і підтримує обвинувачення в суді першої інстанції під час розгляду кримінальної справи. Підтримання обвинувачення від імені держави покладено на прокуратуру. Обвинувачення можуть підтримувати також особи, уповноважені громадськими організаціями і трудовими колективами (громадські О.), а також потерпілі – за відсутності державного і громадського О. і в справах, які порушуються лише за їхніми скаргами. Це – так звані справи приватного обвинувачення, що порушуються за фактами умисного легкого тілесного ушкодження або простого некваліфікованого наклепу, образи, самоуправства, а також зґвалтування без обтяжуючих обставин.

Обвинувачений – особа, щодо якої на підставі достатності доказів про вчинення нею злочину в установленому законом порядку винесена постанова про притягнення до участі у справі як О. З моменту визнання особи О. до неї можуть бути застосовані заходи процесуального примусу, зокрема: відсторонення від посади, накладення арешту на майно тощо. Водночас О. набуває прав на слідстві: знати, в чому його обвинувачують; давати показання щодо пред'явленого йому обвинувачення або відмовитися від дачі показань і відповідей на запитання; мати захисника і побачення з ним до першого допиту; надавати докази; заявляти клопотання про допит свідків, про проведення очної ставки, про проведення експертизи, про затребування і приєднання до справи доказів, а також заявляти клопотання з усіх інших питань, які мають значення для встановлення істини у справі; заявляти відвід слідчому, прокурору, експерту, спеціалісту і перекладачу; з дозволу слідчого бути присутнім при виконанні окремих слідчих дій, ознайомлюватися з усіма матеріалами справи після закінчення попереднього слідства, подавати скарги на дії та рішення слідчого і прокурора.

Органами дізнання - відповідно до cт.101 КПК України органами дізнання в Україні є:

1) міліція;

2) податкова міліція у справах про ухилення від сплати податків і зборів, обов'язків платежів, а також у справах про приховування валютної виручки;

3) органи безпеки — у справах, винесених законом до їх відання;

4) командири військових частин, з’єднань, начальники військових установ у справах про всі злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями військовозобов’язаними під час проходження ними зборів, а також у справах про злочини, вчинені робітниками і службовцями Збройних Сил України зв'язку з виконанням службових обов'язків або в розташуванні частини установи;

5) митні органи — в справах про контрабанду;

6) начальники виправно-трудових установ, слідчих ізоляторів, лікувально-трудових профілакторіїв і виховно-трудових профілакторіїв у справах про злочини проти встановленого порядку несення служби, вчинені працівниками цих установ, а також у справах про злочини, вчинені в розташуванні зазначених установ;

7) органи державного пожежного нагляду—у справах про пожежі порушення протипожежних правил;

8) органи прикордонної охорони — у справах про порушення державного кордону;

9) капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні.

Органи попереднього слідства - органами попереднього слідства є слідчі прокуратури, слідчі органів внутрішніх справ, слідчі податкової міліції і слідчі органів безпеки (ст. 102 Конституції України)

Реабілітація (лат. rehabilitatio, від rе – знову + habilitas (habilitatis) – придатність, спроможність) – відновлення у правах осіб, притягнутих до кримінальної чи адміністративної відповідальності.

Покарання – міра державного примусу, що застосовується тільки судовими органами до осіб, які вчинили злочин. Виражається у позбавленні певних, належних цій особі, благ. Головною функцією покарання є виховання винних, недопущення ними та іншими особами протизаконних вчинків у майбутньому.

Покарання – міра державного примусу, що застосовується тільки судовими органами до осіб, які вчинили злочин. Виражається у позбавленні певних, належних цій особі, благ. Головною функцією покарання є виховання винних, недопущення ними та іншими особами протизаконних вчинків у майбутньому.

Правоохоронні органи – система державних та уповноважених державою громадських формувань, основною функцією яких є боротьба із злочинністю та іншими правопорушеннями. До П. о. належать прокуратура, суди, інші органи Міністерства юстиції, органи Міністерства внутрішніх справ, служба безпеки, адвокатура, нотаріат, податкова поліція, різні державні комісії та комітети, що здійснюють правоохоронну діяльність.

Прокуратура - Прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються:

  • підтримання державного обвинувачення в суді;
  • представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом;
  • нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
  • нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян (ст.122 Конституції України)

Підозрюваний – особа, затримана за підозрою у вчиненні злочину; особа, до якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її до відповідальності як обвинуваченого.

Підсудний – особа, яка була притягнута до участі в справі як обвинувачений після віддання її до суду.

Позов - звернення заінтересованої або іншої” уповноваженої на те, особи до суду з проханням про розгляд спору і захист суб'єктивних прав.

Позовна давність строк для судового захисту права за позовом особи, право якої порушено. Сплив П. д. тягне за собою певні правові наслідки: у цивільно-правових відносинах – втрату права на позов, на виконання рішення; у кримінально-правових відносинах – неприпустимість порушення кримінальної справи або її провадження, неможливість притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку.

Примушення давати показання - потерпілим у цьому злочини виступає особа, яка. може бути допитана під час дізнання чи попереднього слідства в кримінальній справі, — підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, свідок, понятий, експерт. Водночас, потерпілим від аналізованого посягання не можуть виступати інші особи, котрі беруть участь у кримінальному процесі, зокрема спеціаліст, перекладач, цивільний позивач і цивільний відповідач, захисник. Чинне кримінально-процесуальне законодавство не передбачає допиту цих осіб під час дізнання чи попереднього слідства. Тому незаконний вплив на них з боку особи, котра проводить дізнання або попереднє слідство з метою отримання відповідних даних, кваліфікується за нормами про посадові злочини. Примушення давати показання вчиняється, як вказано в ч. 1 ст. 175 КК України, “шляхом незаконних дій”, які і є способом вчинення злочину, передбаченого ст. 175 КК України. У ч. З ст. 22 КПК України встановлено, що “забороняється домагатись показань обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у справі, шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів”.


Санкція — це частина правової норми, статті закону, в якій вказується на правові наслідки порушення даного закону, наприклад, за вбивство санкція ст. 93 Кримінального кодексу передбачає позбавлення волі на такий-то строк.

Суд – орган держави, до компетенції якого входить здійснення правосуддя у вигляді розгляду адміністративних, кримінальних і цивільних справ та прийняття по цих справах законних рішень. Рішення по розглянутих справах мають силу закону. В Україні згідно з Конституцією існують Конституційний Суд та суди загальної юрисдикції. (Див. Судова система.)

Судове рішення - постанова суду першої інстанції, яка розв'язує по суті правовий спір, що виникає з цивільних, сімейних, трудових та інших правовідносин, або іншу справу, віднесену законом до компетенції суду.


Вступ  Вступ
Перелік нормативно-правових актів  Перелік нормативно-правових актів