За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГлавнаяПоискПомощьМетодики   Учебный практикум   Путеводитель   Документы   Судебная практикаУкраинский Русский
 
Присылайте ваши замечания и пожеланияБиблиотека   Словарь   Ресурсы интернет
  Методика   

Право на презумпцію невинуватості  Право на презумпцію невинуватості

 
Практикумы
Дотримання права на презумпцію невинуватості людини засобами масової інформації.
Процедури реагування на порушення права

У випадках, коли правопорушення завдають громадянам, підприємствам, установам, організаціям та державним органам матеріальну чи моральну шкоду, завдають шкоди iнтересам, честi, гiдностi або дiловiй репутацiї громадянина особи, винні в цьому, вiдшкодовують шкоду на пiдставi рiшення суду. Розмiр вiдшкодування визначається судом на підставі вимог позивача викладених у позові (ст. 49 ЗУ "Про інформацію" від 02.10.1992 р.).

Оскільки поширення в засобах масової інформації відомостей, що звинувачують особу в скоєні злочину, є порушенням прав людини і можуть завдати людині значної матеріальної чи моральної шкоди, діючим законодавством України передбачений механізм відновлення порушеного права шляхом притягнення порушника до цивiльно-правової, адмiнiстративної або дисциплiнарної вiдповiдальності.

Під наклепом слiд розумiти повiдомлення винним невизначенiй кiлькостi осiб або хоча б однiй людинi завiдомо неправдивих вигадок про начебто вчинений потерпiлим протиправний чи аморальний вчинок або iнших вiдомостей, що ганьблять потерпiлого. Завiдомо неправдивим визнається очевидний для винного факт невiдповiдностi вiдомостей дiйсностi. Не є наклепом поширення дiйсних вiдомостей, хоча вони i ганьблять потерпiлого, а так само поширення вiдомостей внаслiдок сумлінної помилки особи в їх достовірності (наприклад, при одержаннi з офiцiйних джерел). Не визнається наклепом i повiдомлення неправдивих вiдомостей тiльки потерпiлому.

 

Притягнення до цивільної відповідальності

Громадянин або органiзацiя вправi вимагати по суду спростування вiдомостей, що не вiдповiдають дiйсностi або викладенi неправдиво, якi ганьблять їх честь i гiднiсть чи дiлову репутацiю, або завдають шкоди їх iнтересам, якщо той, хто поширив такi вiдомостi, не доведе, що вони вiдповiдають дiйсностi. Якщо вiдомостi, були поширенi через засоби масової iнформацiї (друковані або аудiовiзуальні), вони повиннi бути спростованi, у тому ж друкованому виданнi, аналогiчнiй радiо- чи телепередачi або iншим адекватним способом. Якщо вiдомостi, якi не вiдповiдають дiйсностi i завдають шкоди iнтересам, честi, гiдностi або дiловiй репутацiї громадянина чи органiзацiї, мiстять документ, що походить вiд органiзацiї, такий документ пiдлягає замiнi або вiдкликається. Порядок спростування в iнших випадках встановлюється судом. Громадянин або органiзацiя, вiдносно яких поширенi вiдомостi, що не вiдповiдають дiйсностi i завдають шкоди їх iнтересам, честi, гiдностi або дiловiй репутацiї, вправi поряд iз спростуванням таких вiдомостей вимагати вiдшкодування майнової i моральної (немайнової ) шкоди, завданої їх поширенням. Щодо вимог про спростування цих вiдомостей та компенсацiю моральної шкоди встановлюється строк позовної давностi в один рiк (ст. 7 ЦК України).

У порядку цивільного судочинства не можуть розглядатися позови про спростування відомостей, які містяться у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах слідчих та інших відповідних органів, для оскарження яких встановлено інший порядок (п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про застосування судами законодавства, що регулює захист честi, гiдностi i дiлової репутацiї громадян та органiзацiй” N 7 вiд 28.09.1990 р.).

Спростування відомостей

За загальним правилом відомості, що ганьблять особу, повинні спростовуватися у спосіб, найбільш близький до способу їх поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на сході громадян, заміни документа та ін.).

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про друкованi засоби масової iнформацiї (пресу) в Українi" від 16.11.1992 р. громадяни, юридичнi особи i державнi органи, а також їх законнi представники мають право вимагати вiд редакцiї друкованого засобу масової iнформацiї опублiкування ним спростування поширених про них вiдомостей, що не вiдповiдають дiйсностi або принижують їх честь та гiднiсть. Якщо редакцiя не має доказiв того, що опублiкованi нею вiдомостi вiдповiдають дiйсностi, вона зобов'язана на вимогу заявника опублiкувати спростування їх у запланованому найближчому випуску друкованого засобу масової iнформацiї або опублiкувати його за власною iнiцiативою. Спростування повинно бути набрано тим же шрифтом i розмiщено пiд заголовком "Спростування" на тому ж мiсцi шпальти, де мiстилося повiдомлення, яке спростовується. Обсяг спростування не може бiльше нiж удвiчi перевищувати обсяг спростовуваного фрагменту опублiкованого повiдомлення або матерiалу. Забороняється вимагати, щоб спростування було меншим, нiж половина стандартної сторiнки машинописного тексту. Спростування може бути пiдготовленим у формi вiдповiдi, обсяг якої не перевищує спростовуваного матерiалу. Скорочення чи iншi змiни в текстi спростування заявника без його згоди не припускається. Редакцiя вiдмовляє в публiкацiї спростування, якщо спростування: 1) порушує положення ст. 3 Закону України "Про друкованi засоби масової iнформацiї (пресу) в Українi" від 16.11.1992 р.; 2) суперечить рiшенню або вироку суду, якi набрали чинностi; 3) є анонiмним.

Редакцiя може вiдмовити в публiкацiї спростування, якщо спростування: 1) стосується вiдомостей, якi нею вже спростовано; 2) надiйшло з вимогою заявника опублiкувати його пiзнiше, нiж через рiк з дня публiкацiї вiдомостей, що спростовуються. Редакцiя зобов'язана в строк, що не перевищує одного мiсяця з дня надходження вимоги, опублiкувати спростування, i письмово повiдомити заявника про строк i час публiкацiї спростування у разi затримки або про вiдмову в його публiкацiї, зазначивши пiдстави вiдмови.

Заявник має право оскаржити вiдмову в публiкацiї спростування або порушення порядку його публiкацiї до суду, який приймає скаргу до розгляду протягом року з дня публiкацiї спростовуваних вiдомостей.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про телебачення та радіомовлення" від 21.12.1993 р. передбачається право телеглядачів та радіослухачів спростовувати розповсюджені відомості, що не відповідають дійсності або принижують честь та гідність громадян. Відповідно ж до ст. 43 Закону України "Про телебачення та радіомовлення" від 21.12.1993 р. у випадку розповсюдження в телерадіопередачі відомостей, що принижують честь та гідність громадян або не відповідають дійсності, вони повинні бути на прохання зацікавлених осіб в місячний термін спростовані телерадіоустановою, що розповсюдила ці відомості. Зміст та час спростування встановлюється угодою сторін. Спори щодо реалізації вказаних прав розглядаються судом.

При спростуванні відомостей на радіо чи телебаченні суд може вимагати від органа масової інформації, щоб резолютивна частина рішення була зачитана диктором в тій же програмі чи серії передач і в той же час — не пізніше 1 місяця від дня вступу в законну силу рішення суду. При цьому не допускається вільне редагування органом масової інформації тексту рішення або коментаря до нього, що по змісту є оскарженням рішення.

Позивач може висувати також вимоги про відшкодування моральної (нематеріальної) шкоди, заподіяної неправомірними діями відповідача поширенням відомостей, що ганьблять його честь і гідність. Такі вимоги задовольняються на підставі ст. ст. 440 і 441 ЦК України.

Якщо відомості, що ганьблять особу, не будуть спростовані відповідачем, то за вимогою позивача суд видає виконавчий лист і вживає заходів до виконання рішення. При невиконанні чи неналежному виконанні у встановлений термін рішення про спростування таких відомостей суд може накласти на правопорушника штраф у порядку і розмірі, передбачених ст. 417 ЦПК України.

Штраф стягується в доход держави. Сплата штрафу не звільняє порушника від обов'язку виконати передбачене судовим рішенням дії.

Згідно ст. 148 ЦПК України цивільна справа повинна бути розглянута в п'ятнадцятиденний термін.

Правильне оформлення позову.

У позовній заяві зацікавлена особа (позивач) викладає свої вимоги до порушника її прав (відповідача). Позов повинен відповідати процесуальній формі згідно зі ст. 137 ЦПК України. Зокрема він повинен мати слідуючи обов’язкові реквізити:

  • найменування суду, у який подається заява;
  • точне найменування позивача і відповідача, їх місце проживання, перебування або юридична адреса, а також найменування представника позивача, якщо заява подається представником;
  • зміст позовних вимог;
  • виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
  • викладення доказів, що підтверджують позовні вимоги;
  • визначення суми позову;
  • підпис позивача чи його представника з указівкою часу подачі заяви;
  • до позову необхідно додати платіжний документ про сплату державного мита та інші документи.

ТИПОВІ ТРАФАРЕТИ ПОЗОВНИХ ЗАЯВ

(див у методиці Право на презумпцию невиновности (рус))

Сплата зборів за подачу заяв

Позовна заява (первісна, зустрічна, заява третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору) оплачуються державним митом, крім тих випадків, коли зацікавлена особа звільнена від несення судових витрат.

Коли вичерпані національні засоби захисту

Кожній людині надане право захищати свої права і свободи від порушень і протиправних дій будь-яким не забороненим законом способом. Можна звертатися в різні установи, організації, до посадових осіб, але скрізь одержувати відмови. Вичерпавши всі законні засоби захисту в рідній державі стає питання: "Що робити далі? Куди далі звертатися?"

У випадку незгоди з винесеним судом рішенням громадянин може захистити свої права та свободи шляхом подання скарги в касаційну інстанцію.

Крім того, згідно зі ст. 55 Конституції України після використання всіх національних засобів правового захисту можна звертатися за захистом у відповідні міжнародні судові установи чи міжнародні організацій, членом або учасником яких є Україна.

Наприклад, це може бути Європейський Суд по правах людини (м. Страсбург) (дивися методику “Право на судовий захист”).


* корректор Антоненко Д.В.

Типові ситуації порушення права  Типові ситуації порушення права
Судова та позасудова практика  Судова та позасудова практика