За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГлавнаяПоискПомощьМетодики   Учебный практикум   Путеводитель   Документы   Судебная практикаУкраинский Русский
 
Присылайте ваши замечания и пожеланияБиблиотека   Словарь   Ресурсы интернет
  Методика   

Право на презумпцію невинуватості  Право на презумпцію невинуватості

 
Практикумы
Дотримання права на презумпцію невинуватості людини засобами масової інформації.
Запитання та відповіді

Чи має будь-яке практичне значення різниця між обвинуваченим і винним?

Розмежування статусу обвинуваченого і винного чітко визначене як в законодавстві, так і в житті. Обмеження в правах, що неминуче настають для людини, що порушила кримінальний закон і визнана винною судом, не застосовуються до особи, яка лише обвинувачується в здійсненні злочину. ЇЇ вина ще не встановлена вироком, і тому вона вважається невинною. Не можна, наприклад, звільнити людину з роботи тільки з тієї причини, що проти неї порушена кримінальна справа, навіть якщо особа заарештована. Кодекс законів про працю України однією з підстав розірвання трудового договору називає набуття законної сили вироку суду, за яким співробітник чи службовець засуджений до позбавлення волі або до іншого покарання, що виключає можливість продовження даної роботи. Не залежно від терміну розслідування, звільнити обвинуваченого з роботи не можна, він — невинний.

У перекладі з латині "презумпція" означає "припущення". Чому ж, виходячи з тексту Конституції, обвинувачений не передбачається, а вважається невинним?

Це питання саме і підтверджує складність перекладу, точніше, складність з'ясування змісту цього терміна. Якщо дослівно, то обвинувачений, звичайно, передбачається невинним. Але припущення — категорія психіки, мислення. А мислення — справа окремої людини. Отже, припущення невинуватості має своїм адресатом тих осіб, що безпосередньо повинні забезпечення дотримання прав обвинуваченого (слідчий, прокурор і т.д.). Але невже тільки для цього законодавцем закріплено на конституційному рівні принцип презумпції невинуватості? Очевидно, він має загальний характер, стосується усіх. Якщо обвинувачений передбачається невинним, виходить, цілком припустимо рівною мірою припускати його винним. Але тоді презумпція невинуватості перестає "працювати", коли вона нікого ні до чого не зобов'язує.

Справа в тім, що презумпція невинуватості має характер твердження, що свідомо вважається істиною без спеціального обґрунтування, поки не буде доведене зворотне. В даному випадку — що обвинувачений винний в скоєнні злочину. От чому більш правильно не припускати, а саме вважати обвинувачуваного невинним, як сказано в ст.62 Конституції України.

Хто вважається невинним - тільки обвинувачуваний чи хтось ще?

Обвинувачений — насамперед. Але не тільки він. Іноді людину застають на місці злочину. Вона може з’явитися там випадково, але ніхто напевно не знає, винна ця особа або ні у скоєнні злочину. У будь-якому випадку дану особу треба затримати для перевірці її відношення до скоєного злочину.

Затримати потрібно і того, на кого покажуть свідки-очевидці, на кому будуть виявлені явні сліди злочину, в кого знайдуть зброю і т.д. Затримання застосовується і у відношенні підозрюваного, котрий не має постійного місця проживання, намагається сховатися або особа якого не встановлена. В усіх цих випадках затриманий може набувати статусу підозрюваного. Так само називається особа, котра може не бути затриманою, але у відношенні якої застосований один з запобіжних заходів, наприклад підписка про невиїзд.

Якщо ж суд винесіть обвинувальний вирок, то підсудний стає засудженим. В цьому випадку він ще не є остаточно визнаний винним. Вирок суду повинен набути законної сили. Причому вирок набуває законної сили в двох випадках: 1) коли в передбачений законом термін він не був оскаржений, опротестований у касаційному порядку, або 2) коли суд касаційної (другої) інстанції розглянув скаргу чи протест, але не погодився з їх доводами і залишив вирок без змін, не скасував його.

Отже, сам факт винесення судом першої інстанції обвинувального вироку ще не робить засудженого винуватим. Він як і раніше вважається невинним до тих пір поки обвинувальний вирок не набуде законної сили. Лише після цього засуджений офіційно визнається винним у здійсненні злочину.

Таким чином, презумпція невинуватості поширюється на підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, а також засудженого, у відношенні якого вирок не набув законної сили.

Що значить "джерела доказів"? Які конкретно джерела зазначені в законі?

Доказами є будь-як фактичні дані, на підставі яких органи дізнання, слідчий, прокурор і суд з'ясовують обставини, що мають значення для правильного вирішення кримінальної справи. Ці дані встановлюються: показаннями свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, висновком експерта, актами ревізій і документальних перевірок, речовинними доказами, протоколами слідчих і судових дій і інших документів (ст. 65 КПК України). Тільки з цих перерахованих у законі джерел можна одержувати відомості про факти, тобто докази. Для доведення вини особи не можна використовувати чуткі, припущення або посилання на суспільну думку, анонімні повідомлення і т.п. — усе це буде незаконно і, отже, неприпустимо. З тієї ж причини неприпустимо використовувати в пошуках доказів різні технічні та інші засоби типу детектора брехні, гіпноз і т.д.

Способи збирання і фіксації (закріплення) доказів теж детально визначені законом. Будь-яка слідча діядопит, огляд, обшук, огляд, експертизу і т.д., повинно здійснюватися тільки відповідно до закріплених в законі правил. В іншому випадку, отримані результати не будуть мати доказового значення.

Що значить "неприпустимі"? Як відрізнити припустимі докази від неприпустимих?

У процесуальній теорії термін "припустимість доказів" означає здатність джерела інформації (показань обвинувачуваного, висновку експерта і т.д.) встановити важливий для справи факт. Правила про припустимість доказів мають головним чином негативний характер. Так, ст. 69 КПК України перелічує осіб, що не можуть допитуватися як свідки у справі (захисник обвинуваченого, представник потерпілого чи цивільного позивача, особа, що у силу своїх фізичних чи психічних недоліків не здатна правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, і давати про них правильні показання). Згідно ст. 68 КПК України не можуть бути доказами фактичні дані, повідомлені свідком, якщо він не в змозі вказати джерело своєї інформації. Але загального правила, що визначає, які докази не можуть бути використані підчас слідства і в суді, КПК України не визначає.

Чому на обвинуваченого не можна покласти обов'язок доводити свою невинуватість?

Від цього обов'язку його звільняє презумпція невинуватості. Адже обвинувачуваний вважається невинним, навіщо ж йому доводити те, що уже встановлено, визначено законом?

Однак ті, хто вважає, що обвинувачений винний в скоєнні злочину, повинні довести, що в даному конкретному випадку людина не повинна вважатися невинною, тому що є докази іншого. Якщо обвинувальний вирок буде оскаржений, то на обвинувача лягає обов'язок переконати і суд касаційної інстанції, що обвинувачений винний і тому винесений йому вирок правильний. І лише після вступу обвинувального вироку в законну силу, коли вина вважається доведеною, а презумпція невинуватості спростованою, питання про обов'язок доведення знімається.

Чи залишається в силі вимога: "обвинувачений вважається невинним", коли він сам зізнався в здійсненні злочину?

Звичайно, залишається. Презумпція невинуватості діє незалежно від того, які показання дав обвинувачений, - адже це об'єктивне правове положення. До оцінки кожного доказу окремо і всіх доказів у їх сукупності і, отже, до винесення судом вироку неможливо встановити, відповідає визнання особи істині чи воно неправдиве (наприклад, самообмова). Щоб уникнути судових помилок, необхідно критично підходити до будь-яких показань обвинуваченого і використовувати їх тільки після всебічної і ретельної перевірки. Що ж стосується визнання обвинуваченим своєї вини, то воно "може бути покладене в основу обвинувачення лише при підтвердженні визнання сукупністю наявних доказів у справі" (ст. 74 КПК України).


Судова та позасудова практика  Судова та позасудова практика
Вступ  Вступ