За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГлавнаяПоискПомощьМетодики   Учебный практикум   Путеводитель   Документы   Судебная практикаУкраинский Русский
 
Присылайте ваши замечания и пожеланияБиблиотека   Словарь   Ресурсы интернет
  Методика   

Право на презумпцію невинуватості  Право на презумпцію невинуватості

 
Практикумы
Порушення права на презумпцію невинуватості в трудових правовідносинах.
Процедури та умови застосування права

Принцип презумпції невинуватості, як визначають багато вчених, поширюється тільки на кримінальні правовідносини. Однак дане право має пряме відношення і до інших галузей права, наприклад до трудового права. Трудові відносини мають місце тільки тоді, коли між працівником і власником підприємства, організації, установи, а також уповноваженим їм органом, фізичною особою укладений трудовий договір.

Підстави припинення трудового договору і звільнення працівників

Трудовий договір може бути припинений з різних підстав, передбачених у КЗпП України. Тільки відповідно до них власник підприємства, установи, організації, а також уповноважений ним орган можуть звільнити працівника. Усі ці підстави припинення трудових правовідносин з працівником передбачені в ст. 36 КЗпП України.

Відтак, підставами для припинення трудового договору є:

1) угода сторін;

2) закінчення строку (п. 2 і 3 ст. 23 КЗпП України), крім винадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін це поставила вимогу, про їх припинення;

3) призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу;

4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст. ст. 38, 39 КЗпП України), з ініціативи власника або уповноваженого їм органу (ст. ст. 40, 41 КЗпП України) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (ст. 45 КЗпП України);

5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;

6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці;

7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків умовного засудження і відстрочки виконання вироку) до позбавлення волі, виправних робіт не за місцем роботи або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;

8) підстави, передбачені контрактом.

У випадку звільнення на підставі п. 7 ст. 36 КЗпП України днем звільнення вважається останній день фактичного виконання особою трудових обов'язків.

Важливо відмітити, що за цих підстав, не може бути звільнений працівник, якщо він визнаний таким, що відбув покарання в зв'язку з перебуванням під вартою до вступу вироку в законну силу (п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами трудових спорів” №9 від 06.11.1992 р.).

Працівник може бути звільнений з ініціативи власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу лишу у випадках:

1) змін в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;

2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи;

3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;

4) прогулу (у тому числі відсутності на роботі більше трьох часів протягом робочого дня) без поважних причин;

5) нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд унаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і пологах, якщо законодавством не встановлений триваліший, рядків збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посаду) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

6) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

7) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;

8) вчинення за місцем роботи розкрадання (у тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набравши законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входити накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

Для звільнення працівника за п.8 ст. 40 КЗпП України необхідно встановити дані про те, що:

— мав місце конкретний факт розкрадання;

— розкрадання було скоєно на тому ж підприємстві, в установі, організації, де працює особа, чи на іншому підприємстві, у трудових відносинах з яким він не перебуває, але з якихось причин виконує там свої трудові обов'язки незалежно від того, у робочий час чи ні була скоєна крадіжка;

— викрадене майно має власника;

— факт розкрадання майна підтверджений вироком суду або прийнятою постановою про накладення адміністративного стягнення чи заходів громадського впливу.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано із зазначених підстав не пізніше одного місяця з дня набрання законної сили вироком суду чи дня прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення або заходів громадського впливу за вчинення крадіжки. При цьому не враховується час звільнення працівника від роботи в зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням у відпустці. Одержання попередньої згоди профспілок з цих мотивів законом не передбачено.

Звільнення можливе також за винні дії працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії мають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

У зв'язку з втратою довір'я можуть бути звільнені лише ті працівники, які безпосередньо обслуговують грошові матеріальні цінності, тобто зайняті прийняттям, зберіганням, транспортуванням, обробкою, використанням у процесі виробництва і розподілом цих цінностей незалежно від того, у якому розмірі на них покладена матеріальна відповідальність за шкоду, заподіяну власнику.

Для втрати довір'я не обов'язково, щоб шкода була явною. Може бути достатньо і того, що працівник своїми діями створив реальну можливість для заподіяння шкоди. Також не обов'язково, щоб такі дії працівника малі систематичний характер, достатньо і одиничного факту. Ці факти чи дії мають підтверджуватись відповідними документами (акти ревізій, інвентаризацій, про порушення правил торгівлі тощо). При встановленні в передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва та інших корисливих порушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір'я до них і в тому випадку, коли зазначені дії не пов'язані з їх роботою.

Не можна звільняти в зв'язку з втратою довір'я працівників, які несуть бригадну матеріальну відповідальність, якщо конкретні винуватці заподіяння шкоди не виявлені.

Звільнення на підставі вироку суду

Відповідно до п. 7 ст. 36 КЗпП України набуття законної сили вироку суду, яким працівник засуджений (крім випадків умовного осуду і відстрочки виконання вироку) до позбавлення волі, виправним роботам не за місцем роботи або до іншого покарання, що виключає можливість продовження роботи на даному підприємстві, є підставою припинення трудового договору. До числа інших покарань відноситься позбавлення права займати визначені посади чи займатися визначеною діяльністю на термін, установлений вироком суду, але не більш п'яти років.


Особливістю звільнення за п. 7 ст. 36 КЗпП України є те, що при призначенні однієї з зазначених мір покарання власник чи уповноважений їм орган зобов'язаний розірвати трудовий договір із працівником. Саме тому на його звільнення в даному випадку не потрібно згоди профспілкового комітету.

Відповідно до п. 10 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників та службовців підприємств, установ, організацій днем звільнення вважається останній день роботи. Тому якщо працівник до винесення вироку перебував під вартою звільнення його наступає не з моменту винесення вироку, а з останнього дня роботи (п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами трудових спорів” № 9 від 06.11.1992 р.).

У п. 7 ст.36 КЗпП України передбачена така підстава для припинення трудового договору як набуття законної сили вироку суду, що виключає можливість продовження даної роботи. Виключають можливість продовження роботи вироки, якими призначене покарання у виді позбавлення волі, виправних робіт без позбавлення волі з відбуванням покарання не за місцем роботи, звільнення з посади, заборони займати визначені чи посади займатися визначеною діяльністю. Природно, умовний осуд не перешкоджає продовженню роботи (крім випадків, коли судимість перешкоджає виконанню відповідної роботи, заняттю посади).

Варто підкреслити, що підставою для припинення трудового договору є саме вступ вироку в законну силу. Інформація про винесення обвинувального вироку, яким призначене покарання, що перешкоджає продовженню роботи, не є підставою для звільнення. Це, звичайно, ставить власника в скрутне положення. Як правило (крім випадків, коли призначене покарання у виді звільнення з посади, заборони займати визначені посади або займатися визначеною діяльністю, виправних робіт), копія вироку суду, що вступив у законну силу, власнику не направляється.

Очевидно, видаючи наказ про звільнення працівника у звязку з вступом у законну силу обвинувального вироку власник як правило йде визначений ризик. Оскільки звільнити здійснюється на основі телефонограми про вид покарання і дату вступу вироку в законну силу. Це є безумовно порушенням прав людини, тому що людину можуть звільнити напевно не знаючи, винесений виправдувальний або обвинувальний вирок. Тим більш у випадку коли людина знаходиться під вартою.

Не може бути підставою для припинення трудового договору по п.7 ст.36 КЗпП України обрання до працівника, обвинуваченому в здійсненні злочину, запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Мова про оплату періоду, протягом якого обвинувачений перебував під вартою, не йде. Цей період, звичайно не буде оплачуватися, але і звільняти працівника на підставі арешту не можна.

Так, згідно ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у випадку:

- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного чи токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань по охороні праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відсторонення працівника від роботи може здійснюватись тільки за пропозицією уповноважених на те органів у випадках, прямо передбачених законодавством: наприклад, слідчий із санкції прокурора має право відсторонити від посади особу, яка є обвинуваченим у кримінальної справі (ст. 147 КПК України).

Як правило, заробітна плата за час відсторонення від роботи не виплачується. Однак у випадках, прямо зазначених у законі, цей час може бути оплачений. Так, згідно зі ст. 22 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 р. державний службовець у випадку невиконання службових обов'язків, що потягнули людські жертви чи значний матеріальний чи моральний збиток фізичній або юридичній особам, може бути тимчасово (але не більше ніж на два місяці) відсторонений від посади до рішення питання про його відповідальність. При цьому заробітна плата зберігається.

Працівник, що виконання дій, наслідки яких загрожують безпеці руху поїздів, життю і здоров'ю громадян, повинен бути відсторонений від роботи до моменту закінчення відповідної зміни посадовою особою, що здійснює розпорядницькі або контрольно-інспекторські функції на даній ділянці, з негайним і детальним повідомленням про обставини і причини такого рішення безпосередньому керівнику відстороненого працівника чи керівнику підприємства (п. 16 Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту).

Судді судів України відстороняються від здійснення службових обов'язків зі збереженням заробітної плати з моменту повідомлення їм про призупинення повноважень (ст. 38 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 р.). Повноваження судді можуть бути припинені Верховною Радою України на підставах, передбачених п. 1 ст. 38 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 р. Крім того, рішення про призупинення повноважень судді може прийняти кваліфікаційна комісія суддів у випадку порушення у відношенні судді дисциплінарної справи в зв'язку з порушенням ним вимог ст. 5 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 р. (одержання суддею статусу народного депутата, приналежність до будь-якої політичної партії, руху, включення до складу органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, метою яких є отримання прибутку; заняття підприємницької і іншою діяльністю, крім викладацької, наукової й іншої оплачуваної творчої діяльності у вільний від роботи час).

Власник зобов'язаний виконати постанову слідчого про відсторонення від роботи посадової особи, обвинувачуваного в здійсненні злочину. Про відсторонення від роботи слідчий виносить постанову і направляє її для виконання власнику чи уповноваженому ним органу. За невиконання постанови слідчого встановлена адміністративна відповідальність ст. 185 КпАП України. Постанову про відсторонення від роботи слідчий вправі винести тільки із санкції прокурора або його заступника (ст. 147 КПК України). При відстороненні за постановою слідчого збереження заробітної плати не передбачено. Однак припинення кримінальної справи за відсутністю події злочину, складу злочину, недоведеності участі обвинувачуваного (відстороненого) у здійсненні злочину, винесення виправдувального вироку дає підставу працівнику вимагати виплати середнього заробітку за період відсторонення за рахунок місцевого бюджету (ст. 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, заподіянї громадянину незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" від 01.12.1994 р.).


Загальні визначення  Загальні визначення
Типові ситуації порушення права  Типові ситуації порушення права