За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГлавнаяПоискПомощьМетодики   Учебный практикум   Путеводитель   Документы   Судебная практикаУкраинский Русский
 
Присылайте ваши замечания и пожеланияБиблиотека   Словарь   Ресурсы интернет
  Методика   

ПРАВО НА ФІЗИЧНУ НЕДОТОРКАНІСТЬ  (ЗАБОРОНА КАТУВАНЬ, НЕЛЮДСЬКОГО АБО ТАКОГО, ЩО ПРИНИЖУЄ  ПОВОДЖЕННЯ ТА ПОКАРАННЯ)  ПРАВО НА ФІЗИЧНУ НЕДОТОРКАНІСТЬ (ЗАБОРОНА КАТУВАНЬ, НЕЛЮДСЬКОГО АБО ТАКОГО, ЩО ПРИНИЖУЄ ПОВОДЖЕННЯ ТА ПОКАРАННЯ)

 
Практикумы
Застосування засобів фізичного та психологічного впливу відносно особи, що затримана або заарештована.
Вступ

Захист фізичної недоторканості та гідності особи належить до виключно важливих міжнародно-правових стандартів сучасних демократій, які виключать можливість будь-яких обмежень чи відступів. Фізична недоторканість передбачає заборону катувань, нелюдського або такого, що принижує поводження та покарання. Українське законодавство в цілому відповідає змісту цих стандартів але правозастосовна практика викликає занепокоєння.

Аналіз практики правозахисних організацій, а також звернень до Уповноваженого з прав людини свідчить, що найбільше порушень прав із застосуванням катувань відбувається під час затримання людини та проведення слідства. Про застосування катувань в Україні відомо навіть за її межами. Так, у доповіді Держдепартаменту США про дотримання прав людини в Україні у 1998 р. підкреслювалося, що "Конституція України забороняє катування, але міліція та працівники виправних закладів постійно б'ють затриманих і ув'язнених ". Аналогічний висновок міститься і в доповіді за 1999 р.

Вивчення Уповноваженим з прав людини спільно з органами прокуратури стану дотримання конституційних прав і свобод громадян працівниками МВС свідчить, що у переважній більшості областей мають місце факти протизаконних дій, що супроводжувалися фізичним насильством та приниженням гідності громадян працівниками патрульно-постової служби, дільничними інспекторами, працівниками державної автоінспекції, карного розшуку.

Так, у 1998–1999 рр. порушено 194 кримінальні справи щодо перевищення службових повноважень із застосуванням насильства та приниження гідності людини, за якими притягнуто до кримінальної відповідальності 285 працівників міліції. Зокрема, в Одеській області притягнуто до відповідальності – 55 працівників міліції, в Луганській і Херсонській – по 23, Автономній Республіці Крим і м.Києві – по 22, Хмельницькій – 19, Сумській та Івано-Франківській – по 17, Житомирській, Запорізькій – по 13.

Викликає занепокоєння характер та умисно спрямована жорстокість скоєних злочинів. Йдеться не тільки про перевищення посадових повноважень при затриманні злочинців або самозахисту, а й про умисне вчинення дій, які виходять за межі повноважень, наданих законом працівникам міліції та інших правоохоронних органів.

Виключно Конституція України та Виправно-трудовий кодекс України (ст.127) містять такий перелік заборон щодо поводження з людиною, який відповідає термінології ст.3 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Інші закони України та підзаконні акти, що мають відношення до цього питання, вживають різну термінологію, причому в багатьох випадках терміни “катування”, “нелюдське поводження”, “приниження гідності” взагалі відсутні або замінені на більш загальні терміни. До цього треба додати, що при розробці як нового проекту Кримінального Кодексу, так і інших нормативно-правових актів України існує тривала і жорстка протидія введенню в національне законодавство в повному обсязі термінології ст.3 ЄКПЛ.

В той же час, за своєю суттю заборони в українському законодавстві щодо поводження з людиною хоча і не повторюють термінологію Конвенції все ж таки загалом охоплюють зміст ст.3. Доктрина, знову ж таки, в цілому визнає широкий зміст понять “фізичні страждання”, “приниження людської гідності”, “застосування насильства”, “знущання з особи”, що вживає українське кримінальне, кримінально-процесуальне та виправно-трудове законодавство. Саме таке тлумачення відповідних статей українського законодавства міститься в авторитетних доктринальних коментарях до чинних Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів. Але цього, безумовно, недостатньо. До речі, в жодному з доктринальних коментарів не вживається термін “катування”.

На думку багатьох з українських юристів, не існує проблем з можливістю притягнення до відповідальності осіб, винних в цих злочинах. Зокрема, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 грудня 1985 р. №12 із змінами від 4 червня 1993 р. и 3 грудня 1997 р. “Про судову практику в справах про перевищення влади або посадових повноважень” надані роз’яснення щодо застосування статей КК, що перелічені вище. Але з урахуванням того, що Постанови Пленуму Верховного Суду України не віднесені до актів законодавства, а судовий прецедент в Україні не має юридичної сили, наведений документ Верховного Суду України спрямований на створення судової практики і не замінює собою а ні закон, а ні підзаконний акт.


Умови відступу та обмеження права  Умови відступу та обмеження права
Ключові слова  Ключові слова