За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГлавнаяПоискПомощьМетодики   Учебный практикум   Путеводитель   Документы   Судебная практикаУкраинский Русский
 
Присылайте ваши замечания и пожеланияБиблиотека   Словарь   Ресурсы интернет
  Методика   

Право громадян на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, попереднього слідства та суду  Право громадян на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, попереднього слідства та суду

 
Практикумы
Відшкодування шкоди завданої незаконними діями органів дізнання, слідства, прокуратури та суду.
Процедури застосування та реагування на порушення права

Громадяни мають право на відшкодування школи відповідно до положень Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянам незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду” від 01.12.1994 р., якщо передбачені в ст. 1 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянам незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду” від 01.12.1994 р. випадки виникли після набрання ним чинності. Питання про умови й порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними: засудженням, притягненням як обвинуваченого, взяттям і триманням під вартою, проведенням у ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, накладенням арешту на майно, відстороненням від роботи (посади) та вчиненням Інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, застосуванням адміністративного арешту чи виправних робіт, конфіскацією майна, накладенням штрафу, проведенням оперативно-розшукових заходів, передбачених законами “Про оперативно-розшукову діяльність”, “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” та іншими актами законодавства, що діяли до 17 січня 1995р., — вирішуються на підставі чинного на той час законодавства, зокрема Указу Президії Верховної Ради СРСР від 18 травня 1981р.

Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянам незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду” від 01.12.1994 р., визначає вичерпний перелік випадків незаконних дій судів, за які у встановленому порядку відшкодовується заподіяна громадянину школа, вимоги про її відшкодування у зв'язку з іншими недоліками судочинства не можуть бути предметом судового розгляду. Однак шкода громадянину може бути заподіяний незаконними діями суду не тільки вкримінальному, але й у цивільному і навіть арбітражному судочинстві (наприклад, при накладенні судом арешту на майно, забороні чи громадянину громадянину-підприємцю робити визначені дії й ін.). Тому варто погодитися з тими авторами, що вважають, що найбільш правильним рішенням даної проблеми було би повне відмовлення законодавця від спроби дати який-небудь вичерпний перелік незаконних дій правоохоронних органів і суду, що можуть заподіяти шкоду іншим особам . Але приведемо деякі найбільш типові незаконні дії правоохоронних органів.

 

Завідомо незаконні:

  1. Арешт
  2. У___________________________

    районний (міський) суд

    ________ області
    від__________________________
    ( Ф. И. О., найменування

    ___________________________________

    організації, адреса)

    СКАРГА

    на неправомірний арешт

    Постановою слідчого _____________________________________________________________

    (Ф. И. О., відомство)

    _________ від “ _” _____200_ м. я підданий арешту по кримінальній справі, збудженій за ст. __КК України.

    Санкція прокурора на мій арешт дана “_” _______ 200_р.

    Постанова про мій арешт вважаю винесена з порушенням закону, моїх прав і інтересів

    __________________________________________________________________________________ _____

    (привести наявні докази, що підтверджують неправомірність арешту)

    У відповідності зі ст. ст. 14, 2363 УПК України,

    прошу:

    Скасувати (змінити) у відношенні Мене запобіжний захід у вигляді арешту.

    Дата підпис

    Примітка. Судова перевірка законності й обґрунтованості арешту проводиться суддею по місцю знаходження особи, яка знаходиться під вартою. Суддя зобов'язаний у 3-денний термін після надходження скарги розглянути її.

    Касаційне оскарження постанови судді по скарзі не дозволяється.

    У Київський районний суд

    М.Харкова

    від захисника обвинуваченого

    Книжного Олега Юрійовича адвоката Завялова И. Н

    СКАРГА

    на незаконне утримання під вартою
    у слідчому ізоляторі


    м. Харків 26 жовтня 1999 року

    Постановою слідчого прокуратури Київського району, винесеного 23 жовтня 1999 року по кримінальній справі №618, збудженій 20 жовтня 1999 року по ч. 3 ст. 168 КК України, обвинувачуваний Книжковий О. Ю. піддан арешту і міститься в слідчому ізоляторі УМВС України в Харківській області. Книжковий О. Ю. обвинувачується в одержанні хабара в особливо великому розмірі.

    Однак його утримання під вартою в слідчому ізоляторі є неправомірним.

    Книжковий О.Ю .є офіцером органів внутрішніх справ і на момент арешту знаходився під час виконання службових обов'язків. Відповідно до ч. 6 ст. 21 Закону України "Про міліцію" у випадку арешту працівника міліцій він повинний міститися не в слідчому ізоляторі, а на гауптвахті. Звертаючи увагу суду на те, що незаконне утримання обвинувачуваного під вартою у слідчому ізоляторі є порушенням закону і може розцінюватися як насильство, що приводить до того, що добуті при цьому показання від обвинувачуваного не мають доказового значення, керуючись ст. 23б3 УПК Україна,

    прошу:

    1. Звільнити обвинувачуваного Книжкового О. Ю. з-під варти.


    2. Змінити у відношенні обвинувачуваного Книжкового О.Ю .запобіжний захід - арешт на заставу.

    3. Винести окрему ухвала суду у відношенні посадових осіб, що здійснили незаконні дії.

    4. Визнати показання Книжкового О Ю., отриманими в період незаконного утримання під вартою даними, добутими незаконним шляхом і вилучити їх із кримінальної справи.

    Захисник обвинувачуваного адвокат И.Н. Завялов
    Коментар.

    У відповідності зі статтею 236 3 УПК України: Санкція прокурора на арешт може бути оскаржена арештованим, його захисником, законним представником у районний (міський) суд по місцезнаходженню прокурора, що дав санкцію на арешт.

     

  3. Затримання
  4. У Миргородський районний суд

    від гр-на Булочкина Івана Лукича

    що мешкає в м. Миргороді

    по вул. Зарічної, 5

    СКАРГА

    на дії співробітника (ів) міліції при затриманні

    12 грудня 1999 р. я був затриманий у м. Полтаві______(указати місце затримки) оперуповноваженим міського відділу внутрішніх справ Суржиком И. К. і доставлений у _______________________ відділення міліції, де був підданий обшуку, фотографуванню, і запровадженню в ізолятор тимчасового утримання, де я пробув під вартою 48 годин.

    Вважаю, що моє затримання було неправомірним, тому що я правопорушення не робив і підстав підозрювати мене в цьому не було.

    У результаті неправомірної затримання, що тривало протягом 48 годин я зазнав матеріальної шкоди в розмірі 200 грн. Доказами збитку є ________________.

    Крім того, мені заподіяна моральна шкода, яку я оцінюю в сумі 2000 гривень.

    У відповідності зі ст. 531 УПК України прошу:

    1. Визнати дії співробітників міліції міського відділу внутрішніх справ м. Полтави неправомірними.

    2. Стягнути на мою користь збиток у сумі 200 грн. і в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 гривень.

    Додаток:

    1. Наявні докази в підтвердження скарги.

    2. Копія скарг.

     

  5. Привід
  6. Незаконним вважається здійснення арешту, затримання або приводу не на підставах або не в порядку, який регламентується КПК України та Законом України "Про попереднє ув'язнення" від З0.06.1993 р. Відповідно до п. 13 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, протягом п'яти років після набуття чинності цією Конституцією зберігається існуючий порядок арешту, тримання під вартою і затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину". Нові підходи щодо арешту і тримання під вартою зафіксовані в ст. 29 Конституції.

    Незаконність арешту, затримання або приводу може полягати в порушенні процесуальних (формальних) вимог під час провадження цих дій: арешт без санкції прокурора або постанови суду, арешт або затримання особи, яка вчинила злочин, передбачений статтею КК України, санкція якої не містить вказівки на можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі, затримання або привід без складання відповідних процесуальних документів тощо.

    Незаконність вказаних заходів може бути також визнана в разі відсутності для цього необхідних матеріальних підстав: у діях заарештованого або затриманого, відсутній склад злочину, немає будь-яких підстав вважати, що обвинувачений, якого заарештовано, перебуваючи на волі, буде переховуватись від слідства і суду або перешкодить встановленню істини у кримінальній справі, або вдасться до злочинної діяльності. А також коли особа, щодо якої здійснено привід, не ухилялась від явки до слідчого тощо.

    Суб'єктом злочину може бути працівник органу дізнання, слідчий або прокурор.

  7. Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності.

Злочин буде мати місце у разі:

а) відсутності події злочину, за який особа притягується до кримінальної відповідальності;

б) відсутності складу злочину у діянні особи, що притягується до кримінальної відповідальності;

в) недоведеності участі особа у вчиненні злочину;

г) вчиненні особою менш тяжкого злочину, ніж той, за який вона притягується до кримінальної відповідальності;

д) притягнення особи до відповідальності за злочин, якого вона не вчиняла, поряд з притягненням за інший, який вона дійсно вчинила;

є) встановлення факту невинуватості особи вже після притягнення її до кримінальної відповідальності, без наступного закриття кримінальної справи щодо неї.

Суб'єктом може бути особа, яка провадить дізнання або попереднє слідство, а також прокурор, котрий наглядає за розслідуванням кримінальної справи .


У Миргородський районний суд

від г р-на Булочкіна Івана Лукича

мешкаючого в м. Миргороді

по вул. Зарічна, 5

СКАРГА

на необґрунтоване порушення

кримінальної справи

Постановою слідчого від 20 серпня 1999 р. у відношенні мене порушена кримінальна справа по ознаках злочину, передбаченого ч. 1 ст. 1981 України, у зв'язку з нібито здійсненим 18 серпня 1999 р. фактом навмисного втручання в роботу автоматизованих систем, які причинили знищення інформації.

Вважаю, що постанова про порушення кримінальної справи по даному факту незаконно, необґрунтовано й ущемляє мої права.

Висновки про навмисність моєї дії не відповідають істині.

Я дійсно, знаходячись у приміщенні фірми “Улад”,18 серпня 1999 р. у 13.30, без дозволу директора фірми з метою внесення уточнень у текст контракту самовільно скористався комп'ютером фірми. У період моєї роботи на комп'ютері відбулося відключення електроенергії, що і привело до знищення частини інформації в блоці пам'яті комп'ютера.

Вважаю, що між моїми діями і наслідком, що наступив, немає причинного зв'язку, Я не бажав знищення інформації, ніяких дій для настання таких наслідків не починав і не передбачав, що служба енергетики стане відключати електрику в денний час, а значить і не передбачав можливості збою в роботі комп'ютера.

На підставі викладеного, у відповідності зі ст. 55 Конституції України і ст. 94 УПК України,

прошу:

  1. Скасувати постанова про порушення у відношенні мене кримінальної справи.

22 серпня 1999 року И.Л.Булочкін

 

  1. Примушення давати показання
  2. Кримінально-процесуальне законодавство забороняє домагатися показань обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у справі, шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів (ст. 22 КПК України). Ст. 175 КПК України є кримінально-правовою гарантією додержання вимог закону під час проведення допиту, очної ставки, пред'явлення для впізнання та відтворення обстановки і обставин події.

    Потерпілими від злочину можуть бути такі учасники кримінального процесу на стадії попереднього розслідування: свідок, підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, експерт.

    Злочин може скоїти особа, котра провадить дізнання або попереднє слідство, незалежно від посади, яку вона займає. Це стосується і випадків, коли участь особи обмежується навіть однією слідчою дією. Злочин може бути вчинено у співучасті з особами, які можуть бути як працівниками правоохоронних органів, так й іншими громадянами.

    Ознаками розглядуваного діяння згідно з ч. 2 ст. 175 є його поєднання:

    а) із застосуванням насильства

    б) знущанням з особи, яку допитують.

  3. Винесення судами завідомо неправосудного вироку, рішення ухвали або постанови
  4. Як завідомо неправосудні вироки, рішення, ухвали або постанови мають бути кваліфіковані винесені суддями (або одноособове суддею) завідомо неправосудні акти у будь-якій справі, яка знаходиться у їх (чи його) провадженні, тобто рішення і висновки по справі у Конституційному Суді України, вироки, ухвали чи постанови у кримінальній справі, рішення, ухвали чи постанови у цивільній справі, а також постанови в справі про адміністративне правопорушення.

    Вирок, ухвала чи постанова в кримінальній справі будуть неправосудними, якщо: засуджено невинного або виправдано винного чи він безпідставно звільнений від покарання, призначено явно несправедливе занадто суворе чи занадто м'яке покарання, здійснена неправильна кваліфікація злочину, що потягло за собою несправедливу міру покарання, тощо. В аналогічних випадках буде вважатись неправосудною постанова в справі про адміністративне правопорушення.

    Рішення, ухвала чи постанова в цивільній справі будуть неправосудними, якщо: задоволені необґрунтований позов чи безпідставно відмовлено у задоволенні позовних вимог, позов задоволений у меншому чи більшому обсязі, ніж те необхідно згідно з законом.

    Прийняття суддею (суддями) завідомо невірного рішення з питання, що не вирішує справи по суті (наприклад, необґрунтована відмова у виклику свідка), не тягне відповідальності за цією статтею.

    Не можуть бути задоволені вимоги реабілітованого про відшкодування моральної шкоди, якщо умови, з якими зазначений Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" від 01.12.1994 р. це пов'язує, мали місце до набрання ним чинності.

    Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 16 постанови від 1996 p, № 9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”, матеріальна та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного

    Оскільки у ст. 63 Конституції України визначено випадки, підстави й порядок відшкодування шкоди, заподіяної при здійсненні правосуддя, і при цьому до неї не віднесено шкоди, що виникла внаслідок здійснення правосуддя в цивільних справах, заяви про відшкодування останньої відповідно до п. 1ст. 136 і п. І ст. 327 ЦПК судовому розгляду не підлягають.


     

    У Бабушкінскнй районний суд

    Дніпропетровської області

    від гр-на Плахова Петра Івановича

    ЗАЯВА

    про відшкодування шкоди, заподіяного в результаті

    незаконного осуду

    Вироком Бабушкінского районного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 1999 р. я був засуджений по ч. 1 ст. 80 У До України до 2 рокам позбавлення волі.

    22 грудня 1999 року ухвалою судової колегії по кримінальних справах Дніпропетровського обласного суду зазначений вирок у відношенні мене відмінний і діловодство припинене, я визнаний невинним у здійсненні злочину і виправданий. У результаті незаконного осуду мені заподіяний матеріальна шкода у виді втраченої заробітної плати у сумі 1600 гривень і судових витрат у сумі 400 гривень.

    Крім того, у мене конфісковане майно на суму 3000 гривень.

    Перелік вилученого майна додається. З огляду на те, що вилучене майно вже продане і поверненню не підлягає, мені повинна бути відшкодована його вартість. Мені заподіяна і моральна шкода, яку я прошу компенсувати у сумі 10000 гривень.

    У відповідності зі ст. 531 УПК України і ст. 56 Конституції України

    прошу:

    Відшкодувати мені шкода, заподіяна в результаті незаконного осуду в розмірі 12000 гривень.

    Підпис

  5. Незаконний обшук

Обшук—це офіційний огляд чого-небудь з метою знайти щось приховане, заборонене. Проведення обшуку за чинним законодавством дозволяється як слідча дія, її здійснення регламентовано нормами Кримінально-процесуального кодексу України.

Обшук буде незаконним, якщо він проводиться, коли немає підстав, або з порушенням порядку проведення обшуку, встановлених ст. ст. 117, 180—185, 188—189 КПК України, а саме:

  1. здійснюється не слідчим, а іншою посадовою особою;
  2. проводиться без наявності достатніх підстав вважати, що розшукувані предмети, документи, особи переховуються в певному приміщенні;
  3. проводиться без постанови слідчого;
  4. проводиться без санкції прокурора або його заступника (крім безвідкладних випадків);
  5. проводиться без понятих та присутності особи, котра займає дане житло (або представника ЖЕО, або місцевої Ради народних депутатів);
  6. проводиться без процесуального оформлення, передбаченого законом.

 

 

Протокол

обшуку

м. Київ 20 січня 1999

Обшук почато о 15 год. 20 хв.

Обшук закінчено о 18 год. 40 хв.

Ст. слідчий слідчого відділу Жовтневого районного управління Головного управління МВС України у м. Києві Майор міліції Федоренко Г.Л. у присутності понятих:

1. Устенка Василя Григоровича, який мешкає за адресою: м. Київ, вул. Рогачова, 15, кв. 35;

2. Стрільченка Олега Андрійовича, який мешкає за адресою: м. Київ, вул. Попова, 45, кв. 7,

а також матері підозрюваного - Петрової Килині Вікторівни, яка мешкає в одній квартирі з підозрюваним, на підставі своєї постанови від 19 січня 1999 р. і з дотриманням вимог ст. 177, 180, 183, 185, 189 КПК України провів обшук у квартирі Петрова Кирила Павловича за адресою: м. Київ, вул. Інкубаторна, 15, кв. З, про що відповідно до вимог ст. 188 КПК України склав цей протокол.

Перед початком обшуку понятим та гр. Петровій К.В., згідно з ч. З ст. 181 КПК України, роз'яснено їхнє право бути присутніми при всіх діях слідчого і робити заяви з приводу цих дій і що ці заяви підлягають обов'язковому занесенню до протоколу.

Понятим, окрім цього, роз'яснено, що відповідно до вимог ст. 127 КПК України вони повинні засвідчити факт, зміст та результати обшуку.

Перед початком обшуку слідчим була оголошена постанова про обшук від 19 січня 1999 р., після чого Петровій К.В. було запропоновано видати вказані в постанові цінності та гроші. Гр. Петрова К.В. видала 150 грн. і заявила, що ці гроші дав їй її син Петров К.П. Ніяких цінностей він їй не давав.

Під час проведення обшуку знайдено та вилучено:

1. В скриньці письмового столу — жіночий наручний годинник із металу жовтого кольору марки "Орієнт" з номером механізму "469675" з металевим браслетом жовтого кольору. Інших цінностей, вказаних у постанові про обшук, по місцю проживання підозрюваного Петрова К.П. не знайдено.

Гроші, видані гр. Петровою К.В. загальною сумою 150 грн. всі купюрами по 10 грн. 1996 р. випуску за номерами від С В 1117512 до С В 1117561 включно, а також наручний жіночий годинник, упакований в пластмасову скриньку з кришкою, яка навхрест перев'язана ниткою чорного кольору, на кінці якої заклеєно листок паперу з відбитком печатки "Жовтневе районне управління Головного управління МВС України у м. Києві.

Для довідок.

Після обшуку Петрова К.В. заявила, що вранці 15 січня 1999 р. її син передав знайомому Вихристенку Дмитру Григоровичу, який мешкає за адресою: м. Київ, вул. Інкубаторна, 19, кв. 41, золоті сережки та обручку. Інших заяв, зауважень не надійшло.

Протокол прочитаний слідчим вголос, записано правильно.

Поняті: Підпис (Устенко В. Г.) Підпис (Стрільченко О. А.)

Присутні: Підпис (Петрова К.В.)


Ст. слідчий

майор міліції Підпис (ФедоренкоГ.Л.)

Копію протоколу обшуку одержала Підпис (Петрова К.В.)

20 січня 1999 р. 	 ;

 

Закон України від l грудня 1994 р. і Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" № 6/5/3/41 від 04.03.1996 р. про його застосування закріпило дві форми захисту прав громадян у зв'язку з заподіянням шкоди незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду - судову і адміністративну, і відповідний порядок відшкодування збитку. Відповідно до цих нормативних актів громадянину, а у випадку його смерті - його спадкоємцям відповідний орган, зазначений у п. 11 цього Положення., одночасно з повідомленням про закриття справи в стадії дізнання і попереднього чи слідства з копією виправдувального вироку, що набрав законну силу, чи постановою (ухвалою) суду (судді) направляє повідомлення, у якому роз'ясняє, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням збитку і відновленням порушених прав.

Повідомлення складається за формою, встановленої в додатку до зазначеного Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" № 6/5/3/41 від 04.03.1996 р. Для визначення розміру збитку, перерахованого в пп. 1,3,4 ст. 3 Закони України від 1 грудня 1994 р., громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися:

  1. при припиненні провадження в справі органами дізнання та слідства Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури і Служби безпеки України - відповідно в ці органи;

 

“ЗАТВЕРДЖУЮ”

Начальник МВС України

у Сумській області

генерал-майор міліції

В. А. Яров

22 квітня 1997 р.

ПОСТАНОВА

про відшкодування збитку, заподіяного громадянину

незаконними діями органів дізнання

і попереднього слідства

м. Суми 20 квітня 1997 р.

.

Слідчий слідчого управління УВД України в Сумській області підполковник міліцій Багров В. М., розглянувши матеріали кримінальної справи № 216 і заяву Ножкіной Н. А. про відшкодування вартості незаконно вилучених у неї цінностей,

встановив:

Кримінальна справа у відношенні Ножкіной Н. А. було порушена по ч. 1 ст. 154 УК України 19 березня 1997 року. 20 березня 1997 р. при обшуку в будинку гр. Ножкіной Н. А. вилучено 200 кг бананів, що у цей же день були здани в магазин № 1 Сумського міськторгу для реалізації. Після їхнього продажу магазином №1 24 березня 1997 р. на депозитний рахунок УМВД Ук раїни в Сумській області були перераховані гроші в сумі 200 гривень.

6 квітня 1997 р. Ножкіной Н. А. було пред'явлене обвинувачення в здійсненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 154 КК України, а 19 квітня кримінальна справа у відношенні обвинувачуваної Ножкиной Н. А. була припинена по п. 2 ст. 6 УПК України за відсутністю в її діях складу злочину, оскільки її провина в здійсненні зазначеного злочину не доведена.


Таким чином, гр. Ножкіной Наталії Анатоліївні діями органів дізнання по необґрунтованому проведенню обшуку і вилученню 200 кг бананів був заподіяний матеріальний збиток на загальну суму 200 гривень. Крім того, гр. Ножкіна Н. А. протягом одного місяця знаходилася під слідством.

Даними діями, а також необґрунтованим пред'явленням невинній особі обвинувачення, гр-нці Ножкіной Н. А. так само була заподіяна моральна шкода.

На підставі викладеного, керуючись ст. 531 УПК України, а також Законом України “Про порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянину незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду” .

ухвалив:

1. Виплатити гр. Ножкіной Наталії Анатоліївні, у рахунок відшкодування заподіяного їй матеріального збитку незаконним вилученням матеріальних цінностей, гроші в сумі 200 гривень.

2. В рахунок відшкодування моральної шкоди виплатити гр. Ножкіной Наталі Анатоліївні гроші в сумі одного мінімального розміру заробітної плати..

3. Виплату зазначених сум здійснити в місячний термін Державному казначейству Сумської області.

4. Копію даної постанови вручити гр. Ножкіной Н. А., роз'яснивши їй право оскарження прийнятого рішення в суді.

5. Копію цієї постанови направити Державному казначейству Сумської області для виконання.

6. Копію постанови направити прокурору.

Слідчий УМВС України

у Сумській області В. М. Багров

Копію постанови одержала. Права, передбачені Законом України “Про порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянину незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду” мені роз'яснені.

22 квітня 1997 р. Н. А. Ножкіна

 

 

 

 

У Бабушкінський районний суд

Дніпропетровської області

від г р. Плахова Петра Івановича

ЗАЯВА

про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті

незаконного осуду

Вироком Бабушкінського районного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 1999 р. я був засуджений по ч. 1 ст. 80 У До України до 2 рокам позбавлення волі.

22 грудня 1999 року ухвалою судової колегії по кримінальних справах Дніпропетровського обласного суду зазначений вирок у відношенні мене відмінений і діловодство припинене, я визнаний невинним у здійсненні злочину і виправданий. У результаті незаконного осуду мені заподіяний матеріальна шкода у виді втраченої заробітної плати у сумі 1600 гривень і судових витрат у сумі 400 гривень.

Крім того, у мене конфісковане майно на суму 3000 гривень.

Перелік вилученого майна додається. З огляду на те, що вилучене майно вже продане і поверненню не підлягає, мені повинна бути відшкодована його вартість. Мені заподіяна і моральна шкода, що я прошу компенсувати у сумі 10000 гривень.

У відповідності зі ст. 531 УПК України і ст. 56 Конституції України

прошу:

Відшкодувати мені шкоду, заподіяну в результаті незаконного осуду в розмірі 12000 гривень.

Підпис

 

3) при скасуванні постанови районного (міського) суду (судді) про накладення адміністративного стягнення у виді арешту виправних робіт і закритті справи - у районний (міський) суд (до судді), що розглядає справу про адміністративне правопорушення Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" № 6/5/3/41 від 04.03.1996 р.


В місячний термін із дня звертання громадянина в один з органів, перелічених в п. 11 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" № 6/5/3/41 від 04.03.1996 р., у залежності від того, хто з них здійснював слідчі дії чи розглядав справу, має право вимагати від відповідних державних і громадських організацій усі необхідні документи, що мають значення для визначення розміру заподіяного збитку, і виносить передбачене ч.1 ст. 12 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянам незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду” від 01.12.1994 р. постанову (ухвалу). У прийнятій постанові (визначенні) зазначеного органа, зокрема, указується: найменування органа (службової особи), яка винесла таку постанову (ухвалу), і дату її винесення; дата осуду громадянина (притягнення до кримінальної відповідальності, узяття під варту, накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт); дата і підстава винесення виправдувального вироку, скасування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, припинення кримінальної справи (за відсутністю події злочину, за відсутністю в діянні складу злочину, недоведеністю участі громадянина у здійсненні злочину чи припиненням справи про адміністративне правопорушення; зміст вимог громадянина (стягнення зарплати, сплачених штрафів, судових витрат, сум про надання юридичної допомоги і т.д.).

Детальний розрахунок втраченої громадянином зарплати (доходу) з посиланням на документи, на підставі яких зроблений розрахунок; розмір штрафів, судових витрат і інших сум, виплачених (стягнених по виконавчому листі) у зв'язку з незаконними діями; розмір сум, сплачених (стягнених по виконавчому листі) на користь установи (адвоката), що надавав юридичну допомогу; загальна сума, що підлягає виплаті громадянину в рахунок відшкодування заподіяного збитку, і порядок її виплати; порядок і термін оскарження й опротестування постанови (ухвали) (П. 12 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" № 6/5/3/41 від 04.03.1996 р.).

Не пізніше трьох діб після винесення постанови (ухвали) про розмір збитку завірена гербовою печаткою його копія спрямовується громадянину чи його спадкоємцям, або надається у відповідний територіальний орган державного казначейства за місцем проживання для одержання чека. Відшкодування громадянину збитку у випадках, передбачених п. 1,3,4 ст. 3 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянам незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду” від 01.12.1994 р., провадиться за рахунок державного бюджету.

Відповідний територіальний орган Державного казначейства, у який звернувся громадянин за відшкодуванням шкоди, спрямовується в Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі заявку, у якій вказує суму відшкодування, Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополеві направляє заявку у Головне Управління Державного казначейства України.

Головне Управління Державного казначейства України перераховує зазначені кошти на рахунок Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополеві, а останні — на рахунок відповідного територіального органа Державного казначейства для виплати їхньому громадянину.

Виплата громадянину суми відшкодування провадиться установою банку на підставі чека, виданого органом Державного казначейства, після представлення громадянином копії постанови (ухвали) органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду про розміри відшкодування збитку за умови наявності коштів на рахунку відповідного територіального органа Держказначейства.

Відповідно до введеної з 1998 року нової бюджетної класифікації України витрати на відшкодування збитків, заподіяних громадянам, необхідно класифікувати як “інші види соціальної допомоги” (код № 090402 функціональної класифікації витрат бюджету).

Копія зазначеної постанови (ухвали) залишається в справі відповідного органа Державного казначейства України.

На цій копії орган Держказначейства робить оцінку з указівкою дати, номера і суми чека, виданого громадянину для одержання їм зазначених коштів”.

Відповідно до 4.2 ст.4 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянам незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду” від 01.12.1994 р. майно, зазначене в п.2 ст. 3 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянам незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду” від 01.12.1994 р. (конфісковане чи звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання попереднього слідства, тими, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт), повертається в натурі тією самою установою чи органом, у якого воно знаходиться, у місячний термін з дня звертання чи громадянина чи його спадкоємців, якщо це трапилось протягом шести місяців після направлення їм повідомлення. Пересилання та доставка майна провадиться також за рахунок цих органів. У випадку, коли повернення майна в натурі неможливо, за рахунок підприємстві, установ, організацій, яким воно було передано безкоштовно, відшкодовується його вартість. Вартість втраченого житла відшкодовується виходячи з ринкових цін, що діють на момент звертання громадянина з вимогою про відшкодування збитку.

Відповідно до ч. 3 ст.4 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянам незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду” від 01.12.1994 р. у випадку ліквідації підприємств, установ, організацій, яким майно було передано безкоштовно, чи браку в них коштів для відшкодування збитку, вартість майна (частина вартості) відшкодовується за рахунок державного бюджету.

У першому з цих випадків громадянин має право звернутися у фінансовий орган по місцю свого проживання з вимогою про відшкодування йому повної вартості майна, а в іншому випадку - тієї частини його вартості, яку підприємство, установа чи організація не в змозі йому оплатити внаслідок браку в них коштів. У .випадку незгоди з рішенням зазначеного фінансового органа громадянин може заперечити його в суді. (п. 14 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" № 6/5/3/41 від 04.03.1996 р.).

Перелік доказів необхідних для відшкодування шкоди

Чинне законодавство не містить точного переліку доказів необхідного для відшкодування шкоди, заподіяного судово-слідчими органами. Тому яких-небудь обмежень у застосуванні коштів доведення, закріплених у ст. 27 ЦПК України, не передбачено.

Позивач повинний надати:

  1. доказ, що встановлює незаконний осуд або незаконне залучення до кримінальної чи адміністративної відповідальності (копія виправдувального вироку, копія постанови органів дізнання, слідчого, чи прокурора, ухвала суду про припинення кримінальної справи за відсутністю події злочину, за відсутністю в діянні складу чи злочину за недоведеністю участі громадянина в здійсненні злочину);
  2. докладний розрахунок втраченого громадянином заробітку (доходу) з посиланням на документи, на підставі яких зроблений розрахунок (розмір середньомісячного заробітку, період, протягом якого громадянин був відсторонений від попередньої посади, перебував під вартою заходом, відбував чи покарання адміністративне стягнення; сума податків, що підлягає утриманню за цей період часу, підсумкова сума, що підлягає виплаті в рахунок утраченого заробітку); розмір штрафів, судових витрат і інших сум, виплачених (стягнених по виконавчому листі) у зв'язку з незаконними діями; розмір сум, виплачених (стягнених по виконавчому листі) на користь установи (адвоката), що надали юридичну допомогу ;

3) документи, що підтверджують факт звільнення з колишньої роботи (посади) позивача (копія наказу, розпорядження адміністрації про розірвання трудового договору, про відсторонення від роботи);

4) доказу, що свідчать про відмовлення адміністрації про надання позивачу колишньої роботи (посади) або іншої рівноцінної роботи (листовна відповідь керівника про залишення вимог позивача без задоволення, чи наказ розпорядження про надання роботи (посади), з яким позивач не згодний); докази, що підтверджують факт ліквідації підприємства, установи, організації, скорочення посади, а також наявність інших передбачених законом основ,

перешкоджаючих поновленню на роботі (посади);

5) частка ухвали суду. У Постанові Пленуму Верховного Суду України “Про виконання судами України законодавства і Постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постанови вироку” №5 від 29.06.1990 р. закріплено, що, установивши при розгляді справи факти незаконного залучення громадян до кримінальної відповідальності, чи арешту інших порушень їхніх прав і законних інтересів, допущених під час чи дізнання. попереднього слідства, суд у відповідності зі ст. 23—2, 340 УПК повинний винести окрема ухвала, яким звертається увага прокурора на факти порушення закону, для застосування відповідних мір (п. 28);

6) докази, що свідчать про відмовлення чи виконкому відомства повернути позивачу раніше займане їм житлове приміщення (листовна відповідь посадової особи по даному питанню, виписка з особового чи рахунка ордер про надання зазначеної житлової площі іншому громадянину);

7) протоколи повторних (додаткових) допитів підсудного, потерпілого, свідків, експертів і інших процесуальних дій. ' Відповідно до вимог статей 22, 281 УПК України, у випадку неповноти чи неправильності попереднього слідства чи органа дізнання суди повинні вжити необхідних заходів що до їхнього усунення як шляхом перевірки обставин, що не були встановлені в процесі розслідування справи, так і шляхом дослідження нових даних, про які стало відомо в ході судового розгляду. Суд, зокрема, може докладніше допитати підсудних, потерпілих, свідків, експертів про обставини, що мають значення для правильного розгляду справи, викликати для цього додаткових свідків, зажадати зі своєї ініціативи чи по клопотанню учасників судового розгляду документи й інші докази, оглянути місце події і провести інші процесуальні дії ;

8) довідки форми “А”, що свідчать про дійсність факту змісту потерпілого в слідчому ізоляторі (в'язниці) у конкретний період часу. Довідки форми “А” видаються по таких підставах:

припинення кримінальних справ слідчими чи судовими органами; винесення судом виправдувального вироку; осуд до покарання, не зв'язаного з позбавленням волі; чи зміна скасування раніше обраних запобіжних заходів; винесення судом ухвали про звільнення від кримінальної відповідальності з напрямком на примусове лікування в психіатричну лікарню загального чи спеціального типу2;

9) облікову картку, що складається на кожну затриману особу, органом, що здійснив затримку. У картці містяться: анкетні дані, особливі дані (прізвисько, судимість), підстави затримки, результати затримки, дата і підстави звільнення 3.

Зазначений перелік коштів доведення не є вичерпним, і по кожній конкретній справі підлягає чи доповненню зміні.


Загальні визначення  Загальні визначення
Типові ситуації порушення права  Типові ситуації порушення права