За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГоловнаПошукДопомогаМетодики   Навчальний практикум   Путівник   Документи   Судова практика
 
Надішліть ваші зауваження чи побажанняБібліотека   Словник   Ресурси інтернет
  Нормативний документ  
Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за спекуляцію (витяг)
25.06.82 :: Нормативний документ
Бібліографічний описПовний текстЗв'язок з ресурсамиЗв'язок по розділам знань

Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за спекуляцію (витяг)

ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

N 4 від 25 червня 1982 р.

Про практику застосування судами законодавства

пекуляція є одним з небезпечних господарських злочинів. Вона завдає значної шкоди торгівлі та інтересам громадян, нерідко поєднана з розкраданням, хабарництвом, посадовими та іншими злочинами.

(абзац 1 преамбули змінено згідно з постановами Пленуму Верховного Суду: від 04.06.93 р. N 3, від 03.12.97 р. N 12)

Вивчення судової практики в справах про спекуляцію свідчить, що суди України, виконуючи закон, вирішують ці справи в основному правильно.

(У редакції постанови Пленуму від 4 червня 1993 р. N 3)

Разом з тим в діяльності судів не усунуто недоліки і помилки, які знижують ефективність застосування законодавства.

(У редакції постанови Пленуму від 4 червня 1993 р. N 3)

Деякі суди недооцінюють суспільну небезпечність спекуляції, призначають необгрунтовано м'які міри покарання особам, які вчинили спекуляцію неодноразово, у великих або особливо великих розмірах, або раніше були судимі за спекуляцію, допускають помилки в застосуванні закону про додаткові міри покарання.

(У редакції постанови Пленуму від 23 грудня 1983 р. N 8)

Мають місце факти постановлення вироків в справах, розслідування яких проведено неповно і неякісно, не завжди виконуються вимоги про необхідність виявлення джерел придбання предметів спекуляції та осіб, які сприяли їх скуповуванню й перепродажу, внаслідок чого не всі учасники злочину притягуються до відповідальності.

Допускаються помилки при кваліфікації дій спекулянтів, а також посадових осіб, працівників торгівлі, винних у незаконному відпуску товарів завідомо до спекуляції.

(абзац 6 преамбули змінено згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 03.12.97 р. N 12)

В порушення вимог закону у вироках інколи не вирішуються питання про речові докази, внаслідок чого предмети спекуляції не конфіскуються, а гроші та інші цінності, нажиті злочинним шляхом, не звертаються в доход держави. Не завжди вирішується і доля автомобілів, мотоциклів та інших транспортних засобів, використаних як знаряддя злочину.

(У редакції постанови Пленуму від 4 червня 1993 р. N 3)

У ряді випадків суди не приділяють належної уваги з'ясуванню причин і умов, які сприяють спекуляції, не вживають заходів до їх усунення. Окремі ухвали (постанови), які виносяться в цих справах, іноді не відповідають пред'явлюваним вимогам і часто є формальними.

(абзац 8 преамбули змінено згідно з постановами Пленуму Верховного Суду: від 04.06.93 р. N 3, від 03.12.97 р. N 12)

Суди не завжди реагують на факти тяганини, що допускаються органами слідства, а в деяких випадках й самі розглядають справи через тривалий час після надходження їх до суду.

Допускаються помилки і при розгляді адміністративних справ про дрібну спекуляцію, іноді до заходів адміністративного стягнення притягуються особи, в діях яких є склад злочину.

Суди обласного рівня мало приймають справ про спекуляцію до розгляду по першій інстанції.

(абзац 11 преамбули змінено згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 03.12.97 р. N 12)

З метою усунення зазначених недоліків

Пленум Верховного Суду України постановляє:

1. Звернути увагу судів на необхідність при розгляді справ про спекуляцію суворого виконання вимог закону. При цьому належить забезпечувати повне і всебічне дослідження матеріалів справи, додержання закону при кваліфікації вчиненого та призначенні мір покарання.

(У редакції постанови Пленуму від 4 червня 1993 р. N 3)

2. Судам слід підвищити вимогливість щодо якості попереднього слідства в справах цієї категорії. Розглядаючи справи про спекуляцію, суди повинні з'ясовувати, чи вжито передбачених законом заходів до всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, встановлення всіх осіб, які сприяли спекулянтам у злочинній діяльності, та притягнення їх до відповідальності, а також до виявлення джерел придбання предметів спекуляції.

(У редакції постанови Пленуму від 4 червня 1993 р. N 3)

Якщо по справі допущені істотна неповнота і неправильність проведеного дізнання чи попереднього слідства, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні, така справа має надсилатись на додаткове розслідування.

3. Виконуючи вимоги ст. 39 КК України про індивідуалізацію покарання, суди не повинні допускати призначення м'яких мір покарання особам, які вчинили спекуляцію неодноразово, у великих або особливо великих розмірах, або раніше були судимі за спекуляцію чи організованою групою.

(У редакції постанов Пленуму від 23 грудня 1983 р. N 8 та від 4 червня 1993 р. N 3)

При вирішенні питання про застосування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна судам слід керуватися роз'ясненнями, що містяться в пунктах 8, 9 і 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. N 22 "Про практику призначення судами кримінального покарання". Враховуючи, що ч. 2 і ч. З ст. 154 КК України конфіскація майна передбачена як обов'язкова додаткова міра покарання, суди можуть не застосовувати її лише за наявності умов, передбачених ст. 44 КК України, з обов'язковим наведенням у вироку мотивів прийнятого рішення. бачена як обов'язкова додаткова міра покарання, суди можуть не застосовувати її лише за наявності умов, передбачених ст. 44 КК України, з обов'язковим наведенням у вироку мотивів прийнятого рішення.

(абзац 2 пункту 3 змінено згідно з постановами Пленуму Верховного Суду: від 23.12.83 р. N 8, від 04.06.93 р. N 3, від 03.12.97 р. N 12)

Судам необхідно мати на увазі, що призначення покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкціями ч. 2 і ч. 3 ст. 154 КК України, або перехід до іншого більш м'якого виду покарання, в тому числі і штрафу, не виключає можливість застосування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.

(У редакції постанови Пленуму від 3 лютого 1989 р. N 1)

4. Суди зобов'язані у всіх випадках конфіскувати предмети спекуляції, виявлені у підсудного або осіб, яким вони були передані на зберігання, а також звертати в доход держави у порядку, передбаченому ст. 81 КПК України, гроші і цінності, нажиті шляхом спекуляції.

Якщо предмети спекуляції до розгляду справи в суді були передані для реалізації в торговельну мережу, суд у вироку повинен вирішити питання про звернення в доход держави грошей, виручених від продажу цих предметів.

Не підлягають конфіскації предмети спекуляції, що знаходяться у покупців, за винятком викрадених, а також предметів, вилучених із обігу.

Наживою від спекуляції слід вважати нетрудовий доход, який становить різницю між ціною продажу і ціною покупки предмета спекуляції. При цьому не повинні враховуватися витрати на транспортування, зберігання та оброблення предметів спекуляції.

5. Роз'яснити судам, що автомобілі, мотоцикли та інші, належні винним транспортні засоби, використані як знаряддя злочину, підлягають конфіскації на підставі ст. 81 КПК України.

(У редакції постанови Пленуму від 4 червня 1993 р. N 3)

5-1. При встановленні факту скуповування товарів, на які є державні роздрібні ціни, як одного з обов'язкових ознак складу спекуляції, судам слід мати на увазі, що відповідно до роз'яснення, даного в постанові Верховної Ради України від 26 січня 1993 р. "Про застосування статей 154, 155-6 Кримінального кодексу України та статей 160-2, 208-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення", крім зазначених у ч. 1 ст. 154 КК України підприємств (організацій) державної торгівлі та споживчої кооперації, які реалізують населенню товари за державними роздрібними цінами, іншими підприємствами, які здійснюють реалізацію товарів чи інших предметів, є належні державі чи споживчій кооперації бази і склади, з яких товари безпосередньо реалізуються населенню, магазини-склади по продажу дрібнооптових партій товарів, організації і підприємства, що надають послуги населенню, а також державні каси по продажу квитків на проїзд усіма видами транспорту і каси по продажу квитків на відвідування видовищних закладів.

Роздрібними визнаються не тільки державні фіксовані ціни, а й регульовані, а також договірні (вільні) ціни, за якими товари реалізуються зазначеними підприємствами (організаціями).

(У редакції постанови Пленуму від 4 червня 1993 р. N 3)

6. Судам необхідно мати на увазі, що обов'язковою ознакою спекуляції є мета наживи. Випадковий продаж або обмін речей, придбаних для особистого користування, а не для перепродажу, не містить складу спекуляції.

Предметами спекуляції можуть бути товари як вітчизняного, так і іноземного виробництва або інші предмети (зокрема, документи державних підприємств, організацій, що надають право на одержання певного майна чи грошових сум або придбання майнових вигод (облігації, сертифікати тощо), на проїзд будь-яким транспортом, відвідування видовищних закладів, оплачені касові чеки, путівки в санаторії й будинки відпочинку тощо).

(У редакції постанови Пленуму від 4 червня 1993 р. N 3)

Перепродаж товарів, скуплених за межами України, не містить складу злочину, передбаченого ст. 154 КК України.

(У редакції постанови Пленуму від 4 червня 1993 р. N 3)

6-1. Спекуляція визнається вчиненою неодноразово у випадках, коли винний вчинив скуповування і перепродаж товарів з метою наживи не менш ніж два рази, якщо не минули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності. В той же час спекуляція не може бути визнана вчиненою неодноразово, якщо товар скуплений в один прийом, а перепродаж його проведений в декілька прийомів.

Скупка й перепродаж товарів з метою наживи, вчинені особою раніше судимою за спекуляцію, кваліфікується при наявності минулої судимості за той же злочин за умови, якщо ця судимість не знята або не погашена в установленому законом порядку. T=1>КК України, за виключенням судимості за повторну дрібну спекуляцію.

(абзац 2 пункту 6-1 змінено згідно з постановами Пленуму Верховного Суду: від 03.02.89 р. N 1, від 12.10.89 р. N 10, від 03.12.97 р. N 12)

6-2. Втратив силу.

(Постанова Пленуму від 4 червня 1993 р. N 3)

7. Якщо спекуляція вчинена за попереднім зговором групою осіб, то при вирішенні питання про наявність в їх діях спекуляції у великому або особливо великому розмірі слід виходити із загального обсягу наживи, одержаної всією групою спекулянтів, а не кожним її учасником.

(У редакції постанов Пленуму від 23 грудня 1983 р. N 8 та від 4 червня 1993 р. N 3)

При кваліфікації дій винного за ч. 2 чи ч. 3 ст. 154 КК України у вироку має бути конкретно зазначено, яку кваліфікуючу ознаку цих діянь покладено в основу обвинувачення.

(У редакції постанови Пленуму від 23 грудня 1983 р. N 8)

Роз'яснити, що суди не можуть без повернення справи на додаткове розслідування зазначати у вироку кваліфікуючі ознаки спекуляції, які не ставились обвинуваченому за провину органами розслідування.

8. Спекуляція має розглядатися як закінчений злочин з моменту, коли відбувся перепродаж хоча б частини скуплених товарів.

У випадках, коли перепродаж скуплених товарів не встановлений, але суд, з урахуванням усіх обставин справи, дійде висновку, що скупка товарів була проведена для перепродажу їх з метою наживи, такі дії мають кваліфікуватися як замах на спекуляцію за ст. 17 та відповідними частинами ст. 154 КК України залежно від розміру скупленого і суми гаданої наживи.

(У редакції постанови Пленуму від 23 грудня 1983 р. N 8)

9. Втратив силу.

(Постанова Пленуму від 23 грудня 1983 р. N 8)

10. Спекуляція, вчинена посадовою особою або іншим працівником торгівлі чи іншого підприємства, що здійснює реалізацію товарів або інших предметів населенню, з використанням свого посадового становища, підлягає кваліфікації за ч. 2 ст. 154 КК України. КК України.

(абзац 1 пункту 10 змінено згідно з постановами Пленуму Верховного Суду: від 04.06.93 р. N 3, від 03.12.97 р. N 12)

Разом з тим сприяння посадових осіб підприємств (організацій) торгівлі та інших організацій у скуповуванні і перепродажу товарів або інших предметів завідомо для спекуляції належить кваліфікувати за сукупністю за ст. 165 і статтями 19 і 154 КК України, а якщо таке вчиняють за хабар - ще й за ст. 168 КК України. Дії спекулянтів, які купують товари за хабар, мають кваліфікуватися як спекуляція і хабарництво. 000EE>19 і 154 КК України, а якщо таке вчиняють за хабар - ще й за ст. 168 КК України. Дії спекулянтів, які купують товари за хабар, мають кваліфікуватися як спекуляція і хабарництво.

(абзац 2 пункту 10 змінено згідно з постановами Пленуму Верховного Суду: від 04.06.93 р. N 3, від 03.12.97 р. N 12)

В тих випадках, коли інша посадова особа, що займається спекуляцією, зловживає своїм посадовим становищем при скуповуванні або перепродажу товару, вона має відповідати за сукупністю злочинів - за спекуляцію і зловживання посадовим становищем.

(абзац 3 пункту 10 змінено згідно з постановами Пленуму Верховного Суду: від 04.06.93 р. N 3, від 03.12.97 р. N 12)

Дії непосадових осіб по продажу товарів спекулянтам зі складів, баз, підсобних та інших приміщень підприємств (організацій) державної торгівлі (громадського харчування), інших державних підприємств (організацій) споживчої кооперації на порушення встановлених правил, а так само під час транспортування, або приховування товарів від покупців належить кваліфікувати як співучасть у спекуляції за статтями 19 і 154 КК України, а якщо дії вчинені за попереднім зговором групою осіб чи у великих і особливо великих розмірах або особою, раніше судимою за порушення правил торгівлі, - за сукупністю статей 155-3 та 19 і 154 КК України. чинені за попереднім зговором групою осіб чи у великих і особливо великих розмірах або особою, раніше судимою за порушення правил торгівлі, - за сукупністю статей 155-3 та 19 і 154 КК України.

(абзац 4 пункту 10 змінено згідно з постановами Пленуму Верховного Суду: від 04.06.93 р. N 3, від 03.12.97 р. N 12)

Співвиконавство в спекуляції полягає в безпосередній участі двох або більше осіб у скуповуванні і перепродажі товарів з метою наживи, в тому числі у випадку розподілу між ними ролей, коли скуповування проводилося одним, а перепродаж - іншим учасником злочину.

(У редакції постанови Пленуму від 3 лютого 1989 р. N 1)

Сприяння громадян спекулянтам у скуповуванні і перепродажу товарів або інші їх дії (підшукування покупців, надання транспорту і інше) слід розглядати як співучасть у спекуляції і кваліфікувати за статтями 19 і 154 КК України.

11. Втратив силу.

(Постанова Пленуму від 12 жовтня 1989 р. N 10)

12. Судам необхідно застосовувати усі передбачені законом заходи до з'ясування причин і умов, що сприяють вчиненню цих злочинів, окремими ухвалами (постановами) реагувати на недоліки і упущення в організації торгівлі і постачання населення товарами підвищеного попиту, на порушення правил продажу товарів, штучне створення їх дефіциту.

(пункт 12 змінено згідно з постановами Пленуму Верховного Суду: від 04.06.93 р. N 3, від 03.12.97 р. N 12)

13. Судам належить посилити увагу до розгляду справ про дрібну спекуляцію, в зв'язку з чим суддям необхідно забезпечити їх розгляд у встановленому порядку і в строки, передбачені законом.

(У редакції постанови Пленуму від 4 червня 1993 р. N 3)

У всіх випадках, виходячи з розміру наживи, необхідно перевіряти, чи немає в діях винних ознак складу злочину, передбаченого ст. 154 КК України, а за наявності до того підстав вживати заходів до притягнення їх до кримінальної відповідальності.

(У редакції постанови Пленуму від 4 червня 1993 р. N 3)

Відповідальність за дрібну спекуляцію за ст. 157 Кодексу України про адміністративні правопорушення настає й у тих випадках, коли перепродаж товару не був здійснений з причин, не залежних від правопорушника.

(У редакції постанови Пленуму від 3 лютого 1989 р. N 1)

Відповідно до ст. 470 Цивільного кодексу України сума, одержана правопорушником від реалізації предметів дрібної спекуляції, підлягає стягненню в доход держави.

(У редакції постанови Пленуму від 3 лютого 1989 р. N 1)

Звернути увагу судів на необхідність суворого додержання законів про конфіскацію предметів спекуляції в доход держави.

14. Судовій колегії в кримінальних справах Верховного Суду України, іншим судам касаційної та наглядної інстанцій слід посилити нагляд за додержанням судами законодавства при розгляді справ про спекуляцію, систематично вивчати судову практику в справах цієї категорії, використовуючи матеріали узагальнень для попередження судових помилок і підвищення рівня здійснення правосуддя.

(У редакції постанови Пленуму від 4 червня 1993 р. N 3)

Рекомендувати судам обласного рівня приймати до розгляду по першій інстанції найактуальніші справи про спекуляцію, вчинену у великих і особливо великих розмірах та організованими групами.

(абзац 2 пункту 14 змінено згідно з постановами Пленуму Верховного Суду: від 04.06.93 р. N 3, від 03.12.97 р. N 12)