За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГоловнаПошукДопомогаМетодики   Навчальний практикум   Путівник   Документи   Судова практика
 
Надішліть ваші зауваження чи побажанняБібліотека   Словник   Ресурси інтернет
  Нормативний документ  
Про практику розгляду судами справ про відповідальність за порушення законодавства про охорону природи (витяг)
26.01.90 :: Нормативний документ
Бібліографічний описПовний текстЗв'язок з ресурсамиЗв'язок по розділам знань

Про практику розгляду судами справ про відповідальність за порушення законодавства про охорону природи (витяг)

ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

N 1 від 26.01.90

Про практику розгляду судами справ про відповідальність за порушення законодавства про охорону природи

Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 1993 року N 3, від 13 січня 1995 року N 3, від 1 листопада 1996 року N 11, від 27 листопада 1998 року N 20, [Про внесення змін і доповнень у деякі постанови Пленуму Верховного С] від 3 грудня 1997 року N 12,

(У зв'язку з цим цей абзац вважати абзацом 1, а абзаци 1 - 6 відповідно абзацами 2 - 7.) (преамбулу доповнено новим абзацом 1 згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 03.12.97 р. N 12)

Згідно зі ст. 66 Конституції України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, відшкодовувати завдані ним збитки.

Забезпечення охорони і раціонального використання землі та її надр, водних ресурсів, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу, оздоровлення екологічної обстановки вимагає підвищення рівня здійснення правосуддя в справах про відповідальність за порушення природоохоронного законодавства. ( Абзац перший преамбули із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )

Обговорення судової практики свідчить, що в діяльності природоохоронних органів і судів є істотні недоліки.

Допускаються помилки у застосуванні законодавства. Не забезпечується принцип невідворотності відповідальності за забруднення грунту, рік, озер, морів та атмосферного повітря. Не завжди притягаються до відповідальності всі особи, причетні до злочину, внаслідок чого іноді лишаються безкарними організатори і пособники. Мають місце факти недооцінки суспільної небезпечності порушень законів про охорону природи, призначення м'яких мір покарання злісним порушникам, неправильної кваліфікації їх дій. Не в усіх випадках застосовується конфіскація знарядь злочину. Деякі суди за наявності в природоохоронному законодавстві спеціальних норм, що регулюють порядок відшкодування шкоди, вирішуючи позови про її відшкодування, керувалися лише загальними нормами цивільного законодавства про зобов'язання із заподіяння шкоди. ( Абзац третій преамбули із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )

У ряді випадків судами без достатніх до того підстав зменшувався розмір належної до відшкодування шкоди, не виконувалися вимоги закону про вилучення незаконно добутої продукції (звірів, птахів, риби, хутра та ін.) або стягнення її вартості за неможливості вилучення.

При виявленні у цивільних справах у діях особи наявності діянь, що караються в кримінальному порядку, окремі суди на порушення ст.235 ЦПК не повідомляли про це прокурора і самі не порушували справи.

Суди не приділяли належної уваги виявленню причин і умов, які сприяли екологічним правопорушенням, й реагуванню на них, розширенню гласності в цих справах.

Пленум Верховного Суду України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Звернути увагу судів на необхідність усунення наявних недоліків і вдосконалення практики розгляду кримінальних та цивільних справ про порушення законодавства про охорону природи, забезпечення правильного і однакового застосування цього законодавства, неухильного додержання положень Закону "Про охорону навколишнього природного середовища" про те, що однією з гарантій екологічних прав громадян є невідворотність відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

( Пункт 1 в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )

2. Суди повинні підвищувати ефективність застосування правових засобів до припинення порушень законодавства про охорону природи, активніше виявляти причини й умови, що сприяють екологічним правопорушенням, і реагувати з метою усунення їх винесенням окремих ухвал (постанов), розширювати гласність судових процесів у даній категорії справ.

(пункт 2 змінено згідно з постановами Пленуму Верховного Суду: від 04.06.93 р. N 3,

3. Судам належить у кожній справі забезпечити всебічне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин вчиненого злочину, виявляти всіх його учасників, осіб, які сприяли цьому, і вживати заходів до притягнення їх до відповідальності.

При цьому слід мати на увазі, що коли дві і більше особи об'єднані єдиним наміром вчинити злочин проти природи і розподілили ролі, щоб досягти бажаного результату, всі вони мають нести відповідальність за співучасть у вчиненні цих злочинів незалежно від того, хто з них відстрелив тварину, виловив рибу, зрубав дерево чи чагарник.

8. Роз'яснити судам, що під незаконною порубкою лісу, незаконним заняттям рибним, звіриним чи іншим водним добувним промислом, вчинюваним систематично, слід розуміти вчинення цих дій три і більше разів, при цьому кожна з них повинна містити ознаки кримінально-караного діяння.

Попереднє неодноразове притягнення порушника до адміністративної відповідальності не є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.160 КК за ознакою цього діяння, вчинюваного систематично.

9. ( Абзац перший пункту 9 виключено на підставі Постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 ) Дії посадових осіб, котрі незаконно використовували з метою незаконного заняття рибним промислом, незаконного полювання, незаконної порубки лісу перебуваючий у їх розпорядженні державний чи громадський транспорт, мають кваліфікуватися за статтями, що передбачають відповідальність за порушення законодавства про охорону природи і зловживання владою чи службовим станом, коли цими діями заподіяно істотної шкоди.

(абзац 2 пункту 9 змінено згідно з постановами Пленуму Верховного Суду: від 04.06.93 р. N 3, від 03.12.97 р. N 12)

Якщо у злочинні угоди з браконьєрами вступають посадові особи органів охорони природи чи самі самостійно вчинюють такі злочини як незаконне заняття рибним промислом, незаконне полювання, незаконна порубка лісу вони повинні нести відповідальність за порушення законодавства про охорону природи і відповідний посадовий злочин.

(абзац 3 пункту 9 змінено згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 03.12.97 р. N 12)

10. При вирішенні питання про те, чи є шкода, заподіяна незаконним рибним промислом, незаконним полюванням, незаконною порубкою лісу великою (значною), треба враховувати вартість, екологічну цінність, кількість добутого, пошкодженого чи знищеного, а також розмір шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу. ( Пункт 10 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )

11. Дії осіб, винних у незаконному вилові риби, добуванні водяних тварин, що вирощуються підприємствами і організаціями в спеціально влаштованих чи пристосованих водоймах, або заволодіння рибою, водними тваринами, відловленими цими організаціями, або перебуваючими в розплідниках і вольєрах дикими тваринами і птицею, підлягають кваліфікації як розкрадання державного чи колективного майна.

( Абзац перший пункту 11 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 13.01.95 )

У зв'язку з цим судам при розгляді справ слід з'ясовувати, в яких водоймах виловлено рибу або водних тварин, де вирощено диких тварин і птахів, і залежно від встановленого кваліфікувати дії винних.

Заволодіння заготовленим чи складованим лісом, а так само незаконна порубка в містах і селищах декоративних дерев з корисливою метою належить кваліфікувати як розкрадання державного або колективного майна.

( Пункт 11 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )

12. Суди повинні забезпечити застосування передбачених законом мір покарання до винних, не допускаючи послаблення до злісних браконьєрів і організаторів незаконного полювання, незаконної рибної ловлі і незаконної порубки лісу, а також інших порушників природоохоронного законодавства.

Щодо осіб, які порушили законодавство про охорону природи із застосуванням службового стану або при занятті певною діяльністю, суди при призначенні покарання повинні обговорювати питання про позбавлення їх права відповідно до ст.31 КК займати певні посади чи займатися певною діяльністю.

13. Вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності із застосуванням заходів адміністративного стягнення, на підставі ст.51 КК, суди повинні враховувати екологічну цінність виловленої риби, відстріляної тварини чи зрубаного дерева, кількість здобутого і його вартість.

( Абзац другий виключено на підставі Постанови Пленуму Верховного Суду України N 11 від 01.11.96 )

14. Виходячи з того, що відповідно до статей 160-162 КК і ст.81 КПК знаряддя злочину, належні винній особі, в тому числі мисливські рушниці, риболовні сітки, автомашини, мотоцикли, човни й інші транспортні та плавучі засоби, за допомогою яких вчинюються чи полегшуються вилов риби, відстріл звірів тощо, підлягають конфіскації, судам належить всебічно перевіряти, чи визнані вони в установленому порядку знаряддями злочину, чи прилучені до справи як речові докази.

Коли органи дізнання чи попереднього слідства не вирішили питання про визнання транспортних засобів та інших предметів, застосованих при браконьєрстві, знаряддями злочину, суд стосовно до п.9 ст.242 КПК може вжити заходів до вирішення питання про визнання їх знаряддями злочину.

15. Звернути увагу судів, що у справах, пов'язаних з порушенням законодавства про охорону природи, вони повинні ретельно з'ясовувати розмір матеріальної шкоди.

При вирішенні вимог про її відшкодування (в тому числі й при заподіянні шкоди злочинними посяганнями) необхідно керуватися нормами природоохоронного законодавства, а в питаннях, не врегульованих цим законодавством, відповідними правилами цивільного законодавства (наприклад, статтями 71, 73-82 ЦК про строки давності, статтями 441, 445-451, 454 ЦК - відповідальність за заподіяння шкоди). Коли природоохоронним законодавством визначено порядок вирахування даної шкоди, її розмір належить визначати в точній відповідності з установленими таксами, методикою. В тих випадках, коли природоохоронним законодавством, норми якого порушені, це питання не врегульоване, суд, вирішуючи вимоги про відшкодування шкоди, має керуватися загальними правилами даного законодавства про відшкодування заподіяної його порушенням шкоди і статтями 440, 453 ЦК.

( Пункт 15 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )

16. Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, заподіяної псуванням, забрудненням, самовільним використанням, несвоєчасним поверненням з тимчасового користування землі чи іншими порушеннями земельного законодавства, суди повинні визначати їх розмір на підставі ст.117 Земельного Кодексу, статей 203, 440, 453 Цивільного Кодексу, враховуючи при цьому, зокрема, всі необхідні витрати по відновленню родючих чи інших, відповідаючих її призначенню, якостей землі і неодержані прибутки, які були б одержані землекористувачем за час до приведення цих земель у стан, придатний для використання за призначенням. Коли за час самовільного використання землі правопорушником одержано за це прибутки, які перевищують недоодержані землекористувачем, на користь останнього стягуються з правопорушника фактично одержані прибутки.

( Пункт 16 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )

16-1. Відповідно до Закону України від 16 червня 1992 року "Про природно-заповідний фонд України" розмір шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про природно-заповідний фонд, визначається на основі кадастрової еколого-економічної оцінки включених до його складу територій та об'єктів, що проводиться згідно з цим законом, і такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням цього законодавства, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1995 року N 239.

( Постанову доповнено пунктом 16-1 згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93, із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 11 від 01.11.96 )

17. У справах про відшкодування шкоди, заподіяної забрудненням та засміченням вод, іншими порушеннями водного законодавства, судам слід керуватися ст.111 Водного кодексу України, статтями 440, 453 Цивільного кодексу України. Розмір шкоди в таких справах визначається відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України від 18 травня 1995 р. N 37 (зі змінами, внесеними наказами від 26 жовтня 1995 р. N 116 та від 30 січня 1996 р. N 8 ( z0043-96 ).

При вирішенні справ, пов'язаних із відшкодуванням збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України, судам слід керуватись постановою Кабінету Міністрів України від 3 липня 1995 р. N 484 "Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України" та Положенням про порядок обчислення розміру відшкодування та сплати збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних та внутрішніх морських вод України, затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 26 жовтня 1995 р. N 116.

( Пункт 17 в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України N 11 від 01.11.96 )

18. Визначаючи у справах про лісопорушення розмір заподіяної шкоди, необхідно враховувати, що він має обчислюватися за таксами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 5 грудня 1996 р. N 1464 "Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісовому господарству".

(пункт 18 змінено згідно з постановами Пленуму Верховного Суду: від 04.06.93 р. N 3, від 01.11.96 р. N 11, [Про внесення змін до постанови Пленуму Верховного Суду України від 2] від 27.11.98 р. N 20)

19. Роз'яснити, що відповідно до статей 36, 98, 100 Лісового кодексу України особи, винні в незаконному знищенні чи пошкодженні полезахисних лісових смуг, захисних лісових насаджень на смугах відводу залізниць, захисних лісових насаджень на смугах відводу автомобільних доріг, несуть відповідальність, встановлену законодавством за знищення чи пошкодження лісів першої групи з підвищеною категорією захисності. При знищенні, пошкодженні чи незаконній рубці окремих дерев чи їх груп, а також чагарників на сільськогосподарських угіддях, садибах, присадибних, дачних і садових ділянках, які не належать до лісового фонду, шкода визначається відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 5 грудня 1996 р. N 1464 за таксами для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісовому господарству підприємствами, установами, організаціями та громадянами. доповнень до такс для обчислення розміру стягнень за шкоду, заподіяну лісовому господарству".

(абзац 2 пункту 19 змінено згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 27.11.98 р. N 20)

Для обчислення розміру шкоди, заподіяної підприємствами, установами, організаціями та громадянами зеленим насадженням та іншим об'єктам озеленення загального використання в межах населених пунктів внаслідок знищення або пошкодження дерев і чагарників чи газонів і квітників, а також шкоди, заподіяної підприємствами, установами, організаціями та громадянами паркам, скверам, гідропаркам, іншим об'єктам озеленення загального використання в межах населених пунктів чи земельним ділянкам, відведеним для створення цих об'єктів, внаслідок самовільного їх використання, влаштування сміттєзвалищ, випалювання рослинності, випасання худоби та засмічення водоймищ на їх територіях застосовуються такси, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 1996 р. N 676 "Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням та іншим об'єктам озеленення загального використання в межах населених пунктів".

( Пункт 19 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93, в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України N 11 від 01.11.96 )

20. Судам слід мати на увазі, що відповідальність за шкоду, заподіяну незаконним полюванням, регулюється ст.58 Закону України від 3 березня 1993 року "Про тваринний світ" і Положенням про мисливське господарство та порядок здійснення полювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 р. N 780".

( Абзац перший пункту 20 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 11 від 01.11.96 )

( Абзац другий пункту 20 виключено на підставі Постанови Пленуму Верховного Суду України N 11 від 01.11.96 ).

Визначаючи розмір шкоди, заподіяної незаконним добуванням або знищенням диких звірів і птахів (крім видів, занесених до Червоної книги України), знищенням їх жител, біотехнічних споруд, слід виходити із такс, затверджених наказом Міністерства лісового господарства і Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 12 березня 1996 р. При цьому необхідно враховувати, що для обчислення розміру шкоди, заподіяної територіям та об'єктам природно-заповідного фонду внаслідок незаконного добування чи знищення тварин, пошкодження або знищення їх жител, місць перебування і розмноження застосовуються такси, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1995 р. N 239 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 1996 р. N 621.

( Абзац третій пункту 20 в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України N 11 від 01.11.96 ) ( Пункт 20 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )

21. При вирішенні позовів про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним добуванням або знищенням риби й водних тварин, судам залежно від обставин справи слід керуватися ст.58 Закону України "Про тваринний світ", ст.21 Закону України "Про виключну (морську) економічну зону України" і відповідними правилами рибальства, що встановлюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Залежно від характеру правопорушення розмір такої шкоди визначається, зокрема, за затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 1994 р. N 41 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 1996 р. N 621 таксами для обчислення розмірів відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства цінних видів риб, водних безхребетних і водних рослин у рибогосподарських водоймах України, живих організмів "сидячих" видів, що є природним багатством континентального шельфу України, живих організмів виключної (морської) економічної зони України, а також анадромних видів риб, що утворюються в річках України, за межами цієї зони.

( Абзац перший пункту 21 в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України N 11 від 01.11.96 )

При застосуванні цих такс слід мати на увазі, що шкода, заподіяна незаконною заготівлею ікри осетрових і лососевих риб, відшкодовується у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за 1 кілограм цієї продукції, а шкода, заподіяна громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення риб та інших водних тварин на території природно-заповідного фонду чи незаконного добування (збирання) або знищення риб та інших водних тварин, занесених до Червоної книги України, за спеціальними таксами для відшкодування такої шкоди.

( Абзац другий пункту 21 в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України N 11 від 01.11.96 )

Обчислення шкоди, заподіяної рибному господарству в результаті скидання у рибогосподарські водойми стічних вод та інших відходів, а також спричинених внаслідок проведення будівельних та інших видів робіт, проводиться за відповідними методиками.

( Пункт 21 в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )

22. ( Пункт 22 виключено на підставі Постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )

23. Розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, суди мають враховувати, що за шкоду, заподіяну об'єктам природи працівником при виконанні трудових обов'язків, відповідає в силу ст.441 ЦК організація, з якою він перебуває в трудових відносинах. За регресним позовом останньої на працівника може бути покладена відповідно до чинного законодавства відповідальність за збитки в обмеженому чи повному розмірі.

При заподіянні шкоди об'єктам природи джерелом підвищеної небезпеки їх власники відповідають за правилами ст.450 ЦК, згідно з якими відповідальність може бути покладена і при відсутності їх вини.

У разі заподіяння шкоди внаслідок наїзду транспортних засобів на диких тварин власники транспортних засобів можуть бути звільнені від відшкодування шкоди, коли доведуть, що заподіяння шкоди сталося внаслідок дії непереборної сили.

24. Судам необхідно неухильно додержуватись вимог природоохоронного законодавства про вилучення у правопорушника незаконно добутої продукції (звірів, птахів, риби, деревини, хутра та ін.).

За змістом цього законодавства під незаконно добутою продукцією, за яку стягується відшкодування, слід розуміти незаконно відловлених чи відстріляних тварин незалежно від того, чи скористався ними порушник.

При цьому слід мати на увазі, що коли вилучену у правопорушника продукцію здано на реалізацію і реалізовано до розгляду справи в судовому засіданні, суд зобов'язаний з'ясувати, якою є вартість реалізованої продукції і зазначити у вироку, рішенні про зарахування вирученої суми в місцевий позабюджетний фонд охорони навколишнього природного середовища.

( Абзац третій пункту 24 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )

Коли незаконно добута продукція не була вилучена (використана чи реалізована самим правопорушником, стала непридатною тощо), суд повинен стягнути її вартість у місцевий позабюджетний фонд охорони навколишнього природного середовища.

За вилучену у правопорушника продукцію, яка стала непридатною не з його вини, суд не вправі стягувати з нього її вартість.

25. При розгляді скарг на постанови в справах про адміністративні правопорушення в сфері охорони природи слід мати на увазі, що відповідно до статей 287, 288 КпАП до суду у встановленому порядку можуть бути оскаржені постанови адміністративних комісій, виконкомів сільських і селищних Рад народних депутатів і відповідних посадових осіб як про накладення штрафу, так і про застосування інших заходів адміністративного стягнення або про закриття справи.

(абзац 1 пункту 25 змінено згідно з постановами Пленуму Верховного Суду: від 01.11.96 р. N 11, від 03.12.97 р. N 12)

Скарга подається до органу (посадової особи), що виніс постанову, протягом десятиденного строку з дня її винесення, і цей орган протягом трьох діб зобов'язаний надіслати її до суду разом зі справою. При пропущенні строку на звернення до суду зі скаргою цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлений судом, якщо причини його пропуску були поважними. При неповажності цих причин скарга залишається без розгляду >ст.85 ЦПК.

(абзац 2 пункту 25 змінено згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 03.12.97 р. N 12)

Розглядаючи скаргу, суд повинен всебічно перевірити законність і обгрунтованість винесеної постанови, керуючись при цьому нормами КпАП і глави 31 ЦПК. Суд вправі змінити захід адміністративного стягнення, не посилюючи його, в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, коли воно було застосовано без врахування ступеня тяжкості вчиненого проступку, особи винного і його майнового становища.

Коли відповідно до ст.40 КпАП постановою адміністративної комісії або рішенням виконкому селищної, сільської Ради народних депутатів в справі про адміністративні правопорушення вирішувалося також питання про відшкодування майнової шкоди, суд входить і в обговорення обгрунтованості покладення цього обов'язку. Невирішення зазначеними органами питання про відшкодування шкоди не виключає його розв'язання судом в іншій справі в порядку позовного провадження.

( Абзац четвертий пункту 25 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 11 від 01.11.96 )

26. Судовим колегіям Верховного Суду України, обласним і Київському міському судам посилити нагляд за діяльністю нижчестоящих судів по розгляду справ, пов'язаних з порушенням законодавства про охорону природи, систематично вивчати судову практику в цих справах і результати використовувати для запобігання правопорушенням і судовим помилкам.