ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

N 3 від 28.06.91

Про судову практику в справах про хуліганство (Витяг) Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 1993 року N 3, [Про внесення змін і доповнень у деякі постанови Пленуму Верховного С] від 3 грудня 1997 року N 12,

15. Суди повинні розрізняти хуліганство, вчинене групою осіб, і злочини, передбачені ст.71 КК (масові безпорядки) та ст.187-3 КК (організація або активна участь у групових діях, що порушують громадський порядок).

Масові безпорядки передбачають наявність натовпу, який керується різними мотивами. Його учасники безпосередньо вчиняють погроми, руйнування, підпали та інші подібні дії або вчиняють збройний опір владі і цим можуть дезорганізувати і навіть паралізувати на якийсь час діяльність органів влади і управління, створюючи загрозу для громадської безпеки.

При груповому ж хуліганстві ці ознаки відсутні. Винні, діючи із хуліганських спонукань, намагаються лише грубо порушити громадський порядок.

На відміну від масових безпорядків дії, передбачені ст.187-3 КК, можуть виходити не із натовпу, а від окремої групи людей і не супроводжуватись погромами, руйнуваннями, підпалами та іншими подібними діями.

Дії, передбачені ст.187-3 КК, не супроводжуються явною неповагою до суспільства, а лише порушують громадський порядок, нормальну діяльність установ, підприємств і організацій, роботу транспорту або пов'язані з явною непокорою законним вимогам представників влади. Якщо ж такі дії супроводжуються вчиненим із хуліганських спонукань насильством, пошкодженням майна, безчинством, то вони повинні додатково кваліфікуватися і за ст.206 КК.