Стаття 57.

Кожному гарантується право знати своє права і обов'язки.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Стаття 58.

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотноє діє в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. (згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.99 р. N 1-рп/99 дано офіційне тлумачення положень частини 1 статті 58)

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. (згідно з Рішенням Конституційного Суду від 19.04.2000 р. N 6-рп/2000 положенням статті 58, з урахуванням вимог пункту 22 частини 1 статті 92 Конституціє України, дано офіційне тлумачення)

Стаття 94.

Закон підписує Голова Верховноє Ради України і невідкладно направляє його Президентові України. Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду. (згідно з Рішенням Конституційного Суду від 07.07.98 р. N 11-рп/98 дано офіційне тлумачення частини 2 статті 94)

У разі якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений.

Якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу, Президент України зобов'язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів. (згідно з Рішенням Конституційного Суду від 07.07.98 р. N 11-рп/98 дано офіційне тлумачення положень частинам 3 і 4 статті 94)