За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГоловнаПошукДопомогаМетодики   Навчальний практикум   Путівник   Документи   Судова практика
 
Надішліть ваші зауваження чи побажанняБібліотека   Словник   Ресурси інтернет
  Нормативний документ  
Про практику застосування судами України законодавства, спрямованого на подолання пияцтва і алкоголізму, викорінення самогоноваріння
11.10.1985 :: Нормативний документ
Бібліографічний описПовний текстЗв'язок з ресурсамиЗв'язок по розділам знань

Про практику застосування судами України законодавства, спрямованого на подолання пияцтва і алкоголізму, викорінення самогоноваріння

ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА N 7 від 11 жовтня 1985 р.

Про практику застосування судами України законодавства, спрямованого на подолання пияцтва і алкоголізму, викоренення самогоноваріння

4. В справах про злочини, вчинені на грунті алкоголізму, суди повинні суворо виконувати вимоги ст. 14 КК України і враховувати, що застосування примусових заходів медичного характеру до алкоголіка, який вчинив злочин, є можливим лише за наявності необхідних даних, зокрема, мотивованого висновку медичної комісії про те, що особа хворіє на алкоголізм, потребує такого лікування і для його застосування нема протипоказань. Висновок судово-психіатричної експертизи про можливість застосування примусового лікування від алкоголізму може розглядатись як підстава для направлення на таке лікування, коли воно відповідає вимогам, що пред'являються до медичного висновку, про необхідність застосування до особи лікування.

Вирішуючи питання про направлення особи на примусове лікування від алкоголізму, суди мають ретельно перевіряти обгрунтованість медичного висновку і в разі незгоди з ним наводити у вироку відповідні мотиви. Враховуючи, що ст. 14 КК України не пов'язує можливість застосування лікування з віком, треба мати на увазі, що воно може бути застосовано до будь-якої особи, що потребує лікування, незалежно від віку.

5. Особливу увагу суди мають приділяти розгляду справ про злочини, вчинені неповнолітніми в стані сп'яніння чи на грунті пияцтва. Виходячи з вимог ст. 433 КПК України, судам належить ретельно досліджувати обставини, пов'язані з розлиттям ними спиртних напоїв, вживати заходів до встановлення дорослих осіб, які довели неповнолітніх до стану сп'яніння, продали їм спиртні напої, гостро реагувати на такі факти і ставити питання про притягнення цих осіб до передбаченої законом відповідальності. 18. При розгляді матеріалів про направлення до лікувально-трудового профілакторію осіб, які хворіють на хронічний алкоголізм, судам належить керуватися роз'ясненнями, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1981 р. N 11 "Про практику застосування судами України законодавства про примусове лікування і трудове виховання хронічних алкоголіків". (У редакції постанови Пленуму від 4 червня 1993 р. N 3) Ураховуючи, що за змістом ст. 1 Указу Президії Верховної Ради УРСР від 17 серпня 1966 р. "Про примусове лікування і трудове виховання хронічних алкоголіків" (зі змінами, внесеними Указом Президії Верховної Ради УРСР від 28 січня 1991 р.) направленню на таке лікування підлягають особи, які ухиляються від добровільного лікування або продовжують пиячити після лікування і систематично порушують при цьому громадський порядок або права інших осіб, судам слід перевіряти ці обставини, а також наявність у матеріалах медичного висновку про необхідність і можливість лікування, клопотання трудових колективів, державних органів, установ, громадських організацій або близьких родичів. (У редакції постанови Пленуму від 4 червня 1993 р. N 3)

19. Беручи до уваги, що правильне вирішення справ про визнання обмежено дієздатними осіб, які зловживають спиртними напоями і ставлять свою сім'ю у тяжке матеріальне становище, є одним з ефективних засобів запобігання алкоголізму, а також його наслідкам, суди мають неухильно додержувати вимог закону, що регулює умови і порядок прийняття такого рішення, і керуватися при цьому роз'ясненнями, даними в постанові Пленуму Верховного Суду України від 28 березня 1972 р. N 3 "Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним або недієздатним". (У редакції постанови Пленуму від 4 червня 1993 р. N 3)

Відповідно до вимог ст. 260 ЦПК України суди повинні надсилати копію рішення про визнання громадянина обмежено дієздатним, що набрало законної сили, органам опіки і піклування, контролювати правильність і своєчасність його виконання. Водночас судам слід надсилати копії таких рішень за місцем роботи громадян, обмежених у дієздатності, для здійснення контролю за їх поведінкою з боку трудових колективів.

22. При розгляді кримінальних справ про злочини, вчинені на грунті пияцтва і алкоголізму, а також цивільних справ про правовідносини, що виникають у зв'язку з діями осіб, які зловживають спиртними напоями, суди повинні суворо реагувати на такі факти шляхом винесення окремих ухвал (постанов), добиваючись усунення недоліків та упущень у боротьбі з цими явищами в трудових колективах, за місцем проживання. Судам слід гостро реагувати на факти поблажливого ставлення до п'яниць, недостатньої виховної роботи в трудових колективах, випадки розпиття спиртних напоїв на виробництві, зловживання спиртним майстрами, начальниками дільниць, цехів, змін, іншими керівниками і в необхідних випадках ставити питання про вжиття до них заходів адміністративного чи дисциплінарного стягнення.

(пункт 22 змінено згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 03.12.97 р. N 12)