За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГоловнаПошукДопомогаМетодики   Навчальний практикум   Путівник   Документи   Судова практика
 
Надішліть ваші зауваження чи побажанняБібліотека   Словник   Ресурси інтернет
  Нормативний документ  
Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я людини
01.04.1994 :: Нормативний документ
Бібліографічний описПовний текстЗв'язок з ресурсамиЗв'язок по розділам знань

Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я людини

ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА N 1 від 01.04.94 м.Київ

Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я людини

5. У випадку, коли до кримінальної відповідальності притягнуто кількох осіб, які діяли спільно, з умислом, спрямованим на позбавлення життя потерпілого чи заподіяння шкоди його здоров'ю, суди повинні досліджувати характер дій, ступінь участі в злочині кожного з них і зазначати про це у вироку. Дії осіб, які безпосередньо брали участь у позбавленні життя потерпілого або заподіянні шкоди його здоров'ю, належить кваліфікувати за статтями Кримінального кодексу ( 2001-05, 2002-05 ), що передбачають відповідальність за умисне вбивство чи умисне заподіяння тілесного ушкодження. Дії організаторів, підмовників і пособників, які не були співвиконавцями злочину, необхідно кваліфікувати за тими ж статтями з посиланням на відповідну частину ст.19 КК ( 2001-05 ). При ексцесі виконавця, коли один із співучасників вийшов за межі домовленості про обсяг злочинних дій і вчинив більш тяжкий або інший злочин (наприклад, при домовленості заподіяти потерпілому тілесні ушкодження його було позбавлено життя), відповідальність за цей злочин несе лише його виконавець, інші ж особи повинні відповідати за злочини, вчинені в межах домовленості.

8. За п."а" ст.93 КК слід кваліфікувати умисне вбивство, яке вчинено з корисливих мотивів, коли винний, позбавляючи життя потерпілого, бажав одержати у зв'язку з цим матеріальні блага для себе або інших осіб (заволодіти грошима, коштовностями, цінними паперами, майном), одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов'язків (одержати спадщину, позбавитися боргу, звільнитися від платежу тощо), або досягти іншої матеріальної вигоди.

Абзац 2 пункту 8 втратив чинність.

За відсутності інших кваліфікуючих ознак дії підмовника такого вбивства, якщо при цьому він не вчиняє більш тяжкого злочину (передбаченого, зокрема, статтями 58, 59, 190-1 КК) необхідно кваліфікувати за ч. 5 ст. 19, п. "а" ст. 93 КК незалежно від того, що його особисті мотиви щодо позбавлення життя потерпілого не були корисливими. (у зв'язку з цим абзаци 3 - 7 вважати абзацами 2 - 6)

(згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 03.12.97 р. N 12) Дії організатора чи підмовника такого вбивства необхідно кваліфікувати за ст.19 і 93 п."а" КК ( 2001-05 ), незалежно від того, яку мету він переслідував.

(абзац 2 пункту 8 змінено згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 03.12.97 р. N 12) Для умисного вбивства з корисливих мотивів не має значення, чи досяг винний тієї матеріальної вигоди, якої прагнув. У разі вчинення умисного вбивства під час нападу або зразу ж після нього з метою заволодіння або утримання приватного майна громадян, колективного чи державного майна, дії винного слід кваліфікувати за п."а" ст.93 КК і ч.3 ст.142 або ч.2 ст.86 чи ст.86-1 цього Кодексу ( 2001-05 ).

Сукупність злочинів має місце й у тому разі, коли умисне вбивство вчиняється з метою заволодіння предметами, відповідальність за розкрадання яких передбачена спеціальними нормами, зокрема статтями 223, 228-3, 229-2, 229-17, 229-19 КК. ч.2 ст.223 чи ч.3 ст.229-2 КК ( 2002-05 ) за ознакою вчинення злочину шляхом розбійного нападу.

(абзац 5 пункту 8 змінено згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 03.12.97 р. N 12) У випадках, коли умисел на заволодіння майном виник у винного після вбивства, вчиненого з інших мотивів, його дії слід кваліфікувати за ст.93 (при наявності обтяжуючої обставини) або за ст.94 та відповідною статтею КК, що передбачає відповідальність за крадіжку чи грабіж.

15. Коли винний особисто вчинив злочин чи замах на нього та умисне вбивство з метою його приховання, то такі дії слід кваліфікувати за п."ж" ст.93 КК та за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочин чи замах на нього, який винний мав намір приховати. Дії винного, який вчинив умисне вбивство з метою приховання злочину, скоєного іншою особою, додатково кваліфікувати, крім п."ж" ст.93 ще й за ст.186 КК ( 2002-05 ), не потрібно. При кваліфікації умисного вбивства за п."ж" ст.93 КК, як вчиненого з метою приховати інший злочин, не має значення, чи був винний виконавцем або співучасником іншого злочину, а так само чи приховував він злочин, вчинений ним особисто або іншою особою. Якщо вбивство з метою приховання злочину, вчиненого іншою особою, було заздалегідь обіцяно, то відповідальність настає за п."ж" ст.93 КК і за співучасть у вчиненні того злочину, який приховувався. За п."ж" ст.93 КК, як умисне вбивство з метою полегшити вчинення іншого злочину, дії винного підлягають кваліфікації незалежно від того, чи здійснив він свій умисел на вчинення такого злочину.

Умисне вбивство, вчинене в процесі згвалтування чи замаху на нього або відразу після цього, необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених п. "ж" ст. 93 КК як поєднане з згвалтуванням і відповідно ч. 4 ст. 117 чи ст. 17 і ч. 4 ст. 117 КК - за ознакою згвалтування чи замаху на згвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки. за ч.4 ст.117 КК ( 2001-05 ) - за ознакою згвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки.

У випадках, коли умисне вбивство потерпілої з метою приховати згвалтування чи замах на нього вчинено через деякий час (за наявності розриву в часі) після скоєння зазначеного злочину, дії винного належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених відповідною частиною ст. 117 або статтями 17, 117 та п. "ж" ст. 93 КК як умисне вбивство з метою приховати раніше вчинений злочин. Пленуму Верховного Суду від 03.12.97 р. N 12) У випадках, коли вбивство з метою приховати згвалтування вчинено через деякий час (при наявності розриву в часі), дії винного належить кваліфікувати за відповідною частиною ст.117 і п."ж" ст.93 КК, як вбивство з метою приховання раніше вчиненого злочину.

(абзац 7 пункту 15 змінено згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 03.12.97 р. N 12)

17. За п."з" ст.93 КК належить кваліфікувати дії особи, яка раніше вчинила умисне вбивство (за винятком вбивства, передбаченого статтями 95-97 ( 2001-05 ) цього Кодексу), незалежно від того, чи була вона засуджена за перший злочин. Відповідальність за повторне умисне вбивство чи замах на нього настає незалежно від того, чи вчинив винний раніше вбивство або замах на нього, був він виконавцем чи співучасником цього злочину. Якщо винний не був засуджений за раніше вчинене вбивство, або замах на нього, що охоплюються відповідно до ст.94 або статтями 17 і 94 КК ( 2001-05 ), такі його дії підлягають самостійній кваліфікації, а повторно вчинене таке діяння, в залежності від того, закінчено воно чи ні, слід кваліфікувати за п."з" ст.93 або за ст.17 і п."з" ст.93 КК. Подібним чином самостійно повинні кваліфікуватися діяння і у випадках: а) якщо спочатку вчинюється замах на вбивство при обтяжуючих обставинах, а потім закінчений злочин - умисне вбивство; б) коли спочатку вчинюється вбивство при обтяжуючих обставинах, а потім замах на вбивство. Якщо винна особа в різний час вчинила два замахи на вбивство при обтяжуючих обставинах і за перший з них не була засуджена, скоєне загалом повинно кваліфікуватися за ст.17 і за п."з" ст.93 КК та відповідними її пунктами, що передбачають обтяжуючі обставини обох замахів на вбивство. При вчиненні декількох умисних вбивств при обтяжуючих обставинах, передбачених різними пунктами ст.93 КК, дії винного належить кваліфікувати за сукупністю цих пунктів та п."з" ст.93 КК з урахуванням повторності. Під раніше вчиненим умисним вбивством слід розуміти не тільки вбивства, кваліфіковані за статтями 93 і 94, а й злочини, передбачені статтями 58, 59 ( 2001-05 ), 190-1 КК ( 2002-05 ), а також злочини, відповідальність за які настає за ст.60 ( 2001-05 ) і п."в" ст.234 ( 2002-05 ) КК, якщо вони були поєднані з умисним позбавленням життя людини чи замаху на нього. Вбивство не може кваліфікуватися за п."з" ст.93 КК якщо судимість за раніше вчинений такий злочин знята з винного чи погашена у встановленому законом порядку, або на момент вчинення нового злочину минули строки давності притягнення до відповідальності. (постанову доповнено пунктом 17-2 згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 26.02.99 р. N 3)

18. Судам слід мати на увазі, що при вчиненні злочину в співучасті, такі кваліфікуючі ознаки, як вбивство особливо небезпечним рецидивістом або особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, повинні враховуватись при кваліфікації дій тільки тих співучасників, до яких ці ознаки відносяться безпосередньо.