За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГоловнаПошукДопомогаМетодики   Навчальний практикум   Путівник   Документи   Судова практика
 
Надішліть ваші зауваження чи побажанняБібліотека   Словник   Ресурси інтернет
  Нормативний документ  
Кодекс виправно-трудовий (витяг)
02/06/1971 :: Нормативний документ
Бібліографічний описПовний текстЗв'язок з ресурсамиЗв'язок по розділам знань

Кодекс виправно-трудовий (витяг)

Кодекс виправно-трудовий (витяг)

Стаття 8. Правове становище осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі і виправних робіт без позбавлення волі

Особи, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі і виправних робіт без позбавлення волі, несуть обов'язки і користуються правами, встановленими законодавством для громадян України, з обмеженнями, що передбачені законодавством для засуджених, а також випливають з вироку суду і режиму, встановленого цим Кодексом для відбування покарання даного виду.

Правове становище іноземних громадян і осіб без громадянства, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі і виправних робіт без позбавлення волі, визначається законодавством України, що встановлює права та обов'язки цих осіб під час їх перебування на території України, з обмеженнями, що передбачені законодавством для засуджених, а також випливають з вироку суду та режиму, встановленого цим Кодексом для відбування покарання даного виду. ( Стаття 8 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 5082-10 від 15.04.83; Законом N 2857-12 від 15.12.92 )

Стаття 22. Відбування засудженими всього строку покарання в одній виправно-трудовій установі

Засуджених до позбавлення волі повинен відбувати весь строк покарання, як правило, в одній виправно-трудовій колонії, тюрмі або виховно-трудовій колонії.

Переведення засудженого для дальшого відбування покарання з однієї колонії в іншу того самого режиму або з однієї тюрми в іншу допускається в разі його хвороби при істотній зміні обсягу чи характеру виконуваної засудженими роботи, а також при наявності інших виняткових обставин, які перешкоджають дальшому триманню засудженого в даній колонії або тюрмі. Порядок переведення засуджених визначається Державним департаментом України з питань виконання покарань за погодженням з Генеральною прокуратурою України. (частина 2 статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом N 312-XІV від 11.12.98 р.)

Переведення засудженого з однієї колонії в іншу колонію іншого виду режиму, з колонії в тюрму, а також з тюрми в колонію може провадитися судом за підставами, передбаченими статтями 26, 46, і 47 цього Кодексу. ( Стаття 22 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 5082-10 від 15.04.83; Законом N 2857-12 від 15.12.92 )

Стаття 23. Тимчасове залишення в слідчих ізоляторах і тюрмах засуджених до позбавлення волі при необхідності провадження слідчих дій

При необхідності провадження слідчих дій в справі про злочин, вчинений іншою особою, засуджений до позбавлення волі з відбуванням покарання у виправно-трудовій, виховно-трудовій колонії або дисциплінарному батальйоні може бути залишений в слідчому ізоляторі або тюрмі з санкції прокурора Республіки Крим, області, міста Києва, а також прирівняних до них прокурорів на строк до двох місяців, з санкції заступника Генерального прокурора України - до чотирьох місяців, а з санкції Генерального прокурора України - до шести місяців.

Засуджений може бути також тимчасово залишений в слідчому ізоляторі або в тюрмі за ухвалою суду на час розгляду справи в суді.

В разі, коли засуджений притягається до кримінальної відповідальності в іншій справі і щодо нього обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, строки тримання його у слідчому ізоляторі визначаються відповідно до статті 156 Кримінально-процесуального кодексу України ( 1002-05 ). ( Стаття 23 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 5082-10 від 15.04.83; Законом N 2857-12 від 15.12.92 )

Стаття 24. Залишення в слідчому ізоляторі чи в тюрмі засуджених до позбавлення волі для роботи по господарському обслуговуванню

У виняткових випадках осіб, вперше засуджених до позбавлення волі за злочини, що не є тяжкими, яким відбування покарання призначено у виправно-трудових колоніях загального режиму, а також осіб, вперше засуджених на строк не більше п'яти років за тяжкі злочини, може бути за їх згодою залишено в тюрмі або в слідчому ізоляторі для роботи по господарському обслуговуванню.

Залишення засуджених для виконання роботи по господарському обслуговуванню провадиться наказом начальника слідчого ізолятора чи тюрми при наявності письмової згоди засуджених. ( Стаття 24 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 5082-10 від 15.04.83, N 4995-11 від 01.12.87; Законом N 137/94-ВР від 27.07.94 )

Стаття 25. Переведення засудженого з виправно-трудової установи в слідчий ізолятор або в тюрму

Переведення засудженого з виправно-трудової установи в слідчий ізолятор або в тюрму допускається:

- у зв'язку з розглядом справи в суді - за ухвалою суду на час розгляду справи;

- у зв'язку з провадженням слідчих дій у справі про злочин, вчинений іншою особою, - з санкції прокурора Республіки Крим, області, міста Києва та прирівняних до них прокурорів, на строк до двох місяців, з санкції заступника Генерального Прокурора України до чотирьох місяців, а з санкції Генерального прокурора України до шести місяців. ( Стаття 25 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 5082-10 від 15.04.83; Законом N 2857-12 від 15.12.92 )

Стаття 26. Переведення засуджених з виховно-трудових колоній у виправно-трудові колонії

Засуджені, які досягли вісімнадцятирічного віку, переводяться з виховно-трудової колонії для дальшого відбування покарання у виправно-трудову колонію загального або посиленого режиму залежно від ступеня суспільної небезпеки вчиненого злочину, числа судимостей, особи і поведінки засудженого.

Засуджені жіночої статі, які досягли вісімнадцятирічного віку, переводяться з виховно-трудової колонії загального режиму для дальшого відбування покарання у виправно-трудову колонію загального режиму.

Питання про переведення засудженого, який досяг вісімнадцятирічного віку, з виховно-трудової колонії у виправно-трудову колонію вирішується судом за поданням начальника виховно-трудової колонії, погодженим з комісією в справах неповнолітніх. ( Стаття 26 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1010-11 від 30.09.85, N 4995-11 від 01.12.87 )

Стаття 27. Залишення у виховно-трудових колоніях засуджених, які досягли вісімнадцятирічного віку

З метою закріплення результатів виправлення і перевиховання, завершення загальноосвітнього або професійно-технічного навчання засуджені, які досягли вісімнадцятирічного віку, можуть бути залишені у виховно-трудовій колонії до закінчення строку покарання, але не більш як до досягнення ними двадцятирічного віку. Залишення засуджених, які досягли вісімнадцятирічного віку, у виховно-трудовій колонії провадиться за мотивованою постановою начальника колонії, погодженою з комісією в справах неповнолітніх.

На засуджених, які досягли вісімнадцятирічного віку і залишені у виховно-трудових колоніях, поширюються режим, умови праці, норми харчування та матеріально-побутового забезпечення, встановлені для засуджених неповнолітніх. ( Стаття 27 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1010-11 від 30.09.85, N 4995-11 від 01.12.87 )

Стаття 46. Переведення засуджених, які твердо стали на шлях виправлення, в інші виправно-трудові установи

У порядку, встановленому статтею 410 Кримінально-процесуального кодексу України ( 1003-05 ), засуджені, які твердо стали на шлях виправлення, можуть бути представлені до переведення для дальшого відбування покарання:

- з тюрми у виправно-трудову колонію - після відбуття не менше половини строку тюремного ув'язнення, призначеного за вироком суду;

- з виправно-трудової колонії особливого режиму в колонію суворого режиму - після відбуття не менше половини строку покарання в колонії особливого режиму;

- з виправно-трудової колонії загального і посиленого режиму в колонії-поселення для осіб, які твердо стали на шлях виправлення, - після відбуття не менше третини строку покарання, а з виправно-трудової колонії суворого режиму - після відбуття не менше половини строку покарання; засуджені, перелічені у частині шостій статті 52 Кримінального кодексу України ( 2001-05 ), - після відбуття не менше двох третин призначеного строку покарання.

Не підлягають переведенню у колонію-поселення для осіб, які твердо стали на шлях виправлення:

1) особи, щодо яких не застосовується умовно-дострокове звільнення від покарання, передбачене статтею 52-1 Кримінального кодексу України ( 2001-05 );

2) особи, які не пройшли призначене судом примусове лікування від алкоголізму або наркоманії, а також ті, що не пройшли повний курс лікування венеричного захворювання, активної форми туберкульозу, психічного розладу;

3) особи, які раніше відбували покарання у колоніях-поселеннях або у вигляді умовного звільнення з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, але за злісні порушення вимог режиму були переведені у виправно-трудові колонії того виду режиму, який їм раніше був визначений судом. ( Стаття 46 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1850-09 від 23.03.77, N 1010-11 від 30.09.85; Законом N 137/94-ВР від 27.07.94 )

Стаття 47. Переведення засуджених, які злісно порушують вимоги режиму, в інші виправно-трудові установи

В порядку, встановленому статтею 410 Кримінально-процесуального кодексу України ( 1003-05 ), засуджені, які злісно порушують вимоги режиму, можуть бути представлені до переведення для відбування покарання з колонії-поселення у виправно-трудову колонію того виду режиму, який їм раніше було визначено судом, а особи, засуджені за злочини, вчинені з необережності, з направленням у колонії-поселення для осіб, що вчинили злочини з необережності, і особи, засуджені за умисні злочини з направленням у колонії-поселення для осіб, що вчинили умисні злочини, - у колонії загального режиму; засуджені, яких було переведено з колонії особливого режиму в колонію суворого режиму, - у колонію особливого режиму; з виправно-трудової колонії - у тюрму на строк не більше трьох років з відбуванням решти строку покарання в колонії; з виховно-трудової колонії загального режиму - у виховно-трудову колонію посиленого режиму.

Під злісним порушенням засудженими вимог режиму відбування покарання слід розуміти невиконання ними законних вимог адміністрації; необгрунтовану відмову від праці (не менш як три рази протягом року); вживання спиртних напоїв, наркотичних чи інших одурманюючих речовин; виготовлення, зберігання, купівлю, розповсюдження заборонених предметів; участь в азартних іграх; дрібне хуліганство; систематичне ухилення від лікування захворювань, небезпечних для оточуючих (активна форма туберкульозу, венеричні хвороби), а також вчинення засудженим протягом року більше трьох інших порушень режиму відбування покарання, за умови, якщо за кожне з цих порушень за постановою чи наказом начальника або уповноважених на те осіб були накладені стягнення, що достроково не зняті або не погашені у встановленому законом порядку. ( Стаття 47 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1850-09 від 23.03.77, N 1010-11 від 30.09.85; Законами N 2857-12 від 15.12.92, N 137/94-ВР від 27.07.94 )