За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГоловнаПошукДопомогаМетодики   Навчальний практикум   Путівник   Документи   Судова практика
 
Надішліть ваші зауваження чи побажанняБібліотека   Словник   Ресурси інтернет
  Нормативний документ  
Кодекс кримінально-процесуальний (витяг)
01/05/1961 :: Нормативний документ
Бібліографічний описПовний текстЗв'язок з ресурсамиЗв'язок по розділам знань

Кодекс кримінально-процесуальний (витяг)

Кримінально-процесуальний Кодекс України

Прийнятий Верховною Радою Української РСР Законом від 28 грудня 1960 р.

Стаття 334. Мотивувальна частина вироку

Мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь винності, та докази, на яких грунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необгрунтованою - підстави для цього.

Суд зобов'язаний також мотивувати призначення покарання у вигляді позбавлення волі, якщо санкція кримінального закону передбачає й інші покарання, не зв'язані з позбавленням волі; застосування умовного засудження; застосування умовного засудження до позбавлення волі з обов'язковим залученням засудженого до праці; призначення покарання нижче найнижчої межі, передбаченої кримінальним законом за даний злочин, перехід до іншого, більш м'якого покарання; призначення покарання у вигляді направлення у виховно-трудовий профілакторій; вирішення питань, зв'язаних з відстрочкою виконання вироку відповідно до статті 46-1 Кримінального кодексу України; звільнення підсудного від покарання.

Коли суд вирішить визнати підсудного особливо небезпечним рецидивістом, у мотивувальній частині вироку зазначаються підстави такого рішення і робиться посилання на статтю 26 Кримінального кодексу України.

В мотивувальній частині обвинувального вироку суд у випадках, передбачених частинами 7 і 8 статті 25 Кримінального кодексу України, зобов'язаний навести мотиви призначення засудженому до позбавлення волі певного виду виправно-трудової чи виховно-трудової колонії або призначення йому позбавлення волі у вигляді ув'язнення в тюрмі.

Якщо суд відповідно до статті 14 Кримінального кодексу України визнає необхідним застосувати до підсудного примусове лікування або встановити над ним опікування, в мотивувальній частині вироку зазначаються мотиви такого рішення.

При наявності клопотань громадських організацій або трудових колективів про умовне засудження і про передачу їм підсудного для перевиховання і виправлення суд у мотивувальній частині вироку зазначає мотиви задоволення чи відхилення цих клопотань, а при відсутності таких клопотань - мотиви покладення на певний трудовий колектив або особу, за їх згодою, обов'язку по нагляду за умовно засудженим і проведенню з ним виховної роботи.

Мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Не допускається включення у вирок формулювань, які ставлять під сумнів невинність виправданого.

У мотивувальній частині вироку викладаються підстави для задоволення або відхилення цивільного позову, а також підстави для відшкодування матеріальних збитків у випадках, передбачених частиною 3 статті цього Кодексу.

(Змінено згідно з Указами ПВР N 117-08 від 30.08.71, N 6834-10 від 16.04.84)

таття 410. Зміна призначеного засудженому виду виправно-трудової установи з відповідним режимом.

Заміна невідбутого строку перебування у виховно-трудовому профілакторії, штрафу і виправних робіт іншими мірами покарання

Зміна призначеного засудженому виду виправно-трудової установи з відповідним режимом шляхом переведення його з однієї виправно-трудової колонії в іншу колонію іншого виду режиму, з виховно-трудової колонії у виправно-трудову колонію, з виправно-трудової колонії в тюрму та із тюрми у виправно-трудову колонію за підставами, встановленими статтями 26, 46 і 47 Виправно-трудового кодексу України, провадиться суддею районного (міського) суду за поданням адміністрації виправно-трудової установи, погодженим із спостережною комісією або комісією в справах неповнолітніх при виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Питання про заміну виправних робіт штрафом або громадською доганою відповідно до статті 29 Кримінального кодексу України, про заміну виправних робіт позбавленням волі відповідно до частини 2 статті 30 Кримінального кодексу України, про заміну штрафу виправними роботами або громадською доганою відповідно до статті 32 Кримінального кодексу України, про заміну невідбутого строку перебування у виховно-трудовому профілакторії позбавленням волі відповідно до статті 34-1 Кримінального кодексу України вирішуються суддею районного (міського) суду за поданням органу, що відає виконанням покарання, а про заміну виправних робіт за місцем роботи виправними роботами в інших місцях, що визначаються органами, які відають виконанням виправних робіт, відповідно до частини 1 статті 30 Кримінального кодексу України - районним (міським) судом за поданням органу внутрішніх справ або за клопотанням громадської організації чи трудового колективу.

Всі питання, передбачені цією статтею, розглядаються судом за місцем виконання вироку з участю прокурора, представника органу, що відає виконанням покарання, і, як правило, засудженого.

Якщо справа розглядається судом за поданням адміністрації виправно-трудової установи, погодженим із спостережною комісією або комісією в справах неповнолітніх, суд повідомляє відповідну комісію про час і місце розгляду подання.

Після доповіді в справі суд заслухує пояснення викликаних осіб і висновок прокурора, потім у нарадчій кімнаті виносить постанову.

Постанова суду в зазначених питаннях оскарженню не підлягає, але може бути опротестована прокурором.

Якщо суд відмовить у переведенні з тюрми у виправно-трудову колонію, з виправно-трудової колонії особливого режиму в колонію суворого режиму, з випрано-трудової колонії загального, посиленого або суворого режиму в колонію-поселення, повторний розгляд подання в цьому питанні може мати місце не раніше як через шість місяців з дня винесення постанови про відмову.

(Змінено згідно з Указами ПВР N 117-08 від 30.08.71, N 1851-09 від 23.03.77, N 6834-10 від 16.04.84; Законом N 2464-12 від 17.06.92, N 4018-12 від 24.02.94)

Стаття 410-1. Порядок тимчасового залишення засудженого а слідчому ізоляторі чи в тюрмі і переведення з виправно-трудової установи в слідчий ізолятор чи в тюрму

Питання про тимчасове залишення в слідчому ізоляторі чи в тюрмі засудженого до позбавлення волі з відбуванням покарання у виправно-трудовій або виховно-трудовій колонії, дисциплінарному батальйоні, а також про тимчасове переведення засудженого з виправно-трудової установи в слідчий ізолятор чи в тюрму при необхідності провадження слідчих дій в справі про злочин, вчинений іншою особою, вирішуються слідчим або органом дізнання з санкції прокурора Республіки Крим, області, прокурора міста Києва, а також прирівняних до них прокурорів у випадках залишення або переведення засудженого на строк до двох місяців, з санкції заступника Генерального прокурора України - до чотирьох місяців, а з санкції Генерального прокурора України - до шести місяців.

Якщо тимчасове залишення засудженого в слідчому ізоляторі чи в тюрмі або переведення його з виправно-трудової установи в слідчий ізолятор чи в тюрму необхідно в зв'язку з розглядом справи в суді, ці питання вирішуються судом, в провадженні якого знаходиться справа. (Кодекс доповнено статтею 410-1 згідно з Указом ПВР N 117-08 від 30.08.71, змінено згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84; Законом N 2857-12 від 15.12.92)

Стаття 411. Порядок вирішення питань, зв'язаних з виконанням вироку

Питання зв'язані з виконанням вироку, вирішуються судом у судовому засіданні з участю прокурора.

В судове засідання, як правило, викликається засуджений, а за його клопотанням і захисник. Якщо питання стосується виконання вироку в частині цивільного позову, викликається також при необхідності цивільний позивач і цивільний відповідач. Неявка цих осіб не зупиняє розгляду справи.

При вирішенні судом питання про звільнення від відбуття покарання в зв'язку з хворобою чи інвалідністю обов'язкова присутність представника лікарської комісії, що дала висновок про стан здоров'я засудженого.

Розгляд справи починається доповіддю суддів, після чого заслуховуються пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, і думка прокурора. Потім суддя виходить до нарадчої кімнати для винесення постанови.

(Змінено згідно з Указом ПВР N 1851-09 від 23.03.77; Законами N 2464-12 від 17.06.92, N 4018-12 від 24.02.94)