За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГоловнаПошукДопомогаМетодики   Навчальний практикум   Путівник   Документи   Судова практика
 
Надішліть ваші зауваження чи побажанняБібліотека   Словник   Ресурси інтернет
  Нормативний документ  
Про практику призначення судами кримінального покарання
22.1.1995. :: Нормативний документ
Бібліографічний описПовний текстЗв'язок з ресурсамиЗв'язок по розділам знань

Про практику призначення судами кримінального покарання

ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

N 22 від 22.12.95

Про практику призначення судами кримінального покарання

5.(Абзац четвертий) За змістом ч. 1 ст. 46-1 КК суд може застосувати відстрочку виконання вироку щодо осіб, які вперше (окрім жінок, що є вагітними або мають дітей у віці до трьох років) засуджуються до позбавлення волі на строк до трьох років, лише одночасно з призначенням штрафу в межах від десяти до двохсот, а за корисливі злочини - в межах від сорока до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до вимог ст.46-1 КК виконання вироку щодо особи, засудженої до основного і додаткового покарання, може бути відстрочено як стосовно основного й додаткового покарання разом, так і стосовно лише основного покарання з обов'язковим зазначенням про це в резолютивній частині вироку. Відстрочка виконання вироку лише в частині додаткового покарання не допускається.

(абзац 6 пункту 5 змінено згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 03.12.97 р. N 12)

Приймаючи рішення про відстрочку виконання вироку, суд може покласти на засудженого передбачені ст.46-1 КК обов'язки. Перелік цих обов'язків є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

Відстрочка виконання вироку може бути застосована і до тієї особи, яка засуджується за злочин, вчинений до винесення вироку, виконання якого відстрочено на підставі ст.46-1 КК, якщо строк покарання, призначеного за правилами ч.3 ст.42 КК, не перевищує строків, передбачених ст.46-1 КК, і є інші підстави для її застосування.

Рішення про відстрочку виконання вироку має бути належним чином мотивоване.

Позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку не повинно призначатись підсудним, до яких з урахуванням обставин справи і даних про особу може бути застосовано покарання без позбавлення волі (наприклад, виправні роботи, штраф тощо).

Слід мати на увазі, що справа про новий злочин, вчинений після закінчення строку відстрочки виконання вироку (ст.46-1 КК) чи строку відстрочки відбування покарання (ст.46-2 КК) може бути розглянута судом лише за наявності даних про звільнення засудженого від покарання або про направлення його для відбування призначеного вироком позбавлення волі. У зв'язку з цим суди повинні вимагати від органів розслідування приєднання до справи відповідного судового рішення. За відсутності таких даних і неможливості їх одержання в судовому засіданні справа про новий злочин повинна бути повернута на додаткове розслідування.

Якщо постановою судді, що набрала законної сили, засуджений направлений для відбування позбавлення волі, призначеного вироком, виконання якого чи відбування покарання за яким було відстрочено, суд, призначивши покарання за новий злочин, зобов'язаний остаточно визначити покарання за кількома вироками. Якщо ж засуджений звільнений від покарання, то правила ст.43 КК не застосовуються. [Про внесення змін і доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду У]

(постанову доповнено новим пунктом 5-2 згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 26.05.99 р. N 7) [Про внесення змін і доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду У]

5-2. Застосування ст. 45 чи ст. 46-1 КК без призначення додаткового покарання у вигляді штрафу або з призначенням його в менших розмірах, ніж передбачено цими статтями, може мати місце лише за наявності підстав, визначених ст. 44 КК. (постанову доповнено новим пунктом 5-1 згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 26.05.99 р. N 7) 5-1. Роз'яснити судам, що іспитовий строк при умовному засудженні та строк відстрочки виконання вироку обчислюються з дня проголошення вироку незалежно від того, судом якої інстанції застосовано ст. 45 чи ст. 46-1 КК.

5-3. Вирок суду, за яким штраф призначено в порядку, передбаченому ст. 45 чи ст. 46-1 КК, виконується відповідно до вимог чинного законодавства щодо виконання судових рішень.

Роз'яснити судам, що під ухиленням від сплати штрафу як підставою для скасування умовного засудження чи відстрочки виконання вироку необхідно розуміти такі дії чи бездіяльність засудженого, які свідчать про його намір уникнути цього покарання за наявності реальної можливості сплатити штраф (відмова від внесення коштів або невнесення їх без поважних причин, приховування місця роботи, майна, джерел доходів тощо).

Питання про скасування умовного засудження або відстрочки виконання вироку у зв'язку з ухиленням від сплати штрафу суди можуть вирішувати лише за умови, що особа вчинила це діяння до закінчення іспитового строку чи строку відстрочки виконання вироку.

Розглядаючи після скінчення строку відстрочки виконання вироку подання органів, які здійснюють контроль за поведінкою засуджених, суди повинні враховувати, що тільки несплата штрафу, яка мала місце з поважних причин (за відсутності даних про ухилення), не є достатньою підставою для направлення засудженого для відбування позбавлення волі, призначеного вироком. Питання про звільнення засудженого від покарання або про направлення його для відбування призначеного вироком позбавлення волі вирішується судом відповідно до ч. 8 ст. 46-1 КК залежно від ставлення засудженого до праці чи навчання та його поведінки протягом відстрочки виконання вироку. [Про внесення змін і доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду У]

(постанову доповнено новим пунктом 5-3 згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 26.05.99 р. N 7)

7. Судам необхідно мати на увазі, що штраф як основне покарання призначається у випадках, коли він передбачений в санкції статті Кримінального кодексу ( 2001-05, 2002-05 ). Якщо санкція статті не передбачає штрафу, він може бути призначений як основне покарання лише в порядку переходу до більш м'якого виду покарання за наявності підстав, передбачених ст.44 КК.

8.(Абзац третій)

Судам слід мати на увазі, що конфіскація майна і штраф як додаткові покарання можуть бути призначені лише у випадках, коли вони передбачені санкцією кримінального закону, за яким підсудний визнаний винним, а штраф, передбачений статтями 45 і 46-1 КК, - і при застосуванні цих статей. Інші встановлені кримінальним законодавством України види покарань, які можуть застосовуватись як додаткові, суд може призначити й тоді, коли вони не вказані в санкції закону або названі в ній як основне покарання, але в даному випадку як такі не призначаються. В цьому разі рішення про призначення додаткового покарання, наведене в резолютивній частині вироку, повинно містити посилання на статтю Загальної частини Кримінального кодексу, яка передбачає умови і порядок застосування даного виду покарання. го кодексу ( 2001-05 ), яка передбачає умови і порядок застосування даного виду покарання. [Про внесення змін і доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду У]

(абзац 3 пункту 8 змінено згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 26.05.99 р. N 7)

Коли згідно з законом, за яким засуджується винний, призначення додаткового покарання є обов'язковим, незастосування його можливе лише за наявності умов, передбачених ст.44 КК, з обов'язковим наведенням мотивів такого пом'якшення та з посиланням на цю норму закону в резолютивній частині вироку.