ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

N 1 від 12.02.93 м.Київ

Про підсумки роботи судів за 1992 р. та завдання судів, що випливають з Постанови Верховної Ради України від 26 січня 1993 року "Про стан виконання законів і постанов

Верховної Ради України з питань правопорядку і заходи щодо посилення боротьби із злочинністю" ( 2931-12 )

6. Враховуючи, що лише законний і справедливий вирок може сприяти запобіганню вчинення нових злочинів як засудженими, так й іншими особами, судам необхідно послідовно виконувати вимоги закону про індивідуалізацію покарання. Виконуючи вимоги закону про призначення покарання, як правило, в межах санкції закону, суди повинні застосовувати суворі міри покарання до осіб, які раніше судились і вперто не бажають залучатись до чесного трудового життя, вчинили умисні вбивства, тяжкі тілесні ушкодження, згвалтування, розбійні напади, грабежі, крадіжки, дачу та одержання хабарів, злісне хуліганство та інші тяжкі злочини. Щодо осіб, які вперше вчинили менш небезпечні злочини, і здатні виправитись без ізоляції від суспільства, необхідно в кожному випадку обговорювати питання про можливість призначення їм покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.

Вказати судам, що умовне засудження, надання відстрочки виконання вироку, як правило, не повинні застосовуватись до осіб, які вчинили тяжкі злочини, або вчинили менш тяжкі злочини, але в минулому неодноразово вчиняли злочини.