За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГоловнаПошукДопомогаМетодики   Навчальний практикум   Путівник   Документи   Судова практика
 
Надішліть ваші зауваження чи побажанняБібліотека   Словник   Ресурси інтернет
  Нормативний документ  
Розділ перший. Загальні положення. Глава 1. Основні положення (статті з 1 по 32-2)
02.04.1961. :: Нормативний документ
Бібліографічний описПовний текстЗв'язок з ресурсамиЗв'язок по розділам знань

Розділ перший. Загальні положення. Глава 1. Основні положення (статті з 1 по 32-2)

Кримінально-процесуальний Кодекс України Прийнятий Верховною Радою Української РСР Законом від 28 грудня 1960 р.

Стаття 6. Обставини, що виключають провадження в кримінальній справі 3) за скінченням строків давності;

Якщо в ході дізнання або попереднього слідства протягом строків, зазначених у статті 48 Кримінального кодексу України, не встановлено особу, яка вчинила злочин, кримінальна справа підлягає закриттю за підставою, передбаченою у пункті 3 частини першої цієї статті, за винятком випадку, коли за вчинення цього злочину до винного за законом може бути застосовано довічне позбавлення волі (частина 2 статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1483-ІІІ від 22.02.2000 р.)

Якщо обставини, зазначені в пунктах 1, 2, 3 і 4 цієї статті, виявляються в стадії судового розгляду, суд доводить розгляд справи до кінця і у випадках, передбачених пунктами 1 і 2 цієї статті, постановляє виправдувальний вирок, а у випадках, передбачених пунктами 3 і 4, - обвинувальний вирок із звільненням засудженого від покарання.

Закриття справи на підставах, зазначених у пунктах 3 і 4 цієї статті, не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі провадження у справі продовжується в звичайному порядку. У разі наявності достатніх підстав вважати, що суспільно небезпечне діяння, вчинене особою, яка досягла 11 років, але до виповнення віку, з якого законом передбачена кримінальна відповідальність, по факту цього діяння порушується кримінальна справа. Така справа вирішується у порядку, передбаченому статтею 7-3 цього Кодексу. (Змінено згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84; згідно із Законами N 3351-12 від 30.06.93, N 3787-12 від 23.12.93) [Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України у] (статтю 6 доповнено частиною 6 згідно із Законом N 358/95-ВР від 05.10.95 р.) [Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України у]

Стаття 248. Закриття справи в розпорядчому засіданні При наявності обставин, передбачених статтею 6, частиною 1 статті 7, статтями 7-1, 7-2, 8, 9 і 10 цього Кодексу, суд у розпорядчому засіданні закриває справу. При цьому суд скасовує застосовані запобіжні заходи, заходи до забезпечення цивільного позову і конфіскації майна, а також вирішує питання про речові докази, зокрема про гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом.

Копія ухвали про закриття справи негайно вручається обвинуваченому, потерпілому і направляється прокуророві. (Із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1851-09 від 23.03.77)

Стаття 401. Набрання вироком законної сили і виконання його Вирок набирає законної сили після закінчення строку на касаційне оскарження та внесення касаційного подання, якщо його не було оскаржено чи на нього не було внесено подання. В разі подачі касаційної скарги чи внесення касаційного подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи касаційною інстанцією.

У тих випадках, коли оскаржено або внесено подання тільки на частину вироку або коли засуджено декілька підсудних, а вирок оскаржено чи внесено подання щодо одного з них, вирок в інших частинах або щодо інших засуджених осіб законної сили не набирає до моменту винесення касаційною інстанцією ухвали.

Вирок, який не підлягає касаційному оскарженню, набирає сили з моменту його проголошення.

Обвинувальний вирок виконується після набрання ним законної сили. До набрання вироком законної сили засуджений, який перебуває під вартою, не може бути переведений в місця позбавлення волі, що знаходяться в іншій місцевості. Виправдувальний вирок і вирок, що звільняє підсудного від покарання, виконуються негайно після проголошення вироку. Якщо підсудний перебуває під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання. (Змінено згідно з Законом N 2857-12 від 15.12.92)

Стаття 409. Суд, що вирішує питання, зв'язані з виконанням вироку Питання про відстрочку вироку, відповідно до статті 405 цього Кодексу про розстрочення чи відстрочку сплати штрафу, про неприведення до виконання вироку у випадках, передбачених частиною 3 статті 49 Кримінального кодексу України і частиною 6 статті 404 цього Кодексу, а також всякого роду сумніви і суперечки, що виникають при виконанні вироку, включаючи застосування кримінального закону, що має зворотну силу, відповідно до частин 2 і 3 статті 54 Кримінального кодексу України, вирішується судом, який постановив вирок.

Коли вирок виконується за межами району суду, який постановив вирок, ці питання розв'язує суддя районного (міського) суду, а щодо осіб, засуджених військовими судами, - суддею військового суду гарнізону за місцем виконання вироку. Приведення у відповідність з новим законом, який звільняє від покарання або пом'якшує покарання, вироку щодо осіб, які відбувають покарання, вирішується в порядку, передбаченому частинами 2 і 3 статті 54 Кримінального кодексу України, ухвалою суду за місцем відбування покарання. Питання про звільнення засудженого від відбування покарання в зв'язку з хворобою чи інвалідністю, відповідно до статей 408 і 408-1 цього Кодексу, вирішуються районним (міським) судом за місцем відбування покарання незалежно від того, яким судом було винесено вирок. Питання про звільнення від покарання або заміну покарання більш м'яким, відповідно до частини 2 статті 46 Кримінального кодексу України, вирішує суддя військового суду гарнізону за місцезнаходженням засудженого.

(Змінено згідно з Указами ПВР N 1851-09 від 23.03.77, N 6834-10 від 16.04.84, Законами N 2464-12 від 17.06.92, N 2547-12 від 07.07.92, N 4018-12 від 24.02.94)