За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГоловнаПошукДопомогаМетодики   Навчальний практикум   Путівник   Документи   Судова практика
 
Надішліть ваші зауваження чи побажанняБібліотека   Словник   Ресурси інтернет
  Нормативний документ  
Про судову практику в справах про злочини, пов'язані з порушеннями режиму відбування покарання в місцях позбавлення волі (витяг)
26.03.1993. :: Нормативний документ
Бібліографічний описПовний текстЗв'язок з ресурсамиЗв'язок по розділам знань

Про судову практику в справах про злочини, пов'язані з порушеннями режиму відбування покарання в місцях позбавлення волі (витяг)

Про судову практику в справах про злочини, пов'язані з порушеннями режиму відбування покарання в місцях позбавлення волі Пленум Верховного Суду України ПОСТАНОВЛЯЄ:

2. Роз'яснити, що за змістом ст.69-1 КК ( 2001-05 ) нападом на адміністрацію місця позбавлення волі є вчинення насильницьких дій (зв'язування, відібрання зброї, нанесення побоїв або тілесних ушкоджень, вбивство і т.ін.), а також погроза застосування насильства відносно представника адміністрації у зв'язку з його законною службовою діяльністю, при наявності реальних підстав побоювання негайного виконання цієї погрози.

Разом з тим непокора або опір представнику адміністрації у зв'язку з його службовою діяльністю, які пов'язані з відмовою виконати його законні вимоги, не повинні розглядатися як напад на цю особу.

3. Судам слід мати на увазі, що відповідальність за ст.69-1КК настає при вчиненні нападу на посадових осіб, які на підставі ст.71 ВТК користуються правом застосування заходів заохочення і стягнення щодо засуджених, крім того, на чергових помічників начальників колоній та інших осіб начальницького складу, військовослужбовців військ внутрішньої та конвойної охорони, які несуть службу по охороні і нагляду, а також на осіб, які здійснюють у місцях позбавлення волі медичне обслуговування, культурно-освітню роботу, загально-освітнє та професійно-технічне навчання засуджених, адміністративний та інженерно-технічний персонал виправно-трудових установ.

4. Під тероризуванням засуджених, що стали на шлях виправлення, передбаченим ст.69-1 КК, слід розуміти застосування насильства або погрози застосування насильства з метою примусити їх відмовитись від сумлінного ставлення до праці, додержання правил режиму, а також вчинення таких же дій із помсти за виконання громадських обов'язків по зміцненню дисципліни і порядку у виправно-трудовій установі. Тероризуванням слід вважати також глумління і знущання над засудженими з метою їх залякування і перешкодження виконанню покарання.

(абзац 1 пункту 4 змінено згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 03.12.97 р. N 12)

Нанесення побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень і т. ін., дії, якщо вони вчинені на грунті сварок, особистих відносин підсудного з потерпілим, не можуть бути кваліфіковані як тероризування засуджених.

За змістом ст.55 ВТК засудженими, що стали на шлях виправлення, слід вважати, зокрема, тих, що додержуються режиму утримання місця позбавлення волі, сумлінно ставляться до праці, проявляють іншу корисну ініціативу.

(абзац 3 пункту 4 змінено згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 03.12.97 р. N 12)

5. Під організацією злочинних угруповань, передбаченою ст.69-1 КК, слід розуміти дії по створенню об'єднання двох або більше засуджених з метою вчинення нападів на адміністрацію виправно-трудової установи, або тероризування засуджених, які стали на шлях виправлення, а також дії по вербуванню засуджених в члени угруповання, розробці плану діяльності, керівництву угрупованням і т.ін.

Під активною участю в такому угрупованні слід розуміти підмовляння окремих засуджених до вчинення протиправних дій відносно інших засуджених або до нападу на адміністрацію, підшукування необхідних засобів, предметів або знарядь злочину.

Організація злочинних угруповань з метою тероризування засуджених, які стали на шлях виправлення, або нападу на адміністрацію, чи активна участь у такому угрупованні створюють закінчений склад злочину, передбачений ст.69-1 КК, навіть у тому випадку, коли угруповання ще не вчинило намічених злочинних дій. У таких випадках відповідальності підлягають організатори та активні учасники угруповання. Судам належить ретельно з'ясовувати роль і ступінь участі кожного підсудного в злочині з тим, щоб виключити засудження за ст.69-1 КК інших осіб.

6. Суди повинні мати на увазі, що суб'єктом злочину, передбаченого ст.69-1 КК, може бути тільки особа, яка відбуває покарання в місці позбавлення волі. Дії організаторів, підмовників та пособників вчинення цього складу злочину, які не перебувають у місцях позбавлення волі, належить кваліфікувати за статтями 19, 69-1 КК.

7. Якщо особа засуджена за сукупністю злочинів, з яких хоч один є тяжким, то вчинені нею дії по дезорганізації роботи виправно-трудової установи, підлягають кваліфікації за ч.2 ст.69-1 КК незалежно від того, в який період відбування вони вчинені.

8. Напад на адміністрацію чи інші дії, які дезорганізують роботу виправно-трудової установи, поєднані зі злісною непокорою вимогам адміністрації цієї установи, підлягають кваліфікації за ст.69-1 КК і додаткової кваліфікації за ст.183-3 КК ( 2002-05 ) не потребують.

Напад на адміністрацію або тероризування засуджених, які стали на шлях виправлення, поєднані з умисним вбивством, заподіянням умисних тяжких тілесних ушкоджень, належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 69-1 та 93 або ст.101 КК.

9. У тих випадках, коли напад на адміністрацію виправно-трудової установи поєднаний з організацією масових безпорядків, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, що використовувались як зброя, а також з активною участю в масових безпорядках, дії винних осіб слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтею 69-1 та частиною першою статті 71 Кримінального кодексу, а якщо дії винних осіб призвели до загибелі людей, або інших тяжких наслідків - за статтею 69-1 та частиною другою статті 71 Кримінального кодексу ( 2001-05 ). ( Абзац перший пункту 9 в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 від 13.01.95 )

Під поняттям "загибель людей" (ч.2 ст.71 КК) слід розуміти заподіяння смерті одній чи кільком особам. ( Абзац другий пункту 9 в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 від 13.01.95 )

Під "іншими тяжкими наслідками" (ч.2 ст.71 КК) слід розуміти заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній чи кільком особам, середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом чи більше особам, значних матеріальних збитків державній, колективній, громадській організації або окремим громадянам. ( Абзац третій пункту 9 в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 від 13.01.95 )

Умисне знищення або пошкодження державного чи колективного майна під час масових безпорядків, вчинені шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, якщо воно спричинило людські жертви чи завдало особливо великої шкоди, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст.71 та ч.3 ст.89 КК. ( Абзац четвертий пункту 9 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 13.01.95)

( Абзац п'ятий виключено на підставі Постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 від 13.01.95 ) В інших випадках знищення або пошкодження майна під час масових безпорядків охоплюється складом злочину, передбаченим ст.71 КК, і додаткової кваліфікації за відповідними статтями КК не потребує.

10. Якщо напад на адміністрацію виправно-трудової установи був поєднаний з захопленням заложників, такі дії належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст.69-1 і відповідно за ч.4 або ч.5 ст.123-1 КК ( 2001-05 ).

14. Дії осіб, що втікають з місць позбавлення волі або з-під варти, поєднані з нападом на адміністрацію, належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями статтею 69-1 і частиною другою ст.183 КК. ( Пункт 14 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 13.01.95 )