За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГоловнаПошукДопомогаМетодики   Навчальний практикум   Путівник   Документи   Судова практика
 
Надішліть ваші зауваження чи побажанняБібліотека   Словник   Ресурси інтернет
  Нормативний документ  
Про судову практику в справах про контрабанду та порушення митних правил
26.02.1999 :: Нормативний документ
Бібліографічний описПовний текстЗв'язок з ресурсамиЗв'язок по розділам знань

Про судову практику в справах про контрабанду та порушення митних правил

ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 26 лютого 1999 року N 2

Про судову практику в справах про контрабанду та порушення митних правил

Пленум Верховного Суду України

ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Звернути увагу судів на те, що контрабанда є одним зі злочинів, які мають підвищену суспільну небезпечність, оскільки посягає на встановлений порядок переміщення через митний кордон України матеріальних цінностей і може завдавати збитків економіці держави, її культурній спадщині, сприяти розширенню тіньового сектора економіки, а в окремих випадках поєднуватися із вчиненням інших тяжких злочинів.

2. Судам необхідно ретельно досліджувати обставини кожної справи і бути більш вимогливими щодо якості дізнання та попереднього слідства з тим, щоб було додержано всіх вимог закону, встановлено і притягнуто до відповідальності всіх осіб, які вчинили контрабанду та інші пов'язані з нею злочини, виявлено джерела придбання та канали збуту предметів контрабанди. Особливу увагу слід приділяти цим питанням у справах про контрабанду історичних і культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних, вибухових речовин, зброї та бойових припасів, а також наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів.

3. Роз'яснити судам, що кримінальна відповідальність за контрабанду, передбачена ст. 70 Кримінального кодексу України (далі - КК), настає лише тоді, коли товари, валюта, цінності та інші предмети (далі - предмети) переміщуються через митний кордон поза митним контролем або з приховуванням від нього у великих розмірах, а так само, незалежно від розміру, - групою осіб, які організувалися для заняття контрабандою, або коли таким чином переміщуються історичні й культурні цінності, отруйні, сильнодіючі, радіоактивні, вибухові речовини, зброя та боєприпаси (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї).

4. Способи незаконного переміщення предметів через митний кордон визначено у статтях 115, 116 Митного кодексу України (далі - МК).

Під переміщенням предметів поза митним контролем слід розуміти їх переміщення через митний кордон поза місцем розташування митниці або поза часом здійснення митного оформлення.

Переміщення предметів із приховуванням від митного контролю - це їх переміщення через митний кордон:

- із використанням тайників або інших засобів, що утруднюють їх виявлення;

- шляхом надання одним предметам вигляду інших;

- шляхом подання до митного органу України як підстави для переміщення предметів підроблених документів або таких, які одержані незаконним шляхом, містять неправдиві дані чи є підставою для переміщення інших предметів.

Під тайниками слід розуміти спеціально виготовлені, обладнані або пристосовані сховища, а також конструктивні порожнини, ємкості транспортних засобів, багажу тощо.

Використанням інших засобів, що утруднюють виявлення предметів, має визнаватися, зокрема, приховування останніх у валізах, одязі, взутті, головному вбранні, речах особистого користування, на тілі або в організмі людини чи тварини.

Надання одним предметам вигляду інших - це зміна їх зовнішніх ознак (форми та стану, упаковки, ярликів, етикеток тощо).

Необхідно враховувати, що підставою для переміщення предметів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митниці на пропуск предметів через митний кордон; зокрема, це можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товарно-супровідні документи, дозвіл відповідних державних органів тощо.

Підробленими слід вважати як фальшиві документи, так і справжні, до яких внесено неправдиві відомості чи окремі зміни, що перекручують зміст інформації щодо фактів, які ними посвідчуються, а також документи з підробленими відбитками печаток, штампів, підписами тощо.

Під незаконно одержаними розуміються документи, які особа отримала за відсутності законних підстав або з порушенням установленого порядку.

Документами, що містять неправдиві дані, є такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості предметів, щодо їх відправника чи одержувача, щодо держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, тощо не відповідають дійсності.

5. Згідно з приміткою до ст. 70 КК під контрабандою у великих розмірах необхідно розуміти переміщення через митний кордон предметів, загальна вартість яких становить двісті і більше офіційно встановлених на час вчинення злочину мінімальних розмірів заробітної плати. У випадках, коли вартість предметів є меншою від зазначеного розміру, відповідальність (за відсутності інших ознак злочину) настає за МК як за порушення митних правил.

6. При визначенні вартості предмета контрабанди потрібно виходити з нормативних актів про ціни й ціноутворення на відповідні предмети. У разі необхідності це питання може бути вирішено на підставі висновку експерта.

Вартість іноземної валюти, яка була предметом контрабанди, визначається відповідно до положень Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" за офіційним курсом Національного банку України на час вчинення злочину.

У разі, коли предмет контрабанди вивезено за межі України, реалізовано чи знищено або ж місце його знаходження не встановлено, при визначенні його вартості можуть бути використані відомості, що є в митних, товарно-супровідних та інших документах.

7. Поняття історичних і культурних цінностей визначено у ст. 1 Конвенції про заходи, спрямовані на заборону та запобігання незаконному вивезенню, ввезенню та передачі права власності на культурні цінності, від 17 листопада 1970 р. (чинна для України з 28 червня 1988 р.). Належність предмета до такої категорії та його вартість встановлюються на підставі висновку експертизи.

8. Під групою осіб, які організувалися для заняття контрабандою, необхідно розуміти двох і більше осіб, які спеціально об'єдналися для вчинення одного чи декількох незаконних переміщень предметів через митний кордон. Характерною ознакою цієї групи є те, що її члени усвідомлюють, що контрабанда вчиняється саме такою групою, тому кожен з них має нести відповідальність за ст. 70 КК як співвиконавець, незалежно від ролі, яку він виконував. За відсутності такої ознаки дії осіб, які сприяли вчиненню контрабанди, необхідно розглядати як співучасть у злочині і кваліфікувати з посиланням на ст. 19 КК.

9. Звернути увагу судів на те, що дії осіб, які мають умисел на незаконне переміщення через митний кордон предметів у великому розмірі, але переміщують їх (у тому числі за домовленістю з іншими особами) невеликими частинами, вартість кожної з яких є меншою від двохсот офіційно встановлених мінімальних розмірів заробітної плати, утворюють склад злочину, передбаченого ст. 70 КК. За таких обставин співвиконавцями злочину визнаються особи, які усвідомлювали, що їх дії є складовою всього обсягу дій по переміщенню підготованої партії предметів. Якщо умисел окремих осіб був спрямований на переміщення лише частини предметів у невеликому розмірі і вони не були обізнані про всю їх кількість, підготовану для контрабанди, відповідальність для них настає за МК як за порушення митних правил.

10. У випадках, коли предмети умисно ввозяться в Україну під виглядом транзиту через її територію, а фактично - з метою їх реалізації в Україні, такі дії за наявності необхідних ознак утворюють склад злочину, передбаченого ст. 70 КК, оскільки за таких обставин до митного органу як підстава для переміщення предметів подаються документи, що містять неправдиві дані.

11. Зважаючи на те, що диспозицією ст. 70 КК передбачено декілька ознак контрабанди, суд повинен зазначати у вироку, які саме з них містяться в діях винної особи.

Якщо в постанові про притягнення як обвинуваченого та в обвинувальному висновку наведено не всі ознаки контрабанди, які мали місце в конкретному випадку, справа підлягає поверненню на додаткове розслідування.

12. Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів утворює спеціальний склад злочину, відповідальність за який настає за ст. 70-1 КК. При вирішенні питання про те, містяться в діях особи ознаки злочину чи адміністративного правопорушення, судам слід виходити з положень Закону від 15 лютого 1995 р. "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів" та враховувати роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 27 лютого 1998 р. N 3 "Про судову практику в справах про злочини, пов'язані з наркотичними засобами, психотропними речовинами та прекурсорами".

13. Контрабанда передбачає наявність прямого умислу. Для кваліфікації дій за ст. 70 КК не мають значення мотив і мета їх вчинення, а також чи настали від цього шкідливі наслідки.

Злочин вважається закінченим з моменту фактичного незаконного переміщення предметів через митний кордон України.

Якщо предмети контрабанди виявлено під час огляду чи переогляду речей або ж особистого огляду, в тому числі й повторного, при виїзді за межі України, вчинене належить кваліфікувати як замах на контрабанду з посиланням на ст. 17 КК.

Незаконне переміщення на територію України предметів контрабанди, які виявлено під час митного контролю, утворює закінчений склад злочину.

14. Створення умов для контрабанди (підшукання клієнтів, визначення шляхів переміщення предметів, надання їм іншого вигляду, підроблення документів чи залучення осіб з метою забезпечення безперешкодного переміщення предметів контрабанди, приготування відповідних знарядь і засобів тощо) потрібно розглядати як готування до цього злочину, а дії, пов'язані зі спробою незаконного переміщення предметів через митний кордон і не доведені до кінця з причин, що не залежали від волі винного, - як замах на його вчинення.

15. Судам необхідно мати на увазі, що добровільна відмова від вчинення контрабанди можлива лише на стадії готування до незаконного переміщення предметів через митний кордон або незакінченого замаху на його вчинення, коли особа усвідомлює можливість доведення злочину до кінця, але з власної ініціативи відмовляється від цього.

Добровільною відмовою слід вважати, зокрема, таку поведінку особи, коли вона до фактичного незаконного переміщення предметів через митний кордон, усвідомлюючи відсутність перешкоди для цього, з власної волі відмовляється від вчинення злочину.

16. Якщо дії особи крім ознак контрабанди, передбаченої ст. 70 чи ст. 70-1 КК, містять ознаки й іншого складу злочину (наприклад, у випадках переміщення через митний кордон предметів, завідомо здобутих злочинним шляхом, або коли воно поєднане з незаконним перетинанням державного кордону чи незаконними діями з наркотичними засобами, психотропними, отруйними речовинами, радіоактивними матеріалами, зброєю, вибуховими речовинами тощо), вчинене необхідно кваліфікувати за сукупністю відповідних злочинів.

17. Вчинення контрабанди посадовою особою з використанням свого посадового становища необхідно додатково кваліфікувати за нормою кримінального закону, яка передбачає відповідальність за посадовий злочин.

Дії посадової особи, яка сприяла незаконному переміщенню предметів через митний кордон, належить розглядати як пособництво в контрабанді, вчинене шляхом приховування від митного контролю (якщо ця особа не входить до групи осіб, які організувалися для вчинення контрабанди), та відповідний посадовий злочин.

18. Суди повинні неухильно додержувати вимог закону про індивідуалізацію покарання з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпечності контрабанди, даних про особу винного й обставини справи, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 22 грудня 1995 р. N 22 "Про практику призначення судами кримінального покарання".

При цьому у випадках, коли контрабанда була вчинена особою з використанням свого посадового становища чи заняття якоюсь діяльністю, судам належить відповідно до вимог ст. 31 КК обговорювати питання про позбавлення цієї особи права займати певні посади або займатися певною діяльністю.

У зв'язку з тим, що згідно із санкціями ст. 70 та частинами 2 і 3 ст. 70-1 КК конфіскація майна засудженого є обов'язковим додатковим покаранням, її незастосування можливе лише за наявності обставин, передбачених ст. 44 КК, з наведенням у резолютивній частині вироку мотивів прийнятого рішення і посиланням на зазначену норму закону.

19. Звернути увагу судів на те, що ст. 70 КК, на відміну від статей 115, 116 МК, не передбачає конфіскації предметів, що є безпосередніми об'єктами контрабанди, а також предметів зі спеціально виготовленими тайниками, використаними для приховування таких предметів при переміщенні через митний кордон. У разі вчинення контрабанди зазначені предмети можуть бути конфісковані на підставі ст. 81 КПК за умови визнання їх речовими доказами.

20. Роз'яснити судам, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду. Справи про митні правопорушення, передбачені статтями 109, 112 - 118 МК, мають розглядатися в повному обсязі судом за місцем знаходження митниці.

Якщо в діях правопорушника є склади декількох митних правопорушень, за одне з яких передбачено конфіскацію його предметів, суд розглядає справу щодо всіх вчинених правопорушень.

21. У разі неможливості конфіскувати предмети митних правопорушень у зв'язку з тим, що їх вивезено за межі України, реалізовано, знищено або місце їх знаходження невідоме, суд зобов'язаний вирішити питання про стягнення з винної особи в доход держави вартості цих предметів (при її визначенні потрібно керуватися п. 6 даної постанови).

22. Судам належить забезпечувати всебічне, повне й об'єктивне дослідження матеріалів кожної справи про порушення митних правил, давати правильну юридичну оцінку вчиненим правопорушенням з тим, щоб виключити випадки притягнення до адміністративної відповідальності осіб, які вчинили контрабанду.

Звернути увагу судів на те, що відповідно до вимог статей 122, 128 МК вилучення предметів і документів повинно бути зафіксовано в протоколі про порушення митних правил, а якщо це мало місце не одночасно з його складанням, - в окремому протоколі. При цьому потрібно зазначити необхідні для розгляду справи відомості про особу, яка вчинила порушення митних правил (якщо її встановлено), час і місце вчинення порушення, у чому конкретно воно полягало, статтю МК, за якою особа притягується до відповідальності, пояснення правопорушника, прізвища та адреси свідків (якщо вони є), точну кількість, міру, вагу, вартість вилучених предметів, особливі ознаки предметів та документів.

Згідно зі ст. 138 МК та ст. 268 Кодексу про адміністративні правопорушення справа про порушення митних правил розглядається у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Про місце й час розгляду, погоджені із судом, її має повідомити митний орган, яким складено протокол. За відсутності особи, яка притягується до відповідальності, справа може бути розглянута судом лише у випадках, коли є дані про те, що цю особу було своєчасно повідомлено про місце й час розгляду і від неї не надійшло клопотання про відкладення останнього, або що дана особа перебуває за межами України чи місце її знаходження не встановлено, або що порушення було вчинене під час пересилання предметів у міжнародних поштових відправленнях.

У справах, що розглядаються за участю особи, яка притягується до відповідальності, чи викликаних до суду свідків, ведеться протокол судового засідання.

23. Відповідно до вимог статей 23, 23-2 і 340 КПК та ст. 146 МК суди мають з'ясовувати причини та умови, що сприяли вчиненню контрабанди чи порушенню митних правил і реагувати на них окремими ухвалами (постановами).