За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГоловнаПошукДопомогаМетодики   Навчальний практикум   Путівник   Документи   Судова практика
 
Надішліть ваші зауваження чи побажанняБібліотека   Словник   Ресурси інтернет
  Судова практика  
Постанова Пленуму Верховного Суду України Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій №10 від 07.07.1995 р.
:: Судова практика
Бібліографічний описПовний текстЗв'язок з ресурсамиЗв'язок по розділам знань

Постанова Пленуму Верховного Суду України Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій №10 від 07.07.1995 р.

ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А N 7

вiд 28 вересня 1990 р.

Про застосування судами законодавства, що регулює захист честi, гiдностi i дiлової репутацiї громадян та органiзацiй Iз змiнами i доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України вiд 4 червня 1993 року N 3, вiд 31 березня 1995 року N 4, вiд 3 грудня 1997 року N 12, вiд 25 грудня 1996 року N 14, вiд 25 грудня 1996 року N 14,
Важливою гарантiєю забезпечення прав i свобод людини i громадянина, закрiплених Конституцiєю України, є судовий захист вiд протиправних посягань на його честь та гiднiсть. color=#0000EE>Конституцiєю України, є судовий захист вiд посягань на його честь та гiднiсть. (абзац 1 преамбули змiнено згiдно з постановою Пленуму Верховного Суду вiд 03.12.97 р. N 12)
В цiлому вiрно вирiшуючи справи, порушенi у вiдповiдностi зi ст. 7 Цивiльного кодексу України, а також про наклеп i образу, суди разом з тим ще допускають порушення законодавства, що регулює захист честi i гiдностi громадян та органiзацiй. Мають мiсце випадки безпiдставної вiдмови у порушеннi кримiнальних справ про зазначенi злочини. При судовому розглядi справ не завжди повно з'ясовуються обставини поширення вiдомостей або вигадок i чи вiдповiдають вони дiйсностi та ганьблять особу.
Деякi суди не мотивують вiдповiдно до вимог закону вирокiв i рiшень, при незадоволеннi позовiв не визначають спосiб i строк спростування вiдомостей,що порочать позивача. Все це призводить до прийняття помилкових судових рiшень.
Недостатня увага придiляється виконанню судових рiшень, виявленню та усуненню причин i умов, що сприяли вчиненню даних правопорушень. Непоодинокi факти тяганини у розглядi скарг i справ.
Пленум Верховного Суду України постановляє:
1. Звернути увагу судiв на необхiднiсть точного й неухильного застосування ст. 7 Цивiльного кодексу України та кримiнального законодавства про вiдповiдальнiсть за наклеп i образу, що є важливою умовою здiйснення захисту честi, гiдностi i дiлової репутацiї громадян i органiзацiй. Судам необхiдно вжити заходiв до полiпшення розгляду оправ i скарг про данi правопорушення, усунути недолiки, що мають мiсце в цiй роботi. (У редакцiї постанови Пленуму вiд 4 червня 1993 р. N3)
2. Оскiльки вибiр способу захисту честi i гiдностi належить громадяниновi, суддя, приймаючи заяву або скаргу, зобов'язаний з'ясувати, чи просить заявник спростувати поширенi вiдомостi у порядку цивiльного судочинства, чи вимоги його полягають в притягненнi особи до кримiнальної вiдповiдальностi за наклеп або образу. В необхiдних випадках суддя повинен роз'яснити порядок судового захисту честi i гiдностi.
3. При розглядi цивiльних справ, порушених у порядку ст. 7 Цивiльного кодексу України, суди повиннi з'ясувати, чи поширенi вiдомостi, про спростування яких пред'явлений позов, порочать вони честь, гiднiсть i дiлову репутацiю позивача та чи вiдповiдають дiйсностi. (У редакцiї постанови Пленуму вiд 4 червня 1993 р. N3)
Пiд поширенням вiдомостей слiд розумiти опублiкування їх у пресi, передачу по радiо, телебаченню, з використанням iнших засобiв масової iнформацiї, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих iншим особам, повiдомлення в публiчних виступах, а також в iншiй формi невизначеному числу осiб або хоча б однiй людинi.
Поширенням вiдомостей також є вивiшування (демонстрацiя) в громадських мiсцях плакатiв, лозунгiв, iнших творiв, а так само розповсюдження серед людей листiвок, що за своїм змiстом або формою порочать честь i гiднiсть громадянина або органiзацiї.
Проте повiдомлення таких вiдомостей лише особi, якої вони стосуються, не може визнаватись їх поширенням.
До вiдомостей, що порочать особу, слiд вiдносити тi з них, якi принижують честь i гiднiсть громадянина або органiзацiї в громадськiй думцi чи думцi окремих громадян з точки зору додержання законiв, загальновизнаних правил спiвжиття та принципiв людської моралi.
4. У порядку цивiльного судочинства не можуть розглядатися позови про спростування вiдомостей, якi мiстяться у вироках та iнших судових рiшеннях, а також у постановах слiдчих та iнших вiдповiдних органiв, для оскарження яких законом встановлено iнший порядок. 25.12.96 р. N 14)
5. Роз'яснити судам, що згiдно з п.1 ч.1 ст.5 Цивiльного процесуального кодексу України (далi - ЦПК) позов про спростування вiдомостей, що порочать честь i гiднiсть, може бути пред'явлено особою, про яку поширенi такi вiдомостi, а так само близькими родичами цiєї особи, коли вiдомостi прямо чи посередньо їх порочать. Заiнтересована особа має право на судовий захист у зазначеному порядку також у разi поширення таких вiдомостей щодо члена її родини або iншого родича, який помер.
Вiдповiдно до положень ч.4 ст.32 Конституцiї України та п.3 ч.1 ст.5 ЦПК кожен має право вимагати в судовому порядку спростування недостовiрної iнформацiї, що порочить честь i гiднiсть членiв його сiм'ї.
Позов про спростування вiдомостей, якi порочать честь i гiднiсть неповнолiтнього або особи, визнаної недiєздатною, може бути пред'явлено законним представником, який не є членом їх сiм'ї (батьками, усиновителями, опiкунами, пiклувальниками), а також прокурором у порядку ст.118 ЦПК .
У випадках поширення вiдомостей, що принижують репутацiю органiзацiї, остання, якщо вона є юридичною особою, має право звернутися до суду з вимогами про їх спростування, незалежно вiд того, якою особою (фiзичною чи юридичною) поширено цi вiдомостi. же бути пред'явлено законним представником, який не є членом їх сiм'ї (батьками, усиновителями, опiкунами, пiклувальниками), а також прокурором у порядку ст.118 ЦПК .
У випадках поширення вiдомостей, що принижують репутацiю органiзацiї, остання, якщо вона є юридичною особою, має право звернутися до суду з вимогами про їх спростування, незалежно вiд того, якою особою (фiзичною чи юридичною) поширено цi вiдомостi. href=/scripts/interLaw.Dll?A=D&D=EBEE848B8D8C8D939B&DIC=1&DDC=1&DNT=1> (пункт 5 змiнено згiдно з постановою Пленуму Верховного Суду вiд 25.12.96 р. N 14) (пункт 5 змiнено згiдно з постановою Пленуму Верховного Суду України вiд 25.12.96 р. N 14)
6. Вiдповiдачем у справi про захист честi i гiдностi може бути фiзична або юридична особа, яка поширила вiдомостi, що порочать позивача.
Якщо позов пред'явлено про спростування вiдомостей, опублiкованих в пресi або поширених iншими засобами масової iнформацiї (по радiо, телебаченню), як вiдповiдачi притягаються автор та вiдповiдний орган масової iнформацiї (редакцiя, агентство, iнший орган, що здiйснив випуск iнформацiї). При публiкацiї або iншому поширеннi вiдомостей без позначення автора орган масової iнформацiї за вимогою суду зобов'язаний назвати особу, яка надала вiдомостi, про спростування котрих пред'явлено позов. (У редакцiї постанови Пленуму вiд 4 червня 1993 р. N3)
Встановивши, що автор використав у публiкацiї вiдомостi, одержанi з офiцiйного джерела, суд має обговорити питання про притягнення до участi в справi як вiдповiдача органiзацiю або службову особу, якi надали оспорюванi позивачем вiдомостi.
При опублiкуваннi вказаних вiдомостей без зазначення автора (наприклад, в редакцiйнiй статтi) вiдповiдачем у справi має бути орган, що здiйснив випуск масової iнформацiї.
У позовах про спростування вiдомостей, викладених у характеристиках, довiдках та iнших документах, вiдповiдачами визнаються особи, якi їх пiдписали, та пiдприємства, установи, органiзацiї, вiд iменi котрих видано документ.
7. Судам необхiдно враховувати, що згiдно з ч.2 ст.124 Конституцiї України вимоги громадян або органiзацiй про спростування опублiкованих засобами масової iнформацiї вiдомостей, що не вiдповiдають дiйсностi й порочать честь i гiднiсть особи, розглядаються судами й у тому разi, коли ця особа попередньо не зверталася до органiв масової iнформацiї про спростування зазначених вiдомостей. спростування зазначених вiдомостей. яця не здiйснив їх публiкацiї (ст. 37 Закону України "Про друкованi засоби масової iнформацiї (пресу) в Українi"). (У редакцiї постанови Пленуму вiд 4 червня 1993 р. N3) (пункт 7 змiнено згiдно з постановою Пленуму Верховного Суду вiд 25.12.96 р. N 14) (пункт 7 змiнено згiдно з постановою Пленуму Верховного Суду України вiд 25.12.96 р. N 14)
8. Роз'яснити, що при задоволеннi позову суд повинен в резолютивнiй частинi рiшення зазначити, якi саме вiдомостi визнано такими, що не вiдповiдають дiйсностi та порочать честь i гiднiсть позивача, вказати на спосiб спростування й визначити строк, протягом якого воно має бути здiйснене. В необхiдних випадках суд може викласти текст спростування вiдомостей. За загальним правилом вiдомостi, що порочать особу, повиннi спростовуватись у спосiб найбiльш близький до способу їх поширення (шляхом публiкацiї у пресi, повiдомлення по радiо, телебаченню, оголошення на сходi громадян, зборах трудового колективу, замiни документа та iн.).
9. Визначаючи спосiб спростування вiдомостей, суд вiдповiдно до ст. 37 Закону України "Про друкованi засоби масової iнформацiї (пресу) в Українi" та iншого законодавства може зобов'язати редакцiю (видавництво) опублiкувати спростування в спецiальнiй рубрицi або на тiй самiй полосi i тим самим шрифтом, що й спростовуване повiдомлення: в газетi - не пiзнiше мiсяця з дня набрання рiшенням законної сили, в iнших перiодичних виданнях - у черговому пiдготовлюваному випуску. (У редакцiї постанови Пленуму вiд 4 червня 1993 р. N3)
При спростуваннi вiдомостей по радiо чи телебаченню суд може зажадати вiд органу масової iнформацiї, щоб резолютивна частина рiшення була зачитана диктором в тiй самiй програмi або циклi передач i в той самий час - не пiзнiше мiсяця з дня набрання рiшенням законної сили. Вiльне редагування органом масової iнформацiї тексту рiшення або коментар до нього, якi за змiстом є оспорюванням рiшення, недопустимi.
10. Суди повиннi мати на увазi, що виправдання пiдсудного в кримiнальнiй справi про наклеп за вiдсутнiстю в його дiях складу злочину не є перешкодою для потерпiлого пред'явити позов у порядку, передбаченому ст. 7 Цивiльного кодексу України, оскiльки вимоги про спростування вiдомостей, що ганьблять його честь i гiднiсть, пiдлягають задоволенню i в разi їх помилковостi.
Разом з тим виправдання пiдсудного за вiдсутнiстю подiї злочину або поширення вiдомостей, що вiдповiдають дiйсностi, не надає потерпiлому права вимагати спростування вiдомостей у порядку цивiльного судочинства в зв'язку з тим, що у вироку дано оцiнку зазначеним обставинам.
11. Пiд наклепом, передбаченим ст. 125 Кримiнального кодексу України, слiд розумiти повiдомлення винним невизначенiй кiлькостi осiб або хоча б однiй людинi завiдомо неправдивих вигадок про начебто вчинений потерпiлим протиправний чи аморальний вчинок або iнших вiдомостей, що ганьблять потерпiлого. Завiдомо неправдивiстю визнається очевидний для винного факт невiдповiдностi вiдомостей дiйсностi.
Не є наклепом поширення дiйсних вiдомостей, хоча вони i ганьблять потерпiлого, а так само поширення вiдомостей внаслiдок сумлiнної помилки особи в їх достовiрностi (наприклад, при одержаннi з офiцiйних джерел). Не визнається наклепом i повiдомлення неправдивих вiдомостей тiльки потерпiлому. В такому разi винний може нести вiдповiдальнiсть за образу при наявностi ознак цього злочину.
На вiдмiну вiд наклепу при образi винний принижує честь i гiднiсть потерпiлого шляхом висловлювання нецензурних чи брутальних слiв, вчиненням непристойних або насильницьких дiй (жесту та iн.) чи дає непристойну оцiнку особистим якостям чи поведiнцi потерпiлого в формi, яка рiзко суперечить прийнятому спiлкуванню мiж людьми.
Одночасне поширення завiдомо неправдивих вигадок, що ганблять потерпiлого, та приниження його людської гiдностi, непристойними висловлюваннями чи дiями утворює сукупнiсть злочинiв i має квалiфiкуватися за статтями 125 i 126 Кримiнального кодексу України.
12. Судам слiд вiдмежовувати наклеп вiд завiдомо неправдивого доносу (ст. 177 Кримiнального кодексу України), при якому дiї винного полягають у повiдомленнi суду, прокурору, слiдчому або органу дiзнання завiдомо неправдивих вiдомостей про начебто вчинений або пiдготовлюваний злочин з метою незаконного притягнення громадянина до кримiнальної вiдповiдальностi.
13. Суди не повиннi допускати безпiдставної вiдмови в порушеннi кримiнальних справ за наявностi достатнiх даних, що вказують на ознаки наклепу або образи в дiях особи, на яку подано скаргу, а так само порушення справ при вiдсутностi законних пiдстав.
За ознаками ч. 2 чи ч. З ст. 125 Кримiнального кодексу України суддя або суд мають право порушити кримiнальну справу i без скарги потерпiлого. Порушену справу за ч. 2 чи ч. З, а вiдносно неповнолiтнього i за ч. 1 цiєї статтi, а також щодо неповнолiтнього за ст. 126 цього Кодексу, слiд надiслати прокурору для проведення попереднього слiдства.
При вирiшеннi питання про порушення чи вiдмову в порушеннi справи за ст. 125 Кримiнального кодексу України суддя або суд не можуть наперед оцiнювати докази i вiдмовляти в порушеннi справи за мотивами того, що поширенi вiдомостi вiдповiдають дiйсностi або не ганьблять потерпiлого, або є наслiдком помилки особи в їх достовiрностi, оскiльки таку оцiнку може зробити суд тiльки пiсля дослiдження доказiв у судовому засiданнi,
До порушення кримiнальної справи суддя або суд згiдно з ч. 2 ст. 95 КПК України зобов'язанi попередити скаржника про вiдповiдальнiсть за неправдивий донос та взяти у нього вiдповiдну пiдписку.
14. Виходячи з положення ст. 124 Конституцiї України про те, що правосуддя в Українi здiйснюється виключно судами, матерiали кримiнальної справи про злочин, передбачений ст. 125 або 126 КК, не можуть бути переданi судом на розгляд товариського суду в порядку, передбаченому ст.51 КК та ст. 8 КПК. держання даних вимог є iстотним порушенням прав вказаних осiб i пiдставою для скасування постанови суддi про вiдмову в порушеннi кримiнальної справи або ухвали суду (постанови суддi) про закриття справи. (пункт 14 змiнено згiдно з постановами Пленуму Верховного Суду: вiд 04.06.93 р. N 3, вiд 03.12.97 р. N 12)
15. Вирiшуючи питання про вид та мiру покарання особi, визнанiй винною у наклепi або образi, суди повиннi дотримуватись вимог ст. 39 Кримiнального кодексу України та постанови Пленуму Верховного Суду України вiд 22 грудня 1995 р. N 22 "Про практику призначення судами кримiнального покарання". or=#0000EE>нального кодексу України та постанови Пленуму Верховного Суду України вiд 29 червня 1990 р. N6 "Про практику призначення судами України мiр кримiнального покарання". (пункт 15 змiнено згiдно з постановою Пленуму Верховного Суду вiд 03.12.97 р. N 12)
16. При прийняттi заяв у цивiльних справах про захист честi i гiдностi судам слiд бiльше уваги звертати на їх вiдповiднiсть вимогам ст. 137 ЦПК України.Така заява має, зокрема, мiстити в собi данi про те, якi саме вiдомостi, що порочать особу, поширенi вiдповiдачем, з зазначенням часу, способу й осiб, яким такi вiдомостi повiдомленi, посилання на докази, що стверджують зазначенi обставини, а також прохання про спростування вiдомостей. Позовна заява оплачується державним митом у встановленому ст. 64 ЦПК України розмiрi. Невиконання зазначених вимог тягне наслiдки, передбаченi ст. 139 цього Кодексу.
17. Вiдповiдно до ст. 7 Цивiльного кодексу України вiдповiдач повинен довести, що поширенi ним вiдомостi вiдповiдають дiйсностi. На позивача покладається обов'язок довести лише факт поширення вiдомостей, якi його порочать, особою, до якої пред'явлений позов. Проте позивач має право подати докази невiдповiдностi дiйсностi таких вiдомостей.
18. У справах про злочини, передбаченi ч. 1 ст. 125 та ст. 126 Кримiнального кодексу України, потерпiлому належить право пiдтримувати обвинувачення та подавати необхiднi докази. У скарзi на iм'я суду потерпiлий повинен викласти прохання про порушення справи щодо конкретної особи, вказати час, мiсце i спосiб поширення завiдомо неправдивих вигадок або нанесення образи, навести докази, що пiдтверджують вчинення злочину.
19. При пiдготовцi цивiльної чи кримiнальної справи до судового розгляду суддям необхiдно ширше використовувати можливостi сторiн, потерпiлого, пiдсудного у зiбраннi й поданнi необхiдних для розгляду справи доказiв. При недостатностi доказiв суд може вимагати вiд цих осiб подати додатковi докази або витребувати їх за клопотанням останнiх (ст.30 ЦПК) або власною iнiцiативою (ст.66 КПК). для розгляду справи доказiв. При недостатностi доказiв суд може вимагати вiд цих осiб подати додатковi докази або витребувати їх за клопотанням останнiх (ст.30 ЦПК) або власною iнiцiативою (ст.66 КПК). ipts/interLaw.Dll?A=D&D=EBEE848B8D8C8D939B&DIC=1&DDC=1&DNT=1> (пункт 19 змiнено згiдно з постановою Пленуму Верховного Суду вiд 25.12.96 р. N 14)
20. До (пункт 19 змiнено згiдно з постановою Пленуму Верховного Суду України вiд 25.12.96 р. N 14) вирiшення питання про порушення кримiнальної справи про наклеп або образу суддя у вiдповiдностi зi ст. 27 КПК України повинен роз'яснити потерпiлому його право на примирення з особою, на яку подано скаргу. В разi, коли примирення досягнуто, суддя має право винести постанову про вiдмову в порушеннi кримiнальної справи, а суд (чи суддя одноособово) - винести ухвалу (постанову) про закриття справи за п. 6 ст. 6 КПК України. Проте слiд мати на увазi, що не може бути закрита за примиренням потерпiлого з обвинуваченим справа про наклеп або образу, порушена прокурором, а також у випадках, передбачених ч.ч. 4 i 5 ст. 27 КПК України. (У редакцiї постанови Пленуму вiд 4 червня 1993 р. N3)
21. Судам слiд мати на увазi, що в одному провадженнi в цивiльнiй справi про спростування вiдомостей, якi порочать честь i гiднiсть громадянина або органiзацiї, а так само у кримiнальнiй справi по обвинуваченню у наклепi або образi можуть розглядатися вимоги позивача (потерпiлого) про вiдшкодування матерiальної i моральної шкоди, завданої вказаними неправомiрними дiями. Суд вирiшує такi вимоги вiдповiдно до статей 440 i 441 Цивiльного кодексу України, виходячи з принципу вiдшкодування винним шкоди у повному обсязi. =/scripts/interLaw.Dll?A=D&D=F6F98C8C8D898D939B&DIC=1&DDC=1&DNT=1> 441 Цивiльного кодексу України, виходячи з принципу вiдшкодування винним шкоди у повному обсязi. (пункт 21 змiнено згiдно з постановами П
22. Звернути увагу судiв, що вiдповiдно до ст.7 ЦК щодо вимог про спростування вiдомостей, якi порочать честь, гiднiсть чи дiлову репутацiю, та про вiдшкодування моральної шкоди встановлено строк позовної давностi в один рiк, який в разi його пропуску з поважних причин може бути поновлено судом. дин рiк, який в разi його пропуску з поважних причин може бути поновлено судом. зазначенi строки стосовно до ст. 80 цього Кодексу пiдлягають поновленню, а порушене право - захистовi, якщо строк пропущено з поважної причини. (У реда (пункт 22 змiнено згiдно з постановою Пленуму Верховного Суду України вiд 25.12.96 р. N 14) кц
22-1. Судам необхiдно враховувати, що згiдно з п.10 ст.65 ЦПК цiна позову, який складається з кiлькох самостiйних вимог, визначається загальною сумою цих вимог, за винятком вимог про вiдшкодування моральної (немайнової) шкоди. Тому вимоги про вiдшкодування моральної шкоди, заявленi у справi за позовом про захист честi, гiдностi i дiлової репутацiї, а також вимоги, заявленi самостiйно, оплачуються державним митом за ставками, встановленими для позовiв немайнового характеру. вимог, визначається загальною сумою цих вимог, за винятком вимог про вiдшкодування моральної (немайнової) шкоди. Тому вимоги про вiдшкодування моральної шкоди, заявленi у справi за позовом про захист честi, гiдностi i дiлової репутацiї, а також вимоги, заявленi самостiйно, оплачуються державним митом за ставками, встановленими для позовiв немайнового характеру. 8D939B&DIC=1&DDC=1&DNT=1> (пункт 22-1 змiнено згiдно з постановою Пленуму Верховного Суду України вiд 25.12.96 р. N 14) кцiї постанова Пленуму вiд 4 червня 1993 р. N3) (пункт 22-1 змiнено згiдно з постановою Пленуму Верховного Суду вiд 25.12.96 р. N 14)
23. Судам слiд використовувати широкi можливостi, що надає розгляд справ про захист честi i гiдностi в пiдвищеннi культури спiлкування мiж людьми, глибше з'ясовувати причини поширення неправдивих вигадок та приниження людської гiдностi образою, реагувати окремими ухвалами (постановами) на непристойну поведiнку громадян, а також на умови, що викликали мiж ними конфлiкт. (пункт 23 змiнено згiдно з постановою Пленуму Верховного Суду вiд 03.12.97 р. N 12)
24. Вказати судам на необхiднiсть своєчасного i повного виконання рiшень та вирокiв. Не можна вважати рiшення виконаним, якщо засiб масової iнформацiї, зобов'язаний спростувати вiдомостi, шляхом помiщення коментаря оспорює судове рiшення, яке набрало законної сили.
Якщо вiдомостi, якi порочать особу, не будуть спростованi вiдповiдачем, то за вимогою позивача суд видає виконавчий лист i вживає заходiв до виконання рiшення. При невиконаннi або неналежному виконаннi у встановлений строк рiшення про спростування таких вiдомостей суд може накласти на порушника штраф у порядку i розмiрi, передбачених ст. 417 ЦПК України. Штраф стягується в доход держави. Сплата штрафу не звiльняє порушника вiд обов'язку виконати передбачену судовим рiшенням дiю.
25. Судовим колегiям Верховного Суду України, iншим судам касацiйної та наглядної iнстанцiй при розглядi зазначених справ у касацiйному та наглядному порядку необхiдно своєчасно виправляти помилки судiв першої iнстанцiї, систематично аналiзувати причини скасування та змiни рiшень i вирокiв, узагальнювати судову практику, використовуючи одержанi данi для усунення недолiкiв у застосуваннi законодавства й запобiганнi фактам посягань на честь i гiднiсть громадян, репутацiю органiзацiй. (У редакцiї постанови Пленуму вiд 4 червня 1993 р. N3)
terLaw.Dll?A=D&D=F6F98C8F8D8D88939B&DIC=1&DDC=1&DNT=1>ref=/scripts/interLaw.Dll?A=D&D=F6F98D8E8D8D89939B&DIC=1&DDC=1&DNT=1>font>8D8D8D8D8D93E9E59B&DIC=1&DDC=1&DNT=1>T=1>olor=#0000EE>