За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГоловнаПошукДопомогаМетодики   Навчальний практикум   Путівник   Документи   Судова практика
 
Надішліть ваші зауваження чи побажанняБібліотека   Словник   Ресурси інтернет
  Судова практика  
Постанова Пленуму Верховного Суду України Про судову практику по застосуванню примусових заходів медичного характеру №2 від 19.03.1982 р. із змінами внесенеми Постановою Пленуму №3 від 04.06.1993 р.
:: Судова практика
Бібліографічний описПовний текстЗв'язок з ресурсамиЗв'язок по розділам знань

Постанова Пленуму Верховного Суду України Про судову практику по застосуванню примусових заходів медичного характеру №2 від 19.03.1982 р. із змінами внесенеми Постановою Пленуму №3 від 04.06.1993 р.

ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А N 2

вiд 19 березня 1982 року Про судову практику по застосуванню примусових заходiв медичного характеру Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 вiд 04.06.93,

Обговоривши матерiали узагальнення судової практики про застосування примусових заходiв медичного характеру, Пленум Верховного Суду України зазнає, що суди республiки, розглядаючи справи цiєї категорiї, в основному забезпечують правильне застосування закону.
Разом з тим у роботi судiв ще трапляються недолiки, якi послаблюють ефективнiсть застосування правових засобiв вiдносно душевнохворих. ( Преамбула iз змiнами, внесеними згiдно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 вiд 04.06.93 )
З метою правильного i однакового застосування законодавства про примусовi заходи медичного характеру та усунення недолiкiв у судовiй практицi, Пленум Верховного Суду України П О С Т А Н О В Л Я Є:
1. Звернути увагу судiв на необхiднiсть суворого додержання законодавства, що регулює застосування примусових заходiв медичного характеру, пiдвищення рiвня судового розгляду у справах цiєї категорiї, забезпечення всебiчного, повного i об'єктивного дослiдження всiх обставин справи.
2. Зобов'язати суди пiдвищити вимогливiсть до органiв попереднього слiдства по додержанню ними кримiнально-процесуального законодавства при розслiдуваннi справ про дiяння неосудних осiб.
Якщо внаслiдок однобiчностi i неповноти проведеного слiдства не були з'ясованi всi обставини, що мають iстотне значення для правильного вирiшення справи, i цi прогалини не можуть бути усуненi в судовому засiданнi, - суд зобов'язаний повернути її на додаткове попереднє слiдство.
3. Розглядаючи справи про застосування примусових заходiв медичного характеру, суди повиннi ураховувати, що такi заходи у виглядi помiщення в психiатричну лiкарню з звичайним, посиленим або з суворим наглядом, передбаченi ст.13 КК України, можуть застосовуватися вiдносно осiб, якi вчинили суспiльно небезпечнi дiяння в станi неосудностi або вчинили такi дiяння в станi осудностi, але захворiли до винесення вироку на душевну хворобу, що позбавляє їх можливостi усвiдомлювати свої дiї або керувати ними. Порядок провадження у цих справах установлений главою 34 КПК України. Питання, пов'язанi iз застосуванням примусових заходiв медичного характеру вiдносно осiб, якi захворiли на хронiчну душевну хворобу пiд час вiдбуття покарання, вирiшуються у вiдповiдностi з вимогами ст.411 КПК України. ( Абзац перший пункту 3 в редакцiї Постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 вiд 04.06.93 )
Судам необхiдно мати на увазi, що тимчасовий розлад душевної дiяльностi особи, який позбавляє її можливостi усвiдомлювати свої дiї або керувати ними, що настав пiсля вчинення злочину, але до винесення судом вироку, не усуває можливостi застосування до неї примусового заходу медичного характеру.
Разом з тим тимчасовий розлад душевної дiяльностi особи, який настав пiсля винесення вироку або пiд час вiдбуття покарання, не є пiдставою для застосування судом примусового заходу медичного характеру.
4. Внесення в судове засiдання справи, яка надiйшла до суду вiд прокурора в порядку, передбаченому ст.418 КПК України, повинно оформлятися вiдповiдною постановою суддi, якщо вiн погодиться з постановою слiдчого. При цьому особи, щодо яких ставиться питання про застосування примусових заходiв медичного характеру, вiдданню до суду не пiдлягають.
Постановою про внесення справи в судове засiдання суддя зобов'язаний вирiшити такi питання, пов'язанi з пiдготовкою її до розгляду:
- про день i мiсце слухання справи в судовому засiданнi;
- про виклик у судове засiдання прокурора i захисника;
- про список осiб, якi пiдлягають виклику в судове засiдання;
- про витребування додаткових доказiв;
- про можливiсть участi в судовому засiданнi особи, вiдносно якої розглядається справа;
- про необхiднiсть виклику в судове засiдання експерта;
- всi iншi питання, якi стосуються пiдготовчих до суду розгляду дiй.
5. Пiд час судового розгляду справ про застосування, скасування або змiну примусових заходiв медичного характеру з урахуванням особливостей кожної з них суд повинен додержуватись вимог закону, що мiстяться в главах 25, 26 та 34 КПК України , не допускаючи спрощення, виконувати процесуальнi дiї пiдготовчої частини судового засiдання, а також у повному обсязi дослiджувати всi докази.
Судам належить суворо додержуватись вимог ст.419 КПК України про обов'язкову участь прокурора i захисника в судовому засiданнi у справi про застосування примусових заходiв медичного характеру.
6. Роз'яснити судам, що кримiнальна справа щодо особи, яка притягується до кримiнальної вiдповiдальностi, i про застосування примусових заходiв медичного характеру вiдносно неосудного, якi разом вчинили суспiльно небезпечне дiяння, може бути розглянута в одному судовому засiданнi з додержанням вимог норм закону, передбачених главами 25-28 i 34 КПК України.
Пiсля закiнчення по такiй справi судового слiдства, заслухавши думку прокурора i захисника з питань, зазначених у ст.420 КПК України, суд виконує дiї, передбаченi статтями 318, 319 КПК України i йде до нарадчої кiмнати для постановлення вироку щодо пiдсудного та ухвали (постанови) щодо неосудного. ( Абзац другий пункту 6 iз змiнами, внесеними згiдно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 вiд 04.06.93 )
В цьому ж порядку можуть розглядатися справи, в яких окремi спiвучасники групових злочинiв захворiли душевною хворобою пiсля вчинення злочину.
7. Примусовi заходи медичного характеру судами мають застосовуватися лише за наявностi у справi обгрунтованого висновку судово-психiатричних експертiв про неосуднiсть особи i потреби її в цих заходах.
Звернути увагу судiв на необхiднiсть пред'явлення вимогливостi до висновку судово-психiатричних експертiв, з тим, щоб вiн був науково обгрунтованим, конкретним, повним i мотивованим.
Коли експертиза неповна чи недостатньо зрозумiла або виникає необхiднiсть поставити експерту додатковi питання, суд повинен викликати в судове засiдання експерта-психiатра, а при умовах, вказаних в ч.6 ст.75 КПК України, призначити повторну судово-психiатричну експертизу.
8. Судам належить мати на увазi, що ухвала (постанова) в справi про застосування примусових заходiв медичного характеру повинна вiдповiдати вимогам, що випливають з кримiнально-процесуального закону, i, крiм вирiшення питань, передбачених ст.420 КПК України, мiстити в собi формулювання суспiльно-небезпечного дiяння, визнаного судом установленим, перевiренi в судовому засiданнi докази, покладенi в обгрунтування висновкiв суду, а також мотиви прийнятого рiшення по сутi. ( Пункт 8 iз змiнами, внесеними згiдно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 вiд 04.06.93 )
9. Визначаючи тип психiатричної лiкарнi, в яку необхiдно помiстити неосудного, суд повинен виходити не тiльки з його психiчного стану, а й з характеру вчиненого ним дiяння.
Рекомендацiї експертiв щодо цього для суду не обов'язковi, оскiльки вони встановлюють тип психiатричної лiкарнi, виходячи лише з психiчного стану хворого, без урахування характеру вчиненого дiяння, що не належить до їх компетенцiї.
Застосовуючи до неосудного примусовi заходи медичного характеру, суд не має права зазначати в ухвалi (постановi) назву конкретної психiатричної лiкарнi, в якiй має провадитися примусове лiкування, i його строк. ( Абзац третiй пункту 9 iз змiнами, внесеними згiдно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 вiд 04.06.93 )
Призначаючи примусове лiкування, суду одночасно необхiдно винести ухвалу (постанову) про скасування з часу доставки неосудного до лiкарнi запобiжного заходу, якщо останнiй був до нього застосований. ( Абзац четвертий пункту 9 iз змiнами, внесеними згiдно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 вiд 04.06.93 )
10. Справи про дiяння неосудних осiб за наявностi обставин, передбачених ст.6 КПК України, а також у разi недоведеностi їх участi у вчиненнi суспiльно небезпечного дiяння або якщо суд визнає непотрiбним застосовувати примусовi заходи медичного характеру, пiдлягають закриттю.
Не можуть застосовуватися примусовi заходи медичного характеру, якщо особа, яка вчинила суспiльно небезпечне дiяння в станi неосудностi або захворiла на душевну хворобу пiсля вчинення злочину, до винесення ухвали видужала чи її психiчний стан змiнився настiльки, що вона перестала бути суспiльно небезпечною.
У разi закриття справи щодо неосудного суду необхiдно повiдомити про це органам охорони здоров'я для здiйснення необхiдного лiкарського нагляду.
Справу, закриту у зв'язку з недоведенiстю вчинення неосудним суспiльно небезпечного дiяння, суд пiсля того, як ухвала набрала законної сили, повинен надiслати прокуроровi для вжиття заходiв по встановленню особи, яка вчинила це дiяння.
11. Роз'яснити судам, що заходи адмiнiстративного стягнення або громадського впливу щодо неосудних застосовуватися не можуть, а помилково застосованi юридичного значення не мають.
У зв'язку з цим вчинене неосудним дiяння, яке у вiдповiдностi з законом може бути визнано суспiльно небезпечним лише при умовi застосування до нього ранiше за такi ж дiї заходiв адмiнiстративного стягнення або громадського впливу, не може бути визнано суспiльно небезпечним, якщо при застосуваннi таких же заходiв вiн також знаходився у станi неосудностi.
При встановленнi таких обставин суду належить справу закрити, не застосовуючи до неосудного примусових заходiв медичного характеру.
12. Якщо в судовому засiданнi пiд час розгляду кримiнальної справи буде встановлено, що пiдсудний суспiльно небезпечне дiяння вчинив у станi неосудностi або пiсля цього захворiв на душевну хворобу, яка позбавляє його можливостi усвiдомлювати свої дiї або керувати ними, суд у вiдповiдностi зi ст.316 КПК України повинен винести про це мотивовану ухвалу, а потiм продовжити розгляд справи з додержанням вимог норм закону, що мiстяться в главi 34 КПК України.
13. Примусовi заходи медичного характеру пiдлягають скасуванню в зв'язку з видужанням особи чи змiною психiчного стану настiльки, що воно виключає її суспiльну небезпечнiсть.
За наявностi сумнiву в правильностi висновкiв медичної комiсiї про видужання особи або такiй змiнi її психiчного стану, коли вiдпадає необхiднiсть у дальшому застосуваннi примусових заходiв медичного характеру, суд може викликати в судове засiдання члена цiєї комiсiї i самого неосудного. Суди повиннi мати на увазi, що в справах про скасування або змiну примусових заходiв медичного характеру повiдомлення представника адмiнiстрацiї психiатричної лiкарнi або особи, яка порушила таке клопотання, про час їх розгляду є обов'язковим.
14. Одночасно iз скасуванням примусових заходiв медичного характеру щодо видужалої особи, яка захворiла на душевну хворобу пiсля вчиненого злочину, суд має вирiшити питання про вiдновлення кримiнальної справи. При цьому, у випадках спливу строку давностi притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi, скасування кримiнального закону, наявностi акта про амнiстiю та iнших пiдстав, передбачених законом, за згодою особи, щодо якої розглядається справа, коли така згода необхiдна, кримiнальну справу необхiдно закрити.
Якщо пiдстав для закриття справи немає, кримiнальну справу вiдносно особи, неосуднiсть якої була встановлена в судовому засiданнi, необхiдно надiслати вiдповiдному суду першої iнстанцiї для розгляду по сутi, а в усiх iнших випадках - прокуроровi для проведення попереднього слiдства.
15. Звернути увагу судiв на необхiднiсть у встановленому законом порядку вживати заходiв до виявлення та усунення причин i умов, якi сприяли вчиненню суспiльно небезпечних дiянь, а також реагувати на недолiки в дiяльностi вiдповiдних органiзацiй i окремих осiб, зобов'язаних здiйснювати нагляд за душевнохворими.
16. Судовiй колегiї в кримiнальних справах Верховного Суду України, iншим судам касацiйної та наглядної iнстанцiй необхiдно посилити нагляд за розглядом судами справ про застосування примусових заходiв медичного характеру, систематично узагальнювати судову практику в справах цiєї категорiї. ( Пункт 16 iз змiнами, внесеними згiдно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3
вiд 04.06.93 )