За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГоловнаПошукДопомогаМетодики   Навчальний практикум   Путівник   Документи   Судова практика
 
Надішліть ваші зауваження чи побажанняБібліотека   Словник   Ресурси інтернет
  Нормативний документ  
Положення про пункти обміну іноземної валюти
07.07.1994. :: Нормативний документ
Бібліографічний описПовний текстЗв'язок з ресурсамиЗв'язок по розділам знань

Положення про пункти обміну іноземної валюти

Положення про пункти обміну іноземної валюти

1. Порядок роботи обмінного пункту.

Для забезпечення валютного обслуговування фізичних осіб резидентів і нерезидентів уповноваженими банками та іншими кредитно-фінансовими установами, що одержали ліцензію Національного банку України, а також іншими юридичними особами резидентами, що уклали агентську угоду з уповноваженим банком, організовуються пункти обміну іноземної валюти. (у зв'язку з цим абзаци 2 - 11 вважати відповідно абзацами 4 - 13) (розділ 1 доповнено новими абзацами 2 і 3 згідно з постановою Правління НБУ від 12.05.97 р. N 146) Власний операційний зал банку - це усі приміщення, які належать комерційному банку на правах власності або оренди, в яких ним здійснюються згідно з чинним законодавством України будь-які банківські операції в межах одержаної від Національного банку України ліцензії. Пункт обміну іноземної валюти уповноваженого банку - це складова частина власного операційного залу банку, де він здійснює операції купівлі та продажу іноземної валюти для фізичних осіб - резидентів і нерезидентів. Обмінні пункти організовуються в прикордонних зонах, аеропортах, морських та річкових вокзалах, у відділеннях зв'язку, торгівельній мережі та інших місцях прибуття і виїзду громадян в Україну і з України. Режим роботи обмінного пункту встановлюється банком чи установою, якою відкрито пункт. В прикордонних зонах, аеропортах, морських та річкових вокзалах обмінні пункти повинні працювати не менш ніж 20 годин на добу, а режим роботи обмінних пунктів, розташованих в інших містах, погоджується з адміністрацією установи, на території якої вони відкриті, але не менш ніж 8 годин на добу щоденно. Пункти обміну іноземної валюти здійснюють операції купівлі іноземної валюти у фізичних осіб - резидентів та нерезидентів, продажу іноземної валюти фізичним особам - резидентам та зворотного обміну національної валюти на іноземну валюту фізичним особам - нерезидентам згідно з встановленими нормами та правилами. Не допускається відмова у здійсненні валютно-обмінних операцій пунктом обміну іноземної валюти за наявності коштів для здійснення цих операцій. [Про внесення змін до Інструкції N 1 з організації емісійно-касової р] від 24.02.99 р. N 84) (абзац 6 розділу 1 змінено згідно з постановами Правління НБУ: від 28.09.98 р. N 395, За касиром обмінного пункту закріплюється штамп, який має такі реквізити: назву і місце знаходження обмінного пункту, прізвище та ініціали касира. Штамп видається працівникам обмінних пунктів під розписку. [Про внесення змін і доповнень до Інструкції N 1 з організації емісій] Уповноважені банки протягом робочого дня зобов'язані забезпечувати безперебійну роботу обмінних пунктів (як власних, так і своїх агентів на умовах, передбачених угодами), підкріплювати іноземною та національною валютами та здійснювати оперативний контроль за роботою обмінних пунктів. Для обмінного пункту банк встановлює ліміт авансу в національній та іноземній валютах в розмірі, який забезпечує роботу пункту протягом дня. Для забезпечення безперебійної роботи обмінного пункту у вихідні і святкові дні та в інших необхідних випадках ліміт авансу може бути збільшений. Банк організовує роботу щодо забезпечення дотримання пунктами ліміту грошового авансу. Обмінні пункти мають право утримувати у своїй касі залишок розмінних купюр у розмірі до 200 доларів США або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті за офіційним курсом, встановленим Національним банком України. земній валютах в розмірі, який забезпечує роботу пункту протягом дня. Для забезпечення безперебійної роботи обмінного пункту у вихідні і святкові дні та в інших необхідних випадках ліміт авансу може бути збільшений. Банк організовує роботу щодо забезпечення дотримання пунктами ліміту грошового авансу. [Про внесення змін і доповнень до Інструкції N 1 з організації емісій] (абзац 9 розділу 1 змінено згідно з постановою Правління НБУ від 28.09.98 р. N 395) Працівники пункту обміну зобов'язані вести два реєстри-журнали суворої звітності для обліку операцій купівлі-продажу іноземної валюти окремо з операцій купівлі і з операцій продажу іноземної валюти (дод. N 92, та дод. N 93). Після закінчення операційного дня касир підраховує суму прийнятої і виданої іноземної та національної валюти і робить відповідні записи у журналах-реєстрах. Щоденно у встановленому банком порядку касир обмінного пункту здає в касу уповноваженого банку залишок іноземної і національної валюти, який перевищує ліміт, необхідний для роботи обмінного пункту з одночасним здійсненням відповідних бухгалтерських записів. Абзац 13 розділу 1 втратив чинність. Обмін валюти здійснюється з обов'язковим оформленням квитанцій суворої звітності за формою N 377,377-А, що додаються. Фізичній особі-нерезиденту, що здійснює обмін іноземної валюти, касиром пункту обміну надається довідка за формою N 377, яка є бланком суворої звітності. Довідка за формою N 377 виписується в двох примірниках. Перший - надається фізичній особі як довідка про обмін валюти, а другий - залишається в документах дня. У разі невикористання чи неповного використання карбованців, які одержані в обмінному пункті при обміні іноземної валюти, фізична особа-нерезидент має право провести зворотній обмін при представленні першого примірника довідки за формою N 377 про обмін іноземної валюти в будь-якому пункті України. Сума зворотнього обміну не може перевищувати розмір обміну, який вказано в довідці обмінного пункту. При цьому перший примірник такої довідки залишається в пункті обміну іноземної валюти, що провів зворотній обмін. Видача довідок про обмін фізичним особам-резидентам і нерезидентам іноземної валюти на українські карбованці (форма N 377), які надають право резидентам і нерезидентам вивозити товар з України без сплати мита, здійснюється тільки уповноваженими банками і їх філіями. Фізичним особам-резидентам і нерезидентам надається перший примірник форми N 377 як довідка про обмін (другий залишається в документах дня), на підставі якого робиться позначка в митній декларації. Фізичній особі-резиденту, що здійснює обмін валюти, касиром пункту обміну надається довідка за формою N 377-А, яка є бланком суворої звітності. Ця довідка виписується в двох примірниках. Перший - надається фізичній особі як довідка про обмін валюти, а другий - залишається в документах дня. Обмін українських карбованців на іноземну валюту юридичним особам - резидентам для працівників, які від'їжджають у службове відрядження чи на гастролі, проводиться тільки уповноваженими банками і їх філіями. Працівники пункту обміну валюти зобов'язані вести журнали-реєстри суворої звітності для операцій купівлі-продажу іноземної валюти окремо від журналів-реєстрів суворої звітності для операцій продажу дорожніх чеків і виплати валюти за дорожніми чеками і кредитними картками. (згідно з постановою Правління НБУ від 28.09.98 р. N 395) До 31 грудня 1995 року пункти обміну валюти ведуть облік купленої і проданої валюти за встановленими формами суворої звітності, надають квитанції про купівлю-продаж іноземної валюти за формою N 377 та 377-А старого та нового зразків і дають звіт уповноваженим банкам, а також Національному банку України. З 1 січня 1996 року пункти обміну надають квитанції про купівлю-продаж за формою N 377 та 377-А тільки нового зразка. (розділ 1 доповнено новим абзацом 23 згідно з постановою Правління НБУ від 28.09.98 р. N 395) Інші умови та порядок проведення уповноваженими банками та уповноваженими кредитно-фінансовими установами операцій з готівковою іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України визначаються Національним банком України окремими нормативними актами. (абзаци 21 і 22 розділу 1 змінено згідно з листом НБУ від 30.11.95 р. N 321) (розділ 1 доповнено новими абзацами 14 - 22 згідно з листом НБУ від 19.06.95 р. N 265)

2. Контроль за роботою обмінних пунктів. Контроль за роботою обмінних пунктів здійснюють уповноважені банки. Контроль за додержанням вимог зберігання валютних коштів пунктами обміну здійснює керівник уповноваженого банку. Контроль за правильністю ведення бухгалтерського обліку в обмінних пунктах здійснює головний бухгалтер або його заступник, про що видається наказ керівника банку. Контролю підлягає видача, здача і облік іноземної та національної валюти. оформлення реєстрів-журналів та додержання курсів валют. У разі порушення правил здійснення операцій купівлі та продажу іноземної валюти власними обмінними пунктами та пунктами-агентами банку уповноважений банк позбавляється ліцензії Національного банку України на право здійснення операцій купівлі та продажу іноземної валюти. Підставою, для позбавлення ліцензії може бути акт перевірки обмінного пункту, здійсненої уповноваженим органом.