За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГоловнаПошукДопомогаМетодики   Навчальний практикум   Путівник   Документи   Судова практика
 
Надішліть ваші зауваження чи побажанняБібліотека   Словник   Ресурси інтернет
  Нормативний документ  
Про практику застосування судами України законодавства у справах про розкрадання державного та колективного майна на підприємствах і в організаціях агропромислового комплексу (витяг)
27.03.1987. :: Нормативний документ
Бібліографічний описПовний текстЗв'язок з ресурсамиЗв'язок по розділам знань

Про практику застосування судами України законодавства у справах про розкрадання державного та колективного майна на підприємствах і в організаціях агропромислового комплексу (витяг)

Обговоривши практику застосування судами законодавства в кримінальних справах про розкрадання державного та колективного майна на підприємствах і в організаціях агропромислового комплексу, Пленум Верховного Суду України зазначає, що суди в основному правильно застосовують закон при розгляді справ цієї категорії.

(У редакції постанови Пленуму від 4 червня 1993 р. N 3)

Разом з тим у діяльності судів є істотні недоліки. Окремі суди при розгляді справ не перевіряють, чи всіх причетних до розкрадання осіб притягнуто до юридичної відповідальності, внаслідок чого іноді залишаються непокараними організатори, підмовники та інші співучасники, а також особи, які скуповували сільськогосподарську продукцію, завідомо для них здобуту злочинним шляхом. Допускаються помилки при визначенні вартості викраденої продукції, що призводить до невірної кваліфікації діянь та неповного відшкодування матеріальних збитків. [Про внесення змін і доповнень у деякі постанови Пленуму Верховного Суду]

(абзац 2 преамбули змінено згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 03.12.97 р. N 12)

Не по всіх справах додержується принцип індивідуалізації покарання. Мають місце факти недооцінки небезпечності розкрадань, вчинених за обтяжуючих обставин, призначення м'яких мір покарання злісним розкрадачам, безпідставного незастосування додаткових мір покарання у вигляді конфіскації майна і позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю. Деякі суди на порушення вимог ст. 23-2 КПК України не завжди реагують окремими ухвалами (постановами) на відсутність належного порядку в збереженні зерна, кормів, худоби та випадки марнотратного ставлення до народного добра, які допускаються посадовими особами підприємств і організацій агропромислового комплексу, а також на інші причини й умови, які сприяють розкраданням. організацій агропромислового комплексу, а також на інші причини й умови, які сприяють розкраданням. [Про внесення змін і доповнень у деякі постанови Пленуму Верховного Суду]

(абзац 4 преамбули змінено згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 03.12.97 р. N 12)

Пленум Верховного Суду України постановляє:

1. Звернути увагу судів на небхідність рішучого усунення недоліків у роботі по розгляду кримінальних справ про розкрадання державного та колективного майна на підприємствах і в організаціях агропромислового комплексу при неухильному додержанні закону та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України щодо його застосування. (У редакції постанови Пленуму від 4 червня 1993 р. N 3)

2. Враховуючи підвищену небезпечність розкрадань державного і колективного майна в підприємствах і організаціях агропромислового комплексу, суди повинні в кожній справі забезпечувати всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин вчиненого злочину, виявляти всіх його учасників, а також осіб, які їм потурають, і обговорювати питання про притягнення їх до відповідальності. (У редакції постанови Пленуму від 13 січня 1995 р. N 3)

3. Вирішуючи питання про кваліфікацію дій водіїв, трактористів, візників, які обернули в свою власність або на власність інших осіб сільськогосподарську продукцію при збиранні врожаю та його транспортуванні з поля на тік або у сховище, суди повинні мати на увазі, що вчинення таких дій щодо продукції, ввіреної для транспортування (доставки) на підставі товарно-транспортної накладної, талону або іншого внутрігосподарського документа із зазначенням кількості (ваги) продукції, слід кваліфікувати як привласнення або як розтрату державного чи колективного майна. (У редакції постанови Пленуму від 4 червня 1993 р. N 3)

4. Безоплатне обернення посадовими особами тваринницьких комплексів (ферм) ввіреної їм худоби в свою власність або у власність інших осіб тягне кримінальну відповідальність за розкрадання державного та колективного майна шляхом привласнення або розтрати. (пункт 4 змінено згідно з постановами Пленуму Верховного Суду: від 13.01.95 р. N 3, від 03.12.97 р. N 12)

5. Дії осіб, які будучи уповноваженими на доставку продукції в торговельну мережу або для реалізації на ринку, продали або здали її за вищими порівняно з товарно-транспортними документами цінами і обернули різницю в свою власність або у власність інших осіб, треба кваліфікувати як розкрадання державного чи колективного майна. (У редакції постанови Пленуму від 13 січня 1995 р. N 3)

6. Крадіжка у громадян худоби, одержаної для відгодівлі, якщо винний завідомо знав про її належність, тягне кримінальну відповідальність за розкрадання державного чи колективного майна. Якщо винний не знав про належність худоби державному або колективному сільськогосподарському підприємству, його дії слід кваліфікувати за ст. 140 КК України. (абзац 1 пункту 6 змінено згідно з постановами Пленуму Верховного Суду: від 13.01.95 р. N 3, від 03.12.97 р. N 12) Дії посадових осіб, які занизили вагу або обсяг відпущених громадянам кормів для відгодівлі тварин з метою обернення в свою власність або у власність іншої особи, слід кваліфікувати як розкрадання державного чи колективного майна шляхом зловживання посадовим становищем. Такі ж дії непосадових осіб (вагарів, обліковців та ін.) - як шахрайство. [Про внесення змін і доповнень у деякі постанови Пленуму Верховного С] (абзац 2 пункту 6 змінено згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 03.12.97 р. N 12)

7. Роз'яснити судам, що протиправне заволодіння худобою, іншими тваринами, які залишились на пасовищі або в іншому місці без тимчасового догляду, є крадіжкою державного або колективного майна, а не привласненням знайденого. (У редакції постанови Пленуму від 13 січня 1995 р. N 3)

8. Звернути увагу судів на необхідність посилення уваги по розгляду адміністративних справ про дрібні крадіжки зерна, кормів, м'ясомолочної та іншої продовольчої продукції, дрібні розкрадання, що призвели до розукомплектування автомобілів, тракторів, сільськогосподарської та іншої техніки, оскільки вони заподіюють суспільству великої шкоди. (У редакції постанови Пленуму від 4 червня 1993 р. N 3) При вирішенні питання, яким є розкрадання продовольства та іншого майна - дрібним або значним, слід, крім вартості викраденого, враховувати також кількість викрадених предметів у натурі (вагу, обсяг) і значимість для народного господарства. Судам слід мати на увазі, що перелік способів вчинення дрібного розкрадання, який міститься в ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є вичерпним. (У редакції постанови Пленуму від 4 червня 1993 р. N 3) Дрібне розкрадання державного або колективного майна шляхом крадіжки з проникненням у приміщення чи інше сховище слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 81 КК, а якщо його було вчинено у такий самий спосіб особливо небезпечним рецидивістом - за ч. 4 цієї статті. ст. 81 КК, а вчинене особливо небезпечним рецидивістом - за ч. 4 цієї статті. (абзац 4 пункту 8 змінено згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 03.12.97 р. N 12) За відповідними частинами ст. 82 або 86 КК має кваліфікуватися також дрібне розкрадання державного або колективного майна, вчинене шляхом грабежу або розбою. КК дрібне розкрадання державного або колективного майна, вчинене шляхом грабежу або розбою. (абзац 5 пункту 8 змінено згідно з постановами Пленуму Верховного Суду: від 13.01.95 р. N 3) від 03.12.97 р. N 12)

9. При розгляді справ судам необхідно звертати особливу увагу на правильне визначення розміру збитків, завданих розкраданнями продукції рослинництва і тваринництва, худоби, птиці, їх молодняка, м'ясомолочної продукції, зерна, кормів, кормових культур та іншого майна, керуючись при цьому нормами законодавства про ціни і ціноутворення та роз'ясненнями, які містяться у п. п. 8 і 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 вересня 1981 р. N 7 "Про практику застосування судами законодавства у справах про розкрадання державного та колективного майна" і постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 р. N 3 "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна". При цьому слід мати на увазі, що розмір збитків, який підлягає відшкодуванню, визначається за роздрібними цінами, а якщо останні нижче оптових, закупівельних (заготівельних), то застосовуються оптові, закупівельні (заготівельні) ціни. (У редакції постанов Пленуму від 4 червня 1993 р. N 3 та від 13 січня 1995 р. N 3)

10-11. Втратили силу. (Постанова Пленуму від 4 червня 1993 р. N 3)

12. Судам слід мати на увазі, що матеріальні збитки, завдані розкраданням худоби, зерна, кормів, а також іншої сільськогосподарської продукції, можуть бути відшкодовані в натурі шляхом здачі рівноцінної худоби або аналогічної сільськогосподарської продукції такої ж якості. Абзац 2 пункту 12 виключено. (згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 03.12.97 р. N 12) Абзац 3 пункту 12 виключено. (згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 03.12.97 р. N 12) Абзац 4 пункту 12 виключено. (згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 03.12.97 р. N 12) Роз'яснити, що вартість вилученої у розкрадача і повернутої власнику сільськогосподарської продукції, придатної для використання або реалізації, зараховується в покриття завданих збитків. (абзац 5 пункту 12 змінено згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 03.12.97 р. N 12)

13. Втратив силу. (Постанова Пленуму від 4 червня 1993 р. N 3)

14. Суди повинні мати на увазі, що при кваліфікації дій винних необхідно виходити з вартості викраденого на момент вчинення злочину відповідно до законодавства про ціни і ціноутворення. При кваліфікації дій винного вартість викраденої худоби, свиней, овець, кіз та інших тварин визначається в однократному розмірі за існуючими на момент вчинення злочину закупівельними цінами. (пункт 14 змінено згідно з постановами Пленуму Верховного Суду: від 04.06.93 р. N 3, від 03.12.97 р. N 12)

15. Суди зобов'язані забезпечити застосування передбачених законом мір покарання до винних, не допускаючи послаблення до злісних розкрадачів і організаторів крадіжок зерна, кормів, насіння сільськогосподарських культур, худоби, м'яса, молочних та інших сільськогосподарських продуктів, а також до осіб, які сприяли вчиненню цих злочинів. У випадках, коли виправлення і перевиховання винних не вимагає ізоляції їх від суспільства, судам слід призначати покарання з урахуванням можливості використання засуджених на роботі у сфері сільськогосподарського виробництва. Особам, які вчинили розкрадання з використанням посадового становища, повинні, як правило, призначатися міри покарання, які виключають залишення винних на попередній роботі або можливість займатись певною діяльністю. [Про внесення змін і доповнень у деякі постанови Пленуму Верховного С] (абзац 3 пункту 15 змінено згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 03.12.97 р. N 12) Якщо санкція закону, за яким засуджується винний, передбачає обов'язкову конфіскацію майна, суд може не застосовувати її лише за наявності виключних обставин, передбачених ст. 44 КК України, про що має бути зазначено у вироку.

16. Вказати судам на необхідність повного відшкодування збитків, завданих розкраданням державного і колективного майна підприємствам та організаціям агропромислового комплексу. У кожній справі про злочин, яким завдано матеріальних збитків, суд при постановленні вироку повинен вирішити цивільний позов, а якщо його не заявлено, то відповідно до ст. 29 КПК України обговорити питання про прийняття рішення про відшкодування збитків з власної ініціативи.

17. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 81 КПК України автомобіль, мотоцикл та інший транспортний засіб, належний особі, визнаній винною в розкраданні, підлягає конфіскації, якщо його використано у процесі вилучення або заволодіння майном і визнано знаряддям вчинення злочину. При цьому слід мати на увазі, що такий транспортний засіб може бути конфіскований як знаряддя злочину і тоді, коли він належить винному на праві спільної сумісної або часткової власності з іншою особою. Питання про грошову компенсацію частки спільній власності на автомобіль, мотоцикл, інший транспортний засіб може бути вирішене за позовом заінтересованої особи в порядку цивільного судочинства. Якщо орган дізнання або попереднього слідства не наклав арешт на транспортний засіб, що використовувався при вчиненні крадіжки, і не виніс постанови про визнання його знаряддям злочину, суд у стадії віддання до суду згідно з п. 9 ст. 242 КПК України може вжити заходів до накладення арешту і визнання транспортного засобу знаряддям злочину.

18. Звернути увагу судів на необхідність неухильного виконання вимог статей 23 і 23-2 КПК України про виявлення причин і умов, що сприяють розкраданням державного та колективного майна, і реагування на них окремими ухвалами (постановами). Встановити суворий контроль за виконанням окремих ухвал, домагаючись високої їх ефективності. хвалами. Встановити суворий контроль за виконанням окремих ухвал, домагаючись високої їх ефективності. (пункт 18 змінено згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 03.12.97 р. N 12)

19. Втратив силу. (Постанова Пленуму від 4 червня 1993 р. N 3)

20. Судовій колегії в кримінальних справах Верховного Суду України, іншим судам касаційної та наглядної інстанцій посилити нагляд за правильним і однаковим застосуванням судами законодавства у справах про розкрадання державного і колективного майна на підприємствах і в організаціях агропромислового комплексу. Систематично вивчати судову практику у справах цієї категорії, використовуючи матеріали узагальнень для запобігання судовим помилкам і підвищення рівня здійснення правосуддя. (У редакції постанови Пленуму від 4 червня 1993 р. N 3)