За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГоловнаПошукДопомогаМетодики   Навчальний практикум   Путівник   Документи   Судова практика
 
Надішліть ваші зауваження чи побажанняБібліотека   Словник   Ресурси інтернет
  Стаття  
Роль місцевих органів влади у забезпеченні права громадян на достатній життєвий рівень
Кушніренко О. :: Стаття
Бібліографічний описПовний текстЗв'язок по розділам знань
    Автори статті розглядають норму ст.48 Конституції України: кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.Вказана норма має як універсальний, так й індивідуальний характер. Однак у ст. 48 відсутні спеціальні гарантії її реалізації. На думку авторів статті гарантами повинні бути держава та місцеві органи влади. Особливо останні. Так. органи місцевого самоврядування згідно до своїх повноважень можуть вирішувати проблему забезпечення права громадян на достатній життєвий рівень, виходячи з конкретних соціально-економічних можливостей регіону. Дані автори пропонують найбільш загальні питання відносно житла, спеціального захисту населення, безробіття і т. ін., які у своїй діяльності повинні враховувати місцеві органи влади.

Роль місцевих органів влади у забезпеченні права громадян на достатній життєвий рівень

До новел у Конституції України належить норма ст. 48 кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло Ще при обговоренні проекту Конституції вона піддавалася критиці як декларативна, що не може бути гарантована державою, особливо в період переходу від однієї суспільно-економічної формації до іншої Автори даної статті також деякий час були опонентами, але реалії життя змусили дещо інакше поглянути на цю проблему Сьогодні є всі підстави твердити, що ст 48 Є найважливішою нормою-ціллю, до якої громадяни, державні органи й інші складові політичної системи обов'язково повинні прагнути Тільки за умови реалізації права кожного на достатній життєвий рівень є можливість впевнено говорити про те, що людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканність та безпека дійсно визнаються у нашій країні найвищою соціальною цінністю, як це і проголошено у ст 3 Основного Закону.

Піддаючи аналізу наведену норму, є всі підстави зробити висновок, що вона має як універсальний, так й індивідуальний характер її універсальність полягає у тому, що таке право мають не тільки громадяни України, а й іноземці, а також особи без громадянства Це свідчить, що таке право є як правом громадянина, так і людини Індивідуальний характер проявляється у тому, що кожна конкретна особа, без винятку, має право на достатній життєвий рівень як для себе, так і для своєї сім'ї.

Привертає увагу те, що ст 48 Конституції сформульована таким чином, що в ній відсутні спеціальні гарантії, які притаманні всім іншим правам і свободам, закріпленим в інших статтях II Розділу До речі, ст 48 - єдина норма, де відповідне право людини не конкретизується у даній статті У зв'язку з цим виникає ряд питань Серед них найскладнішим є те, як реально громадяни можуть реалізувати таке важливе для кожного з них конституційне право Одразу ж з'являється відповідь, що без допомоги держави, п органів та інших суб'єктів політичної Системи громадяни або не зможуть реалізувати таке право, або зробити це їм буде дуже важко Ми вважаємо, що найважливіша роль у втіленні названого права в життя повинна належати вищим органам законодавчої та виконавчої влади, які своєю діяльністю повинні створити відповідне сприятливе законодавче поле, що дозволить кожній людині реалізувати своє конституційне право Сьогодні з впевненістю можна говорити, що цілісна правова система, яка дозволила 6 забезпечити право громадян на достатній життєвий рівень відсутня

Визнаючи виключно важливе значення діяльності у цій сфері вищих державних органів України, неможливо недооцінювати роль і значення місцевих органів влади.

Ми виходимо з того, що тільки вони мають реальну можливість, взаємодіючи з парламентом, урядом і Президентом України, надати громадянам максимальну допомогу в реалізації ст 48 Основного Закону В Україні до таких органів належать місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, серед них найбільш показовою є діяльність органів місцевого самоврядування Відповідно до ст 27 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон) вони мають повноваження:

- з підготовки програм соціально-економічного та культурного розвитку сіл, селищ, міст ;

- із забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території,

- з подання до районних, обласних рад необхідних показників та внесення пропозицій до програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідно районів і областей.

Таке законодавче закріплення повноважень органів місцевого самоврядування дозволяє їм вирішувати проблему забезпечення права громадян на достатній життєвий рівень в плановому порядку, виробити свій підхід, виходячи з конкретних соціально-економічних можливостей регіону Адже право, закріплене у ст 48 Конституції, багатопланове і містить економічний, соціальний, політичний, демографічний та інші аспекти, а це вже потребує комплексного підходу до його реалізації.

Закріплюючи право на достатній життєвий рівень, Конституція вказує, що воно включає в себе достатнє харчування, одяг, житло Навіть, теоретично складно віддати перевагу будь-якій з цих складових достатнє харчування, одяг, житло є невід'ємним природним правом кожної людини, і цивілізовані країни повинні створити максимум умов для кожної людини в реалізації нею свого природного права Проте, слід звернути увагу на те, що тільки право кожного на житло знайшло закріплення в Основному Законі Стаття 47 його зобов'язує державу створити такі умови, за яких кожен громадянин буде мати можливість побудувати житло, придбати його у власність або взяти у оренду Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безкоштовно або за доступною для них платою у відповідності із законом.

Житлова проблема завжди була серйозною як в СРСР, так і нині - в Україні В умовах гострої економічної кризи забезпечити всіх громадян, що потребують житла, держава не в змозі Але чинне законодавство за органами місцевого самоврядування закріплює широкі повноваження, передбачені ст 30 Закону:

- облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов;

- розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності,

- сприяння розширенню житлового будівництва.

А це породжує надію на можливість сприяння, хоча і не швидкого, але все одно вирішення житлової проблеми в майбутньому При цьому комунальне житло повинно надаватись органами місцевого самоврядування найбільш соціальне незахищеним верствам населення (інвалідам, ветеранам, багатодітним сім'ям, сиротам), як це записано у Конституції, або безкоштовно, або за доступну для них плату.

Для іншого населення важливо надати допомогу у відмінних від зазначених вище форм реалізації права на житло Найбільш перспективним, з позиції держави та органів місцевого самоврядування, має стати житлове будівництво Для цього громадяни повинні отримати можливість доступу до цільового кредитування, житлових субсидій, позик, придбання паїв тощо.

З житловою проблемою тісно пов'язана інша - наявність в країні великої кількості людей (їх сотні тисяч) без певного місця проживання Залишаючи без аналізу передумови з'явлення такої великої кількості названих осіб, все ж хотілося б зазначити, що органи місцевого самоврядування багато в чому можуть полегшити їх долю, створюючи, наприклад, спеціальні установи (притулки) для останніх.

Не можна говорити про забезпечення права громадян на достатній рівень життя, не згадуючи про важливість їх соціального захисту як однієї із складових даного права Основні напрями соціальної політики в Україні визначає держава В Україні прийняті і діють Закони "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", "Про пенсійне забезпечення", "Про основи соціального захисту інвалідів в Україні", "Про зайнятість населення" тощо Соціальний захист, як і право на достатній життєвий рівень, мають індивідуальний характер Тому вирішити всі проблеми шляхом використання тільки норм закону не можливо Соціальна підтримка малозабезпечених, інвалідів, ветеранів та інших верств населення, які потребують державної допомоги, повинна бути достатньою і мати адресний характер.

Тому органи місцевої влади повинні максимально і реально використовувати повноваження, передбачені законодавством (наприклад, встановлюють за рахунок власних коштів та благодійницьких надходжень додаткові гарантії щодо соціального захисту населення) Це можуть бути надбавки до пенсій, додаткові соціальні виплати як одноразового так і регулярного характеру Для проведення зазначених заходів органам місцевої влади необхідно передбачати кошти в місцевих бюджетах, а також джерела їх надходжень.

Стаття 34 Закону передбачає й інші повноваження у сфері соціального захисту населення, як то вирішення відповідно до законодавства питань про надання допомоги інвалідам, ветеранам війни та праці, сім'ям загиблих (померлих або визнаних такими, що пропали без вісти) військовослужбовців, а також військовослужбовців, звільнених у запас (крім військовослужбовців строкової служби) або відставку, інвалідам з дитинства, багатодітним сім'ям у будівництві індивідуальних жилих будинків, проведенні капітального ремонту житла, у придбанні будівельних матеріалів, відведення зазначеним особам у першочерговому порядку земельних ділянок для індивідуального будівництва, садівництва та городництва.

Цими повноваженнями, безумовно, не можуть бути вичерпані всі завдання місцевих органів влади щодо забезпечення права на достатній життєвий рівень Проблема досить багатогранна, а, враховуючи соціально-економічний стан країни, ще й актуальна Саме життя ставить перед місцевими органами влади все нові й нові завдання Наприклад, гостро постало питання про соціальне забезпечення малозабезпечених громадян похилого віку Необхідно створювати для них будинки-інтернати, вирішити питання побутового обслуговування та організації безкоштовного харчування для тих, хто цього потребує, продажу товарів першої необхідності за мінімальними цінами, забезпечення патронажу соціальних служб над соціальне незахищеними малозабезпеченими громадянами похилого віку, а також вживати інших заходів.

Соціального захисту та надання їм певних соціальних послуг потребують діти-сироти, діти-інваліди, діти, що залишились без батьківської опіки, громадяни з психічними вадами.

Не зайвим було б використовувати досвід зарубіжних країн щодо створення "хоспісів" - установ, де безнадійно хворі люди проводять свої останні дні та, крім медичного обслуговування, отримують ще й соціальні послуги. Названі установи необхідні, насамперед, для тих, хто не може самостійно утримувати себе через безпорадний стан або не має для цього достатніх , коштів. Таких людей багато.

Гострим є питання безробіття і безробітних. Це серйозна проблема, без розв'язання якої для багатьох людей ст. 48 Конституції залишається декларативною. У вирішенні названого питання органи місцевої влади та самоврядування також мають широкі повноваження. Так, згідно з п. 2 ст. 34 Закону на місцеві органи покладено підготовку та подання на затвердження ради територіальних програм зайнятості і заходів щодо соціального захисту різних груп населення від безробіття, організація їх виконання, участь у розробленні територіальних програм зайнятості, що затверджуються відповідними районними, обласними радами.

Але реальні завдання у цій галузі ширші. Так, органам місцевої влади необхідно постійно займатися проблемою створення нових робочих місць; стимулюванням тих підприємств, що розширюють виробництво та дають громадянам можливість працювати і заробляти кошти; стежити, щоб господарські структури дотримувалися броні, яка виділяється для громадян, котрі потребують соціального захисту, а також виконувати інші важливі функції. Було б корисним ширше використовувати непрацевлаштованих громадян на громадських роботах - вони завжди актуальні для будь-якої територіальної громади та ще й надають хоча і тимчасову, але роботу для потребуючих її. На жаль, наведена практика в діяльності органів місцевого самоврядування майже відсутня. Хоча в багатьох країнах муніципалітети впевнено використовують таку діяльність, і вона дає позитивні результати.

Це тільки деякі, найбільш загальні питання, які в своїй діяльності повинні враховувати місцеві органи влади. Але проблема, безумовно, більш складна, вона потребує фінансових коштів і великих зусиль усіх гілок влади. Не так багато в світі країн, громадяни яких досягли достатнього життєвого рівня. На жаль, Україна до них не належить. Але слід вживати зусиль щодо реалізації цієї конституційної норми. Бо, врешті-решт, всі реформи здійснюються в Україні не заради реформ, а для людей.

Органи місцевої влади виконують свою, визначену законодавством, важливу роль у забезпеченні права кожної людини на достатній життєвий рівень. Без їх конкретної, реальної роботи щодо реалізації права, закріпленого ст. 48 Конституції України, виявиться безплідною й діяльність в цьому напрямі вищих органів влади держави.