За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГоловнаПошукДопомогаМетодики   Навчальний практикум   Путівник   Документи   Судова практика
 
Надішліть ваші зауваження чи побажанняБібліотека   Словник   Ресурси інтернет
  Стаття  
Конституційні засади недоторканності особи в нових державах Європи
Молдован А. :: Стаття
Бібліографічний описПовний текстЗв'язок по розділам знань
    Стаття присвячена деяким концепціям судово-правової реформи в Укпаїні. Аналізується законодавсто країн СНД та східної Європи відносно питання додержання недоторканості особи. Детально коментуються положення окремих статей наведених джерел з таких позицій: смертна кара, затримання злочинця, утримання під вартою і здійснення психіатричної експертизи. Узагальнюючи наведені приклади, пропанується внести зміни до законодавства України з метою більш чіткого визначення права людини на недоторканість.

Конституційні засади недоторканності особи в нових державах Європи

Визначальним фактором успішного здійснення в Україні судово-правової реформи є додержання конституційних засад Наша держава має чудову нагоду, враховуючи досвід європейських країн, уникнути закостенілості під час реформування своєї правової бази.

У цій статті проаналізовано положення конституцій 11 нових європейських держав (Естонії, Латвії, Литви, Білорусі, Македонії, Молдови, Словенії, України, Хорватії, Словаччини і Чехи), пов'язані з забезпеченням однієї з найважливіших гарантій додержання прав людини, – недоторканності особи.

Відповідно до ст 20 Конституції Естонської Республіки, прийнятої на референдумі 28 червня 1992 р , кожен має право на свободу і особисту недоторканність Людина може бути позбавлена волі лише у випадках і в порядку, встановлених законом, а саме:

1) для виконання обвинувального вироку суду або призначеного ним арешту;

2) у разі невиконання розпорядження суду або для забезпечення виконання обов'язку, встановленого законом;

3) для запобігання злочину або адміністративному правопорушенню, припровадження обгрунтовано підозрюваного в цьому до компетентного державного органу або для запобігання спробі його зникнення;

4) дія встановлення педагогічного нагляду за неповнолітнім або для припровадження його до компетентного державного органу з метою вирішення питання про встановлення ' такого нагляду;

5) для затримання інфекційного хворого, психічнохворого, алкоголіка чи наркомана, якщо він становить небезпеку для самого себе або для тих, хто його оточує;

6) для покладення краю незаконному перебуванню особи в Естонії, видворення й з території цієї країни або видачі іноземній державі.

Ніхто не може бути позбавлений волі лише на тій підставі, що він не в змозі виконати будь-яке договірне зобов'язання.

Кожному, хто позбавлений волі, негайно роз'яснюються зрозумілими йому мовою і способом причина цього та його права, а також надається можливість сповістити про взяття під варту своїх близьких родичів Підозрюваному у вчиненні злочину невідкладно надається також можливість обрати захисника і зустрітися з ним Право цієї особи повідомити своїх біизьких родичів про позбавлення її волі може бути обмежено лише у випадках і в порядку, визначених законом, з метою покладення краю злочину або з'ясування істини і в ході здійснення кримінального провадження.

Нікого не можна тримати під вартою понад 48 годин без відповідного дозволу суду. Про рішення суду заарештованого інформують негайно зрозумілими йому мовою і способом (ст 21).

У ст 24 Конституції записано, що ніхто без його згоди не може бути переведений з підсудності визначеного для нього законом суду в підсудність іншого суду Кожен має право бути присутнім під час розгляду його справи в суді.

Судові засідання є відкритими У випадках і в порядку, встановлених законом, суд може оголосити своє засідання або частину його закритими з метою додержання державної або комерційної таємниці, захисту моральності чи сімейного та приватного життя людей або якщо цього вимагають інтереси неповнолітнього, потерпілого або правосуддя.

Рішення суду оголошується публічно, за винятком випадків, коли інтереси неповнолітнього, одного з подружжя або потерпілого вимагають іншого (див.: Конституції нових держав Європи та Азії. - К., 1996. - С. 4-38).

Згідно зі ст. 20 Конституції Литовської Республіки, прийнятої її громадянами на референдумі 25 жовтня 1992 p., свобода людини є недоторканною. Ніхто не може бути підданий свавільному затриманню чи триманню під вартою інакше як на тих підставах і відповідно до j процедур, що встановлені законом.

Затримана на місці злочину особа протягом 48 годин має бути припроваджена до суду, де в її присутності вирішується питання про обгрунтованість затримання. У разі неприйняття судом постанови про арешт особи вона негайно звільняється.

Особа людини є недоторканною. Її гідність захищається законом. Забороняється піддавати особу тортурам, заподіювати їй каліцтва, жорстоко поводитися з нею. Без відома і вільної згоди людини вона не може бути піддана науковим або медичним дослідам (с. 49–86).

У статтях 82, 85 і 86 Конституції Латвійської Республіки, прийнятої 15 лютого 1992 p. (зі змінами, внесеними у 1993 p.), зазначено лише, що усі громадяни є рівними перед законом і судом. У Латвії існують суди присяжних. Військові суди діють на підставі спеціального закону (с. 39-49).

Відповідно до ст. 25 Конституції Республіки Білорусь, прийнятої на сесії її Верховної

Ради 15 березня 1994 p., держава забезпечує свободу, недоторканність та гідність особи. Обмеження або позбавлення особистої свободи можливе у випадках та в порядку, встановлених законом. Особа, взята під варту, має право на судову перевірку законності її затримання або арешту.

Згідно зі ст. 27 Конституції нікого не може бути примушено давати свідчення та пояснення проти самого себе, членів своєї сім'ї, близьких родичів. Докази, отримані з порушенням закону, не мають юридичної сили (с. 87–118).

У статтях 10, 11 і 12 Конституції Республіки Македонія, прийнятої 17 листопада 1991 p., зазначено, що: 1) смертна кара не застосовується ні за будь-яких підстав; 2) примусова праця забороняється; 3) особа протягом 24 годин з моменту її затримання повинна постати перед судом,де без зволікань має бути встановлено правомірність цього акту. Строк здійснюваного за рішенням суду затримання не може перевищувати 90 днів (с. 157–190).

Згідно зі ст. 24 Конституції Республіки Молдова, прийнятої 29 червня 1994 p., держава гарантує кожній людині право на життя й на фізичну та психічну недоторканність. Смертна кара як виняток аж до її повного скасування може бути застосована лише на підставі вироку суду.

Презумпція невинуватості у ст. 21 Конституції сформульована таким чином: будь-яка особа, якій пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, вважається невинуватою доти. доки її винуватість не буде встановлено законним порядком шляхом гласного судового розгляду, під час якого цій особі надаються всі необхідні гарантії для її захисту (с. 191–232).

У ст. 17 Конституції Республіки Словенія, прийнятої 23 грудня 1991 p., записано, що життя людини є недоторканним. У Словенії немає смертної кари. Заарештована особа повинна бути якнайшвидше проінформована у письмовій формі про причини її арешту. Їй також має бути негайно повідомлено про те, що вона не зобов'язана давати будь-які свідчення, може відразу скористатися допомогою захисника за її власним вибором, а особи, відповідальні за арешт, повинні на вимогу цієї особи сповістити про це її сім'ю або друзів (ст. 19).

Під час арешту або не пізніше ніж через 24 години після цього заарештованій особі повинно бути вручено судовий ордер з зазначенням причин її взяття під варту. Ця особа має право на оскарження такого рішення. При цьому заяву суд повинен розглянути протягом не пізніше ніж 48 годин після її подачі. Згідно зі ст. 20 Конституції строк тримання під вартою не повинен перевищувати трьох місяців. Верховний Суд може продовжити його ще на три місяці (с. 265–306).

Відповідно до ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і лише на підставах та в порядку, встановлених законом.

У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи перепинити його уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обгрунтованість якого протягом 72 годин має бути перевірена судом. Затримана особа

негайно звільняється, якщо протягом цього часу їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.

Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника.

Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання. Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.

Необхідно зазначити, що згідно з п. 13 розділу XV Конституції України “Перехідні положення” протягом п'яти років після набуття чинності Конституцією зберігається існуючий порядок арешту, тримання під вартою і затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину. Для запровадження нового порядку захисту прав людини необхідне істотне оновлення законодавства про судову систему з урахуванням нової функції судів щодо вирішення справ про законність арешту, тримання під вартою; визначення в новому кримінально-процесуальному законодавстві механізму реалізації нового порядку застосування арешту, взяття та тримання під вартою; здійснення судової реформи, оновлення прокуратури, формування системи досу-дового слідства та здійснення інших заходів.

Згідно зі ст. 21 Конституції Республіки Хорватія, прийнятої 22 грудня 1990 p., у цій країні немає смертної кари. Навіть у разі безпосередньої загрози існуванню держави не можуть бути застосовані обмеження щодо положень Конституції, пов'язаних з правом на життя, забороною тортур та жорстокого чи такого, що принижує людську гідність, поводження або покарання, юридичного визначення кримінальних злочинів і покарань, а також свободи думки, совісті та віросповідування. Відповідно до статей 22 і 23 Конституції особа та її свободи є недоторканними. Примусова та обов'язкова праця заборонена (с. 371–403).

Конституцією Словацької Республіки, прийнятою 1 вересня 1992 p. (ст. 15) смертна кара також заборонена. Особиста свобода гарантується.

Особа, підозрювана у вчиненні злочину, може бути затримана лише у випадках, встановлених законом. До відома заарештованого мають бути негайно доведені причини його затримання. Після допиту протягом 24 годин затриманий повинен бути звільнений або постати перед судом. Суддя, вислухавши цю особу, має прийняти рішення про застосування до неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або звільнити її.

Особа може бути передана до медичного закладу без її згоди лише у випадках, передбачених законом. Інформація про такі випадки має подаватися до суду протягом 24 годин. Суд приймає рішення стосовно такого тримання протягом п'яти днів.

Психіатрична експертиза особи, якій пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, проводиться лише за письмовим розпорядженням суду (ст. 17).

У Конституції Чеської Республіки, прийнятій 16 грудня 1992 p., стосовно розглядуваної нами теми не сказано нічого. Однак ст. 6 Хартії основних прав та свобод, обнародуваної Президією Чеської Національної Ради того ж дня, смертну кару заборонено. Особиста свобода (ст. 8) гарантується.

Згідно з Хартією кожний обвинувачений або підозрюваний у вчиненні злочину може бути затриманий лише у випадках, встановлених законом. Затримана особа має бути одразу ж ознайомлена з причинами затримання, вислухана і не пізніше ніж через 24 години з моменту затримання звільнена або віддана до суду. Суддя повинен протягом 24 годин вислухати затриману особу і прийняти відповідне рішення. Хартія встановлює, в яких випадках особа може бути припроваджена до медичного закладу і триматися там без її згоди. Про це протягом 24 годин належить попередити суд, який має прийняти відповідне рішення протягом семи днів (с. 445–522).

Вивчення питань, пов'язаних з конституційними гарантіями забезпечення недоторканності особи у нових державах Європи, дає можливість виділити низку особливостей їх законодавства, яких немає в українському законодавстві. До них належать, зокрема, такі, як: 1) заборона смертної кари; 2) обмеження строку затримання особи за вмотивованим рішенням суду 48 годинами; 3) неприпустимість публічного оголошення рішення суду тоді, коли цього вимагають інтереси неповнолітнього, одного з подружжя або потерпілого; 4) здійснення психіатричної експертизи особи, якій пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, лише за письмовим розпорядженням суду.

Таким чином, конституційні засади недоторканності особи є одним з проявів демократизму, виражають суть усієї системи законодавства і встановленого порядку досудового слідства та розгляду кримінальних справ. Врахування досвіду нових держав Європи з досліджуваного питання дозволить чіткіше визначити перспективи розвитку українського законодавства під час запровадження нового порядку захисту прав людини.