За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГоловнаПошукДопомогаМетодики   Навчальний практикум   Путівник   Документи   Судова практика
 
Надішліть ваші зауваження чи побажанняБібліотека   Словник   Ресурси інтернет
  Стаття  
Імплементація норм міжнародного права у вітчизняному законодавстві - важливий аспект правової реформи
Полешко А. :: Стаття
Бібліографічний описПовний текстЗв'язок по розділам знань
    У статті розповідається про міжнародну науково-практичну конференцію “Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом” (29—30 жовтня 1998 р., Київ). Потребу всебічно проаналізувати дану проблему засвідчило широке представництво на конференції провідних науковців-юристів, народних депутатів України, суддів Конституційного Суду та Верховного Суду України, відповідальних працівників усіх гілок влади, державних органів та інших установ і організацій, а також представників Ради Європи, Європейського Союзу, Міжнародного Червоного Хреста, дипломатичних представництв іноземних держав в Україні, науковців країн СНД та ін. У конференції взяв участь і виступив із доповіддю Голова Верховної Ради України О.Ткаченко. Учасники конференції підкреслювали, що від рівня зближення законодавства України з міжнародним правом значною мірою залежить ефективність співробітництва України із зарубіжними державами та міжнародними організаціями.

Імплементація норм міжнародного права у вітчизняному законодавстві - важливий аспект правової реформи

Становлення України як демократичної, соціальне орієнтованої, правової держави, входження її у світове співтовариство одним з першочергових ставить завдання проведення широкомасштабної правової реформи, яка передбачає, зокрема, приведення національного законодавства у відповідність з нормами міжнародного права.

Розуміння актуальності і важливості цієї проблеми спонукало Інститут законодавства Верховної Ради України організувати і провести міжнародну науково-практичну конференцію “Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом” (29—30 жовтня 1998 р., Київ). Потребу всебічно проаналізувати дану проблему засвідчило широке представництво на конференції провідних науковців-юристів, народних депутатів України, суддів Конституційного Суду та Верховного Суду України, відповідальних працівників усіх гілок влади, державних органів та інших установ і організацій, а також представників Ради Європи, Європейського Союзу, Міжнародного Червоного Хреста, дипломатичних представництв іноземних держав в Україні, науковців країн СНД та ін. У конференції взяв участь і виступив із доповіддю Голова Верховної Ради України О.Ткаченко. Учасники конференції підкреслювали, що від рівня зближення законодавства України з міжнародним правом значною мірою залежить ефективність співробітництва України із зарубіжними державами та міжнародними організаціями. Вирішення цього важливого завдання, за переконанням промовців, належить здійснювати більш системно та цілеспрямовано, на науково обгрунтованих засадах. Необхідною передумовою процесу гармонізації має бути беззаперечне додержання і виконання Україною її зобов'язань за підписаними нею міжнародними договорами.

“Питання поглиблення реформаційних процесів, подальшого вдосконалення законодавства на основі Конституції України і приведення його у відповідність з міжнародно-правовими актами, згідно з якими наша держава має певні зобов'язання перед міжнародними організаціями, є одним з головних напрямів діяльності Верховної Ради”, — наголосив у своїй доповіді “Правова реформа в Україні та проблеми гармонізації національного законодавства з міжнародним правом” Голова Верховної Ради України О.Ткаченко. — Зазначене стало особливо важливим після вступу України до Ради Європи і повинно бути інтегруючим чинником державотворення, здатним об'єднати зусилля всіх політичних сил та інтелектуальний потенціал нашого суспільства”.

Голова Верховної Ради зупинився на конкретних кроках українського парламенту в цьому напрямі на невирішених питаннях, що належить розв'язати на шляху до імплементації законодавства України у європейський правовий простір “ Якщо ми займаємося проблемами правової реформи і навіть розробляємо концепції майбутнього реформування, то чому в нашій державі відсутні концепція і відповідна комплексна програми встановлення і розвитку відносин з міжнародними організаціями з чітким визначанням цілей, завдань і механізмів їх реалізації, підходів до вибору та узгодження форм стосунків пріоритетів їх розвитку9” — поставив запитання О Ткаченко. Він наголосив, що складність і багатоаспектність проблеми гармонізації зумовлює потребу тісної співпраці парламентарів з науковцями, з представниками різних гілок влади.

Директор Інституту законодавства Верховної Ради України, доктор юрид наук, член-кор НАН України В.Опришко у доповіді “Теоретичні та практичні аспекти механізму гармонізації законодавства України з міжнародним правом” головну увагу приділив механізму узгодження законодавства України з міжнародним правом “Розглядаючи проблеми гармонізаціі національного законодавства з міжнародним Правом, важливо методологічно правильно підійти до з'ясування їх причин і шляхів розв'язання, а точніше, до механізму останнього, який би уособлював методи вирішення даного завдання. Насамперед найбільш оптимальним варіантом, як нам здається, має бути приведення норм конституції будь-якої країни до міжнародних стандартів. Це надзвичайно важливо, якщо взяти до уваги, що конституція є основою, правовим фундаментом розвитку національного законодавства. Цілком зрозуміло, що від того, наскільки в ній буде враховано норми і принципи міжнародного права, настільки відповідно буде їх враховано в національному законодавстві, яке покликане розвивати конституційні положення. Таким чином є всі підстави розглядати норми та принципи міжнародного права і як правотворчий фактор розвитку конституційного та інших галузей законодавства”.

Досить важливим методологічним положенням гармонізації законодавства нашої держава є норма Конституції, що “чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України”. До важливих питань у загальнотеоретичному плані належить питання про набуття чинності міжнародними договорами нашої держави, особливо тими, що визначають систему прав та обов'язків людини і громадянина 3 даним питанням безпосередньо пов'язане питання систематизації міжнародно-правових актів їх окремих норм і принципів, імплементованих у встановленому порядку в межах системи національного права і законодавства. Не можна не зробити наголос на проблемі реалізації норм і принципів міжнародного права, які стали частиною національних правових систем. При узгодженні законодавства України з міжнародно-правовими актами необхідно гармонізувати його з правовими системами міжнародних організацій, особливо економічними, а також з правом Співдружності Незалежних Держав.

З проблемою гармонізації національного законодавства із системою міжнародного права тісно пов'язано питання застосування норм міжнародного права, які стали складовою законодавства України. “Можна зробити висновок, — підкреслив наприкінці доповіді. В Опришко — згідно з яким правовій державі повинен бути властивий не лише високий рівень гармонізації національного законодавства України з міжнародним правом, а и реальне застосування такого законодавства у повсякденному житті людини, суспільства та держави”

На “Міжнародних договорах України в механізмі гармонізації національного законодавства з міжнародним правом” зупинився перший заступник міністра закордонних справ України, кандидат юрид наук О.Чалий. Інтерналізація правового регулювання різних сфер діяльності шляхом розроблення та укладення відповідних міжнародних договорів, зазначив він, викликана реальними потребами, пов'язаними з розвитком міжнародних відносин. Україна є стороною практично всіх багатосторонніх конвенцій ООН у галузі прав людини.

При розгляді проблеми гармонізації національного законодавства з міжнародним правом не можна не враховувати нинішні соціально-економічні умови України. Саме через це наша країна поки що не може забезпечити виконання ряду міжнародних норм. Реалізація проголошеного Україною курсу на більш повне входження у світове співтовариство, інтеграція у європейські структури неможлива, зазначив доповідач, без забезпечення ефективного процесу імплементації норм міжнародного права у національному законодавстві, його гармонізації з відповідними стандартами та вимогами.

З доповіддю “Європейське право: теорія і практика” виступив директор Інституту держави і права, доктор юрид. наук, академік НАН України Ю.Шемшученко. “Інтеграція України у європейські структури ставить питання про зближення українського національного і європейського права. Але для цього необхідно чітко уявляти, що ж становить собою європейське право, які його зміст і місце у правовій системі. Для української теорії права це поки що terra inkognita. європейське право у широкому розумінні, — дав визначення доповідач, — це сукупність правових норм, що містяться в актах практично всіх європейських міжнародних організацій. У цьому розумінні європейське право є ні чим іншим, як регіональним міжнародним правом. Європейське право у вузькому розумінні — це сукупність правових норм, які містяться в актах Європейського Союзу та європейських співтовариств (Європейського об'єднання вугілля і сталі, Європейського співтовариства атомної енергії та ін.).

Європейське право в сучасних умовах є важливим інструментом забезпечення інтеграційних процесів у Європі. Воно генетичне пов'язане з міжнародним і національним правом. Специфіка взаємовідносин європейського права з міжнародним і національним правом позначилася на особливостях джерел цього права, які поділяються на дві групи: “первинне право” і “вторинне право”. Первинне право — це насамперед установчі договори, що відіграють роль основних законів. Вторинне право — це правові акти. які приймаються органами співтовариств у порядку реалізації і конкретизації актів первинного права.

Європейське право є не тільки галуззю права, а й наукою та навчальною дисципліною. Наука європейського права вивчає історію розвитку цього права, його структуру і внутрішні закономірності функціонування, перспективи розвитку тощо. В Україні, з прикрістю зауважив Ю.Шемшученко, дослідження та вивчення цього права в юридичних вузах ще лише започатковується.

На “Проблемах зближення європейських правових систем як умові гармонізації законодавства України” зупинився доктор юрид. наук, академік АПН України, віце-президент Академії правових наук України Ю.Грошевий. У стратегії інтеграції України до Європейського Союзу, затвердженої Указом Президента України від 11 червня 1998 р.. — зазначив він, — сформульована найважливіша вимог до законодавчої роботи, яка полягає в забезпеченні правової адаптації нормативно-правових актів до вимог ЄС”. Оскільки зближення правових систем Європейських держав стає найважливішою традицією формування галузей національного права і національного законодавства, тому перспективним напрямом розвитку наукових досліджень в Україні будуть порівняльно-правові дослідження, що виражають інтегративну функцію правової науки.

Зближення правових систем зумовлює й наукове розроблення системи загальних доктринальних поглядів (правова теорія шкіл права) як правової ідеологічної влади по реалізації Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу.

На думку доповідача, має бути переосмислене ставлення до постулатів звичаєвого права (англо-саксонська правова система). Насамперед це стосується судового прецеденту. Будь-яка сучасна галузь національного права і національного законодавства не може бути побудована на ідеях якоїсь однієї школи права, вона приречена синтезувати в своїх поглядах кращі ідеї інших напрямів.

“Стрімкий темп законотворчості породив низку проблем як усередині самого законодавства, так і в його застосуванні на практиці. В цьому зв'язку, — підсумував Ю.Грошевий, — потребують детального розроблення такі питання, як систематизація законодавства, впорядкування і оновлення його структури, визначення напрямів розвитку, вдосконалення процесу підготовки і прийняття законів, створення дієвого механізму виконання законів та інших правових актів. Істотні зрушення в цих питаннях пов'язуються із створенням єдиної системи правової інформації”.

Доктор юридичних наук, член-кор Академії правових наук України В. Денисов приділив увагу “Міжнародному праву як складовій частині правової системи України”. Він насамперед наголосив, що встановлення механізму сумісності двох різних за своїм характером правових систем — системи міжнародного права та системи внутрішнього права зумовлює необхідність з'ясування поняття та змісту міжнародного права насамперед з точки зору загальної теорії права з метою виявлення між ними спільного підходу Застосування міжнародного права у національних правових системах держав свідчить, що взаємодія між ними забезпечується в першу чергу дією договірних та звичаєвих норм міжнародного права, які є основними джерелами у системі сучасного міжнародного права

Для України, що лише розпочала свій незалежний шлях і не створила ще усталених демократичних форм і державної практики щодо дії в іі внутрішньому праві норм міжнародного права, проблема примату міжнародного права, як і проблема дії його джерел як складової частини національної правової системи, набувають, підкреслив В Денисов, виключного значення, від чого залежить успіх просування України до Європейської та світової спільноти

Доктор юридичних наук Н.Малишева торкнулася “Теоретичних аспектів гармонізації національного законодавства з міжнародним правом”, зазначивши, зокрема, що “гармонізація, заявлена як цільова настанова правотворчого процесу, повинна “вмикати” певні механізми отримання найбільш високого ступеня узгодженості та сумісності, систем, які гармонізуються Конфлікт найчастіше має місце тоді, коли внутрішній правопорядок держав відносить певні регулюючі повноваження до регіонального відання Єдиний підхід, що пропонується теоретиками міжнародного права, — це запобігання таким конфліктам, тобто превентивна діяльність, пов'язана із залученням до розроблення проектів міжнародно-правових документів представників тих рівнів, до відання яких належить відповідна сфера діяльності.

На конференції йшов активний обмін думками Обговорювана проблема спонукала до виступів не лише науковців, а и практичних працівників, керівників правоохоронних і правозастосовчих органів

Про “Правове забезпечення міжнародної діяльності Міністерства внутрішніх справ України стан та перспективи” йшлося в доповіді заступника міністра внутрішніх справ О.Штанька. Доповідач виділив основні цілі міжнародної діяльності МВС України, якими є забезпечення участі органів внутрішніх справ у міжнародному співробітництві на двосторонньому, регіональному та універсальному рівнях, використання зарубіжного досвіду і потенціалу міжнародного співробітництва для вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ України, забезпечення виконання міжнародних зобов'язань України у питаннях, що стосуються органів внутрішніх справ, підвищення міжнародного авторитету України в цілому, їх правоохоронних органів та органів внутрішніх справ зокрема О Штанько визначив пріоритети в діяльності МВС і на європейському напрямі — співробітництво з правоохоронними органами країн Європейського Союзу, на трансатлантичному — співробітництві із США та у рамках Комісії Кучма—Гор, з Канадою, у рамках програм НАТО, Ради Північноатлантичного партнерства, розбудова відносин із суміжними країнами — Росією, Бєларуссю, Молдовою та західними країнами, у межах СНД перевага надається двосторонньому співробітництву та участі у тих документах, що відповідають державним інтересам, відносини з компетентними органами інших держав грунтуються на доцільності Вважаємо за доцільне, підкреслив заступник міністра внутрішніх справ широко залучати МВС, інші органи виконавчої влади та науковців до участі у розробленні проектів міжнародно-правових документів і відповідних національних актів Заступник Генерального прокурора України С. Винокуров зупинився на конкретному питанні “Надання міжнародно-правової допомоги по кримінальних справа”.

Актуальна тема конференції привернула увагу зарубіжних вчених, представників державних органів країн СНД, представників Ради Європи, Європейського Союзу, Міжнародного Комітету Червоного Хреста та ін.

Зокрема своє бачення розглядуваної проблеми виклали перший заступник директора Інституту законодавства і порівняльного правознавства при уряді Російської Федерації доктор юрид наук Ю. Тихомиров та доктор юрид наук, професор Г. Дмитрієва (московська державна юридична академія)

Професор Ю. Тихомиров у доповіді “Співвідношення міжнародного і національного права” зазначив, що у сучасну епоху першорядного значення набуває узгоджений розвиток внутрідержавного і міжнародного права. Він докладно зупинився на процедурі прийняття та затвердження міжнародних договорів, зокрема, Російською Федерацією.

Про “Міжнародний договір у системі джерел міжнародного приватного права” йшлося у доповіді доктора юрид. наук Г. Дмитрієвої.

Процес гармонізації національного (внутрішнього) права з міжнародним правом досяг найбільш відчутних результатів у міжнародному приватному праві. Будучи частиною внутрішнього права держави, воно за своєю природою екстравертне, оскільки регулює відносини, що виходять за межі однієї держави, тобто відносини міжнародні. Щоб норми, які містяться в міжнародних договорах, юридичне були знатні регулювати відносини між національно-правовими суб'єктами, їм має бути надана юридична сила норм національного права.

Серед представників міжнародних організацій можна навести виступ експерта Міжнародного Комітету Червоного Хреста (Швейцарія) П'єра Аираксіна “Імплементація міжнародного гуманітарного права на національному рівні” та радника з правових питань управління Ради Європи Д. Полакієвича “Конвенції Ради Європи та їх впровадження в національне право”.

На конференції було розроблено і прийнято рекомендації, де, зокрема. Верховній Раді України було рекомендовано: створити механізми контролю щодо відповідності законопроектів, які виносяться на розгляд парламенту, міжнародним зобов'язанням України або загальновизнаним міжнародним принципам і стандартам, передбачивши для цього запровадження у законопроектний процес відповідної (“імп-лементаційної”) експертизи, забезпечувати додержання законодавчих вимог щодо одночасності процесів ратифікації міжнародно-правових актів та внесення змін і доповнень до чинного законодавства; удосконалити форми парламентського контролю за станом виконання Україною своїх зобов'язань за відповідними ратифікованими міжнародними договорами.

Президенту України та Кабінету Міністрів України конференція рекомендувала відповідно до ст. 13 Закону України “Про міжнародні договори України: здійснити додаткові заходи, спрямовані на додержання вимог статей 14, 15 даного закону всіма органами виконавчої влади щодо виконання зобов'язань за міжнародними договорами України; забезпечити виконання відповідними державними органами вимог ст. 20 цього Закону щодо обов'язкового опублікування текстів чинних міжнародних договорів у офіційних виданнях; створити у Міністерстві закордонних справ України інформаційний міжнародно-правовий банк договірної документації України, міжнародних організацій та країн, з якими Україна зв'язана міжнародними договірними зобов'язаннями; активізувати здійснення фундаментальних та науково-прикладних досліджень, створивши з цією метою при Інституті законодавства Верховної Ради України Координаційну раду, на яку було б покладено завдання інтенсифікації наукових досліджень в галузі міжнародного права, координації та узгодження відповідної діяльності представництв міжнародних організацій в Україні.

Реалізація завдань, окреслених у даних рекомендаціях, потребує вдосконалення практики використання міжнародно-правового досвіду і значної інтенсифікації зусиль та взаємодії всіх причетних до процесу гармонізації державних установ і посадових осіб у визначених напрямах.