За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГоловнаПошукДопомогаМетодики   Навчальний практикум   Путівник   Документи   Судова практика
 
Надішліть ваші зауваження чи побажанняБібліотека   Словник   Ресурси інтернет
  Стаття  
Принцип гласності - один з фундаментальних принципів діяльності Конституційного Суду України
Тимченко І. :: Стаття
Бібліографічний описПовний текстЗв'язок по розділам знань
    Стаття присвячена міжнародному семінару "Взаємини судів і преси : пошук оптимуму",який був організований Конституційним Судом України та АРД/ Чеккі Комсорціумом "Верховенство права" за участю "Freedom Hous" (США) (Київ, 18-19 травня 1998 р.) на якому розглядалися актуальні питання взаємин суду, судів - з одного боку і мас-медіа - з іншого. Головним доповідочом був голова Конституційного Суду України І. Тимченко. Він у своєму виступі наголошував на дотриманні Судом принципа гласності, дякував маст-медіа за висвітлення пленарних засідань Конституційного Суду і разом з тим підкреслював, що свобода прес-служб та мас-медіа повинна мати вибірковий характер.

Принцип гласності - один з фундаментальних принципів діяльності Конституційного Суду України

(З вступного слова на відкритті міжнародного семінару “Взаємини судів і преси: пошук оптимуму”. 18-19 травня 1998, Київ.)

При відкритті першого пленарного засідання Конституційного Суду України навесні минулого року ми наголосили: один з фундаментальних принципів, яким буде керуватися Суд у своїй діяльності, — це принцип гласності.

Ми виходимо з того, що громадськість має право знати, що відбувається у залі судових засідань. Власне, сам цей зал є публічною власністю, а публічність провадження у справі дає громадянам можливість зрозуміти призначення своєї держави, її Конституції, побачити у судовій владі справжнього захисника їх інтересів, їх прав і свобод.

Тому й справи ми розглядаємо на відкритих пленарних засіданнях. А для висвітлення їх у засобах масової інформації з самого початку постаралися створили всі можливі в даній ситуації умови. І хоч нам усе доводилося починати з нуля, за рішенням суддів було одразу виділено з нашого скромного бюджету необхідні кошти для створення і облаштування прес-центру, придбання і встановлення системи прямої телевізійної трансляції із залу засідань Суду, забезпечення прес-служби необхідною апаратурою і так далі.

Чи достатньо всього цього журналістам для нормальної роботи — судити їм. Я ж, користуючись нагодою, хочу від імені всіх наших суддів щиро подякувати працівникам засобів масової інформації за ту велику увагу, яку вони приділяють діяльності Конституційного Суду.

Сподіваюсь, що робота нашого семінару стане добрим імпульсом до подальшого розвитку взаємин між судами і пресою, — взаємин, обопільне корисних. І водночас допоможе прояснити ряд актуальних проблем як цих взаємин, так і взагалі місця суду та преси в сучасному світі, інтерпретації ними прав і свобод людини.

Хотів би коротко зупинитися на питанні, яке має пряме відношення до теми нашого семінару. Йдеться про здійснення права, зафіксованого в статті 34 Конституції України, а саме: кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Це право — і я повністю підтримую тут висновки десятої Конференції європейських Конституційних Судів — має винятково важливе значення для розвитку особи і демократії.

А оскільки формування думок, поглядів особи, як і суспільства в цілому, залежить насамперед від інформації, котра надходить через мас-медіа, надзвичайно важливо, щоб ця інформація була повною, правдивою і точною. Зрозуміло, що відповідати цій вимозі мас-медіа можуть лише за умов свободи. Свободи як від держави, так і від окремих соціальних груп.

З іншого боку, свобода вираження думок, поглядів, переконань і свобода мас-медіа становить, як свідчить історія, певну небезпеку, тому ця свобода не може бути безмежною.

Та з урахуванням того величезного впливу, яке свобода вираження думок справляє на розвиток особи, демократії, громадянського суспільства, обмеження є допустимими лише в тих випадках, коли це йде на благо основоположних конституційних прав і не призводить до неадекватного звуження свободи вираження думок, поглядів, переконань. До речі, саме такий підхід лежав в основі рішення Конституційного Суду України у справі Устименка, де було дано офіційне тлумачення ряду статей Закону України “Про інформацію”.

Мабуть, до різних аспектів проблеми здійснення та захисту свободи слова учасники семінару звертатимуться неодноразово. Корисно буде почути й думки щодо ролі засобів масової інформації в становленні незалежного суду, в контролі за здійсненням справедливого і неупередженого судочинства, з подоланні правового нігілізму, що, на жаль, значною мірою й досі притаманне нашому суспільству, про шляхи зміцнення співпраці прес-служб та мас-медіа.

На мій погляд, програма, склад доповідачів, учасників семінару дають усі підстави розраховувати, що він пройде цікаво, плодотворно, збагатить новими знаннями, новими ідеями. Принаймні, таку мету ставили перед собою організатори семінару.

Матеріал підготовлено А.ПОЛЕШКО

Цим виступом Голови Конституційного Суду України І.ТИМЧЕНКА розпочав свою роботу міжнародний семінар “ВЗАЄМИНИ СУДІВ І ПРЕСИ: ПОШУК ОПТИМУМУ”, організований Конституційним Судом України та АРД / Чеккі Консорціумом “Верховенство права” за участю “Freedom House” (США) (Київ, 18—19 травня 1998 р.). В роботі семінару взяли участь судді та працівники Конституційного Суду України, представники Консорціуму “Верховенство права” (США), “Freedom House” (США), судді Конституційного Суду Російської Федерації та Верховного Суду США, відомі вчені, керівники прес-служб Верховного Суду України, Міністерства юстиції україни. Української правничої фундації, представники засобів масової інформації.

Обговорювалося актуальне питання взаємин суду, суддів — з одного боку і мас-медіа — з іншого.

Директор Консорціуму “Верховенство права” Роберт Байєр у своєму виступі, зокрема, зазначив, що судова система — найбільш вразлива галузь влади, її взаємини із засобами масової інформації серйозно впливають на формування громадської думки. Преса — дуже важлива сила суспільства, що спроможна захищати судову гілку влади. Недарма її називають “четвертою владою”. По захисту законних прав людини суди і преса мають працювати разом.

На думку керівника програми “Закон у дії” Марка Беренсона (“Freedom House”, США), у цих взаєминах треба шукати оптимум. “Ргеегіот Ноив” — неурядова установа. Вона була заснована дружиною президента Рузвельта. Установа систематично здійснює аналітичний аналіз додержання законності державними органами, додержання принципу верховенства права. В її полі зору — пошук альтернатив тюремному ув'язненню. Актуальною проблемою, якою займається “Ргееаот Ноия”, є взаємини суду і преси.

В своїй доповіді професор Вашингтонського коледжу права при Американському університеті Герман Шварц “Незалежні суди і вільна преса як підвалини правової держави” зазначив, що він уже вчетверте відвідує Україну. Свого часу він працював над розробленням Конституції нашої держави.

За його глибоким переконанням, в Україні має утвердитися верховенство права. Діяльність чиновників повинна грунтуватися на праві, адже обов'язок влади — додержувати права. Для цього потрібна відповідна освіта, традиція. До цього в Україні була інша традиція, що й породило правовий нігілізм. Якщо суди прагнуть виконувати свої обов'язки — це є запорукою панування права. Поки Україна перебуває в перехідному періоді.

Характеризуючи американську судову систему, Герман Шварц нагадав, що в судах розглядаються всі спірні питання відносин гілок влади, громадян і влади тощо. Захист, наголосив він, потрібен і пресі для виконання своїх функцій. В свою чергу суди потребують незалежності, щоб діяти за законом. Рішення не можуть прийматися політичне заангажованими суддями. Для цього потрібна підтримка суспільства. І роль преси — формувати відповідну громадську думку. Звідси — є потреба в існуванні міфу щодо суддів, що це особлива особа, відокремлений елемент суспільства.

Доктор юридичних наук, професор, суддя Конституційного Суду України Петро Мартиненко, торкнувшись проблеми взаємин судів і мас-медіа, зазначив, що інформація щодо діяльності судів, на жаль, не завжди адекватна і об'єктивна. Він виклав своє бачення шляху формування демократичної свідомості. Це, по-перше, незалежність судової влади. Суд має працювати на громадянське суспільство, а не на владу. Судова влада повинна користуватися авторитетом, повагою. По-друге, усвідомлення в суспільстві Конституції як норми прямої дії. Потрібна якісна відповідна переорієнтація свідомості. Нині в Конституційному Суді кілька тисяч подань, але в них дуже рідко трапляється вмотивоване посилання на Конституцію. На жаль, рідко посилаються на Конституцію і адвокати. Такий підхід до Основного Закону держави — драма українського суспільства, яке не подолало рудимент свідомості тоталітаризму. По-третє, вдосконалення українського законодавства відповідно до міжнародних норм. Необхідно ратифікувати європейські документи про засоби масової інформації.

Ряд положень доповіді першого заступника Секретаря Верховного суду США Френка Лорсона “Зміцнюючи зв'язки з громадськістю”, де він зупинився на характері відносин засобів масової інформації Верховного Суду США, викликав досить гостру дискусію. Досвід США в багатьох моментах для України навряд чи є прийнятним. Так, певна закритість роботи Верховного Суду США для нашого суспільства, що зазнало від системи тоталітарного режиму з його надзасекреченістю, беззаконням, сваволею таких глибоких деформацій, на нинішньому етапі становлення в Україні демократії, правової держави є неприпустимою.

Рішення суду, зазначив Френк Лорсон, не потребують коментування. Вони мають говорити самі за себе.

З його точки зору, суд і мас-медіа, на перший погляд, стоять на альтернативних позиціях. Суди наче налаштовані проти інформації, щоб зберегти конфеденційність. Але для становлення демократичного суспільства потрібна їх співпраця. Преса обслуговує публіку, тому співпраця з нею є дуже важливою.

Доктор юрид. наук, суддя Конституційного Суду Російської Федерації Ернст Аметистов грунтовно і докладно розповів про “Конституційний Суд Російської Федерації та засоби масової інформації (досвід семи років взаємодії)”.

“Що можна писати про політику? Позиція Європейського Суду з прав людини” — цю тему висвітлив у своєму виступі доктор юрид. наук, директор Українського центру прав людини Української правничої фундації Володимир Євінтов. Доповідач наголосив, що практика Європейського Суду не має нічого спільного з практикою судів України. Конвенція з прав людини є чинною для нашої держави більше шести місяців. Але наші суди вирішують справи, пов'язані з правами людини, роблячи помилки, оскільки не враховують положень цієї Конвенції. Тому, на думку доповідача, потрібне відповідне державне навчання суддів. Адже європейська практика — для нас уже закон. І про це потрібно нагадувати повсякчас. Наше законодавство необхідно міняти відповідно до конституції. Хоч Україна є незалежною, суверенною державою, але сховатися від міжнародного контролю неможливо. Ми повинні виконувати європейські норми й інші взяті зобов'язання. Суверенітет — не стіна, за якою можна сховатися від міжнародного контролю.

Що ми увійшли в Європейську систему — це на користь кожної людини. Держава має навчитися поважати людину (а ми цього не вміємо). Рішення Європейського Суду є остаточним.

Щодо межі критики, то політичні діячі, посадові особи можуть критикуватися набагато більше, ніж пересічні громадяни. Якщо розташувати об'єкти критики за інтенсивністю нападок мас-медіа, то найбільше зазнають критики державна влада, потім самоврядування, а потім — політичні і громадські діячі.

Для свого виступу голова Спілки журналістів України Ігор Лубченко обрав тему “Третя і четверта влади: колізії сьогодення”, показавши на конкретних прикладах ті проблеми, які має наша українська журналістика. Ми відчуваємо постійний матеріальний тиск на пресу, правовий нігілізм на найвищому рівні, інтелектуальна власність захищена погано. Водночас немає чіткості у визначенні моральної шкоди.

На “Свободі слова і людській гідності” зупинився кандидат юрид. наук, науковий консультант судді Конституційного Суду України Станіслав Шевчук.

“Прес-служба і мас-медіа: грані співробітництва” — на цій проблемі зосередили свою увагу керівники прес-служб Конституційного Суду України Володимир Шляпош-ников, Верховного Суду України Ліана ІПляпошникова, Української правничої фундації Тамара Кисельова, прес-секретар Міністерства юстиції України Лариса Дацюк.

Активне, широке обговорення порушуваних проблем усіма учасниками міжнародного семінару довело, наскільки актуальною є тема, винесена на семінар, чому сприяла відмінна організація цієї зустрічі.