За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГоловнаПошукДопомогаМетодики   Навчальний практикум   Путівник   Документи   Судова практика
 
Надішліть ваші зауваження чи побажанняБібліотека   Словник   Ресурси інтернет
  Розділ курсу ДО  
Історичний огляд процесу визнання індивідуальних свобод і обмеження прав влади й уряду
1. Зародження норм права
:: Розділ курсу ДО
Бібліографічний описЗмістПовний текстЗв'язок з ресурсамиЗв'язок по розділам знань

1. Зародження норм права

Правила поводження в первісному суспільстві не могли бути диференційовані, класифіковані як норми релігії, моралі, звичайного права. У науковій літературі ці правила звалися мононорми. За своїм характером це правила, що виражають стійкі навички, що переконують своєю доцільністю. Вони концентрували уявлення, що стихійно укладалися, про корисне і шкідливе для роду або племені та були пов'язані зі становленням суспільної праці. У цілому це були жорсткі розпорядження, продиктовані украй важкими умовами існування людини, примітивній свідомості якого протистояли суворі сили природи, необхідність захищатися від ворожих племен. Тому і правила первісного товариства як мононорми, в яких ще не проступають чітко ні ознаки моралі, ні ознаки релігії, ні правові властивості, найбільшою мірою виражають їхній характер і соціальне призначення - підтримати і зберегти цілісність роду, орди. У природі "родових" норм можна виявити переплетення найрізноманітніших елементів. Поділ на право й обов'язок, право і релігію в цих нормах дуже важко виявити. Значення норм одержують виробничі навички, всі урочисті події обставляються обрядами і церемоніями, що свідчать про зародження релігійних норм. Для мононорм характерним було те, що вони ніколи не давали переваг одному члену роду перед іншим, тобто закріплювали "первісну рівність". Але суть цієї рівності складалася у відсутності свободи, поглинанні людини співтовариством, у найжорстокішому керуванні всією його діяльністю, у консервативності і застійності форм, що закріплюють існуючі зв'язки і відносини. Проте виникнення мононорм було свідченням грандіозної еволюції людства, що вийшло з тваринного світу. Самий факт появи норм - це ознака суто людського буття, його соціальності. Через освоєння мононорм культивувалися форми поведінки, що були необхідні людському співтовариству для подальшого прогресу. Адже навіть найконсервативні та жорсткі соціальні розпорядження прийшли на зміну стадним інстинктам і свідчили про усвідомлення людством особливості свого існування і необхідності його підтримувати і зберігати. У рамках первісної моралі, звичаїв, традицій, ритуалів, що виростали з мононорм, відбувалося становлення людської соціальності. Люди на практиці переконувалися в корисності і доцільності визначених правил, заборон, розпоряджень. На останньому етапі розпаду первіснообщинного ладу, в епоху класоутворення, виникають норми права. Проте норми права і права людини - явища різночасні. Правові системи більшості регіонів світу формуються в зв'язку зі значними суспільними поділами праці, ростом його продуктивності, що створили можливість появи надлишкового продукту і зосередження суспільного багатства в руках уже сформованої привілейованої верхівки, що керувала родовими організаціями. Вони були засновані переважно на методах насильства, примусу, застосовувалися носіями верховної влади стосовно більшості суспільства. Рівень свободи був мінімальний і охоплював правлячу верхівку. У таких умовах претензії індивідів на забезпечення нормальної життєдіяльності були нереальні. Люди бачили в представниках верховної влади ставлеників Бога на землі або просто владик, що потребували беззаперечного підпорядкування (див. Лукашева Е.А. Права людини. - М.: НОРМА - ИНФРА*М, 1999. – С.12-18). Вперше слова “свобода” у сучасному розумінні було використано в XXIV сторіччі до н.е. - правитель держави Шумера встановив “свободу” для своїх підлеглих шляхом застосування санкцій до безсовісних складальників податків, захисту вдів і сиріт від несправедливих дій людей, що володіли владою, і заборони закабалення храмових слуг первосвящениками (див. Права людини напередодні XXI сторіччя. М., 1994, с.271).

 next 2. Давня Греція