За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГоловнаПошукДопомогаМетодики   Навчальний практикум   Путівник   Документи   Судова практика
 
Надішліть ваші зауваження чи побажанняБібліотека   Словник   Ресурси інтернет
  Розділ курсу ДО  
Національний механізм захисту прав та свобод людини
1. Гарантії прав та свобод людини
:: Розділ курсу ДО
Бібліографічний описЗмістПовний текстЗв'язок з ресурсамиЗв'язок по розділам знань

1. Гарантії прав та свобод людини

Одного декларування прав людини не достатньо для їх забезпечення та виконання. Тому держава повинна ще й забезпечити та захистити права та свободи людини. Таку роль виконують гарантії. Під гарантіями прав, свобод та обов’язків людини розуміють систему соціально-економічних, політичних та юридичних умов, засобів та способів, які забезпечують їх фактичну реалізацію, охорону та захист. В юридичній науці розрізняють дві основні групи гарантій – загальносоціальні та юридичні.

  • Загальносоціальні гарантії.

До загальносоціальних гарантій відносяться політичні гарантії, соціально-економічні та культурні гарантії (духовні, деякі вчені називають їх ще ідеологічними). Такими гарантіями є відповідні суспільні системи – політична, соціально-економічна та культурна (духовна), – які склались і функціонують у нашому суспільстві.

Політичні гарантії пов’язані з різними формами здійснення влади народу (вибори), до них відносяться проведення референдумів, розподіл влади (на законодавчу, виконавчу та судову), багатопартійність, вільна опозиція, участь громадян в управлінні державними справами безпосередньо чи через представників. Гарантією є можливість користуватись своїми правами та свободами, захищати свої інтереси тощо.

Соціально-економічними гарантіями прав і свобод є єдність соціально-економічного простору, свобода економічно діяльності. До таких гарантій відносяться існуюча система форм власності і ринкових відносин, захист конкуренції в підприємницькій діяльності, існування соціальної держави тощо.

Духовними (ідеологічними) гарантіями виступає ідеологічне розмаїття. Це заборона монополізації ідеології, а також існуюча система цінностей в суспільстві, рівень культури, система освіти, науки та ін.

  • Юридичні гарантії.

Юридичні гарантії — це норми права, які передбачають у своїй сукупності правовий механізм, покликаний сприяти реалізації законів. Якісна характеристика юридичних гарантій передбачає оцінку всієї діючої системи права в цілому з точки зору повноти охоплення правовим інструментарієм усіх найбільш важливих взаємовідносин державних органів та громадян, а також громадян між собою. Юридичні гарантії є специфічним правовим засобом забезпечення, реалізації, охорони та захисту прав людини та громадянина; першочергового значення вони набувають при практичній реалізації суб'єктивних прав громадянина. Тобто юридичні гарантії — це передбачені законом спеціальні (специфічні) засоби практичною забезпечення прав та свобод людини і громадянина.

Юридичні гарантії – це встановлені законом спеціальні механізми практичного забезпечення, охорони та захисту прав та свобод людини та громадянина. Загальної юридичною гарантією є існування правової держави. Юридичні гарантії поділяються на нормативно-правові та інституційні (організаційно-правові) гарантії.

До нормативно-правових гарантій належать норми-принципи матеріального і процесуального характеру, юридичні обов'язки, юридична відповідальність.

Інституційні гарантії – це наявність інституту влади, що повинен виступати гарантом.

Гарантії матеріального характеру відображені в матеріальних нормах права, це так звані декларативні норми, що закріплюють принципи правового статусу, правосуб’єктність. Правові обмеження як елемент (наслідок) юридичної відповідальності можна розглядати і як самостійний та ефективний засіб правового забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Адже шляхом застосування спеціальних нормативно-правових обмежень створюються умови, які спонукають конкретних осіб до неухильного виконання конституційних обов'язків. Крім того, виконання юридичних обов'язків може забезпечуватись шляхом заохочення, матеріального стимулювання тощо.

Конституцією України передбачаються такі принципи правового статусу особи:

  • принцип свободи та рівності людей у своїй гідності та правах – всі люди є вільними та рівними щодо своїх прав та гідності (ст. 21);
  • принцип невідчужуваності й непорушності прав і свобод людини (ст. 21);
  • принцип невичерпності прав і свобод людини й громадянина, закріплених Конституцією – коло прав і свобод людини й громадянина, закріплених цією Конституцією, може збільшуватися (ст. 22);
  • принцип гарантованості і довічності прав та свобод – конституційні права і свободи не можуть бути скасовані (ст. 22);
  • принцип права на вільний розвиток особистості – кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших осіб, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості (ст. 23);
  • принцип рівності конституційних прав і свобод громадян та їх рівності перед законом – не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (ст. 24);
  • принцип права громадянства і його зміни – громадянин України не може бути позбавлений громадянства та права перемінити громадянство (ст. 25);
  • принцип національного режиму для іноземців і осіб без громадянства – іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть ті самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України (ст. 26).

Конституція України є гарантом прав громадянина, оскільки вона гарантує кожній людині широке коло політичних, соціальних та економічних прав і свобод. Серед них важливу роль відіграють і процесуальні норми. Гарантії процесуального характеру – процесуальні норми, які закріплюють порядок організації прав та свобод людини. До них відносяться:

Поряд з нормативно-правовими гарантіями, які містять Конституція і закони України, надзвичайно важливу роль відіграють також інституційні гарантії. Основними інституційними гарантами прав і свобод людини й громадянина, за Конституцією України, є:

  1. Верховна Рада України, яка виключно законами України визначає права і свободи людини й громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов'язки громадян (ст. 92);
  2. Президент України (ст. 102);
  3. Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади. Зокрема, Кабінет Міністрів України вживає заходи щодо забезпечення прав і свобод людини й громадянина (ст. 116);
  4. Місцеві державні адміністрації, які на відповідній території забезпечують додержання прав і свобод громадян (ст. 119);
  5. Суди, які захищають права і свободи людини й громадянина (ст. 53);
  6. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (ст. 55);
  7. Прокуратура, яка здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом (ст. 121);
  8. Органи місцевого самоврядування (ст. 143);
  9. Адвокатура, яка діє для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах (ст. 59);
  10. Політичні партії і громадські організації, які здійснюють і захищають права й свободи громадян, що об'єднуються у них (ст. 36);
  11. Міжнародні судові установи та відповідні органи міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна (ст. 55).

До юридичних гарантій слід віднести також юридичні обов'язки та юридичну відповідальність. Під юридичною відповідальністю розуміється встановлений законодавством і забезпечений державою юридичний обов'язок правопорушника зазнати (понести) позбавлення певних благ, цінностей, які йому належать (позбавлення волі або обмеження у правах, позбавлення прав на майно шляхом його конфіскації, стягнення штрафів та ін.). Тобто це форма впливу на порушників, реакція держави на порушення правових норм, прав та свобод людини. Гарантом прав і свобод людини і громадянина є також держава в цілому, оскільки, відповідно до ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження та забезпечення прав і свобод людини є обов'язком держави. Взагалі ж, гарантом прав і свобод людини й громадянина є сама особа – людина й громадянин, – яка може захищати свої права і свободи в порядку і межах, передбаченому Конституцією і законами.

 next 2. Форми правового захисту прав людини