За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГоловнаПошукДопомогаМетодики   Навчальний практикум   Путівник   Документи   Судова практика
 
Надішліть ваші зауваження чи побажанняБібліотека   Словник   Ресурси інтернет
  Розділ курсу ДО  
Кримінальне судочинство України і права людини
6. Слідчі дії, в ході яких зачіпаються права і свободи людини
:: Розділ курсу ДО
Бібліографічний описЗмістПовний текстЗв'язок з ресурсамиЗв'язок по розділам знань

6. Слідчі дії, в ході яких зачіпаються права і свободи людини

Кримінально-процесуальним кодексом передбачені такі слідчі дії:

Законність і обгрунтованість проведення слідчої дії забезпечується виконанням вимог закону і наявністю фактичних передумов для цього в конкретному випадку. Виділяють такі правові підстави:

  • Слідчі дії дозволяється проводити тільки після порушення кримінальної справи. До порушення кримінальної справи закон допускає тільки огляд місця події у випадках, що не терплять зволікання (ч.2 ст. 190 КПК України);
  • КПК встановлює різноманітні правила для прийняття рішення про провадження слідчих дій: без винесення і з винесенням постанови. Деякі постанови про виробництво слідчих дій потребують обов'язкового санкціонування прокурором (із 28.06.2001 р. у відповідності до п.13 Перехідних положень Конституції такі рішення повинні виноситися суддею);
  • Повинні виконуватися вимоги КПК про обов'язковість, час і черговість провадження, учасників і зміст слідчих дій;
  • Порядок провадження, фіксації ходу і результатів слідчих дій повинні відповідати всім приписам КПК;
  • Право на провадження слідчих дій робітник органу дізнання, слідчий, прокурор одержують відповідно до однієї з таких умов:

  1. прийняття справи до свого провадження (ст. 113 КПК України);
  2. включення до складу слідчої групи (ст. 119 КПК України);
  3. відповідно до повноважень начальника слідчого відділу (ст. 114-1 КПК України) і прокурора (ст. 227 КПК України);
  4. виконання слідчим окремих доручень іншого слідчого (ст. 118 КПК України);
  5. виконання співробітником органу дізнання доручення слідчого (ст. 104 КПК України);
  6. при розслідуванні в зв'язку зі знову виявленими обставинами (ст. 339 КПК України);
  7. при виконанні доручень відповідно до міжнародних договорів України (ст. 31 КПК України).

В усіх випадках повинні виконуватися конституційні вимоги про повагу гідності людини і гарантуватися інші права людини і громадянина, закріплені в Конституції України.

Допит свідка. Підставою для виклику свідка є наявність даних про те, що такій особі відомі обставини, які мають відношення до справи. Порядок допиту свідка на попередньому слідстві регламентується ст.ст. 167, 168, 169 КПК України. У відповідності до ст. 167 КПК України свідок допитується окремо від інших свідків віч-на-віч. Але законом передбачений і обов'язок особи, що проводить допит, забезпечити присутність перекладача (ст. 19 КПК України) у випадку, якщо свідок не розуміє мови судочинства, або особи, що розуміє глухого або німого свідка (ст. 169 КПК України). Захисник підозрюваного (обвинуваченого) також може бути присутнім при допиті свідка, якщо такий допит проводиться за його клопотанням або клопотанням його підзахисного (ч.2 ст. 48 КПК України). Тому особа, що проводить допит, не може ухилитися від проведення допиту в цих випадках. Дозвіл слідчого на присутність захисника може бути необхідним при допиті свідка (як і інших слідчих дій), який проводиться з ініціативи самого слідчого. Свідку повинні бути пояснені його права, в тому числі і гарантоване ст. 63 Конституції України право на відмову від дачі показань у відношенні себе і членів своєї сім'ї. Свідку повинен бути роз’яснений зміст ст.ст. 178, 179 КК України та він має бути попереджений про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань або за відмову від дачі показань. Неповнолітній свідок визивається для допиту через своїх законних представників. Допит неповнолітнього свідка у віці до 14 років, а по розсуді слідчого – до 16 років проводиться у присутності педагога, а при необхідності - лікаря, батьків або інших законних представників неповнолітніх.

Допит потерпілого. Допит потерпілого регулюється ст. 171 КПК України. Особу можна допитувати в якості потерпілого тільки після винесення постанови про визнання її потерпілою. Потерпілий не попереджується про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань, тому що закон (ч.3 ст. 49 КПК України) не зобов'язує його давати показання. Дача показань - його право, а не обов'язок. Відмова потерпілого від явки на допит - це форма відмови від дачі показань, що тому потерпілий не може бути підданий приводу або притягненню до адміністративної відповідальності за неявку на допит, якщо він заявив про відмову давати показання після винесення постанови про визнання його потерпілим. Порядок виклику і допиту неповнолітнього потерпілого є аналогічним порядку виклику і допиту неповнолітнього свідка.

Допит підозрюваного. Підозрювані, затримані в порядку ст.ст. 106, 115 КПК України повинні бути допитані негайно, а при неможливості негайного допиту - не пізніше 24 часів після затримання (ч.2 ст. 107 КПК України). Допит підозрюваного повинен проводитися вдень (із 6 до 22 години), можливо проведення допиту у святкові і вихідні дні. Закон надав підозрюваному право, а не обов'язок давати показання. У відповідності до ст. 63 Конституції України підозрюваний не несе відповідальності за відмову від дачі показань у відношенні себе, членів сім'ї і близьких родичів. Законом заборонене одержання показань підозрюваного (обвинуваченого) шляхом насильства, погроз і інших незаконних мір (ст. 22 КПК України). Дане положення закріплене в ст. 28 Конституції України, Ст. 7 Міжнародного пакту про цивільні і політичні права 1966 р. і ст. 3 Європейської конвенції про права людини 1950 р.

Обшук і виїмка. Правовою підставою проведення обшуку (виїмки) є мотивована постанова органа дізнання, слідчого, прокурора. Відповідно до чинного законодавства постанова про провадження обшуку повинна бути санкціонованою прокурором (з 28.06.2001 це право буде надано суду - п. 13 Перехідних положень Конституції України). У невідкладних випадках обшук може бути зроблений без санкції прокурора, але з наступним обов'язковим повідомленням прокурору про обшук і результати обшуку в добовий термін (ст. 177 КПК України). Виробництво незаконного обшуку є порушенням права людини на недоторканність житла (ст. 30 Конституції України). Вказівка закону про те, що обшук особи може проводитися тільки особою тієї ж статі, що й особа, яка обшукується, при понятих тієї ж статі (ст. 184 КПК України), і вживання заходів по запобіганню розголошення обставин особистого життя особи, обшукується й інших осіб, які мешкають або перебувають тимчасово в приміщенні, де проводиться обшук і виїмка (ст. 185 КПК України), - це є гарантіями права кожної особи на повагу її гідності і права на особисте життя (ст.ст. 28, 32 Конституції України).

 prev 5. Суб'єкти кримінального судочинства
 next 7. Підстави для застосування запобіжних заходів