За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГоловнаПошукДопомогаМетодики   Навчальний практикум   Путівник   Документи   Судова практика
 
Надішліть ваші зауваження чи побажанняБібліотека   Словник   Ресурси інтернет
  Розділ курсу ДО  
Міжнародні універсальні механізми і процедури імплементації міжнародних стандартів з прав людини
1. Комісія ООН з прав людини
:: Розділ курсу ДО
Бібліографічний описЗмістПовний текстЗв'язок з ресурсамиЗв'язок по розділам знань

1. Комісія ООН з прав людини

Цей допоміжний орган ЕКОСОР, заснований у 1946 році, є типовим органом універсального характеру, що займається широким колом питань у галузі прав людини, у тому числі і забезпеченням виконання загальновизнаних міжнародних стандартів по правам людини. Вона є т.зв. політичним органом ООН, тому що в її склад входять представники держав. Члени комісії (43 особи) обираються ЕКОСОР терміном на 3 роки. Засідання Комісії проходять у Женеві (Швейцарія). Комісія має декілька власних допоміжних органів, у тому числі Підкомісію по попередженню дискримінації і захисту меншин, членами якого є фахівці з прав людини в індивідуальній якості.

Комісія представляє ЕКОСОР пропозиції, рекомендації і доповіді щодо Хартії про права людини, міжнародних декларацій або конвенцій про громадянські свободи, права жінок, свободу інформації, захист меншин; попередження дискримінації за ознакою раси, статі, мови і релігії; всіх інших питань, що стосуються прав людини. Комісія не обмежує свою контрольну або імплементаційну діяльність якоюсь окремою категорією прав і свобод або будь-якими окремими порушеннями. Вона займається всіма порушеннями, якщо вони є брутальними і масовими. При цьому для Комісії не має значення, чи бере участь та або інша держава в міжнародному договорі з відповідної проблемі, тому що Комісія займається порушенням загальновизнаних звичайних норм міжнародного права.

Комісія має у своєму розпорядженні т.зв. країнознавчий (country-oriented approach - орієнтований на країну) і орієнтований на проблему (thematic approach) підходи. При цьому вона користується як конфіденційними, так і відкритими процедурами і може призначати для вивчення питань робочі групи або спеціальних доповідачів.

Комісія також займається і приймає певні заходи по індивідуальним скаргам. Відповідно до процедури 1503, затвердженою резолюцією ЕКОСОР 1503 (XLVIII) від 27 травня 1970 р., спеціальна робоча група з 5 членів, призначених Підкомісією, на своїх закритих засіданнях розбирається в скаргах, отриманих Генеральним секретарем ООН, які стосуються порушень прав і свобод людини. Робоча група доводить до відома Підкомісії ті зі скарг, що свідчать про систематичні, вірогідно підтверджені грубі порушення прав людини. Тут кожна скарга розглядається не сама по собі, а як свідчення брутальних і масових порушень прав людини. Підкомісія вирішує простою більшістю голосів, чи передати скарги на розгляд Комісії чи ні. Комісія може або відмовити в розгляді, або залишити для свого розгляду, або передати скарги в ЕКОСОР, після чого вони втрачають свій конфіденційний характер. Хоча самий розгляд скарг на основі процедури 1503 у Комісії є конфіденційним, починаючи з 1978 р. публікуються списки держав, становище в галузі прав людини в яких стало предметом такого розгляду. Вже це робить певний політичний тиск на державу.

На основі резолюції ЕКОСОР 1235 функціонує відкрита або публічна процедура розгляду ситауції в галузі прав людини в різних країнах. Треба відзначити, що Комісія (або ЕКОСОР або навіть Генеральна Асамблея ООН) не може приймати будь-яких примусових заходів проти держав, що допускають, роблять або заохочують брутальні і масові порушення прав людини. Проте вже саме обговорення в рамках органів ООН ситуації по правам людини в країні, а тим більше прийняття резолюції, що визнає наявність масових порушень і засуджує їх, принаймні, оголює ситуацію в країні для світової суспільної думки, робить певний тиск на уряд.

Крім обговорення ситуації по правам людини в окремих країнах (країнознавчий підхід) Комісія займається також, як було уже відзначено вище, вивченням деяких найбільш тяжких і масових порушень прав людини, характерних для цілого ряду країн або регіонів, використовуючи при цьому спеціальні процедури у вигляді робочих груп або спеціальних доповідачів. Робоча група по зниклим без вісті особам, яка діє з 1980 р., займається вивченням такого поширеного в багатьох країнах явища як зникнення людей, що виступають проти існуючих режимів. Майже завжди подібна практика супроводжується порушенням права на життя, катуваннями і порушенням інших елементарних норм по правам людини. У 1985 році Комісія призначила спеціального доповідача з метою вивчити проблеми, пов'язані з катуваннями. У 1981 р. таку ж посаду було створено з метою дослідження проблем масового переміщення людей (головним чином біженців). Серед таких органів слід зазначити і робочу групу по рабству і робочу групу по корінним народностям, створені Підкомісією по запобіганню дискримінації і захисту меншин. (Мюллерсон Р.А. Права человека: идеи, нормы, реальность. - М.: Юрид. Лит., 1991. – 160 с.)

 next 2. Комітет по правам людини ООН