За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГоловнаПошукДопомогаМетодики   Навчальний практикум   Путівник   Документи   Судова практика
 
Надішліть ваші зауваження чи побажанняБібліотека   Словник   Ресурси інтернет
  Розділ курсу ДО  
Міжнародні універсальні механізми і процедури імплементації міжнародних стандартів з прав людини
2. Комітет по правам людини ООН
:: Розділ курсу ДО
Бібліографічний описЗмістПовний текстЗв'язок з ресурсамиЗв'язок по розділам знань

2. Комітет по правам людини ООН

Створений на основі резолюції Генеральної Асамблеї ООН 2200А (XXI) від 16 грудня 1966 року у відповідності зі ст.28 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 р. Він є одним із найважливіших т.зв. “договірних органів” (treaty bodies) у галузі захисту прав людини універсального характеру, створеним на основі і з метою імплементації вищевказаного Пакту. Такі органи, що утворюються для спостереження за дотриманням конкретного договору по правам людини, складаються з незалежних експертів (тобто не представників держав, а спеціалістів в особистій якості). Ці органи іноді називаються юридичними органами по правам людини на відміну від т.зв. політичних органів, що складаються з представників держав (див.: Комісія ООН по правах людини). Фактично Комітет є самостійним міжнародним органом, що складається з 18 незалежних експертів, що виступають в особистій якості. Члени Комітету обираються з громадян держав-учасників Пакту терміном на 4 роки і можуть бути переобрані. Місцезнаходження Комітету - Женева (Швейцарія).

Комітет має право здійснювати контроль над дотриманням положень Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 р. шляхом розглядів:

  1. періодичних доповідей держав-учасників про прийняті ними заходи для реалізації положень Пакту;
  2. скарг держав-учасників про порушення положень Пакту;
  3. скарг індивідів при порушенні державою-учасником прав, закріплених у Пакті.

Розгляд доповідей складає найбільш важливу форму спостереження за виконанням державами своїх зобов'язань по Пакту. Кожна держава зобов'язана надати Комітету початкову доповідь протягом 1 року з моменту вступу Пакту в силу для нього. Потім раз в 5 років вона повинна подавати чергові періодичні доповіді. Перед розглядом других і третіх періодичних доповідей робоча група Комітету за допомогою Центру ООН по правам людини готує список питань, що виникають по доповіді, які потім стверджуються Комітетом. Такі письмові питання направляються державам заздалегідь для підготовки докладних і повних відповідей на них, що не виключає постановки усних питань з боку членів Комітету під час обговорення доповіді. Всіляко вітається участь міжнародних неурядових організацій, що надають інформацію про стан справ у галузі громадянських і політичних прав у країнах, чиї доповіді будуть обговорюватися на найближчих засіданнях Комітету. Комітет не виносить ніякого рішення по доповіді, не визнає його задовільним або незадовільним. Члени Комітету не тільки у своїх питаннях і виступах по конкретних статтях Пакту, але і головним чином у заключному слові дають оцінку доповіді в цілому і його окремим положенням, роблять висновки про здійснення державою вимог Пакту.

Іншою формою контролю над дотриманням державами прийнятих зобов'язань по Пакту є система індивідуальних повідомлень (скарг), що стосуються порушення громадянських і політичних прав державами, які приєдналися до Факультативного протоколу до Пакту. Ратифікуючи Факультативний протокол, держави-учасники Пакту визнають компетенцію Комітету по правах людини приймати і розглядати повідомлення від підлягаючих його юрисдикції осіб, які стверджують, що вони є жертвами порушення даними державами-учасниками якогось із прав, викладених у Пакті. Скаржитися в Комітет можуть тільки індивіди, що знаходяться під юрисдикцією держави-учасника Факультативного протоколу. При цьому жертва порушення не обов'язково повинна знаходитися на території даної держави. Розгляд повідомлень складається з двох основних стадій: на предмет прийнятності і з питань по суті. Скарга індивіда повинна стосуватися тільки факту порушення прав, зафіксованих у Пакті, і не повинна бути анонімною. Повідомлення повинно мати відношення до подій і фактів, що мали місце після вступу в силу Пакта і Факультативного протоколу для даної держави. Крім того, особа, що подає скаргу, повинна вичерпати усі внутрішні засоби захисту порушеного права або довести, що розгляд її справи затягується з визначеним наміром. Внутрішні засоби повинні бути не тільки доступні жертві правопорушення, але й ефективні. Комітет не розглядає індивідуальних повідомлень, поки не засвідчиться в тому, що те ж саме питання не розглядається відповідно до іншої процедури міжнародного розгляду або врегулювання.

Найбільше важливою стадією розгляду повідомлення є його вивчення по суті. Визнавши скаргу придатною і ухваленою до розгляду, Комітет просить держави-учасника, зазначеного в скарзі, представити в шестимісячний термін пояснення по суті питання і зазначити заходи, що будуть прийняті на національному рівні для виправлення становища. Держава й особа, що направила скаргу, знаходяться перед Комітетом у рівних умовах. Всі повідомлення розглядаються на закритих засіданнях, а документи, що стосуються їх, є конфіденційними. Проте самі рішення за повідомленнями потім публікуються в щорічних доповідях Комітету Генеральної Асамблеї ООН. Постанови Комітету за повідомленнями індивідів звуться міркуваннями (views, opinions). Вони не є юридично обов'язковими, але їх не можна розглядати як прості рекомендації, що адресовані державі. Комітет уповноважений Факультативним протоколом у результаті розгляду повідомлення робити висновки про дотримання або недотримання державою-учасником вимог Пакту. Відповідно до п. 3 (а) ст.2 Пакту держава-учасник зобов'язаний “забезпечити будь-якій особі, права і свободи якої, визнані в даному Пакті, порушені, ефективний засіб правового захисту”. Комітет після складання висновку про порушення державою Пакту, вказує, що держава-учасник зобов'язана прийняти ефективні заходи з метою усунення порушень, а нерідко і прийняти такі ж заходи для ліквідації наслідків порушень. Нерідко Комітет вказує, що держава зобов'язана виплатити жертві компенсацію. (Мюллерсон Р.А. Права человека: идеи, нормы, реальность. - М.: Юрид. Лит., 1991. – 160 с.)

 prev 1. Комісія ООН з прав людини
 next 3. Комітет проти катувань