Це третє покоління прав людини. Вони звичайно називаються “колективними правами”, і як завжди в цій сфері, визнання їх не обходиться без суперечок. Це право на життя в навколишньому середовищі, якому не погрожує забруднення і знищення; і право на політичний і економічний розвиток. Зараз за ці права ведеться боротьба, і вони ще не включені в тексти міжнародних договорів. На нашому континенті важливий крок в цьому напрямку зробила Рада Європи. У 1994 році вона прийняла Рамкову конвенцію про національні меншини. Ця конвенція не містить “колективних прав”, але жадає від держави забезпечення рівності для представників національних меншин. Країни, що підписали і ратифікували цю конвенцію, беруть на себе зобов'язання забезпечити національним меншинам можливість зберігання їх культури, особливо релігії, мови, традицій і культурної спадщини. Взаємовідносини між більшістю і меншинами у суспільстві можуть бути дуже складними, і для забезпечення мирного співіснування необхідні дипломатичність і такт. Але в багатьох кутках Європи такі взаємовідносини не дотримуються.