За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГоловнаПошукДопомогаМетодики   Навчальний практикум   Путівник   Документи   Судова практика
 
Надішліть ваші зауваження чи побажанняБібліотека   Словник   Ресурси інтернет
  Нормативний акт України  
Конституція України: Офіційний текст. Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина
Громадяни мають право збиратися мирно
1999 :: Нормативний акт України
Бібліографічний описЗмістПовний текстЗв'язок по розділам знань
    Останніми роками, насамперед завдяки зусиллям певного кола політиків, юристів, інших наших співвітчзників питання захисту прав людини в Україні набуло загальносуспільного масштабу і політичного значення. Ця книга містить офіційний текст Конституції України і коментар законодавства України про права та свободи людини та громадянина. Існують різні класифікації прав та свобод людини і громадянина. У цій книзі умовно виділяються три блоки вказаних прав і свобод: перший пов'язаний з правом на життя, другий з правом на свободу і треій - з правом на повагу до гідності людини. Змісту окремих прав людини і громадяна автор лише торкається та все ж підводить читача до висновку про те, що Україні потрібна нова система законодавства, основою якої повинні стати Конституція України і Кодекс законів про права та свободи людини і громадянина.

Громадяни мають право збиратися мирно

Однією із форм безпосередньої демократії є збори, мітинги, походи і демонстрації громадян.

Стаття 39 Конституції України передбачає: “Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку — з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей”.

Норми приблизно такого ж змісту є і в актах міжнародного законодавства.

Окремим законом України порядок здійснення права на свободу мітингів та інших масових заходів не регулюється. У зв'язку з цим в Україні залишається чинним указ Президії Верховної Ради СРСР від 28 липня 1988 p. “Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР”.

Відповідно до цього указу із заявою про проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій мають праве звертатися особи, які досягли 18-річного віку, які уповноважені трудовим колективом, об'єднанням громадян, органом громадської самодіяльності або окремою групою громадян. Заява подається у письмовій формі не пізніше ніж за 10 днів до дати проведення заходу. Про прийняте рішення виконавчий орган відповідної Ради

повідомляє уповноваженим (організаторам) не пізніше ніж за 5 днів до часу проведення заходу, зазначеного у заяві. Виконавчий орган вправі при необхідності запропонувати для проведення заходу інші місце та час. Заборонити його проведення взагалі може тільки суд і лише за наявності підстав, передбачених статтею 39 Конституції України.

Проведення зборів громадян, крім того, регламентується Положенням про загальні збори громадян за місцем проживання в Україні, затвердженим постановою Верховної Ради України від 17 грудня 1993 p.

Відповідно до підпункту 3 пункту “б” статті 38 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” вирішення питань про проведення зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій, інших масових заходів, а також здійснення контролю за забезпеченням при їх проведенні громадського порядку покладається на виконавчі органи сільських, селищних, міських Рад.

Згідно із статтею 21 Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації” публічні богослужіння, релігійні обряди, церемонії та процесії на вулицях, майданах та в інших громадських місцях проводяться щоразу з дозволу відповідної місцевої державної адміністрації, виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради. При цьому клопотання про видачу вказаного дозволу подається не пізніш як за десять днів до призначеного строку проведення богослужіння, обряду, церемонії чи процесії (крім випадків, які не-терплять зволікання).

Проте всі зазначені норми не повністю відповідають нормі статті 39 Конституції України, де встановлено, по-перше, реєстраційний, а не дозвільний порядок проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій, і, по-друге, можливість обмеження цього політичного права лише за рішенням суду та виключно в трьох випадках, визначених безпосередньо Основним Законом. Тому виконуватися вони мають лише в тій частині, яка не суперечить Конституції України.

Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України встановлена відповідальність за порушення законодавства про проведення зборів, мітингів та інших масових заходів. Відповідальність же за порушення права громадян на проведення цих заходів прямо не передбачається.

Так, адміністративна відповідальність настає за:

- порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій (стаття 1851);

- надання службовими особами для проведення з порушенням установленого порядку зборів, мітингів, вуличних походів або демонстрацій приміщень, транспорту, технічних засобів або створення інших умов для організації і проведення зазначених заходів (стаття 1852).

Кримінальна відповідальність застосовується за:

- організацію масових безпорядків” що супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувались як зброя, а так само активну участь у масових безпорядках (стаття 71);

- організацію, а так само активну участь в групових діях, що грубо порушують громадський порядок або зв'язані з явною непокорою законним вимогам представників влади або якщо вони спричинили порушення роботи транспорту, державних або громадських підприємств, установ, організацій (стаття 1878);

- порушення встановленого порядку організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, вчинене організатором зборів, мітингу, вуличного походу або демонстрації протягом року після застосування заходів адміністративного стягнення за такі ж дії (стаття 1874);

- захват державних або громадських будівель чи споруд з метою незаконного користування ними або перешкодження нормальній роботі установ, організацій, підприємств (стаття 1876) та деякі інші злочини.

 prev Кожному гарантується право на свободу слова
 next Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання