За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГоловнаПошукДопомогаМетодики   Навчальний практикум   Путівник   Документи   Судова практика
 
Надішліть ваші зауваження чи побажанняБібліотека   Словник   Ресурси інтернет
  Нормативний акт України  
Конституція України: Офіційний текст. Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина
Кожному гарантується недоторканність житла
1999 :: Нормативний акт України
Бібліографічний описЗмістПовний текстЗв'язок по розділам знань
    Останніми роками, насамперед завдяки зусиллям певного кола політиків, юристів, інших наших співвітчзників питання захисту прав людини в Україні набуло загальносуспільного масштабу і політичного значення. Ця книга містить офіційний текст Конституції України і коментар законодавства України про права та свободи людини та громадянина. Існують різні класифікації прав та свобод людини і громадянина. У цій книзі умовно виділяються три блоки вказаних прав і свобод: перший пов'язаний з правом на життя, другий з правом на свободу і треій - з правом на повагу до гідності людини. Змісту окремих прав людини і громадяна автор лише торкається та все ж підводить читача до висновку про те, що Україні потрібна нова система законодавства, основою якої повинні стати Конституція України і Кодекс законів про права та свободи людини і громадянина.

Кожному гарантується недоторканність житла

Статтею 30 Конституції України передбачено: “Кожному гарантується недоторканність житла.

Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку”.

Право на недоторканність житла має особливе значення для кожної особи, оскільки дотримання цього права є певною гарантією інших прав людини — права на життя, на особисту недоторканність, на невтручання в особисте і сімейне життя, на володіння, користування і розпорядження своєю власністю тощо.

Під житлом в. законодавстві України розуміють жилі будинки (та жилі приміщення (квартири, кімнати в квартирах, гуртожитках, санаторіях, готелях, в будівлях, які використовуються як адміністративні тощо). Відповідно до пункту 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р. № 12 “Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності” житло — це приміщення, яке призначене для постійного чи тимчасового проживання людей, а також ті складові частини, які використовуються для відпочинку, зберігання майна або задоволення інших потреб людини (балкони, веранди, комори тощо). До приміщень, призначених для тимчасового проживання людей, можна віднести дачні і садові будинки, палатки, вагончики тощо.

Не визнаються судовою практикою як житло приміщення, не призначені і не пристосовані для постійного чи тимчасового проживання (відокремлені від жилих будівель погреби, гаражі, інші будівлі господарського призначення). Проте Конституцією України прямо передбачена заборона незаконного проникнення будь-кого не тільки до житла, але й до іншого володіння особи. Із цього, зокрема, випливає необхідність внесення доповнень до статті 130 КК України, яка передбачає відповідальність за порушення недоторканності житла громадян, а також до деяких інших норм кримінального, адміністративного, інших галузей законодавства.

Право на недоторканність житла, на нашу думку, повністю поширюється не тільки на осіб, які мають постійне чи тимчасове житлове приміщення, а й на всіх осіб, де б вони не проживали. Скажімо, військовослужбовці строкової служби, згідно з розділом 4 Тимчасового статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, в період її проходження розміщуються в казармах (матроси і старшини, що перебувають на кораблях, — в кубриках). Для кожного військовослужбовця в спальних приміщеннях відводиться площа з розрахунку не менше 4 квадратних метрів, місце для зберігання особистих речей та військової форми. Огляд або обшук зазначеної площі та місць повинні проводитися в порядку, встановленому законодавством України, а не на власний розсуд командування.

Водночас не можна не відзначити, що це питання має свою специфіку, але вона є лише аргументом на користь того, що відповідні акти законодавства повинні вичерпно урегулювати порядок проведення огляду та обшуку в приміщеннях, де тимчасово проживають групи людей. Це стосується не тільки казарм, а й приміщень для проживання в установах пенітенціарної системи, в лікарнях та інших медичних закладах, в монастирях та духовних навчальних закладах, в загальноосвітніх школах та професійних училищах соціальної реабілітації, інших, спеціальних установах для неповнолітніх, дитячих будинках, інтернатах тощо. Можливо, особливий порядок проведення зазначених заходів потрібен щодо житла та іншого володіння засуджених, які, відповідно до статей 33, 79 Виправно-трудового кодексу України, після відбуття частини призначеного їм покарання в колоніях-поселеннях, проживають в окремих будинках чи інших жилих приміщеннях за межами колонії.

Інші, крім житла, володіння особи — це гаражі, інші будівлі господарського, у тому числі виробничого призначення, відокремлені від жилих будівель, земельні ділянки тощо.

***

Недоторканність житла слід розуміти як його захищеність від будь-якого посягання з боку будь-кого. Право на недоторканність житла має гарантуватися, як випливає із статті ЗО Конституції України, забороною проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду, а також тим, що закон повинен передбачити всі можливі винятки із цього загального правила.

Проте відповідно до пункту 13 розділу XV “Перехідні положення” Конституції України, протягом п'яти років після набуття нею чинності, тобто до 28 червня 2001 року, зберігається існуючий порядок проведення огляду та обшуку житла або іншого володіння особи. Цей порядок полягає в наступному.

Згідно зі статтею 141 КПК України, громадянам гарантується недоторканність житла. Ніхто не має права без законної підстави увійти в житло проти волі осіб, які проживають в ньому. Обшук, виїмка, огляд приміщення у громадян можуть провадитись тільки на підставах і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статей 104,127,1281,190—191,195, 227, 315 КПК України орган дізнання, слідчий, прокурор та суд (суддя) мають право провести огляд приміщення з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з'ясування обстановки злочину, а також інших обставин, які мають значення для справи.

Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до порушення кримінальної справи. При цьому кримінальна справа, при наявності для того підстав, порушується негайно після огляду місця події. Невідкладність огляду може бути зумовлена можливою зміною обстановки місця події, тяжкістю вчиненого злочину і необхідністю у зв'язку з цим своєчасно зафіксувати і зберегти речові докази тощо.

Огляд проводиться в присутності двох понятих і, як правило:, удень. Слідчий може запросити для участі в огляді спеціалістів. не зацікавлених в результатах справи. Перед початком огляду понятим та іншим присутнім повинні бути роз'яснені їх обов'язки (для понятих, наприклад — бути присутніми при всіх діях слідчого і засвідчити своїми підписами відповідність записів у протоколі виконаним діям), а також право робити зауваження з приводу проведеного огляду, які підлягають занесенню до протоколу.

Про результати огляду особа, якою він проводився, складає протокол, в якому обов'язково повинні бути зазначені підстави для його проведення, описано все, що було виявлено, в тій послідовності, в якій це відбувалося, і в саме тому вигляді, в якому спостерігалося під час проведення дій. До протоколу додаються відповідні схеми, фотознімки, плани, документи. Протокол зачитується всім особам, що брали участь в огляді, при цьому їм роз'яснюється їх право робити зауваження, які підлягають занесенню до протоколу. Зазначені особи мають право ознайомитися з протоколом особисто.

Кримінально-процесуальний закон не передбачає, що огляд жилих приміщень повинен проводитися у присутності осіб, які ; займають ці приміщення, або представників житлово-експлуатаційних організацій, прямо не передбачає можливості проведення повторного і додаткового огляду, випадки проведення яких на практиці є непоодинокими, неповно регулює умови і порядок вилучення під час огляду предметів і документів. Між тим, ці питання потребують відповідного законодавчого урегулювання,

Обшук, згідно зі статтями 104, 127, 1281, 177, 179—183, 185— 186, 188—189, 227 КПК України може бути проведений органами дізнання, слідчим або прокурором, коли вони, після порушення кримінальної справи, мають достатні підстави вважати, що знаряддя злочину, речі й цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети і документи, які мають значення для встановлення істини у справі, заховані в певному приміщенні або місці чи в якої-небудь особи, а також в тому випадку, коли є достатні дані про те, що в певному приміщенні або місці переховується злочинець. Під достатніми даними для проведення обшуку на практиці розуміють відомості, що містяться в показаннях свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачених, протоколах слідчих дій, інших документах, а також одержані в ході оперативно-розшукової діяльності. Законодавством “достатні дані” не визначаються, що в окремих випадках сприяє проведенню обшуків без достатніх або взагалі без жодних підстав для їх проведення (в зв'язку з неправильним розумінням деякими посадовими особами правоохоронних органів своїх повноважень, з мотивів помсти та ін.).

Обшук може проводитися за постановою слідчого з санкції прокурора або його заступника. У невідкладних випадках обшук може бути проведений лише за постановою органу дізнання або слідчого, без санкції прокурора, але з наступним повідомленням прокурора в добовий строк про зроблений обшук та його результати, Невідкладними на практиці визнаються випадки, коли слідчий отримує дані про те, що певні особи можуть вжити заходів до знищення або переховування предметів чи документів, або злочинець, який переховується в певному приміщенні, збирається залишити його тощо.

У приміщеннях, де проживають члени дипломатичних представництв та члени їх сімей, які користуються правом дипломатичної недоторканності, обшук може бути проведений лише за згодою дипломатичного представника, яка утримується через Міністерство закордонних справ України.

Крім невідкладних випадків, обшук проводиться удень. Обшук проводиться в присутності двох понятих і особи, яка займає дане приміщення, а при відсутності її — представника житлово-експлуатаційної організації або місцевої Ради. По можливості під час обшуку забезпечується присутність обшукуваного або повнолітнього члена його родини, а при необхідності (скажімо, коли є потреба впізнати вкрадені речі чи документи) — також і потерпілого. У приміщеннях, де проживають особи, які користуються правом дипломатичної недоторканості, обшук проводиться в присутності прокурора і представника Міністерства закордонних справ України. В необхідних випадках слідчий вправі залучати до участі в проведенні обшуку працівників міліції та відповідних спеціалістів.

Законом встановлено такий порядок проведення обшуку:

1) обшукуваним, понятим та іншим присутнім слідчий роз'яснює їх право бути присутніми при всіх діях слідчого і робити з приводу цих дій заяви, які підлягають занесенню до протоколу;

2) перед початком обшуку слідчий пред'являє постанову особам, що займають приміщення (у випадку їх відсутності — представникові житлово-експлуатаційної організації або місцевої Ради);

3) особам, що займають приміщення, слідчий пропонує видати зазначені в постанові предмети або документи (вказати, де переховується злочинець);

4) якщо зазначені предмети або документи не видані або видані не повністю (злочинець не з'явився), слідчий проводить обшук в примусовому порядку. При. цьому він має право розкривати замкнені приміщення і сховища, якщо власник відмовляється їх відкрити, уникаючи лише не викликаних необхідністю пошкоджень дверей, замків та інших предметів. Слідчий вправі також заборонити особам, що перебувають у приміщенні під час обшуку, а також особам; які під час обшуку увійшли в це приміщення, виходити з приміщення і зноситись один з одним або з іншими особами до закінчення обшуку;

5) предмети і документи, які підлягають вилученню, слідчий пред'являє понятим та іншим присутнім особам. Вони повинні бути перелічені в протоколі обшуку чи в доданому до нього опису із зазначенням їх назви, кількості, ваги, матеріалу, з якого вони виготовлені, та індивідуальних ознак, а в необхідних випадках упаковані і опечатані на місці обшуку. При обшуку можуть бути вилучені лише:

- предмети і документи, які мають значення для справи;

- цінності і майно обвинуваченого або підозрюваного з метою забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації майна;

- предмети і документи, які вилучені законом з обігу;

6) про проведення обшуку слідчий складає протокол у двох примірниках, в якому, зокрема, зазначає щодо кожного предмета, який підлягає вилученню, в якому саме місці і при яких обставинах він був виявлений. В протокол обшуку заносяться всі заяви і зауваження осіб, присутніх під час обшуку, з приводу тих чи інших дій слідчого. Слідчий та зазначені особи підписують обидва примірники протоколу, а також опис вилучених предметів. При наявності в протоколі зауважень на неправильні дії, допущені під час обшуку, слідчий не пізніше двох днів повідомляє про це прокурора, який здійснює нагляд за слідством;

7) другий примірник протоколу обшуку, а також другий примірник опису слідчий вручає особі, у якої проведено обшук (в разі її відсутності — повнолітньому члену її сім'ї або представникові житлово-експлуатаційної організації чи місцевої Ради).

Слід підкреслити, що таку слідчу дію, як виїмка, проведення якої передбачено статтями 178—183, 185—189 КПК України, не можна не віднести до різновиду обшуку, як його розуміють згідно зі статтею 30 Конституції України. По суті відрізняються вони лише тим, що;

а) на відміну від обшуку, підставами для проведення виїмки є не достатні, а точні дані про те, що предмети і документи, які мають значення для справи, знаходяться в певної особи чи в певному місці (при цьому межа між поняттями “достатні дані” і “точні дані” часто є досить умовною);

б) проводячи виїмку, слідчий не має права розкривати замкнені приміщення і сховища, якщо власник відмовляється їх відкрити, а тим більше пошкоджувати двері, замки та інші предмети.

Проте незважаючи на таку, досить незначну, різницю між ними, закон дозволяє проводити виїмку, в тому числі і в житлі громадян, навіть без санкції прокурора.

Законодавством України передбачена значна кількість невідкладних випадків, коли є можливими інші (крім огляду, обшуку та виїмки) умови і порядок проникнення в житло та інше володіння громадян..

Так, відповідно до статті 12 Закону України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”, при здійсненні боротьби з організованою злочинністю співробітники спеціальних підрозділів органів внутрішніх справ і Служби безпеки України мають право:

1) за письмовим розпорядженням керівника відповідного спеціального підрозділу входити за службовими посвідченнями на територію, у приміщення, склади та сховища підприємств, організацій, установ, в тому числі приватної форми власності, а також у виробничі приміщення громадян, які займаються підприємницькою діяльністю;

2) за постановою та з санкції відповідного прокурора по нагляду за виконанням законів спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю, а у невідкладних випадках — з наступним повідомленням прокурора протягом доби в разі загрози знищення, приховування або втрати предметів чи документів, які можуть бути використані у розкритті та розслідуванні злочинної діяльності, на строк до 10 діб опечатувати архіви, каси, приміщення (за винятком жилих) чи інші сховища, брати їх під охорону, вилучати предмети і документи із складанням відповідного акта, копія якого вручається громадянину.

Згідно зі статтями 5—6, 8—9 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність” оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності при наявності відповідних підстав, а саме достатньої інформації про;

- злочини, що готуються або вчинені невстановленими особами;

- осіб, які готують або вчинили злочини;

- осіб, які переховуються від органів розслідування або ухиляються від відбування кримінального покарання;

- осіб, які безвісти зникли;

- розвідувально-підривну діяльність спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб проти України;

- а також при потребі в отриманні розвідувальної інформації в інтересах безпеки суспільства і держави або у зв'язку із запитами повноважних державних органів, установ та організацій про перевірку осіб у зв'язку з їх допуском до державної, військової чи службової таємниці, — надається, зокрема, право:

а) відвідувати жилі та інші приміщення за згодою їх власників або мешканців для з'ясування обставив вчиненого або такого, що готується, злочину;, а також збирати відомості про протиправну діяльність підозрюваних або осіб, щодо яких провадиться перевірка;

б) негласно виявляти та фіксувати сліди тяжкого злочину, документи та інші предмети, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину, чи одержувати розвідувальну інформацію, у тому числі шляхом проникнення оперативного працівника в приміщення, транспортні засоби, на земельні ділянки;

в) використовувати за згодою громадян житло, інші приміщення і майно, які їм належать;

г) здійснювати візуальне спостереження в жилих приміщеннях із застосуванням фото-, кіно- і відеозйомки, оптичних та радіоприладів, інших технічних засобів.

Зазначені права надані працівникам органів внутрішніх справ (кримінальної та спеціальної міліції, спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, оперативно-розшукових підрозділів Державної автомобільної інспекції, оперативно-режимних підрозділів місць позбавлення волі), органів Служби безпеки (розвідки, контррозвідки, військової контррозвідки, підрозділів захисту національної державності, боротьби з корупцією і організованою злочинною діяльністю, оперативно-технічних та підрозділів оперативного документування). Прикордонних військ (підрозділів з оперативно-розшукової роботи). Управління державної охорони (підрозділів оперативного забезпечення охорони), податкової міліції.

Таким чином, загалом по Україні кількість працівників підрозділів, які мають встановлене законом право проникати до житла чи до іншого володіння громадян, іншим способом порушувати недоторканність житла громадян, сягає десятків тисяч, і не всі вони, як свідчать численні свідоцтва засобів масової інформації, здатні відстоювати передусім права громадян, а не особисті чи відомчі інтереси.

Основними гарантіями того, що право на недоторканність житла працівниками зазначених підрозділів не буде порушуватися, є те, що:

1) проведення перелічених вище заходів можливе тільки на підставі заведеної оперативно-розшукової справи, постанова про заведення якої підлягає затвердженню начальником відповідного органу, та з дозволу останнього;

2) негласне проникнення в жилі приміщення, візуальне спостереження в них може мати місце лише з санкції Генерального прокурора України та його заступників (в іншому порядку, узгодженому з Генеральним прокурором України, — виключно з метою отримання розвідувальної інформації для забезпечення зовнішньої безпеки України, запобігання і припинення розвідувально-підривних посягань спеціальних служб іноземних держав та іноземних організацій), а після 28 червня 2001 р. — лише з дозволу суду.

Як зазначено у статті 11 Закону України “Про міліцію”, працівники міліції мають право входити безперешкодно у будь-який час доби:

а) на земельні ділянки, в жилі та інші приміщення громадян у разі переслідування злочинця або припинення злочину, що загрожує життю мешканців, а також при стихійному лихові та інших надзвичайних обставинах (що розуміти в даному випадку під надзвичайними обставинами. Закон не пояснює);

б) в житлові приміщення осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, з метою перевірки (вичерпний перелік таких осіб встановлено статтею 3 Закону України “Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі”).

Згідно зі статтею 25 Закону України “Про Службу безпеки України” співробітники Служби безпеки України виключно при безпосередньому припиненні злочинів, розслідування яких віднесено до компетенції Служби безпеки України, переслідуванні осіб, що підозрюються у їх вчиненні, мають право заходити в жилі, виробничі та інші приміщення, на території і земельні ділянки та оглядати їх, з наступним повідомленням прокурора протягом 24 годин.

Відповідно до пункту 5 статті 18 Закону України “Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб” військовослужбовці Управління державної охорони України мають право у невідкладних випадках, пов'язаних з врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, заходити в житлові на інші приміщення, що належать громадянам з наступним повідомленням про це прокурора протягом 24 годин.

Статтею 10 Закону України “Про внутрішні війська Міністерства Внутрішніх справ України” передбачено, що військовослужбовці Внутрішніх військ вправі заходити на земельні ділянки, в жилі та інші приміщення громадян та провадити їх огляд під час безпосереднього переслідування та затримання злочинців, осіб, які втекли з-під варти або вчинили напад на охоронюваний об'єкт, особовий склад варти, військовий наряд, з наступним повідомленням про це прокурора протягом доби.

Слід зазначити, що військовослужбовцям Національної гвардії, Прикордонних військ, військ Цивільної оборони України аналогічні права не надаються, як це випливає із Законів України “Про Національну гвардію України”, “Про Прикордонні війська України”, “Про Цивільну оборону України”, а також Положення про обов'язки і права особового складу Національної гвардії України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 19 травня 1992 р.

Положенням про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 р. № 615, передбачено, що працівники зазначеної служби мають право заходити в жилі та інші приміщення громадян лише з метою виконання своїх обов'язків по охороні цих приміщень і тільки на умовах та в порядку, які визначаються відповідними договорами.

Як зазначено у статті 7 Закону України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх” посадові особи приймальників-розподільників для неповнолітніх мають, зокрема, право проводити у разі наявності інформації про зберігання неповнолітніми заборонених речей огляд спальних та інших приміщень із складанням протоколу про результати огляду.

Органи державної податкової служби, у тому числі підрозділи податкової міліції, як зазначено в пункті 3 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 4 грудня 1990 р., мають право обстежувати житло громадян, якщо воно використовується як юридична адреса суб'єкта підприємницької діяльності або для отримання доходів.

Відповідно до статті 23 Закону України “Про надзвичайний стан”, у разі введення надзвичайного стану, поряд з іншими заходами, в необхідних випадках проводиться огляд житла громадян. Проте цей захід не може бути проведено у зв'язку з такою підставою, як наявність стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій, епізоотій, що створюють загрозу життю і здоров'ю населення. Зазначений Закон чітко визначає, що заходи, передбачені статтею 23, можуть вживатися тільки за умов:

- масових порушень правопорядку, що супроводжуються насильством над громадянами, обмежують їх права і свободи;

- блокування або захоплення окремих особливо важливих об'єктів чи місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів державної влади та управління, місцевого чи регіонального самоврядування;

- спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства;

- посягання на територіальну цілісність держави, що загрожує зміною її кордонів;

- необхідності відновлення конституційного правопорядку і діяльності органів державної влади.

Наявність стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій, епізоотій, що створюють загрозу життю і здоров'ю населення, є підставою для проведення, зокрема, такого спеціального заходу, як тимчасове виселення людей з місць, небезпечних для проживання, з обов'язковим наданням їм інших жилих приміщень.

Як зазначалось вище, пунктом 13 розділу XV Конституції України передбачено збереження протягом п'яти років після набуття чинності Конституції України існуючого порядку проведення огляду та обшуку житла або іншого володіння особи, але в цій нормі не йде мова про збереження існуючого порядку проникнення до житла чи до іншого володіння особи.

Таким чином, слід прийти до такого висновку: Конституцією України передбачено, що з моменту набуття нею чинності проникнення до житла (до іншого володіння особи), проведення в них огляду і обшуку за загальним правилом не допускається інакше як за вмотивованим рішенням суду. Винятками ж, встановленими законом, можуть бути лише:

1) випадки проведення огляду чи обшуку в існуючому порядку (до 28 червня 2001 р.);

2) невідкладні випадки, пов'язані з:

- врятуванням життя людей;

- врятуванням майна;

- безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину.

Проведений вище аналіз законодавства України з цих питань показує, що певні норми законів України “Про міліцію”, “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”, “Про оперативно-розшукову діяльність”, “Про Службу безпеки України”, “Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України”, “Про державну податкову службу в Україні” не відповідають нормам Основного Закону нашої країни і потребують приведення у відповідність із Конституцією України.

Не відповідають конституційним нормам і положення Житлового кодексу Української РСР та Цивільного процесуального кодексу України, котрими встановлена можливість виселення громадян в адміністративному порядку з санкції прокурора осіб, які самовільно зайняли жиле приміщення або проживають в будинках, що загрожують обвалом. Таку думку висловив і Пленум Верховного Суду України в пункті 15 постанови від 1 листопада 1996 р. .№ 9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”.

Що стосується виселення громадян є судовому порядку, то воно є можливим тільки у випадках, прямо передбачених Житловим кодексом Української РСР, про що вже йшлося вище.

Тут зазначимо лише таке. Житлове законодавство не повинне передбачати випадків, коли щодо осіб, лише у зв'язку з припиненням ними трудових відносин з підприємством, або навіть із вчиненням злочину, застосовуються насильницькі дії, пов'язані з вторгненням у житло, яке вони займають, та примусовим виселенням із нього, тим більше разом із сім'ями. Звичайно, недосконалість закону в даному випадку дещо нівелюється його невиконанням, але треба погодитися з тим, що саме існування подібних норм не є ознакою цивілізованості. Тому всі норми житлового законодавства, які регулюють питання виселення осіб із житлових приміщень, повинні бути критично переглянуті з тим, щоби максимально звузити судову дискрецію.

* * *

В законодавстві України відсутній дієвий механізм забезпечення права на недоторканність житла, не визначені державні органи, які несуть відповідальність за забезпечення даного права, їх конкретні обов'язки. Регулювання проблеми забезпечення зазначеного права зведено в основному до визначення умов, за яких це право може бути обмежено, але і це зроблено недосконало, без детального визначення порядку такого обмеження.

На нашу думку, законодавством України повинні бути передбачені всі можливі способи забезпечення права осіб на недоторканність їх житла. Відомо, наприклад, що ефективність діяльності Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України сягає 99,2%, але цією службою взята під охорону лише незначна кількість жилих приміщень та інших володінь громадян. Під охороною МВС України в 1996 р. перебувало 123 тис. квартир громадян, а не було підключено до системи охорони тільки у містах 11 млн. квартир. При цьому, скажімо, в 1995 р. було скоєно майже 78 тис. крадіжок із квартир. Заважають розвитку зазначеного виду послуг недостатня телефонізація жилих приміщень, тарифи, що не відповідають купівельній спроможності населення тощо.

Між тим, проголошуючи право на недоторканність житла, держава повинна зробити все для того, щоб більшість населення, а передовсім сім'ї працівників правоохоронних органів та особи, які беруть участь в кримінальному судочинстві як потерпілі, свідки тощо, мали змогу встановити охоронну та пожежну сигналізацію, придбати спеціальні пристрої для захисту від проникнення сторонніх осіб у володіння громадян, застрахувати житло з виплатою мінімальної страхової суми, оплачувати роботу “консьєржів” тощо, а у випадках розкрадання, знищення чи пошкодження майна, пов'язаного з протиправним проникненням сторонніх осіб в житло, — отримати повну компенсацію від держави, яка виявилась неспроможною виконати свій обов'язок.

Втім, на сьогодні чи не єдиною гарантією забезпечення зазначеного права є наявність кримінальної відповідальності за такі діяння, як:

- незаконний обшук, незаконне виселення або інші дії, що порушують недоторканність житла громадян, вчинені посадовою особою (стаття 130 КК);

- таємне (крадіжка) чи відкрите (грабіж) викрадення індивідуального майна громадян з проникненням, у житло {частини 3 статей 140 і 141 КК);

- напад з метою заволодіння індивідуальним майном громадян, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (розбій), вчинений з проникненням у житло (частина 3 статті 142 КК);

- умисне знищення або пошкодження індивідуального майна громадян (стаття 145 КК), в тому числі під час масових безпорядків (стаття 71 КК);

- заклики до погромів, насильницького виселення громадян (стаття 2061 КК).

Законодавство України прямо не передбачає відповідальності непосадових осіб, які з інших, ніж корисливі, мотивів проникли до житла громадян, вчинили в ньому обшук, виїмку чи огляд, вселились у житло без згоди тих, хто в ньому проживає тощо. Водночас такі дії можуть скласти підстави для притягнення винних до відповідальності за самоуправство (стаття 198 КК України), примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань (стаття 1982 КК України), хуліганство (стаття 206 КК України) та деякі інші злочини.

 prev Кожному гарантується право спростовувати недостовірну інформацію
 next Усі мають право направляти звернення