За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГоловнаПошукДопомогаМетодики   Навчальний практикум   Путівник   Документи   Судова практика
 
Надішліть ваші зауваження чи побажанняБібліотека   Словник   Ресурси інтернет
  Нормативний документ  
Про практику застосування судами України законодавства у справах про транспортні злочини (витяг)
24.12.1982 :: Нормативний документ
Бібліографічний описПовний текстЗв'язок з ресурсамиЗв'язок по розділам знань

Про практику застосування судами України законодавства у справах про транспортні злочини (витяг)

ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА N 7 від 24 грудня 1982 р. Про практику застосування судами України

законодавства у справах про транспортні злочини

Обговоривши узагальнення судової практики у справах про злочинне порушення правил безпеки і експлуатації транспорту, Пленум Верховного Суду України зазначає, що при вирішенні справ цієї категорії суди в основному правильно застосовують діюче законодавство.

(У редакції постанови Пленуму від 4 червня 1993 р. N 3)

Разом з тим матеріали судової практики свідчать, що при розгляді справ про транспортні злочини не завжди забезпечується повне і всебічне дослідження обставин вчинення злочину. Суди ще допускають помилки при кваліфікації транспортних злочинів, а також при призначенні винним покарання. Не завжди вживаються заходи по виявленню і усуненню причин та умов, які сприяють вчиненню цих злочинів, до повного відшкодування заподіяних матеріальних збитків.

(У редакції постанови Пленуму від 4 червня 1993 р. N 3)

Суди обласного рівня не в усіх необхідних випадках приймають для розгляду по першій інстанції справи про транспортні злочини, в касаційному і наглядному порядку не завжди виправляють помилки, допущені нижчестоящими судами.

(абзац 3 преамбули змінено згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 03.12.97 р. N 12)

 

З метою усунення зазначених недоліків

Пленум Верховного Суду України постановляє:

1. Вказати судам на необхідність поліпшення їх діяльності і неухильного виконання вимог закону при вирішенні справ про транспортні злочини.

(У редакції постанови Пленуму від 4 червня 1993 р. N 3)

2. Суди повинні гостріше і принциповіше реагувати на факти недодержання законодавства про безпеку руху, трудову і виробничу дисципліну на транспортних підприємствах, керування транспортними засобами в нетверезому стані, виявляти причини і умови, які сприяють вчиненню транспортних злочинів.

(У редакції постанови Пленуму від 4 червня 1993 р. N 3)

3. Звернути увагу судів на необхідність посилення вимог до якості попереднього слідства у справах про транспортні злочини, домагаючись повного і всебічного дослідження всіх обставин вчиненого злочину, а також даних, які характеризують особу обвинуваченого. Якщо в матеріалах справи є істотні прогалини, усунути які в процесі судового розгляду виявилось неможливим, справа з мотивів неповноти повинна бути направлена на додаткове розслідування.

Необхідно реагувати на кожний факт необгрунтованого звільнення від кримінальної відповідальності осіб, винних у вчиненні транспортного злочину, випуску в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів, а також непритягнення до кримінальної відповідальності пішоходів, велосипедистів та ін., які порушили діючі на транспорті правила про охорону порядку і безпеку руху, якщо ці порушення спричинили зазначені в законі наслідки.

(У редакції постанови Пленуму від 28 березня 1986 р. N 4)

4. У випадках, коли для вирішення питань, що виникли, необхідні спеціальні знання, суд відповідно до вимог статей 75, 310, 312 КПК України повинен призначити експертизу.

(У редакції постанови Пленуму від 4 червня 1993 р. N 3)

В ухвалі (постанові) про призначення експертизи судові належить вказати обгрунтовані на матеріалах справи вихідні дані, які необхідні експертові при дачі висновку. За наявності в справі різних даних про обставини події суд доручає експертові дати висновок по кожних з них окремо. На підставі аналізу всіх зібраних у справі доказів суд повинен зазначити у вироку, які вихідні дані визнані ним вірогідними, і відповідно до цього оцінити висновок експерта. При цьому слід мати на увазі, що в силу ст. 67 КПК України висновок експерта не має наперед встановленої сили, а також переваг перед іншими доказами і, як всі інші докази, підлягає оцінці за внутрішнім переконанням суддів, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Результати оцінки висновку експерта повинні дістати повне відображення у вироку. Суд має вказати, які факти встановлені висновком експерта, а не обмежуватись лише посиланням на його висновок.

5. Вказати судам на необхідність суворого додержання вимог закону про індивідуалізацію покарання по даній категорії справ. При цьому слід виходити не тільки з наслідків, що настали, а враховувати і характер та мотиви допущених порушень правил безпеки руху і експлуатації транспортних засобів, ставлення винного до цих порушень, його поведінку після вчинення злочину, вину інших осіб (водіїв інших транспортних засобів, пішоходів, осіб, які відповідають за технічний стан транспортних засобів і правильну їх експлуатацію, та ін.), а також особу винного й інші обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.

У кожному випадку судам належить обговорювати питання про доцільність застосування чи незастосування до винного додаткової міри покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або займати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів.

При цьому слід враховувати, що позбавлення права керувати транспортними засобами може бути призначено і особам, позбавленим цих прав в адміністративному порядку, крім тих, котрі таких прав не мали.

Якщо злочин вчинено в стані сп'яніння, судові необхідно обговорювати питання про визнання цієї обставини відповідно до п. 11 ст. 41 КК України такою, що обтяжує відповідальність винного.

6. Суд повинен з'ясовувати ставлення винного до наслідків порушення правил безпеки руху і експлуатації транспорту. Якщо буде встановлено, що винний усвідомлював суспільно небезпечний характер своєї дії або бездіяльності, передбачав її суспільно небезпечні наслідки і бажав їх або свідомо допускав настання цих наслідків, то його дії слід кваліфікувати за статтями Кримінального кодексу, що передбачають відповідальність за злочини проти життя і здоров'я громадян, державної і колективної чи приватної власності.

(У редакції постанови Пленуму від 4 червня 1993 р. N 3)

Роз'яснити судам, що відповідно до статей 8 і 9 КК України злочини, передбачені статтями 215, 215-2, 215-4, 217 і 246 КК України, мають розглядатися як вчинені з необережності.

(У редакції постанов Пленуму від 28 березня 1986 р.

N 4 та від 4 червня 1993 р. N 3)

6-1. Судам слід мати на увазі, що згідно з приміткою до ст. 215 КК України під транспортними засобами у цій статті та статтях 215-2 і 215-4 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби.

(У редакції постанови Пленуму від 4 червня 1993 р. N 3)

7. Роз'яснити судам, що особа, яка керує трактором чи іншою самохідною машиною, може нести відповідальність за ст. 215 КК України у тому разі, коли транспортна подія пов'язана з порушенням правил безпеки руху і експлуатації транспорту.

(У редакції постанови Пленуму від 4 червня 1993 р. N 3)

Якщо ж зазначена особа порушила правила при проведенні певних робіт, техніки безпеки чи інші правила охорони праці, хоч би ці порушення і були допущені під час руху машини, то дії винного слід кваліфікувати за статтями Кримінального кодексу, які передбачають відповідальність за порушення даних правил, а у відповідних випадках - за злочини проти життя і здоров'я громадян, знищення або пошкодження майна.

8. Втратив силу.

(Постанова Пленуму від 4 червня 1993 р. N 3)

9. Роз'яснити, що дії особи, яка, керуючи механічним транспортним засобом, двічі порушила в різний час правила безпеки руху і експлуатації транспорту і в кожному з цих випадків загинула одна людина, слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 215 КК України, а в тому разі, коли смерть двох і більше осіб є наслідком однієї й тієї ж транспортної події, тобто одного чи пов'язаних між собою кількох порушень правил безпеки руху і експлуатації транспорту, - за ч. 3 ст. 215 КК України.

Під загибеллю кількох осіб (ч. 3 ст. 215 КК України) слід розуміти заподіяння смерті двом чи більше особам.

10. Суди мають враховувати, що відповідальність за ст. 215-2 КК України можуть нести як працівники державних, кооперативних і громадських організацій, на які чинними інструкціями чи правилами, відповідними розпорядженнями або в зв'язку із займаним ними службовим становищем покладена відповідальність за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, так і власники або водії приватних транспортних засобів, які дозволили іншій особі експлуатацію явно технічно несправного транспортного засобу.

(У редакції постанови Пленуму від 4 червня 1993 р. N 3)

[Про внесення змін і доповнень у деякі постанови Пленуму Верховного С]

Посадові особи, які хоча і не є відповідальними за випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів, однак своєю діяльністю чи бездіяльністю сприяли вчиненню транспортного злочину, з урахуванням конкретних обставин справи можуть нести відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу про посадові злочини. [Про внесення змін і доповнень у деякі постанови Пленуму Верховного С]

(абзац 2 пункту 10 змінено згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 03.12.97 р. N 12)

 

11. Під іншими грубими порушеннями правил експлуатації транспортних засобів, які забезпечують безпеку руху, передбачених диспозицією ст. 215-2 КК України, слід розуміти, наприклад, допуск до керування транспортними засобами осіб, позбавлених прав на керування транспортними засобами, грубе порушення режиму роботи водіїв, нездійснення контролю за технічним станом транспортних засобів або невиконання інших вимог, що пред'являються відповідними нормативними актами до осіб, відповідальних за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів.

(У редакції постанови Пленуму від 28 березня 1986 р. N 4)

12. Судам слід мати на увазі, що водій чи власник транспортного засобу, який передав у порушення чинних правил керування транспортним засобом особі, позбавленій права на керування транспортними засобами, або яка взагалі їх не мала, чи особі, яка не мала прав, необхідних для керування даним видом транспорту, коли внаслідок цих дій спричинено зазначені в ст. 215 КК України наслідки, несе відповідальність за ст. 215-2 КК України, а при передачі керування транспортним засобом особі, яка явно для нього була в нетверезому стані, - за ст. 215-4, а особа, яка практично керувала транспортним засобом, - за ст. 215 КК України.

(У редакції постанови Пленуму від 28 березня 1986 р. N 4)

Передача керування транспортним засобом у порушення чинних правил посадовій особі, від якої водій залежний по службі, не звільняє останнього від відповідальності, але може враховуватися судом при призначенні покарання. Водій не несе кримінальної відповідальності у тому разі, коли вказаною посадовою особою чи працівником Державтоінспекції він був усунутий від керування чи розпорядження транспортним засобом. [Про внесення змін і доповнень у деякі постанови Пленуму Верховного С]

(абзац 2 пункту 12 змінено згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 03.12.97 р. N 12)

 

13. Відповідно до ст. 275 КПК України зміна судом обвинувачення в порушенні одних правил руху і експлуатації транспорту іншими можлива лише у тих випадках, коли це не тягне зміни формулювання пред'явленого обвинувачення і не порушує права підсудного на захист.

Суд має вказати у вироку, в порушенні яких правил безпеки руху і експлуатації транспорту визнаний винним підсудний, у чому конкретно виявилися ці порушення і чи перебувають у причинному зв'язку наслідки, які настали, з цими порушеннями.

14. Якщо транспортним злочином завдано матеріальної шкоди, судові необхідно з'ясувати, чи роз'яснено потерпілим фізичним і юридичним особам їх право на заявлення позову, чи заявлений цивільний позов, чи підвідомчий він судові, чи належні особи притягнуті як цивільні позивачі і відповідачі, чи вжито заходів до забезпечення відшкодування збитків. У необхідних випадках для визнання розміру матеріальної шкоди суд може призначити товарознавчу експертизу, проведення якої доручається спеціалістові чи бюро товарних експертиз Торговельно-промислової палати України.

(пункт 14 змінено згідно з постановами Пленуму Верховного Суду: від 04.06.93 р. N 3, від 03.12.97 р. N 12)

 

15. Судам касаційної та наглядної інстанцій необхідно посилити нагляд за розглядом судами справ про транспортні злочини, систематично узагальнювати судову практику і вживати конкретних заходів до усунення виявлених помилок недоліків.

(У редакції постанови Пленуму від 4 червня 1993 р. N 3)