За підтримки Фонду прав людини Міністерства закордонних справ Сполученого Королівства та порталу UaPravo.com - Бесплатные Юридические Консультации
  Социальный проект - бесплатные юридические консультации. Мы подскажем вам в юридических вопросах и поможем составить исковое заявление
ГоловнаПошукДопомогаМетодики   Навчальний практикум   Путівник   Документи   Судова практика
 
Надішліть ваші зауваження чи побажанняБібліотека   Словник   Ресурси інтернет
  Нормативний документ  
Про затвердження інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для від (витяг)
21.08.1998 :: Нормативний документ
Бібліографічний описПовний текстЗв'язок з ресурсамиЗв'язок по розділам знань

Про затвердження інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для від (витяг)

Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року N 622

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 1998 р. за N 637/3077

(Витяг)

ІІ. Придбання, зберігання, облік, охорона, перевезення і використання зброї та бойових припасів

8. Загальні положення

[Про внесення доповнень до Інструкції про порядок виготовлення]

8.1. Дозвільна система, що здійснюється органами внутрішніх справ, поширюється на бойову нарізну армійських зразків зброю або виготовлену за спеціальним замовленням, вихолощену, навчальну, несучасну стрілецьку, спортивну, мисливську нарізну, комбіновану і гладкоствольну вогнепальну зброю, бойові припаси до цих видів зброї, пневматичну зброю, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони, холодну зброю (арбалети, мисливські ножі, катани, шаблі, шашки, мечі, палаші, ятагани, фінські ножі, кортики, кинджали, штики, штик-ножі, які не перебувають на озброєнні військових формувань), що належать підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам. [Про внесення доповнень до Інструкції про порядок виготовлення]

(пункт 8.1 із змінами, внесеними згідно з наказом МВС від 13.04.99 р. N 292)

8.2. Вогнепальною вважається зброя, в якій снаряд (куля, шрот тощо) приводиться в рух миттєвим звільненням хімічної енергії заряду (пороху або іншої пальної суміші).

8.3. До бойової нарізної вогнепальної зброї належить зброя армійських зразків або виготовлена за спеціальними замовленнями (пістолети, револьвери, гвинтівки, карабіни, автомати, кулемети тощо).

8.4. До несучасної стрілецької зброї належить вогнепальна і холодна зброя, яка знята з озброєння сучасних армії та виробництва, або та, що існує в одиничних екземплярах та малих партіях, а також зброя зазначеного вище типу, виготовлена в сучасних умовах спеціально для виставок (експонування) в одиничних екземплярах та малих партіях.

8.5. До вихолощеної зброї належить зброя армійських зразків, спеціально пристосована до стрільби холостими зарядами, з якої не можливо зробити постріл бойовим зарядом.

8.6. До учбової вогнепальної зброї належить нарізна зброя армійських зразків (пістолети, револьвери, гвинтівки, карабіни, автомати і кулемети тощо), мисливська вогнепальна зброя приведена на заводах-виготовлювачах чи в майстернях з ремонту зброї до стану, що виключає можливість здійснення пострілу без спеціальних ремонтних робіт.

8.7. До спортивної вогнепальної зброї належать спортивні пістолети, револьвери, гвинтівки, які виробником передбачені для використання в спортивних цілях, а також гладкоствольні рушниці.

8.8. До мисливської вогнепальної зброї належать мисливські карабіни, гладкоствольні рушниці, гладкоствольні рушниці із свердловиною "парадокс" з нарізами 100 - 140 мм на початку або у кінці ствола, мисливські рушниці з свердловиною "сюпра", комбіновані рушниці, що мають нарівні з гладкими і нарізні стволи, та мисливські малокаліберні гвинтівки. Довжина стволів гладкоствольних рушниць повинна бути не менше 450 мм, а загальна довжина зброї не менше 800 мм.

8.9. До бойових припасів належать патрони до нарізної вогнепальної зброї різних калібрів, а також заряджені патрони для гладкоствольних мисливських рушниць, мисливський порох і капсулі.

8.10. До пневматичної зброї належать пістолети, револьвери, гвинтівки калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду, в яких снаряд (куля) приводиться в рух за рахунок стиснутих газів.

8.11. До холодної зброї належать пристрої та предмети, конструктивно призначені для ураження живої чи іншої цілі за допомогою м'язової сили людини чи механічного пристрою (може бути холодною ручною та холодною метальною). [Про внесення доповнень до Інструкції про порядок виготовлення] (у зв'язку з цим пункт 8.12 вважати пунктом 8.13) [Про внесення доповнень до Інструкції про порядок виготовлення]

(Інструкцію доповнено новим пунктом 8.12 згідно з наказом МВС від 13.04.99 р. N 292) [Про внесення доповнень до Інструкції про порядок виготовлення]

8.12. До пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, належать такі пістолети і револьвери вітчизняного виробництва, які виготовлені у встановленому законом порядку, конструктивно призначені тільки для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, і не можуть використовуватися для стрільби бойовими патронами. При цьому їхня конструкція має забезпечувати неможливість взаємозаміни основних частин бойової і спортивної вогнепальної зброї.

До патронів належать патрони, споряджені гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, призначені для відстрілу їх тільки пристроями вітчизняного виробництва і допущені в установленому порядку до використання.

ІІІ. Придбання, зберігання, перевезення, облік і використання вибухових матеріалів

13. Визначення терміну

13.1. Термін вибухові матеріали (ВМ) об'єднує в собі два терміни - вибухові речовини (ВР) та засоби ініціювання (ЗІ). Вибухові речовини - це хімічні сполуки чи суміші, здатні під впливом зовнішнього імпульсу до самопоширення з великою швидкістю хімічної реакції із утворенням газоподібних продуктів та виділенням тепла. До них належать амоніти, амонали, тротил, вибухові напівпродукти утилізації - порохи тощо. Засоби ініціювання - зовнішні джерела імпульсу для здійснення вибуху (електродетонатори, капсуль-детонатори, вогнепровідний та детонаційний шнури тощо).

14. Придбання вибухових матеріалів

14.1. Підставою для видачі дозволів на придбання вибухових матеріалів підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють вибухові роботи та виготовляють вибухові речовини, є клопотання керівників цих організацій, до яких додаються:

свідоцтво (дозвіл) органів Держнаглядохоронпраці України на придбання вибухових матеріалів та ведення підривних робіт чи виготовлення вибухових речовин (додатки 25, 26, 27);

платіжне доручення (квитанція) банку про оплату послуг, пов'язаних із видачею дозволів на придбання чи виготовлення вибухових речовин.

14.2. Наукові і учбові організації, які використовують вибухові матеріали або вироби з вибуховими матеріалами, на застосування яких у виробничих умовах немає дозволів органів Держнаглядохоронпраці України, можуть одержувати в органах внутрішніх справ дозволи на придбання таких ВМ на підставі поданої заяви із зазначенням причин відсутності дозволу органу Держнаглядохоронпраці України, інших документів і відомостей, а також даних про те, до якої групи за ступенем небезпеки під час зберігання і перевезення належать ВМ, які купуються. Крім того, в заяві зазначаються експлуатаційні документи, у яких містяться вимоги щодо безпеки перевезення і зберігання зазначених вибухових матеріалів.

14.3. Підприємство не має права передавати (продавати) ВМ іншому підприємству за відсутності в останнього дозволу на придбання вибухових матеріалів, виданого органами внутрішніх справ.

15. Зберігання вибухових матеріалів

15.1. Вибухові матеріали мають зберігатися в призначених для цієї мети приміщеннях і місцях (далі - місця зберігання ВМ), які відповідають встановленим вимогам. Організація зберігання ВМ повинна виключати їх втрату, а умови зберігання - псування.

15.1.1. Загальні положення щодо обладнання і експлуатації складів вибухових матеріалів

15.1.1.1. Під терміном "склад вибухових матеріалів" слід розуміти комплекс будинків і споруд основного і допоміжного призначення, розташованих на загальній території з оформленою в установленому порядку земельною ділянкою, а для підземних складів - камери і комірки для зберігання ВМ і додаткові камери з гірничими виробками, які придатні для складу.

15.1.1.2. За місцем розташування відносно земної поверхні склади вибухових матеріалів поділяються на поверхневі, напівзаглиблені, заглиблені і підземні.

До поверхневих належать склади, підвали сховищ яких розташовані на рівні поверхні землі; до напівзаглиблених - склади, приміщення сховищ яких заглиблені в грунт нижче земної поверхні не більше ніж до карниза; до заглиблених - у яких шар грунту над сховищем становить менше 15 м, і до підземних, відповідно, - більше 15 м.

15.1.1.3. Залежно від строку експлуатації склади поділяються на постійні, тимчасові - до 3 років і короткочасні - до 1 року, рахуючи ці роки з моменту завезення вибухових матеріалів.

Термін експлуатації короткочасних складів може бути подовженим на один наступний строк за умови повторного прийняття їх комісією.

15.1.1.4. За призначенням склади ВМ поділяються на базисні й видаткові.

15.1.1.5. Загальна місткість базисних складів ВМ не обмежується і повинна встановлюватися з урахуванням того, що місткість окремого сховища не повинна перевищувати 420 т вибухових матеріалів (нетто).

15.1.1.6. На поверхневих і напівзаглиблених видаткових складах:

загальна місткість усіх сховищ постійного видаткового складу ВМ не повинна перевищувати ВР-420 т, детонаторів - 300 тис. шт., детонаційного шнура - 400 тис. м; кількість вогнепровідного шнура і засобів його підпалювання - не обмежується. Для підприємств із сезонним завезенням ВМ при їх зберіганні в контейнерах або сховищах загальна місткість постійних видаткових складів може не обмежуватися.

загальна місткість усіх сховищ тимчасового видаткового складу ВМ не повинна перевищувати: ВР-120 т, детонаторів - 150 тис. шт., детонаційного шнура - 200 тис. м, кількість вогнепровідного шнура і засобів його підпалювання не обмежується;

загальна місткість усіх сховищ короткочасного видаткового складу ВМ не повинна перевищувати: ВР - за проектом, детонаторів - 75 тис. шт., детонаційного шнура - 100 тис. м; кількість вогнепровідного шнура і засобів його підпалювання - не обмежується;

загальна місткість кожного сховища постійних видаткових складів ВМ не повинна перевищувати 120 т, тимчасових - 60 т, короткочасних - за проектом;

зберігання в контейнерах повинно проводитися на спеціальних відкритих майданчиках. Майданчики для контейнерів з вибуховими матеріалами можуть споруджуватися як на території складів ВМ, так і як самостійні склади з контейнерними майданчиками. Місткість контейнерних майданчиків повинна відповідати встановленій місткості для сховищ складів ВМ.

15.1.1.7. Загальна місткість підземного (поглибленого) видаткового складу і місткість окремих камер (комірок) визначаються проектом. При цьому на вугільних шахтах місткість складу не повинна перевищувати семидобового запасу вибухових речовин і п'ятнадцятидобового запасу засобів ініціювання.

Місткість камери в складах камерного типу не повинна перевищувати 2 т ВР, а у складах коміркового типу в кожній комірці дозволяється зберігати не більше 400 кг ВР.

Гранична місткість окремої роздавальної камери в підземних виробках не повинна перевищувати 2 т ВР і відповідної кількості ЗІ, окремого дільничного пункту зберігання - 1 т вибухових речовин і відповідної кількості засобів ініціювання.

15.1.1.8. У науково-дослідних інститутах, лабораторіях і учбових закладах вибухові матеріали дозволяється зберігати в сейфах (у кожному не більше 10 кг вибухових речовин або 500 детонаторів і по 300 м детонаційного і вогнепровідного шнурів). Допускається зберігання цих вибухових матеріалів в одному приміщенні, але в різних сейфах. Сейфи повинні розміщуватися на відстані, яка виключає передавання детонації.

15.1.1.9. На підприємствах повинні забезпечуватися умови для випробувань і знищення вибухових матеріалів. З цією метою обладнуються полігони і лабораторії, проекти яких погоджуються з органами Держнаглядохоронпраці і органами внутрішніх справ.

15.1.1.10. При здійсненні на базисному складі операцій з видавання вибухових матеріалів підривникам і приймання від них невикористаних ВР і ЗІ приміщення, в якому проводяться ці операції, повинно знаходитися поблизу в'їзду (входу) на склад, але не ближче 20 м від сховищ вибухових матеріалів, споруджуватися з неспалимих матеріалів і розділятися на дві частини для зберігання ВР і ЗІ суцільною неспалимою цегельною або бетонною стіною (товщиною не менш 25 см). Його необхідно обладнати двома тамбурами для видавання-приймання вибухових речовин і засобів ініціювання.

Крім того, повинні виконуватися такі умови:

загальна кількість матеріалів усіх найменувань у вказаному приміщенні не повинна перевищувати 3 т, у т.ч. детонаторів не більше 10 тис. шт.;

ящики з детонаторами повинні розміщуватися на стелажах біля зовнішньої стіни сховища.

15.1.1.11. У постійних і тимчасових видаткових складах розкупорювання тари і видавання вибухових матеріалів підривникам, а також приймання від них невикористаних ВР і ЗІ слід проводити в окремих приміщеннях, у тамбурах сховищ або в будинку підготовки ВМ. При цьому, для видавання детонаторів необхідно встановлювати стіл із закраїнами, оббитий брезентом по повсті або гумовою пластиною завтовшки не менше 3 мм, і стіл для різання детонаційного і вогнепровідного шнурів. Для усунення небезпечного впливу на електродетонатори зарядів статичної електрики відповідний стіл повинен бути заземлений.

Виготовлення (підготовка) бойків з детонаційного шнура у випадку видавання-приймання вибухових матеріалів на базисному складі повинно проводитися в окремому будинку (приміщенні).

15.1.1.12. У сховищах складів ВМ повинна бути підлога без щілин, рівна, а стіни - побілені або пофарбовані.

Кожне сховище повинно провітрюватися і захищатися від проникання води і снігу. Сховища вибухових матеріалів повинні забезпечуватися припливно-витяжним природним провітрюванням.

Усередині приміщень повинні встановлюватися термометри.

15.1.1.13. Постійні і тимчасові склади ВМ повинні мати два види освітлення - робоче і резервне (аварійне).

15.1.1.14. У сховищах складів ВМ стелажі для ВР і ЗІ і штабелі для вибухових матеріалів повинні бути віддалені від стін щонайменше на 20 см, а від підлоги - щонайменше на 10 см. Ящики, мішки з ВР необхідно розміщувати на настилах. Висота штабеля не повинна перевищувати 2 м. По ширині штабеля можна розміщати не більше двох мішків (ящиків) так, щоб вільно забезпечувався підрахунок місць.

При використанні засобів механізації вантажно-розвантажувальних операцій дозволяється зберігати ящики і мішки з ВР у пакетах на піддонах, у т. ч. у кроквяних контейнерах до двох ярусів заввишки. Порядок розміщення піддонів і кроквяних контейнерів визначається проектом. При цьому максимальна висота штабелів не повинна перевищувати 2, 6 м.

Між штабелями, в т. ч. із кроквяними контейнерами, слід залишати проходи завширшки не менше 1,3 м і стелажами - 1 м.

15.1.1.15. На стелажах ящики, мішки та інші місця з вибуховими матеріалами повинні розміщуватися не більше ніж по два у висоту і в штабелях (кроквяних контейнерах) у відповідності з вимогами стандартів (ТУ). Розкриті місця з вибуховими матеріалами груп В, С і димного пороху повинні розміщуватися тільки в один ряд по висоті. Висота верхніх полиць стелажів для зазначених ВМ не повинна перевищувати 1,7 м і для інших - 2 м.

Відстань між кожними двома полицями повинна бути такою, щоб між ящиками (мішками) з вибуховими матеріалами і полицями над ними залишилися зазори не менше 4 см. По ширині полиці забороняється ставити ящики більше ніж у два ряди, а при розміщенні біля стін за відсутності проходу - більше ніж в один ряд.

Головки залізних цвяхів і болтів, що застосовуються для укріплення полиць у сховищах ВМ, необхідно утоплювати повністю.

Дошки полиць стелажів повинні настелятися з проміжками до 3 см. Нижня полиця повинна бути суцільною.

15.1.1.16. Біля камер, стелажів і штабелів на складі ВМ мають бути вивішені таблички із зазначенням:

найменування вибухових речовин і засобів ініціювання, їх кількості, номерів партій, дати виготовлення і гарантійного строку зберігання.

15.1.1.17. Електродетонатори, електрозварювальні трубки і електрозапальники, а також вироби, що їх містять, з ВР на складах і в інших місцях зберігання вибухових матеріалів повинні знаходитися лише в заводській або спеціально призначеній упаковці (тарі).

15.1.1.18. Запалювальні і контрольні трубки виготовляються в приміщенні будинку підготовки вибухових матеріалів, відокремленому від приміщення підготовки ВР капітальною стіною з неспалимих матеріалів або (при спалимих матеріалах) стіною, оштукатуреною і покритою неспалимою фарбою, а у підземних складах - в окремих камерах для виготовлення запалювальних трубок.

Стіл, на якому виготовляються запалювальні і контрольні трубки, при роботі кількох підривників має бути поділений по всій довжині поперечними дерев'яними щитками.

Підлогу приміщень у місцях виготовлення і зберігання запалювальних і контрольних трубок (контрольних відрізків вогнепровідного шнура) необхідно покрити м'якими килимками.

Заготовлені запалювальні трубки слід зберігати в сховищах складу ВМ (роздавальній камері) у металевих або дерев'яних, оббитих металевими листами ззовні, ящиках (шафах, касетах і т. п.) з м'якою прокладкою в середині. Ящики повинні закриватися кришками.

15.1.1.19. Температура в сховищах складів і контейнерах з ВР на основі аміачної селітри не повинна перевищувати + 30 град. C.

15.1.1.20. При зберіганні вибухових матеріалів у контейнерах на майданчиках, допускається їх розміщення в два яруси.

15.1.1.21. Для кожного постійного складу ВМ повинен розроблятися план ліквідації аварії, який визначає порядок дій в аварійних ситуаціях. Такі плани для складів (крім підземних) підлягають затвердженню керівником підприємства (шахти, рудника, кар'єру і т. п.) за узгодженням з органами Держнаглядохоронпраці. Для підземних складів ВМ заходи щодо ліквідації можливих аварій повинні включатися до загального плану ліквідації аварії.

15.1.1.22. При ремонті місць зберігання вибухових матеріалів вони повинні звільнятися від ВР, ЗІ, які необхідно тимчасово розміщати в інших сховищах (на майданчиках). Якщо сховище розділено на частини капітальною стіною, то на час ремонту в одній з них допускається зберігання ВМ у другій частині.

15.1.2. Поверхневі і напівзаглиблені постійні склади ВМ

15.1.2.1. Поверхневі постійні склади повинні відповідати таким вимогам:

мати відповідні канави;

дороги і під'їзні шляхи повинні бути чистими і справними;

сховища слід розташовувати так, щоб забезпечувати вільний підхід і під'їзд до кожного з них;

відстань між окремими сховищами, а також між сховищами і різними будинками та спорудами на території складу і поза ними повинна бути не менше встановлених протипожежних розривів;

склади повинні огороджуватися і мати заборонену зону на відстані від огорожі не менше 50 м. Межі забороненої зони і порядок її використання визначаються адміністрацією підприємства за узгодженням з органами внутрішніх справ. На межі забороненої зони встановлюються огорожа і попереджувальні знаки.

15.1.2.2. На території складів дозволяється розташовувати лише такі споруди:

сховища вибухових речовин;

сховища засобів ініціювання;

майданчик для ВР або ЗІ в контейнерах;

будинок (приміщення) для видавання вибухових матеріалів;

допоміжне приміщення (сховище, майданчик);

будинок для підготовки вибухових матеріалів;

пункти виготовлення найпростіших гранульованих і водомістких ВР, а також пункти підготовки ВР, заводського виробництва до механізованого зарядження;

лабораторію;

вартові вежі, приміщення для сторожових собак;

вежі (щогли, стовпи) з ліхтарями, прожекторами і т.п.;

сарай для протипожежних засобів;

протипожежні водоймища;

прохідні будинки.

15.1.2.3. За забороненою зоною складу в межах небезпечної зони дозволяється розміщувати тільки:

полігон для випробовувань і знищення вибухових матеріалів, спалювання тари;

караульне приміщення;

адміністративно-побутове приміщення для персоналу, який обслуговує склад;

пункти обслуговування і заправлення засобів механізації;

котельні, склади палива;

водопровідні і каналізаційні насосні станції;

трансформаторні станції;

убиральні.

Сарай або навіс для зберігання тари допускається розміщувати в межах забороненої зони не ближче 25 м від огорожі складу.

15.1.2.4. Відстань від огорожі до найближчого сховища повинна бути не меншою ніж 40 м. У гірських місцевостях ця відстань може бути зменшена за узгодженням з органами внутрішніх справ.

Огорожу необхідно виготовляти з колючого дроту, дерева, цегли, каміння, металу. Висота огорожі повинна бути не менше 2 м. По верху огорожі з дерева, цегли, каміння, металу на металеві стрижні висотою щонайменше 0,5 м повинен натягуватися колючий дріт у чотири нитки.

15.1.2.5. На території складу і забороненої зони, навколо них, дерева і чагарники повинні бути вирубані, суха трава, зарості, хмиз та інші легкозаймисті речі зібрані та прибрані.

15.1.2.6. Сховища ВР постійних складів повинні бути обладнані неспалимими матеріалами.

В окремих випадках з дозволу органів Держпожежнагляду допускається влаштування рублених або каркасно-засипних стін сховищ. При влаштуванні каркасно-засипних стін і перегородок дозволяється застосовувати бетон, шлак або тирсу, просочену вапняним молоком, як засипку.

Стіни каркасно-засипних і рублених сховищ вибухових матеріалів і перегородки повинні бути оштукатурені або покриті неспалимою речовиною.

У місцевостях з сухим кліматом дозволяється зведення глинобитних сховищ, а також сховищ із сирцевої або саманної цегли.

Дахи сховищ повинні бути споруджені з неспалимих матеріалів або покриті неспалимою речовиною усередині і ззовні.

Сховище необхідно влаштовувати так, щоб температура повітря в них не могла підніматися вище 30 градусів. Кожне із сховищ повинно мати горищне приміщення (при залізобетонних перекриттях влаштування горищних приміщень необов'язкове).

15.1.2.7. Підлога у сховищах повинна бути дерев'яною, бетонною, асфальтованою або глинобитною. У сховищах для димних порохів підлогу необхідно покривати м'якими матами.

15.1.2.8. У сховищах, призначених для видачі вибухових матеріалів дрібними партіями, необхідно обладнати не менше одного тамбура. Тамбур повинен мати площу 2 х 2 м і споруджуватися з неспалимих матеріалів. Вхід через тамбур слід обладнати не менше ніж двостулчастими дверима, які відкриваються назовні: одні з них ведуть ззовні в тамбур, другі - з тамбура до сховища. Зовнішні двері повинні бути суцільними, оббитими покрівельною сталлю. Другі двері повинні бути гратчастими, дерев'яними.

У сховищах, які мають рампи і засоби механізації вантажно-розвантажувальних робіт (електронавантажувачі та ін.), улаштування тамбурів необов'язкове, але одні і другі двері підлягають установленню.

15.1.2.9. Кількість входів до сховища вибухових матеріалів слід визначати, виходячи з розрахунку, щоб максимальна відстань від входу до сховища до найвіддаленішої точки одного приміщення по проходах була щонайбільше 15 м і при механізації вантажно-розвантажувальних робіт - 25 м.

15.1.2.10. Вікна сховищ необхідно обладнувати сталевими гратами, виготовленими з прутика діаметром щонайменше 15 мм, який підлягає зварюванню в кожному перехресті, з утворенням комірок не більше 150 х 150 мм. Кінці прутиків повинні замуровуватися в стіну на глибину щонайменше 80 мм. Грати слід покривати світлою фарбою. Шибки вікон, які виходять на сонячний бік, повинні бути матовими або покриватися білою фарбою. Співвідношення світлої поверхні вікон до площі підлоги повинно становити від 1:25 до 1 : 30.

15.1.2.11. У горищних приміщеннях забороняється зберігання будь-яких речей або матеріалів. Вхід на горище необхідно забезпечувати по сходах, встановлених ззовні будинку.

15.1.2.12. Входи до сховища і на горище повинні зачинятися на замок і опломбовуватися або опечатуватися.

15.1.2.13. Освітлення складу ВМ повинно бути таким, щоб підступи до нього і сховищ вибухових матеріалів були освітлені. Освітлення допускається здійснювати по периметру огорожі.

15.1.2.14. Робоче освітлення складу ВМ повинно здійснюватися лампами (світильниками) напругою до 220 В.

Як резервне (аварійне) освітлення для сховищ складу дозволяється застосовувати рудникові акумуляторні світильники або ліхтарі з сухими батареями (при металевих корпусах - у гумових чохлах).

Використовувати ручні переносні лампи, які живляться від електромережі, у всіх приміщеннях складу не дозволяється.

Якщо видавання вибухових матеріалів проводиться тільки у світлі години доби, електроосвітлення сховищ необов'язкове.

15.1.3. Поверхневі і напівзаглиблені тимчасові склади ВМ

15.1.3.1. Сховища тимчасових складів ВМ можуть бути дощаними, глинобитними, земляними і т. п.

Під сховища складів дозволяється пристосовувати невикористані будівлі, сараї, землянки і т.п. приміщення. Ці приміщення повинні провітрюватися і захищатися від попадання в них дощу і снігу. Топки печей, які є у пристосованих для сховищ будинках, повинні бути замуровані.

15.1.3.2. У тимчасових складах:

підлога може бути дерев'яною, бетонною або глинобитною;

дерев'яні стіни і дахи повинні покриватися вогнезахисною речовиною;

огорожу дозволяється споруджувати із жердин, дошок і т.п. матеріалів, при чому висота огорожі повинна бути не менше 2 м;

влаштування водоймищ необов'язкове;

влаштування тамбурів необов'язкове, двері можуть бути одинарними;

робоче освітлення всередині сховищ може здійснюватися рудниковими акумуляторними світильниками або ліхтарями з сухими батареями (при металевих корпусах - у гумових чохлах);

у приміщеннях, що пристосовуються, можуть бути збережені існуючі розміри дверей і вікон;

у всьому іншому до тимчасових складів висуваються такі ж вимоги, як і до постійних складів.

15.1.3.3. Тимчасові склади ВМ, які влаштовуються в межах міста (проходка виробок при будівництві метрополітену тощо), можуть розміщуватися у сухих підвалах, що провітрюються, в будинках, які не використовуються, або в спеціально заглиблених до 2,5 м приміщеннях із засипкою по верху щонайменше 2 м, ВР і ЗІ повинні зберігатися у приміщеннях, відокремлених одне від одного і від приміщення підготовки вибухових матеріалів цегляною (бетонною) стіною завтовшки щонайменше 25 см.

15.1.4. Поверхневі і напівзаглиблені короткочасні склади ВМ

15.1.4.1. Для проведення робіт короткочасного характеру, зберігання вибухових матеріалів допускається:

у будівлях, які не використовуються, сараях, землянках та ін.;

в залізничних вагонах;

на суднах;

на автомобілях, причепах і візках;

у палатках, шатрах і печерах;

на майданчиках біля місць проведення підривних робіт.

15.1.4.2. На короткочасних складах ВМ повинні виконуватися вимоги п. 15.1.3.2 цієї інструкції. При цьому, необов'язкові влаштування громовідводу, освітлення, телефонного зв'язку, канави біля огорожі складу і очищення зони навколо складу ВМ від дерев. У всьому іншому повинні бути виконані відповідні вимоги, передбачені цією Інструкцією.

Огорожу короткочасних складів дозволяється робити висотою щонайменше 1,5 м і не ближче 20 м від найближчої стіни сховища. Відстань від огорожі до вартового приміщення повинна бути щонайменше 15 м.

Дерев'яні стіни сховищ короткочасних складів ззовні і зсередини необхідно покривати вапняно-соляним розчином трьома шарами. Дах, стеля і конструкції горищних перекриттів складу повинні бути неспалимими або також покриті вогнезахисною речовиною.

15.1.5. Зберігання вибухових матеріалів на автомобілях, причепах і візках

15.1.5.1. На роботах пересувного характеру (сейсморозвідування, розчищення траси для лісових доріг і т.п.) допускається зберігання вибухових матеріалів на спеціально обладнаних автомобілях, причепах, візках і санях (пересувні склади).

15.1.5.2. Пересувний склад повинен являти собою міцний фургон, встановлений і капітально закріплений на автомобілі, візку, причепі, санях.

Фургон необхідно споруджувати з дюралюмінію або дерева, обшитого ззовні металевими листами і покритого з усіх боків вогнезахисною речовиною.

Такий склад ВМ може бути самохідним або несамохідним.

У передній частині кузова (у правому нижньому кутку) повинен бути розміщений ящик (відсік) для засобів ініціювання з дверима для їх завантаження із зовнішнього боку кузова. Цей ящик (відсік) повинен бути зсередини оббитий м'яким матеріалом (повстю, гумою, поролоном і т. ін.). Конструкція ящика (відсіку) повинна виключати передачу детонації вибуховим речовинам у випадку непередбаченого вибуху найбільшої кількості засобів ініціювання.

15.1.5.3. Навантаження (вивантаження) вибухових речовин треба провадити через двері, розташовані з правого боку фургона. Допускається розташування дверей у задній стінці фургона за умови обладнання сигналізацією, виведеною до кабіни транспортного засобу, яка спрацьовує при відкриванні дверей.

Двері відсіків для ЗІ і ВР повинні бути забезпечені врізними замками і пристосуваннями, які перешкоджають відкриттю їх у випадку виходу із зачіпки замків.

15.1.5.4. Освітлення фургона повинно здійснюватися світильниками, плафон яких встановлюється у верхній передній частині кузова, із зовнішньою електропроводкою, прокладеною у захисному кожусі.

Електричні проводки усередині кузова не допускаються.

15.1.5.5. У кузові пересувного складу повинні бути обладнані вікна з запірними гратами. Вікно в передній стінці фургона необхідно влаштовувати на рівні заднього вікна кабіни транспортного засобу.

Пересувний несамохідний склад повинен мати пристрій для його приєднання на жорсткій зчіпці до транспортного засобу, що здійснює буксирування.

15.1.5.6. При транспортуванні несамохідного складу ВМ маса причепу, який буксирується, не повинна перевищувати половини маси транспортного засобу, який буксирує, або трьох четвертин тягового зусилля тягача.

15.1.6. Майданчик для зберігання вибухових матеріалів

15.1.6.1. При проведенні підривних робіт для охорони об'єктів від пошкодження льодоходом і паводковими водами допускається короткочасне (не більше місяця) зберігання вибухових матеріалів на спеціальних майданчиках, для проведення масових вибухів, геофізичних і інших разових робіт, строк короткочасного зберігання ВР не повинен перевищувати трьох місяців. ВР необхідно розміщувати на дерев'яному настилі висотою щонайменше 20 см від землі і під навісом або брезентовим покриттям.

15.1.6.2. Строки і порядок тимчасового зберігання ВМ на майданчиках при меліоративному будівництві можуть встановлюватися керівниками будівельних організацій за узгодженнями з органами Держнаглядохоронпраці і внутрішніх справ, але в усіх випадках не повинні перевищувати 2 років при щорічній перереєстрації майданчиків і прийманні їх в експлуатацію.

15.1.6.3. При зберіганні вибухових матеріалів на площадках засоби ініціювання розміщують на окремих майданчиках (у палатках), розташованих на відстані, безпечній за передачею детонації в разі прийняття ЗІ за активний заряд.

15.1.7. Приміщення з сейфами, приміщення-сейфи

15.1.7.1. У наукових і учбових організаціях вибухові матеріали повинні зберігатися в приміщеннях із сейфами або приміщеннях-сейфах. Такі приміщення повинні мати неспалимі стіни і перекриття. У суміжних кімнатах, а також кімнатах, розташованих під і над приміщеннями, призначеними для зберігання ВМ, не повинно бути робочих місць з постійним перебуванням людей. Від сусідніх приміщень ці кімнати слід відгороджувати капітальною стіною з цегли або бетону завтовшки не менше 25 см. Двері до приміщення необхідно виготовляти з матеріалу з межею вогнестійкості щонайменше 45 хв.

Сейф для зберігання засобів ініціювання повинен бути футерований всередині м'яким матеріалом, земляний і розміщений не ближче 2 м від сейфа з ВР.

15.1.8. Підземні і напівзаглиблені склади ВМ

15.1.8.1. Зберігання вибухових матеріалів у підземних умовах повинно здійснюватися в окремо влаштованих виробках-камерах або комірках, які необхідно розташовувати так, щоб вибух ВМ в одній з них не міг викликати детонації в сусідніх.

15.1.8.2. Підземний склад повинен складатися з виробок, які являють собою власне склад, де розташовані камери або комірки зберігання вибухових матеріалів, а також відвідних виробок і допоміжних камер.

До допоміжних належать камери:

для перевірки електродетонаторів або виготовлення запалювальних трубок і маркірування детонаторів;

для видавання вибухових матеріалів;

для розміщення засобів механізації вантажно-розвантажувальних операцій;

для зберігання касет і сумок;

для розміщення електророзподільних пристроїв і протипожежних засобів. Перелічені камери можуть розташовуватися в тупиках виробок, підвідних до складу.

Підривні, контрольні і вимірювальні прилади і пристрої, а також касети і сумки в підземних поглиблених складах ВМ повинні зберігатися на спеціальних стелажах або в шафах.

15.1.8.3. Кожний склад ВМ необхідно обладнати телефонним зв'язком з підприємством або прямим телефонним виходом на диспетчера.

15.1.8.4. При обладнанні підземних складів ВМ автономною охоронною сигналізацією повинен забезпечуватися вивід сигналу на пульт чергового (диспетчера) підприємства.

15.1.8.5. На складах біля вхідних дверей і в камері видачі ВМ повинні встановлюватися телефони.

15.1.9. Вантажно-розвантажувальні майданчики

15.1.9.1. Навантажування і розвантажування вибухових матеріалів повинно виконуватися в окремо відведеному і обладнаному у відповідності з проектом огородженому місці (на вантажно-розвантажувальному майданчику), яке охороняється озброєною охороною, і під наглядом спеціально призначеної особи з числа допущених до керівництва або проведення підривних робіт. На майданчик не допускаються особи, які не мають відношення до таких робіт. Керівники підприємства, які здійснюють навантаження чи розвантаження ВМ, забезпечують перерахунок усіх місць з вибуховими матеріалами, що надійшли, на місці вивантаження.

15.1.9.2. Вантажно-розвантажувальний майданчик підприємства повинен відповідати таким вимогам:

огороджуватися колючим дротом на відстані щонайменше 15 м від місця навантаження (вивантаження) транспортних засобів. Висота огорожі повинна становити щонайменше 2 м;

освітлюватися в темні години доби стаціонарним електричним освітленням або рудничими акумуляторними світильниками. Рубильники в нормальному виконанні дозволяється розташовувати на відстані не ближче 50 м від місця навантаження або вивантаження вибухових матеріалів;

забезпечуватися необхідними протипожежними засобами;

мати телефонний зв'язок з підприємством, залізничною станцією (пристанню, портом і т. ін.), органом внутрішніх справ і пожежною охороною. Телефон повинен встановлюватися у приміщенні, розташованому не далі як за 50 м від місця навантаження (вивантаження) вибухових матеріалів.

Вантажно-розвантажувальний майданчик повинен бути прийнятий в експлуатацію комісією підприємства за участю представників органів Держнаглядохоронпраці, пожежного нагляду і внутрішніх справ.

15.1.10. Протипожежна охорона постійних складів ВМ

15.1.10.1. Усі склади повинні бути споряджені достатньою кількістю протипожежних засобів (насосів, вогнегасників, бочок з водою, ящиків з піском, драбин і відер).

Кількість і номенклатура протипожежних засобів і їх розташування встановлюються місцевими органами пожежної охорони згідно з обсягом і ступенем вогнестійкості складських приміщень.

Пожежні водойми складів ВМ повинні мати насоси з електроприводом і дистанційним пуском із вартового приміщення.

В окремих випадках, за згодою з місцевими органами Держнаглядохоронпраці і пожежного нагляду, допускається обладнання складів автомотопомпами.

15.1.10.2. Склади повинні бути забезпечені протипожежним водопроводом або водоймищем утепленого типу, із зручним під'їздом до нього. Місцезнаходження пожежних гідрантів та водоймищ повинні бути позначені покажчиками, а у нічний час - освітлені.

15.1.10.3. Всі будівлі, розміщені на території складу, в т. ч. і вартові вежі, обладнуються засобами захисту від блискавки.

15.1.10.4. У кожному складі повинна бути вивішена Інструкція про дотримання вимог пожежної безпеки, а також про порядок користування і утримання протипожежних засобів і заходи на випадок виникнення пожежі.

15.1.10.5. При обладнанні вартового приміщення повинні бути виконані всі протипожежні норми і, крім того, на димових трубах повинні бути встановлені іскрогасні сітки. Забороняється користуватися саморобними електричними нагрівальними приладами.

15.1.10.6. При виникненні пожежі на території складу, його охороною вживаються негайні заходи для гасіння вогню з одночасним викликом пожежної команди і повідомленням завідуючого складом і органів внутрішніх справ. При неможливості запобігання поширенню вогню безпосередньо на складі ВМ всі люди негайно повинні бути виведені на безпечну відстань.

15.1.10.7. Забороняється на території складу розпалювати вогонь і палити, захаращувати підходи та під'їзди до будинків, споруд та засобів пожежогасіння, будувати тимчасові споруди, складувати будь-які матеріали у протипожежних розривах між будинками та спорудами.

15.1.10.8. На території складу і в сховищах для освітлювальної проводки повинні застосовуватися броньовані кабелі. Допускається застосування кабелів гумових гнучких або у поліхлорвініловій оболонці. Підвішування проводів і кабелів над сховищами забороняється.

15.1.10.9. Нагляд за справним станом пожежного інвентарю, обладнання і за суворим дотриманням встановлених запобіжних заходів повинен здійснюватися завідуючим складом і начальником пожежної охорони підприємства.

15.2. Місця зберігання ВМ (крім ящиків, сейфів, короткочасних складів, які розташовані поблизу місць ведення підривних робіт) повинні бути прийняті комісіями, що складаються з представників підприємств-власників, органів внутрішніх справ (міліції, пожежного нагляду), органів Держнаглядохоронпраці. Приймання повинно оформлятися актом, у якому зазначається відповідність місця зберігання технічним проектам на такі об'єкти.

15.3. Для отримання дозволу на зберігання вибухових матеріалів, у тому числі і на відкриття майстерень, керівники підприємств, установ і організацій надсилають до органії внутрішніх справ клопотання, до яких додаються: свідоцтво органів Держнаглядохоронпраці на експлуатацію місця зберігання ВМ (додаток 28), паспорт складу вибухових матеріалів (на кожний постійний і тимчасовий стаціонарні склади ВМ) (додаток 29) і акт приймання місця зберігання ВМ в експлуатацію (за відсут-ності паспорта додаються схема складу і план прилеглої місцевості в радіусі, який відпо-відає безпечній відстані, розрахованій за ударною повітряною хвилею від найбільшого а місткістю сховища ВМ, а для пересувного складу - зазначається район, який обслуго-вується складом); список осіб, що будуть мати доступ до вибухових матеріалів чи охороняти їх (прізви-ща, імена, по батькові, роки, місця народження та проживання, відомості про попередню трудову діяльність, довідки (висновки) медичних установ (ЛКК), що такі особи за станом здоров'я можуть виконувати вказані роботи); платіжне доручення (квитанція) про оплату послуг, пов'язаних з видачею дозволу на зберігання вибухових матеріалів.

15.4. Порядок зберігання ВМ у дільничних пунктах, ящиках (сейфах), розташованій поблизу місць ведення підривних робіт, а у наукових і учбових організаціях, у приміщен-нях із сейфами і приміщеннях-сейфах - визначається інструкціями, затвердженими кері-вниками підприємств за узгодженням з органами Держнаглядохоронпраці України,

15.5. У наукових і учбових організаціях виготовлені вибухові матеріали зберігаються в спеціально призначених для цього сейфах. Не допускається спільне (в одному сейфі) збе-рігання щойно виготовлених вибухових матеріалів з вибуховими речовинами або засоба- ми ініціювання, на які вже є дозвіл Держнаглядохоронпраці України про допуск до засто-сування.

15.6. На складах ВМ сховища з вибуховими речовинами та засобами ініціювання ма-іють зачинятися на замки і опломбовуватися або опечатуватися, У витратних складах ВМ, де здійснюється цілодобове чергування роздавальників, опломбування або опечатування сховищ може не проводитися.

15.7. Розпаковані ящики, коробки і контейнери з ВМ у місцях зберігання повинні бути закриті кришками або зав'язані.

15.8. У разі припинення робіт, пов'язаних з використанням ВМ, на строк понад шість місяців вибухові матеріали, які залишилися на складі, мають бути вивезені на інший склад вибухових матеріалів.

18. Перевезення вибухових матеріалів

18.1. Перевезення вибухових матеріалів здійснюється на підставі дозволів, що видають-ся органами внутрішніх справ відповідно до заяви керівника підприємства, а також копій дозволу на придбання ВМ або, у відповідних випадках, дозволу на право проведення підривних робіт (робіт з ВМ). При цьому без дозволу органів внутрішніх справ здійснюється: перевезення вибухових речовин, засобів ініціювання, прострільних і підривних апаратів централізовано залізничним та водним транспортом із заводів-виготовлювачів на склади ВМ за дозволами на зберігання вибухових матеріалів; з одного складу на інший одного підприємства в межах області (міста) за нарядами- накладними та до місць проведення підривних робіт (використання або випробування ВМ) - за нарядами-путівками.

18.2. Для отримання дозволу на перевезення вибухових матеріалів до органу внутрішніх справ подаються:

клопотання керівників організацій про видачу дозволу на перевезення вибухових матеріалів;

дозвіл органу внутрішніх справ на зберігання вибухових матеріалів; відомості про осіб, відповідальних за перевезення вибухових матеріалів;

платіжне доручення (квитанція) про оплату послуг, пов'язаних із видачею дозволу на перевезення вибухових матеріалів;

технічні умови або стандарти вибухових матеріалів, що підлягають перевезенню.

18.3. Для отримання дозволу на перевезення в межах України (ввозу і зворотного вивозу) вибухових матеріалів імпортного виробництва разом із вищезазначеними матеріа-ЕМИ до ГУАСМ МВС України подаються: договір або контракт, що підтверджує доцільність видачі дозволу, на перевезення ви-бухових матеріалів;

висновок Мінпромполітики України про доцільність ввезення в Україну вибухових матеріалів імпортного виробництва (додаток 38);

погодження Держнаглядохоронпраці України на право придбання та використання вибухових матеріалів імпортного виробництва (додаток 39). При цьому матеріали на придбання та використання вказаних вибухових матеріалів заправляються до Держнаглядохоронпраці України після узгодження їх з Мінпромполітики України.

18.4. Маршрут перевезення вибухових матеріалів на весь намічений шлях руху узгоджується Державною автомобільною інспекцією, на території обслуговування якої знаходиться підприємство - перевізник ВМ, або за місцем реєстрації транспортних засобів, що перевозять ВМ. Орган Державтоінспекції в десятиденний термін з моменту одержання переліку відомостей згідно з додатком 3 Правил безпеки при перевезенні вибухових матеріалів автомобільним транс-портом, трьох заповнених бланків маршруту перевезення ВМ (додаток 4 до вказаних Правил) попі дозволу органу внутрішніх справ на перевезення ВМ направляєлідприємству - перевізнику ВМ узгоджений маршрут перевезення у межах наміченого шляху руху у двох примірниках При перевезенні ВМ з одного складу на інший або до місця проведення підривних робіт у межа однієї області необхідно керуватись вимогами пункту 9 1.3 додатка 1 до Єдиних правил безпе-ки при підривних роботах - дозвіл органу внутрішніх справ при цьому не буде потрібен. Термін дії погодженого маршруту перевезення ВМ-не більше 6 місяців.